Рішення № 135988938, 24.04.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа №348/2668/25

Провадження № 2/348/199/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гундяка Т.Д.,

секретар судового засідання Дмитрук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 12.03.2024 уклали кредитний договір №00-9668937 у формі електронного документа з використанням електронного підписуна суму 6 300,00 грн.

Для отримання кредиту відповідач зареєструвався на сайті кредитодавця та отримав доступ до особистого кабінету. У процесі реєстрації він пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, дотримуючись підказок відповідного сайту кредитодавця. Після цього відповідач ознайомився з чинною редакцією правил надання коштів у позику, заповнив свої персональні ідентифікаційні дані, визначені як обов`язкові, та вказав суму коштів, яку бажає отримати.

Відповідач приєднався до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 82433.

ТОВ «Макс Кредит» 12.03.2024 ініціювало переказ коштів згідно договору безготівковим зарахуванням через ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.

ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 17.12.2024 уклали договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, згідно умов якого, ТОВ «Макс Кредит» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9668937 від 12.03.2024. Відповідно до цього договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача, що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач 02.06.2025 уклали договір факторингу № 02/06/25-Е згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9668937 від 12.03.2024. Відповідно до цього договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 від ТОВ «Макс Кредит» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 47 944,20 грн, що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025.

Посилаючись на викладене та те, що відповідач має непогашену заборгованість за вищевказаним договором в загальному розмірі 47 944,20 грн, яка складається з 6 300 грн заборгованості по тілу кредиту, 41 644,20 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказану заборгованість.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що заявлені позовні вимоги позивача не визнає, оскільки з ТОВ «ФК «Ейс» будь-які договори не укладав та будь-яких від них коштів не отримував.

Позивач не надав належних доказів законності нарахувань, структури боргу, а також підтвердження факту укладення кредитного договору саме з ним в такому обсязі. У матеріалах позову відсутні підписані ним документи.

Вказує, що він не підписував кредитний договір, а тому позивач не довів його волевиявлення на укладення договору, який кредитор подає як електронний. Також зазначає, що у матеріалах справи відсутні: його КЕП/ЕЦП або інший засіб підпису, що однозначно ідентифікує його; журнали (логи) подій, IP-адреси, докази відправлення/введення одноразових ідентифікаторів з його номера/пристрою; підтвердження, що саме він ініціював «особистий кабінет» і акцептував оферту, оскільки згідно ст. 11-12 Закону України «Про електронну комерцію» момент підписання електронного правочину - це використання КЕП/ЕЦП, одноразового ідентифікатора або іншого погодженого аналога, який дозволяє ідентифікувати підписувача. Відсутність належних технічних доказів означає недоведеність факту укладення ним договору. Отже, за відсутності укладеного договору не виникли зобов`язання і не підлягають стягненню ні «тіло», ні відсотки, ні комісії.

Відповідно до ч. 13 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», а також постанови Кабінету Міністрів України №168 від 29 березня 2019 року, загальні витрати споживача за кредитом, включаючи проценти, штрафи, пеню та інші нарахування, не можуть перевищувати подвійної суми отриманого кредиту (тіла кредиту). Вимоги позивача в частині, яка перевищує зазначене обмеження, є незаконними та не підлягають задоволенню.

Крім того, на період дії воєнного стану в Україні діє спеціальне обмеження, встановлене пунктом 25 розділу II Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022, відповідно до якого кредитодавцям заборонено нараховувати та стягувати штрафи, пеню та інші санкції за прострочення платежів за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами.

Враховуючи викладене, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача заперечує посилання відповідача про відсутність належних доказів існування зобов`язання, вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо форми укладання кредитного договору, то відповідно до кредитного договору № 00-9668937 від 12.03.2024 сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку позичальника та аналог власноручного підпису кредитодавця, що відтворений засобами копіювання з боку кредитодавця, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис (відповідно до п. 7.12.) Цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони кредитодавця в особистий кабінет позичальника для ознайомлення та підписання. Договір набирає чинності з моменту одержання кредитодавцем, який направив пропозицію укласти договір (оферту), договору із електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється позичальнику на номер телефону, повідомлений останнім у заяві на отримання кредиту, з боку кредитодавця договір містить кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, накладену уповноваженим працівником. Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання підписом в електронному форматі цього договору вважається направленням кредитодавцю повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. Договір діє протягом строку на який відбулося оформлення кредиту, а у випадку не виконання прийнятих позичальником на себе грошових зобов`язань - до моменту повного виконання грошових зобов`язань за договором, крім випадків припинення його дії за згодою сторін, відповідно до договору чи Закону. У будь якому разі щодо непогашеної позичальником заборгованості договір діє до повного погашення заборгованості (відповідно до п. 7.11.)

Зазначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Таким чином, кредитний договір № 00-9668937 від 12.03.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 82433 направлено позичальнику 12.03.2024 о 16:58:08 на вказаний ним номер мобільного телефону - НОМЕР_2 ; одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, після чого відповідач натиснув кнопку «Так», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору, товариство відправляє на електронну адресу, вказану позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору , зокрема, додаючи його примірники у форматах у форматах PDF та P7S.

Відповідно до кредитного договору позичальник підтверджує, що йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.01, ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ознайомлений зі змістом ст. 25 Закону України «Про споживче Кредитування» та ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті https:// https://treba.credit/.

Таким чином, первісний кредитор - ТОВ «Макс Кредит», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірив особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Виходячи з вищевикладеного, відповідач отримав грошові кошти відповідно до умов договору належним чином, а тому позивачем доведено факт надання первісним кредитором грошових коштів відповідачу. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Позивач розцінює позицію відповідача як намагання ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість за невиконаними зобов`язанням. Доводи відзиву та заперечення відповідача правильність таких висновків не спростовують, оскільки не містять доказів, які б підтверджували, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, та, фактично, зводяться до нерозуміння природи договору, що не звільняє споживача послуг, як сторону зобов`язання, від його виконання.

Також зазначає, що реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) та адреса реєстрації, зазначені в кредитному договорі, повністю збігаються з даними відповідача. Ці ідентифікатори є унікальними та незмінними. РНОКПП та адреса реєстрації є сталими ідентифікаторами, зміна яких потребує спеціальної процедури та документального підтвердження. Збіг цих даних у кредитному договорі та поточних документах відповідача є вагомим доказом його участі в укладенні договору. Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що наявність у кредитному договорі унікальних ідентифікаторів відповідача (РНОКПП та адреси реєстрації), його електронний підпис є вагомим доказом його участі в укладенні цього договору. Отже, за відсутності вагомих доказів протилежного, слід вважати, що кредитний договір був укладений саме відповідачем.

Щодо переказу коштів за кредитним договором № 00-9668937 від 12.03.2024, то ТОВ «Платежі онлайн» в ролі посередника (не на правах кредитора) перерахувало кошти ТОВ «Макс Кредит» у сумі 6 000,00 грн на рахунок зазначений відповідачем, який був верифікований первісним кредитором у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу».

З довідки вбачається, що 12.03.2024 ТОВ «Макс Кредит» ініціювало переказ коштів у сумі 6000,00 грн згідно договору № 00-9668937 від 12.03.2024 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку НОМЕР_5, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Макс Кредит».

Крім того вказує, що відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача, а також відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу 02/06/25-Е від 02.06.2025 від ТОВ «Макс Кредит» до позивача на загальну суму 47 944,2 грн. Отже, враховуючи наведене, позивач дійсно підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2025 ОСОБА_2 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.02.2026 Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 24.02.2026 справу передано в провадження судді Гундяку Т.Д.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.02.2026 прийнято до провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено судовий розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.03.2026 клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково та витребувано письмові докази, які становлять банківську таємницю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлений судом про дату час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», яка 17.04.2026 о 22:20 доставлена до електронного кабінету відповідача, про що свідчить довідка про доставку електронного документа.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини, що виникли між сторонами.

Встановлено, що 12.03.2024 ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №00-9668937 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач ОСОБА_1 за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт первісного кредитора та ознайомився з актуальною редакцією правил надання грошових коштів у позику.

Відповідно до п. 7.10. сторони дійшли згоди, що договір укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та правил.

Електронний підпис - одноразовий ідентифікатор 82433 відправлено 12.03.2024 о 16:58:08 на номер телефону відповідача НОМЕР_3 та введено ним 12.03.2024 о 16:58:26, що стверджується розділом 8 кредитного договору та довідкою про ідентифікацію боржника.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії, у розмірі 6 000,00 грн на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно п 1.3. кредитного договору строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 07 березня 2025 року.

Відповідно до п. 1.3.1. договору позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату погашення процентів 27 березня 2024 року, та здійснювати наступні чергові періодичні платежі по сплаті нарахованих процентів на кожний 15 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредиту). Дата(и) повернення кредиту та сплати нарахованих процентів зазначаються в графіку платежів, який міститься в пункті 7.20 цього договору. У разі, якщо позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів не пізніше наступного дня за днем рекомендованої дати погашення процентів або здійснення платежу не пізніше наступного дня сплати процентів (згідно абз.1 п.1.3.1 цього договору), то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті платежу належним чином, а проценти за договором продовжуватимуть нараховуватися згідно умов цього договору. У разі, якщо позичальник виконає у повному обсязі свої зобов`язання за договором по сплаті нарахованих процентів на дату погашення та поверненню повністю суми кредиту не пізніше наступного дня за днем рекомендованої дати погашення процентів або не пізніше наступного дня сплати процентів (згідно абз.1 п.1.3.1 цього договору), то вважатиметься, що позичальник повністю достроково погасив кредит.

Згідно п. 1.4 договору сторони погодили тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 1.4.1. договору стандартна процента ставка складає 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки). Знижена процентна ставка становить 0,25 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за рекомендованою датою погашення процентів, визначеною п. 1.3.1. цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту) протягом строку кредитування, зазначеного в пункті 1.3. цього договору (п. 1.4.2.). У разі здійснення позичальником платежу не пізніше наступного дня за рекомендованою датою погашення процентів, визначеною п. 1.3.1. цього договору, до позичальника, як учасника програми лояльності,застосовується індивідуальна знижка (знижена процентна ставка) на стандартну процентну ставку, яка зазначена у п. 1.4.2. даного договору. У випадку невиконання позичальником умов для отримання від кредитодавця індивідуальної знижки (застосування зниженої процентної ставки), користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою, яка зазначена у п. 1.4.1. даного договору. Позичальник погоджується, повнiстю розумiє та поiнформований, що у разi невикористання ним права на отримання знижки (невиконання умов договору для отримання знижки) нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є змiною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бiк погiршення для позичальника, оскільки надання кредиту за даним договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Застосування зниженої процентної ставки є проявом лояльності кредитодавця до позичальника та правом кредитодавця, передбаченим умовами програми лояльності, затвердженої та оприлюдненої кредитодавцем на його сайті за посиланням: https://treba.credit/finansovi-poslugy/#Action (п. 1.4.3.).

Відповідно до п. 1.5. договоруза надання кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 5,00% від суми кредиту, що складає: 300,00 (триста гривень нуль копійок) грн. Позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту (п. 1.5.1.).

Згідно п. 1.6. договору денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії (у разі її наявності) дорівнює 2,5% (п. 1.6.1.). Денна процентна ставка за цим договором у разі використання позичальником права на знижену процентну ставку та комісії (у разі її наявності) дорівнює 2,4% ( п. 1.6.2.).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 926,43% (п. 1.7.). Орієнтовна реальна річна процентна ставка з урахуванням зниженої процентної ставки на дату укладення договору становить 891,58% (п. 1.7.1.). Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 59 652,00 грн (п. 1.8.). Орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням зниженої процентної ставки на дату укладання договору становить 57 654,00 грн (п. 1.8.1).

Згідно п. 2.1. договору для отримання кредиту позичальник має зареєструватися на сайті компанії та мати доступ до Особистого кабінету. При здійсненні реєстрації позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту.

Ідентифікація/верифікація здійснюється у спосіб, передбачений Постановою НБУ № 107 від 28.07.2020 «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги, використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації клієнта: отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння PHOKПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої KEП власника ідентифікаційного документа; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразового ідентифікатора (оtр-пароля), надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власними ідентифікаційними документами, а саме: сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням KEП печатки уповноваженим працівником Товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

Цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (п. 2.2.).

Відповідно до п. 2.8. договору кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: «12» березня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 6 000,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 3.1. договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів кредиту з поточного рахунку кредитодавця на платіжну картку позичальника до дня повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії.

Згідно п. 3.2. договору розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається день повернення кредиту (крім випадку фактичного повернення кредиту в дату, яка не відповідає дню повернення кредиту).

Відповідно до п. 3.3. договору проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно п. 4.3.1. договорупозичальник зобов`язується, зокрема, повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до п. 5.1. договору сума кредиту, одержана позичальником за договором, повертається ним у повному обсязі у валюті кредиту не пізніше дня повернення кредиту на поточний рахунок кредитодавця, зазначений у Розділі 8 договору, шляхом ініціювання переказу коштів з будь-якої платіжної картки позичальника через РОS-термінал в Особистому кабінеті.

Пунктом 7.2. передбачено строк дії цього договору, який становить 360 календарних днів.

Згідно графіка платежів сума кредиту становить 6 000 грн, проценти за користування кредиту - 51 354 грн, кількість днів у розрахунковому періоді 360 днів. Оплата процентів кожні 15 днів.

ТОВ «Макс Кредит» 12.03.2024 ініціювало переказ коштів згідно договору № 00-9668937 від 12.03.2024 безготівковим зарахуванням через платіжний сервіс «Platon», про що свідчить інформаційна довідка №1401/12 від 23.12.2024 ТОВ «Платежі Онлайн», відповідно до якої було успішно проведено транзакцію № 41025-55192-13283 12.03.2024 о 16:58:40 на суму 6 000 грн на картку № НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду від 11.03.2026 АТ «Універсал Банк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Відповідно до руху коштів по картці було зарахування коштів 12.03.2024 у сумі 6 000 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 . Номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону відповідача.

На підтвердження позовних вимог позивач надав паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 68425. В паспорті зазначено, що відповідач підтверджує отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Згідно детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-9668937 від 12.03.2024 ТОВ «Макс Кредит» станом на 17.12.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 47 944,20 грн, з яких: сума за основним зобов`язанням - 6 000,00 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами - 41 644,20 грн, сума заборгованості за комісією 300 грн. Проценти нараховано за період з 12.03.2024 по 26.03.2024 в розмірі по 15 грн з розрахунку тіла кредиту 6 000 грн (0,25% в день), 29.03.2024 донараховано відсотки за пільговий період в сумі 1 998 грн, 29.03.2024 (за період 27.03.2024-28.03.2024) нараховано 296,40 грн, та з 29.03.2024 по 17.12.2024 по 148,20 грн з розрахунку тіла кредиту 6 000 грн (2,47% в день). Також 12.03.2024 нараховано комісію в сумі 300 грн.

ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 17.12.2024 уклали договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, згідно умов якого, ТОВ «Макс Кредит» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9668937 від 12.03.2024.

Відповідно до цього договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Згідно реєстру боржників за договором факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 47 944,20 грн, з яких сума за тілом кредиту 6 300,00 грн, сума заборгованості за нарахованими відсотками 41 644,20 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників за договором факторингу.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач 02.06.2025 уклали договір факторингу № 02/06/25-Е, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9668937 від 12.03.2024.

Відповідно до цього договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Згідно витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 47 944,20 грн, з яких сума за тілом кредиту 6 300,00 грн, сума заборгованості за нарахованими відсотками 41 644,20 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2, 4 ст. 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Згідно ст. 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Відповідно до ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 2, 4, 6 ст. 95 ЦПК України, письмові докази можуть бути подані в оригіналі або в належно засвідчених копіях. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позивачем подано копію договору, посвідчену у порядку, передбаченому законом, довідку про ідентифікацію, відповідно до якої ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Макс Кредит» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису, одноразовий ідентифікатор 82433, який відправлено 12.03.2024 о 16:58:08 на номер телефону НОМЕР_3 , який є фінансовим номером телефону відповідача та міститься у банківських документах, та введено ним 12.03.2024 о 16:58:26, що стверджується розділом 8 кредитного договору та довідкою про ідентифікацію боржника.

З цих підстав не заслуговують на увагу посилання відповідача про відсутність доказів, що він акцептував пропозицію ТОВ «Макс Кредит» щодо укладення з ним договору кредитної лінії № 00-9668937 від 12.03.2024, та такі не спростовують висновок суду щодо укладення між сторонами вказаного договору та досягнення згоди щодо всіх його істотних умов, який оформлений ними в електронній формі з використанням електронних підписів. Водночас відповідач не заявляв клопотань щодо витребування оригіналу доказу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач не надав.

Відповідач, отримавши кошти за кредитним договором, вчасно їх не повернув і позивач має право вимагати повернення кредиту та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Верховний Суд неодноразово вказував щодо належності доказів у справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 у справі № 761/24252/14-ц зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Факт перерахування відповідачу коштів підтверджується інформаційною довідкою №1401/12 від 23.12.2024 ТОВ «Платежі Онлайн», відповідно до якої було успішно проведено транзакцію № 41025-55192-13283 12.03.2024 о 16:58:40 на суму 6 000 грн на картку № НОМЕР_1 , а також листом та випискою про рух коштів, наданих на виконання ухвали суду від 11.03.2026 про витребування доказів з АТ «Універсал Банк», відповідно до яких ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 та згідно руху коштів по картці було зарахування коштів 12.03.2024 у сумі 6 000 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 .

Разом з тим, заперечуючи факт отримання грошових коштів за вказаним договором відповідачем не надано виписки по його особовому рахунку, доступ до якої має він, як клієнт та банк-емітент банківської карти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається (п. 139 постанови).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).

ТОВ «ФК «Ейс» надано належним чином засвідчені копії договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2024 № 17122024-МК/Онлайн, згідно умов якого, ТОВ «Макс Кредит» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9668937 від 12.03.2024. Відповідно до цього договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Згідно реєстру боржників за договором факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9668937 від 12.03.2024, що підтверджується витягом з реєстру боржників за договором факторингу, а також ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач 02.06.2025 уклали договір факторингу № 02/06/25-Е, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9668937 від 12.03.2024, про що свідчить витяг з реєстру боржників за договором факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відповідно до якого, до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо підстав відмови у задоволенні позову, оскільки віндоговори з ТОВ «ФК «Ейс» не укладав та коштів від них не отримував.

З розрахунку заборгованості за договором від 12.03.2024 №00-9668937 вбачається, що первісним кредитором нараховано проценти за користування кредитом за період з 12.03.2024 по 26.03.2024 в розмірі по 15 грн з розрахунку тіла кредиту 6 000 грн (0,25% в день), однак 29.03.2024 нараховані відсотки за пільговий період в розмірі 0,25% перераховано та нараховано їх в сумі 1 998 грн за стандартною процентною ставкою 2,47% в день, 29.03.2024 (за період 27.03.2024-28.03.2024) нараховано 296,40 грн, та з 29.03.2024 по 17.12.2024 по 148,20 грн з розрахунку тіла кредиту 6 000 грн (2,47% в день). Таким чином первісним кредитором за весь період кредитування з 12.03.2024 по 17.12.2024 нараховувались проценти в сумі 148,20 грн (2,47% в день).

Підпунктом 6 пункту 5 Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX) стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, згідно з максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Закон України № 3498-XI набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також підпунктом 13 пункту 5 Закону № 3498-IX Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, згідно якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-XI встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Положення ч. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-XI, відповідно до яких дія пункту 5 розділу І цього Закону, яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом, узгоджуються з п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про правотворчу діяльність», відповідно до якого перехідні положення включаються до нормативно-правового акта у разі, якщо нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи, що кредитний договір було укладено 12.03.2024, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»,строк виконання зобов`язань позичальника за таким договором спливає після закінчення перехідного періоду, умови укладеного між сторонами договору, передбачені п. 1.4.1. та п. 1.6.1. щодо встановлення стандартної процентної ставки в день 2,47 % та денної процентної ставки в день 2,50 %відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними.

Відповідно до п. 1-2, 2, 3, 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом, загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості за договором від 12.03.2024 № 00-9668937 вбачається, що ТОВ «Макс Кредит» нараховано проценти за користування кредитом за період з 12.03.2024 по 17.12.2024 в розмірі 2,47% в день.

Нарахування процентів за період строку кредитування здійснено всупереч вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» за умовами договору, які є нікчемними.

Отже, за період з 12.03.2024 по 17.12.2024 первісний кредитор нарахував щоденні проценти в заявленому розмірі безпідставно, оскільки такий розмір був законодавчо обмежений до 1 %.

Таким чином, нарахована заборгованість за загальними витратами за договором кредитної лінії № 00-9668937 від 12.03.2024 відповідно до законодавчо обмеженого розміру 1% денної процентної ставки за період з 12.03.2024 по 17.12.2024 підлягає перерахунку та за цей період становить 16 860,00 грн (281 днів*60 грн) з урахуванням нарахованої комісії кредитодавця, пов`язаної з наданням кредиту.

Судом встановлено, що тіло кредиту становить 6 000 грн, комісія нарахована первісним кредитором відповідно до п. 1.5. договору за надання кредиту, яку позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю у останній день повного погашення кредиту одноразово у розмірі 5,00% від суми кредиту, що складає 300,00 грн включена позивачем у тіло кредиту, оскільки позивач відповідно до позовних вимог просить стягнути 6 300 грн заборгованості по тілу кредиту, однак згідно детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-9668937 від 12.03.2024 ТОВ «Макс Кредит» станом на 17.12.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 47 944,20 грн, з яких: сума за основним зобов`язанням 6 000,00 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами 41 644,20 грн, сума заборгованості за комісією 300 грн.

Виходячи з наведеного, враховуючи включення до загальних витрат за кредитним договором нарахованої комісії за надання кредиту в розмірі 300 грн згідно п. 1.5. договору, яка становить 5,00 % від суми виданого кредиту та нарахована в день видачі кредиту, заборгованість відповідача за процентами за кредитним договором, яка підлягає стягненню, становить 16 560,00 грн (16 860,00 -300).

При цьому, позивач вимог про стягнення з відповідача нарахованої комісії не заявляв.

Не заслуговують на увагу і твердження відповідача щодо обмеження на період дії воєнного стану в Україні, встановленого пунктом 25 розділу II Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022, відповідно до якого кредитодавцям заборонено нараховувати та стягувати штрафи, пеню та інші санкції за прострочення платежів за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами, оскільки штраф та пеня позивачем не нараховувались, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу та пені позивачем не заявлена.

При укладенні договору сторони визначили розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом, і на такі умови погодився відповідач. Натомість відповідач від договору не відмовився у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

Щодо розміру нарахованих процентів, то як зазначалося вище, умови кредитного договору в цій частині не відповідають ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», та нараховані проценти перераховано судом.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Суд вважає, що до цих правовідносин між сторонами підлягає застосуванню спеціальний закон, який визначає засади споживчого кредитування, а саме Закон України «Про споживче кредитування», і правовідносини виникли між кредитодавцем та позичальником після чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому судом зменшено розмір процентів, які нараховані як проценти за користування кредитом, а не як міра відповідальності позичальника.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, за встановлених обставин укладення відповідачем кредитного договору, за яким ним отримано кошти на умовах кредиту, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, на які позивач набув право вимоги за договором факторингу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту (отримані в кредит кошти) і процентами за кредитним договором № 00-9668937 від 12.03.2024 в розмірі 22 560 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 560 грн - заборгованість за процентами.

В задоволенні решти вимог позову слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано копії: договору № 20/08/25-01 про надання правничої допомоги з додатками, укладеного 20.08.2025 між позивачем та Адвокатським бюро «Соломко та партнери»; додаткової угоди № 25771056784 від 11.09.2025 до договору № 20/08/25-01про надання правничої допомоги від 20.08.2025, де вказано про надання правничої допомоги у справі про стягнення заборгованості з відповідача; акта прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 до договору № 20/08/25-01про надання правничої допомоги від 20.08.2025.

З акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 до договору № 20/08/25-01про надання правничої допомоги від 20.08.2025 вбачається, що надано наступні послуги: складання позовної заяви - 5 000,00 грн, 2 год.; вивчення матеріалів справи - 1 000,00 грн, 2 год.; підготовка адвокатського запиту - 500,00 грн, 1 год.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації - 500,00 грн, 1 год, всього 7 000 грн.

Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує відсутність заперечення відповідача чи її клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, і чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.

Так само, суд зауважує, що вивчення матеріалів справи є частиною послуги складання позовної заяви.

Враховуючи категорію справи та те, що предмет спору в цій справі не є складним, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 7 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

З огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, які частково в сумі 1 411,64 грн пропорційно до задоволених позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Також при зверненні до суду позивач сплатив 2 422,40 грн судового збору, які згідно виписки зараховані до спеціального державного бюджету України.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1 139,85 грн.

Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 279 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії №00-9668937 від 12.03.2024 у розмірі 22 560,00 (двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят грн 00 коп.) грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн та заборгованості за процентами в розмірі 16 560,00 грн.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» сплачений судовий збір в сумі 1 139,85 грн та 1 411,64 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, кабінет 13, 02094.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Гундяк Т.Д.

Повний текст рішення складено 24.04.2026.