Рішення № 135989780, 14.04.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 536/2774/25

провадження 2/527/418/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді А.В. Павлійчук,

за участі секретаря судового засідання Ю.С. Козинко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Глобинського районного суду Полтавської області цивільну справу № 536/2774/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Дідух Є. О. звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» заборгованість за договором № 4332213 від 26.01.2024 р. в розмірі 30000 грн., яка складається з 3000 гривень заборгованість за кредитом; - 18150 гривень заборгованість за нарахованими процентами первісним кредитором, 8850 грн відсотки нараховані ТОВ «Українські Фінансові Операції», а також судові витрати у розмірі 2422 грн. 40 коп., та витрати на правову допомогу у розмірі 10000, 00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 26.01.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №4332213 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Багно В.В., отримав кредит у розмірі 3000 гривень строком на 360 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Згідно укладеного Договору факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024 року, право вимоги за кредитним договором №4332213 від 26.01.2024 перейшло від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що 26.01.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №4332213 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» ОСОБА_2 , отримав кредит у розмірі 3000 гривень строком на 360 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування.

Згідно укладеного Договору факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024 року, право вимоги за кредитним договором №4332213 від 26.01.2024 перейшло від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за Кредитним договором становить 30000 грн., яка складається з 3000 гривень заборгованість за кредитом; - 18150 гривень заборгованість за нарахованими процентами первісним кредитором, 8850 грн відсотки нараховані ТОВ «Українські Фінансові Операції».

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 628 ЦК України договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що відповідач підписав договір № 4332213 від 26.01.2024 року, який містить відсоткові ставки за користування кредитними коштами, електронним підписом.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази, суд доходить висновку, що кредитор свої зобов`язання за договором № 4332213 від 26.01.2024 року виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором. В той час як відповідач свої договірні зобов`язання не виконав і не повернув кошти у сумі та у строк, визначений договором, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» суд задовольняє в повному обсязі, то відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн сплаченого судового збору та 10000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

При цьому суд враховує, що за змістом положень статті 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи й процесуальне законодавство України передбачає право учасників справи на відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок сторони, яка програла судовий спір, проте розмір витрат підлягає доказуванню.

У даній справі ТОВ «Українські фінансові операції» понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн, які підтверджені належними та допустимими доказами.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.19, 27, 83, 141, 274-275, 280-282, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ: 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2) заборгованість загальною сумою 30000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ: 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2) судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручення у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, ЄДРПОУ: 40966896).

Відповідач: ОСОБА_1 (Полтавська область, Кременчуцький район, с. Обознівка, рнокпп: НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено та проголошено 20.04.2026.

Суддя А. В. Павлійчук