Рішення № 135988411, 20.04.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/346/26

провадження у справі № 2/0285/937/26

20 квітня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючої судді Михайловської А. В.,

за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,

сторони у справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ЕЛІТ ФІНАНС», представник позивача - Євтодьєв А.О.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив :

22.01.2026 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЕЛІТ ФІНАНС"звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 380,67 грн та судові витрати, що складаються з сплаченого судового збору та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 28.08.2019 між АТ АЛЬФА - БАНК та ОСОБА_1 було укладено Угоду про надання кредиту № 500820942, відповідно до якого АТ АЛЬФА - БАНК надав позичальнику кредит у сумі 29 012,09 грн, строк кредиту 36 місяців, на споживчі потреби з відсотковою ставкою 23,00 % річних. АТ АЛЬФА - БАНК перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 27 061,17 грн. Натомість позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 23.02.2021 у загальній сумі 36 380,67 грн, з якої: 27 061,17 грн тіло кредиту, 8 119,50 грн заборгованість за відсотками.

22.02.2021 між АТ АЛЬФА- БАНК та ТОВ ФК ФОРТ» укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК ФОРТ».

23.02.2021 між ТОВ ФК ФОРТ» та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЕЛІТ ФІНАНС" укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином позивач набув статусу кредитора за кредитним договором № 500820942 від 28.08.2019.

Згідно до розрахунку заборгованості за відповідачем станом на 23.02.2021 обліковується заборгованість в розмірі 36 380,67 грн. Для захисту порушених прав відбулося звернення до суду.

28.01.2026, після виконання вимог ст. 187 ЦПК України, провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо відкладення розгляду справи.

Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч.1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за наявних у справі доказів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 28.08.2019 між АТ АЛЬФА-Банк та ОСОБА_1 ( позичальник ) укладено Угоду про надання кредиту № 500820942, шляхом підписання відповідної Оферти позичальником та Акцепту банком, що є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту та надання Кредиту.

Відповідно до погоджених сторонами умов Угоди про надання кредиту : тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту 29017,09 грн, процентна ставка % річних- 23,00 %, фіксована, строк кредиту 36 місяців, дата повернення кредиту 29.08.2022.

Позичальником також було підписано Графік платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.

Як вбачається з Оферти та Акцепту кредит видавався позичальнику для погашення заборгованості за кредитним договором № 501013440 від 21.03.2018.

Відповідно до виписок по особовим рахункам з 28.08.2019 по 22.02.2021 відповідачу ОСОБА_1 було надано кредитні кошти у сумі 29 012,09 грн, якими останній користувався та частково погашав кредит.

Відповідно до розрахунку заборгованості за відповідачем ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням умов кредитного договору № 500820942 від 28.08.2019 станом на 22.02.2021 року рахується заборгованість у загальній сумі 36 380,67 грн, з якої: 27 061,17 грн тіло кредиту, 8 119,50 грн заборгованість за відсотками.

22.02.2021 між АТ АЛЬФА-БАНК (Клієнт) та ТОВ «ФК ФОРТ» (Фактор) було укладено Договір Факторингу № 1, за яким відбулося відступлення прав грошової вимоги, зокрема до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 500820942 від 28.08.2019 відповідно до Витягу Реєстру договорів від 22.02.2021.

Відповідно до Договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021, укладеним між ТОВ «ФК ФОРТ» (клієнт) та ТОВ Фінансова компанія ЕЛІТ ФІНАНС", відбулося відступлення прав грошової вимоги .

Відповідно до Витягу Реєстру договорів від 23.02.2021 до відповідного Договору Факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 500820942 від 28.08.2019 у загальній сумі заборгованості - 36 380,67 грн, з якої: 27 061,17 грн тіло кредиту, 8 119,50 грн заборгованість за відсотками

У звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань щодо повернення кредиту та сплати відсотків між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вирішуючи даний спір, суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку первісний кредитодавець).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі №390/34/17 сформульований висновок, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст.517 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).

Вирішуючи даний спір на підставі наданих доказів, судом достовірно встановлено факт укладення між банком та відповідачем кредитного договору № 500820942 від 28.08.2019 та погодження усіх істотних умов кредитування, зокрема процентної ставки, строку кредитування, періодичності сплати кредитних коштів тощо. При цьому попередньо відповідач ознайомився з умовами та правилами кредитування, тарифами та своїм підписанням договору погодився з умовами кредитування.

Також суд приходить до переконання про наявність у позивача права вимоги до відповідача, що набута за відповідними договорами факторингу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору та відповідних договорів факторингу. Зазначені договори недійсними не визнані.

Зі змісту наявних виписок по особовому рахунку відповідача та детальному розрахунку заборгованості встановлено, що банком на виконання умов кредитування було надано відповідачу на його розрахунковий рахунок кредитні кошти у розмірі 29 012,09 грн, якими та скористався, однак не повернув в повному обсязі тіло кредиту та нараховані відсотки, лише частково їх сплативши.

На спростування вище вказаних обставин відповідачем доказів не надано.

За відповідачем ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням умов кредитного договору № 500820942 від 28.08.2019 станом на 22.02.2021 року рахується заборгованість у загальній сумі 36 380,67 грн, з якої: 27 061,17 грн тіло кредиту, 8 119,50 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру ( постанова від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наданими представником позивача доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено право вимоги позивача до відповідача та правомірність нарахування заборгованості за кредитним договором, доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання згідно укладеного кредитного договору, заборгованість за договором не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливості повного задоволення позову .

Вирішуючи питання судових витрат, судом встановлено наступне.

У силу приписів ч. 1 ст. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено повністю позовні вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості, то сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 328,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вирішення питання компенсації витрат на професійну правничу допомогу, то суд встановив наступне.

Так, представник позивача просить суд покласти на відповідача зобовязання компенсувати позивачу витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200,00 грн, на підтвердження розміру яких надано Договір № 03-07/254 про надання правничої допомоги від 03.07.2024, акт № 4 приймання- передачі наданих послуг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (частина п`ята ).

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У зв`язку з вищезазначеним, суд вирішує питання про компенсування позивачу відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 500,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням.

Керуючись статтями 4, 76 89, 141, 258, 259, 263 265, 268, 273, 280 282, 284, 289, 352, 354, 355Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ " ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ЕЛІТ ФІНАНС» кредитну заборгованість у розмірі 36 380 ( тридцять шість тисяч триста вісімдесят) грн 67 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 ( три тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційний розгляд справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування сторін :

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ЕЛІТ ФІНАНС» ( ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження пл. Солом`янська, буд. 2, м. Київ );

відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ) .

Дата складення повного судового рішення 24.04.2026.

Суддя А.В.Михайловська