Рішення № 13599219, 13.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

13.01.2011Справа №2-32/5436-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Фонду комунального майна Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, площа Радянська, 1, ідентифікаційний код 24503042).

До відповідача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Республіканський комітет АР Крим з охорони культурної спадщини (95011, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 14).

Про стягнення 24408,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Барсукова А.М.

представники:

Від позивача Філонова І.І. головний спеціаліст, дов. № 02-4/303 від 10.09.2010р.

Від відповідача ОСОБА_2., ОСОБА_3 представники, дов. № 14 від 11.01.2011р.

Від третьої особи Вовк В.М. головний спеціаліст ю/к, дов. № 1939 від 21.10.2009р.

Представникам сторін та третьої особи роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Фонд комунального майна Ялтинської міської ради звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до ОСОБА_1, просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 24408,00 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договору купівлі продажу від 25.05.2010 р., порушив умову щодо обовязкового укладення охоронного договору на памятник культурної спадщини (його частину) протягом місяця з моменту нотаріального посвідчення цього договору, який сплив 25.06.2010р., та був укладений лише 12.08.2010 року, у звязку з чим відповідачу був нарахований штраф.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 18.11.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 18.11.2010р., від 29.11.2010р., від 07.12.2010р., від 14.12.2010р., від 23.12.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Відповідач проти позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у відзові на позов та просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вказуючи на те, що 31 травня 2010 відповідач звернувся до Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини для укладення з ним охоронного договору. Однак, наданих документів було недостатньо для укладення охоронного договору, у звязку з чим відповідач звернувся до РП «Кримська КАРМ « Укрпроектреставрація» для підготовки акту технічного стану памятника архітектури та визначення плану робіт на памятнику та благоустрою його території для чого між ОСОБА_1 та РП «Кримська КАРМ « Укрпроектреставрація» було укладено договір від 04.06.2010р. № 49-ОД по підготовці документів для укладення охоронного договору, строк виконання робіт за зазначеним договором був визначений до 31.07.2010р. Охоронний договір було укладено 12.08.2010 р., у звязку з обставинами, які не залежали від відповідача, на підставі чого відповідач вказує на належне виконання ним взятих на себе зобовязань за договором купівлі продажу від 25.05.2010 року, та відсутність з його боку вини.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно Положення «Про Фонд комунального майна Ялтинської міської ради», затвердженого рішенням 1-ої сесії Ялтинської міської ради 5-го скликання від 21.04.2006р. № 21, Фонд комунального майна є виконавчим органом Ялтинської міської ради з реалізації права володіння, користування і розпорядження комунальним майном.

Згідно з п. 3.21. Положення до повноважень Фонду входить укладення договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, а п. 3.24. Положення передбачає повноваження Фонду по здійсненню контролю виконання покупцями умов договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закони України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)» органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу.

11.11.2009 року між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного комунального майна - нежилих приміщень підвалу в літ.В з №1 по 3VII. Загальною площею 91,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10-16).

Розділом VІ Договору, визначено обовязок Фонду комунального майна Ялтинської міської ради, зокрема, здійснювати контроль за виконанням Покупцем умов Договору.

Пунктом 5.1.6. Договору, Покупець зобовязаний при зміні власника обєкта приватизації повідомити про це Покупця та покласти на нового власника всі зобовязання за цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору від 11.11.2009р., обєкт приватизації є частиною памятника архітектури місцевого значення (колишній будинок ОСОБА_5), поставленого на облік наказом Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим від 02 квітня 2001року №4-ов.

25.05.2010р. між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_1, був укладений договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного комунального майна - нежилих приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 4.3.2. зазначеного Договору від 25.05.2010р., відповідач прийняв зобовязання продавця ОСОБА_4, визначені розділом V Договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного комунального майна від 11.11.2009р., укладеного між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та ОСОБА_4, відповідно до якого, поміж іншим, відповідач зобовязаний протягом одного місяця з моменту нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу, укласти «Охоронний договір» на памятку культурної спадщини (його частини)» з Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини на Об'єкт купівлі-продажу (а.с.20).

Пунктом 4.3.4. Договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного комунального майна від 25.05.2010р., визначена відповідальність відповідача - ОСОБА_1 за невиконання ним вищезазначених умов Договору, у вигляді штрафу у розмірі 10% від ціни продажу обєкта, вказаного в Договорі купівлі-продажу від 11.11.2009р. на користь Фонду Комунального майна Ялтинської міської ради.

Так, позивач вказує на те, що нотаріальне посвідчення вищевказаного договору відбулося 25.05.2010р., тобто місячний термін укладання «охоронного договору» сплив 25.06.2010р., але охоронний договір був укладений лише 12.08.2010р., що, на думку позивача, підтверджує невиконання покупцем умов договору, передбачених пунктом 4.3.4. Ціна об'єкту складає 244080 грн., тому 10% від ціни відповідно дорівнює 24408грн.

За своєю правовою природою зазначений Договір є Договором купівлі-продажу обєкта нерухомого майна.

Зобовязання, що виникають на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобовязаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Договором, а саме його підпунктом 4.3.2 передбачено, що укласти „Охоронний договір на памятку культурної спадщини (її частку)” з Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини Покупець (відповідач у справі) зобовязаний протягом одного місяця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Отже, відповідач повинен був укласти Охоронний договір не пізніше 25.06.2010р., але вказаний договір був укладений лише 12.08.2010р., тобто відповідач прострочив виконання зобовязання за договором на півтора місяці.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо укладення Охоронного договору не виконав, тобто прострочив виконання зобовязання.

В силу частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, визначено що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)зміна умов зобовязання;

3)сплата неустойки;

4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пункт 4.3.4. Договору передбачає, що за невиконання зобовязань за цим договором Покупець сплачує на користь Фонду комунального майна Ялтинської міської ради штраф в розмірі 10% ціни продажу Обєкта, вказаної в договорі купівлі-продажу від 11.11.2009р.

Стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобовязань покладається при наявності вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, при цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є субєкт та обєкт правопорушення, а також субєктивна та обєктивна сторони.

Субєктом цивільного правопорушення є боржник, а обєктом правопорушення зобовязальні правовідносини кредитора та боржника, між тим субєктивну сторону становить вина боржника, а обєктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обовязку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний звязок між протиправною поведінкою боржника та збитками, при цьому розмір збитків має довести кредитор. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань (виключає його відповідальність).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердженні Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятники культурної спадщини» №1768 від 28.12.2001 року, для укладення «Охоронного договору» необхідно підготувати наступні документи: акт технічного стану (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору; опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятника, що знаходяться на його території або пов'язані з ним і встановлюють історичну, наукову, художню цінність з визначенням місця і умов збереження і використання; поетажний план пам'ятника-будівлі і споруди (у масштабі 1:1000); план інженерних комунікацій і зовнішніх мереж (за наявності); генеральний план земельної ділянки, на якій розташований пам'ятник (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); паспорт пам'ятника.

У зв'язку з тим, що обстеження об'єктів культурної спадщини, складання «Акту технічного стану об'єкту культурної спадщини», паспорт на пам'ятник, облікову картку виконують організації, що мають відповідну ліцензію, для складання необхідного пакету документів, відповідач звернувся в спеціалізовану реставраційну проектну організацію РП «Кримська КАРМ «Укрпроєктреставрація» та 04.06.2010р. уклав з ним договір № 49-Д по підготовці документів для укладення охоронного договору.

Замовлені відповідачем роботи, відповідно до умов договору № 49-Д від 04.06.2010р. по підготовці документів для укладення охоронного договору, виконувались поетапно, про що свідчить акт технічного стану пам'ятника історії і культури від 27.07.2010 року, паспорт і облікова картка на об'єкт, тощо, (а.с. 91-98).

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач не довів наявності цивільно-правового правопорушення з боку відповідача, не надав доказів виникнення збитків, а також наявності вини і протиправності дій відповідача та причинний звязок між ними.

Таким чином, позивач не надав доказів повного складу правопорушення, з якими законодавець повязує виникнення права покладання на відповідача обовязку з відшкодування збитків.

Таким чином, позивачем надані докази, що підтверджують виконання відповідачем зобовязання за Договором щодо укладення Охоронного договору, а щодо прострочення виконання підпункту 4.3.2 Договору, суд дійшов висновку про те, що вини з боку відповідача щодо своєчасного укладення охоронного договору з Республіканським комітетом АР Крим з охорони пам'ятників культурної спадщини немає, на підставі чого у позивача відсутні обґрунтовані підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони, а при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача і стягненню з відповідача не підлягають.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

За згодою представників у судовому засіданні 13.01.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 17.01.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.