Рішення № 135991395, 22.04.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/248/26

Провадження №2/338/493/26

22 квітня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценко О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

16 лютого 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за Договором №536682-КС-001 про надання кредиту від 03.05.2025 року у загальному розмірі 28 300,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.05.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №536682-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» 03.05.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію / оферту укласти Договір №536682-КС-001 про надання кредиту. 03.05.2025 року ОСОБА_1 прийняла / акцептувала пропозицію щодо укладення договору на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4369 на номер телефону, зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті, який боржником було введено / відправлено.

Таким чином, 03.05.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №536682-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору ТОВ «Бізнес Позика» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, з урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів.

Пунктом 3 Кредитного договору встановлено графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів / платіжним документом.

Відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість за Договором №536682-КС-001 про надання кредиту у розмірі 28 300,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 11 300,00 грн; суми заборгованості по штрафах - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 5 000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2 000,00 грн.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Сторони про розгляд справи повідомлялися у порядку ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Представником позивача у позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач відзиву на позов не подала, доказів на спростування позову не надала, клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не надходило.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Судом встановлено, що 03.05.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №536682-КС-001 про надання кредиту.

Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор UA-4369 для підписання кредитного договору, який був використаний відповідачем для акцептування оферти та укладення договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа / кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти / кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в разі відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк / термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк / термін.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною / сторонами.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття / акцепт може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви / форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію / оферту укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію / оферту укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Отже, електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір / оферти.

Суд дійшов висновку, що кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, а тому належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами спірного правочину. Без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Таким чином, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину.

Доказів належного виконання зобов`язань за Договором №536682-КС-001 про надання кредиту від 03.05.2025 року відповідач суду не надала.

Таким чином, у зв`язку з порушенням прав позивача внаслідок неповернення кредиту відповідачем, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 10 000,00 грн та заборгованість за процентами в сумі 11 300,00 грн, усього 21 300,00 грн.

Щодо позовних вимог у частині стягнення процентів річних за ст. 625 ЦК України

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути із відповідача за Договором №536682-КС-001 про надання кредиту від 03.05.2025 року заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит / позику банком або іншим кредитодавцем / позикодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця / позикодавця неустойки / штрафу, пені за таке прострочення.

Також зазначеною нормою передбачено, що неустойка / штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання / невиконання, часткове виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем / позикодавцем.

Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; спеціальні правові наслідки прострочення виконання / невиконання, часткового виконання полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця / позикодавця неустойки / штрафу, пені за таке прострочення.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем 5 000,00 грн процентів річних за ст. 625 ЦК України не підлягають стягненню у зв`язку із дією пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог у частині стягнення комісії

Позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією у розмірі 2 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що умовами кредитного договору передбачено комісію за видачу кредиту у розмірі 2 000,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Разом з тим, відповідно до ст. 1054 ЦК України змістом основного обов`язку кредитодавця за кредитним договором є саме надання грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, тоді як позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто видача кредиту є не окремою додатковою послугою для позичальника, а безпосереднім виконанням кредитодавцем свого основного обов`язку за кредитним договором.

Суд враховує, що умови договору про покладення на позичальника додаткової плати за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь або на виконання власного обов`язку з надання кредиту, не можуть бути підставою для стягнення з позичальника окремої комісійної винагороди, якщо така плата фактично дублює плату за користування кредитом або встановлена за саме надання кредитних коштів.

Комісія за видачу кредиту у цьому випадку не є самостійною послугою, наданою відповідачу, а пов`язана з діями кредитодавця щодо виконання власного обов`язку з надання кредитних коштів. Відтак покладення на споживача обов`язку сплатити таку комісію фактично призводить до стягнення окремої плати за дії, які охоплюються самим змістом кредитного договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення комісія за видачу кредиту у сумі 2 000,00 грн не підлягає стягненню з відповідача, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено у сумі 21 300,00 грн із заявлених 28 300,00 грн, тобто приблизно 75,27 %, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2 003,86 грн: 2 662,40 грн * 21 300,00 грн / 28 300,00 грн = 2 003,86 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 279, 280 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №536682-КС-001 про надання кредиту від 03.05.2025 року у розмірі 21 300 грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн 00 коп.; заборгованість за процентами - 11 300 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 003 грн 86 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411).

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 22 квітня 2026 року.

Суддя: