Рішення № 135989705, 24.04.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5094/26

Провадження №2-о/524/176/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі

головуючого судді Мельник Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 ,

представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Бойченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 , заінтересовані особи КНП "Центр надання соціальних послуг "Турбота" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (в інтересах неповнолітніх дітей), про видачу обмежувального припису,

УСТАНОВИВ:

23.04.2026 ОСОБА_1 , заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису строком на шість місяців шляхом покладення на нього наступних обов`язків:

заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання ОСОБА_1 та її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: кв. АДРЕСА_1 строком на 6 місяців;

заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання ОСОБА_1 та її дітей за вказаною адресою строком на 6 місяців;

заборонити ОСОБА_2 вести телефонні переговори з ОСОБА_1 та її дітьми строком на 6 місяців;

заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та її дітей, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися строком на 6 місяців.

На обгрунтування заяви зазначено, що заявник перебувала у відносинах із ОСОБА_2 , яким неодноразово вчинялося домашнє насильство щодо неї та її дітей. Неодноразово викликала поліцію за фактами вчинення насильства, викликала працівників поліції 03.06.2024 та 07.10.2024. Після нанесених травм 07.10.2024 заявник проходила лікування та обстеження, що підтверджується консультаційним висновком невропатолога від 25.09.2024. 31.12.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву про вчинення кримінального правопорушення та відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст. 126 КК України № 12024175500001110.

ОСОБА_2 регулярно вчиняє психологічне насильство, що полягає у словесних образах, чіпляннях, погрозах життю та здоров`ю заявника, остання постійно перебуває у стресовому стані, боїться повернутися до будинку за місцем проживання. ОСОБА_2 завдає психологічного насильства, пише повідомлення з погрозами. Психологічне та фізичне насильство щодо дітей завдає шкоди для їхнього психічного та фізичного здоров`я. Зважаючи на викладене, заявниця переконана, що вірогідність продовження та повторного вчинення насильства щодо неї та дітей, настання тяжких наслідків для її здоров`я та здоров`я дітей є дуже високою, тому і звертається до суду із заявою про видачу обмежувального припису, оскільки звернення до поліції виявились неефективними та не захистили її від насильства.

23.04.2026 відкрите провадження по справі із призначенням судового засідання на 24.04.2026, залучено до участі в справі орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису (ч. ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України).

24.04.2026 у судове засідання з`явилась заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 та представник органу опіки та піклування Бойченко О.С.

Заявник забезпечила явку в судове засідання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі ч. 1 ст. 171 СК України заслухано малолітнього ОСОБА_3 у присутності представника органу опіки та піклування, за відсутності заявника та особи стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису, які є зацікавленими особами.

ОСОБА_3 повідомив, що він з 8-річного віку проживає разом з мамою та сестрою, ОСОБА_2 проживає окремо. Коли жили разом, останній бив його. З ОСОБА_2 не переписується та не бачиться досить давно. Для матері останній також не телефонує і не дзвонить.

Заявник підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у поданій заяві. Повідомила, що наразі не має фізичного насильства. Дитина Платон боїться ОСОБА_2 , який спричиняє для її родини психологічне насильство. Зазначила, що в листопаді 2025 року ОСОБА_2 перегородив дорогу для неї, її матері та сина. Крім того, заявниця зазнає психологічне насильство після подання позову її співмешканцем до суду щодо визнання батьківства стосовно дітей, що проявляється у тому, що вона нервується після надходження їй на телефон повідомлень з мобільного додатку "Дія". Відносини з співмешканцем припинені з 2021 року, після чого вони періодично бачилися.

ОСОБА_1 повідомила про те, що влітку 2024 року вона з дітьми мала намір вийти на прогулянку, однак побачила, що на них очікує ОСОБА_2 . Він хотів контактувати з ними, однак такого наміру останні не мали, після чого ОСОБА_2 вибив вхідні двері. Зазначила, що ОСОБА_2 може їх переслідувати, йти слідом. Повідомила, що орієнтовно рік тому зверталася до КНП "Центр надання соціальних послуг "Турбота" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, де відвідували психолога. Також у той самий проміжок часу зверталась до служби у справах дітей Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, де в подальшому нею була написана заява про те, що ОСОБА_2 їх не переслідує.

ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомив, що він є батьком малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Останній раз бачив сина в листопаді 2025 року. Протягом півтора року він не бачиться з дітьми та не підтримує жодних контактів. Зокрема повідомив, що з дітьми не бачиться та не контактує з 08.09.2024, тобто з дати їх останньої зустрічі, що обумовлене чиненням перешкод зі сторони матері дітей. З ОСОБА_5 не бачиться з вересння 2024 року.

ОСОБА_2 пояснив, що іноді бачить ОСОБА_1 та дітей на вулиці випадково, йому є незрозумілим, чому зустрічі такі сприймаються як загрози.

ОСОБА_2 повідомив про те, що у провадженні Автозаводського районного суду міста Кременчука перебуває справа № 524/986/26 за його позовом про визнання батьківства щодо дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Повідомив, що заявниця прешкоджає йому контактувати з дітьми, при тому, що за час спільного проживання у нього з дітьми були нормальні відносини. До вересня 2024 року допомагав матеріально, з приводу чого у нього із заявником виникали конфлікти, тому вирішив припинити меатеріальну допомогу до вирішення питання щодо дітей, зокрема щодо встановлення рішенням суду його батьківства по відношенню до дітей.

ОСОБА_1 на запитання представника органу опіки та піклування відповіла, що станом на зараз жодної загрози стосовно життя і здоров`я відповідно малолітніх дітей та її зі сторони ОСОБА_2 не має. Вона боїться, звернулась із такою заявою на майбутнє. Вважає, що існує загроза зі сторони ОСОБА_2 . Раніше із заявою про видачу обмежувального припису не зверталася, оскільки хворіла та мала багато роботи. З відповіддю від Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області 2024 року щодо відсутності підтвердження факту правопорушення не згодна та буде її оскаржувати.

ОСОБА_1 повідомила, що ніяким чином не забороняла контактувати ОСОБА_6 із дітьми. Дійсно заблокували усі контакти з ОСОБА_2 , у тому числі і його контакти з дітьми. Спільно з психологом вона та ОСОБА_2 домовилися проо надання фінансової регулярної допомоги.

Представник органу опіки та піклування заперечувала щодо задоволення заяви стосовно малолітніх дітей, оскільки заявником під час судового розгляду зазначено про те, що наразі зі сторони ОСОБА_2 жодної загрози для життя та здоров`я заявниці та її дітей не має, а остання, з її слів звернулася до суду із цієї заявою на майбутнє. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_2 зазначив про те, що не бачиться та не спілкується з діть та заявником протягом півтора року.

Розглянувши подане клопотання, заслухавши учасників справи, враховуючи думку дитини ОСОБА_3 , дослідивши фотознімки, долучені заявником на флеш-накпопичувачеві, дослідивши матеріали заяви, у тому числі фотознімки та скриншоти переписки, суд приходить до наступних висновків.

03.01.2025 за фактом нанесення тілесних ушкоджень стосовно ОСОБА_7 відкрите кримінальне провадження № 12025175540000001 за ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно матеріалів справи та наданих в суді пояснень учасниками справи встановлено, що 03.06.2024 заявник зверталася до Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області із заявою про періодичне вчинення стосовно неї та дітей психологічного та домашнього насильства ОСОБА_2 за період з 21.07.2022 по дату її звернення до поліції.

01.07.2024 Кременчуцьким РУП ГУНП в Полтавській області надано для ОСОБА_1 відповідь про те, що в ході проведення її звернення від 03.06.2024 не встановлено факту домашнього насильства.

07.10.2024 заявник зверталася до Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області із заявою про нанесення їй 24.09.2024 тілесних ушкоджень ОСОБА_2

05.11.2024 Кременчуцьким РУП ГУНП в Полтавській області надано для ОСОБА_1 відповідь про невиявлення ознак криміналнього правопорушення, стосовно ОСОБА_2 складений протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що уде спрямовани до суду для розгляду.

Щодо результатів розгляду протоколу за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП заявник повідомила, що вона не розуміється у таких обставинах, для цього у неї є представник.

Щодо результатів розгляду протоколу за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_2 зазначив, що йому невідомі результати розгляду.

Клопотань, заяв учасниками справи щодо результатів розгляду протоколу за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не заявлялося.

З копії витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12024175500001110 від 31.12.2024 за ч. 1 ст. 126 КК України слідує, що 29.11.2024 суддею Автозаводського районного суду міста Кременчука винесена постанова про те, що 24.09.2024 о 17 год в м. Кременчуці на пров. Д. Потьомкіна, ОСОБА_6 завда удар в обличчя ОСОБА_1 , який заподіяв для неї біль, однак тілесних ушкоджень не спричинив.

Клопотань, заяв учасниками справи щодо інформації про зазначене кримінальне повадження не заявлялося. ОСОБА_1 повідомила, що досудове розслідування триває.

Суд не приймає до уваги надані заявником фотознімки, на яких зображені певні частини тіла людини. Із наданих фотознімків не можливо встановити, хто саме на них зображений. За словами заявника на них містяться зображення сина та на одному із них -її рука.

Щодо наявності синців, гематом тощо на частинах тіла згідно долучених фотознімків, заявник зазначила, що в органи поліції та за медичною допомогою не зверталася.

З долучених скриншотів переписки слідує, що ОСОБА_2 намагається домовитися із ОСОБА_1 щодо контактів з дітьми.

Разом з тим, суд звертає увагу, що зазначені скриншоти переписки надані заявником вибірково, на жодному скриншоті не має відповідей чи запитань самої ОСОБА_1 .

З урахуванням чого, суд критично оцінює надані заявником скриншоти переписки.

ОСОБА_2 не ставив під сумнів, що на зазначених скрипншотах дійсно наявна переписка, виконана ним.

З долученого консультаційного висновку невропатолога щодо пацієнта ОСОБА_1 від 25.09.2024 вбачається наявність скарг, встановлений діагноз, план обстеження та план лікування.

Відомостей про те, що зазначений стан здоров`я ОСОБА_1 є причинно-наслідковим зв`язком із подіями про застосування стосовно неї фізичного, психологічного насильства, матеріали заяви не містять.

Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, що мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно п. п. 3, 14, 17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника (п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, одним із яких є заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою (ч.2 ст. 26 вказаного Закону).

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно п.3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинні бути зазначені обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

З урахуванням змісту вказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, що може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.

Заявником зазначено неодноразово в засіданні, що наразі зі сторони ОСОБА_2 жодної загрози для життя та здоров`я заявниці та її дітей не має, а остання звернулася до суду із цієї заявою на майбутнє.

У судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив, що не бачиться та не спілкується з діть та заявником протягом півтора року, що не заперечувалося самою заявницею. Крім того, остання повідомила, що дійсно заблокувала усі контакти з ОСОБА_2 , як свої, так і своїх дітей.

Випадкові зустрічі заявника, дітей із ОСОБА_2 на вулицях міста є цілком нормальним явищем та не свідчить про те, що останнім застосовується по відношенню до них будь-якого психологічного та домашнього насильства. Заявник зазначеного у засіданні не довела. Матеріали справи вказаного не містять.

Наявність кримінального провадження № 12024175500001110 від 31.12.2024 за ч. 1 ст. 126 КК України, з якого вбачається, що 29.11.2024 суддею Автозаводського районного суду міста Кременчука винесена постанова про нанесення удару 24.09.2024 ОСОБА_6 для ОСОБА_1 , який заподіяв для неї біль, однак тілесних ушкоджень не спричинив, не свідчить про те, що після вказаного періоду застосовувалося фізичне або психологічне насильство.

Існування зазначеного кримінального провадження не може свідчити про застосування ОСОБА_2 стосовно заявника тривалого домашнього насильства.

Крім того, суд враховує, що вина ОСОБА_2 у скоєному ще недоведена, факт внесення відомостей про кримінальне провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань за відсутності інших доказів вчинення триваючого домашнього насильства, як зазначає заявник, не є безумовною підставою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Інші докази, які б могли свідчити про вчинення домашнього насильства, у їх сукупності в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з урахуванням можливих ризиків застосування психічного чи фізичного насильства у майбутньому, матеріали справи не містять та заявником суду не надано.

У постанові Верховного Суду від 28.2020 по справі за № 754/11171/19 зазначено, що при вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Судом установлено, що заявником не надано доказів вчинення ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства щодо неї та її дітей, погроз застосування такого насильства. Не доведено, що насильство є триваючим, створює загрозу їх життю, порушує право заявника та дітей на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, недоторканність житла, вільний вибір місця проживання та свободу пересування.

Самі лише твердження заявника, що ОСОБА_2 чинить психологічне та фізичне насильство, суд не може покласти в основу рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно постанови Верховного Суду від 10.02.2021 по справі № 761/49109/19, установивши, що у порушення ст. ст. 12, 81 ЦПК України заявник не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення особою фізичного, економічного та психологічного насильства стосовно неї, а також ризиків настання насильства у майбутньому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви. Сам факт звернення заявника до органів поліції свідчить про наявність конфлікту між подружжям та не підтверджує факт вчинення особою домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.08.2019 по справі № 640/23804/18, від 02.09.2020 по справі № 635/4854/19-ц, від 08.04.2020 по справі № 336/5627/19, від 14.01.2020 по справі № 754/6995/19, від 17.04.2019 по справі № 363/3496/18.

05.03.2020 Верховний Суд розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справу № 755/5273/19 про видачу обмежувального припису. У справі, що переглядається, встановлено, що на момент звернення до суду із вказаною заявою Дніпровським УП ГУ НП в місті Києві здійснюється досудове розслідування щодо нанесення заявнику тілесних ушкоджень. Одночасно два провадження, відкриті за заявою ОСОБА_2 об`єднані Київською місцевою прокуратурою № 4 в одне об`єднане провадження, відомості щодо третього кримінального провадження внесені у Єдиний реєстр досудових розслідувань. Відмовляючи в задоволенні заяви, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що заявник не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства у розумінні Закону України від 07.12.2017 № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тому підстави вважати про наявність ризиків настання тяжких наслідків для заявника та малолітніх дітей немає. Верховний Суд погодився із зазначеним висновком судів та вказав, що звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не підтверджують факт вчинення домашнього насильства, не є доказом вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Оскільки заявник не надала суду будь-яких інших доказів на підтвердження факту домашнього насильства, відсутні підстави застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.12.2019 по справі № 756/11732/18, від 30.05.2019 по справі № 159/5880/18.

З огляду на вказані обставини, що свідчать про відсутність доведення вчинення ОСОБА_2 домашнього насилля відносно ОСОБА_1 та її малолітніх дітей, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Заявником протилежного суду не доведено.

Інших клопотань, заяв не надано.

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: (1) у разі задоволення позову - на відповідача; (2) у разі відмови в позові - на позивача; (3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави (ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України).

Керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. ст. 141, 223, 247, 258, 264, 265, 350-1 - 350-8, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 , заінтересовані особи КНП "Центр надання соціальних послуг "Турбота" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (в інтересах неповнолітніх дітей), про видачу обмежувального припису.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ,

заінтересована особа КНП "Центр надання соціальних послуг "Турбота" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 33255516, місцезнаходження: м. Кременчук, просп. Свободи, 130,

заінтересована особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 04057287, місцезнаходження: м. Кременчук, площа Перемоги, 2.

Суддя Н.П. Мельник