Постанова № 135988059, 21.04.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/4185/25

Провадження № 3/165/61/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Нововолинськ

Суддя Нововолинського міського суду Волинської області Рибас А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 510117, складеного 11.11.2025 року інспектором ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенантом поліції Гаврилюком М.В., 25.10.2025 року о 02 год. 10 хв. у м. Нововолинськ по вул. Сірка, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку, в медичному закладі, а саме КНП «Нововолинська ЦМЛ». Висновок номер 72/3в, згідно якого гр. ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував в стані наркотичного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту а пункту 2.9. Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився. Подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності; вину не визнав, посилаючись на те, що здавав сечу не повністю, приблизно 5 мл, а на аналіз потрібно 2 ємності по 100 грам, впевнений, що в медичній установі могли переплутати зразки для дослідження, чи припуститися інших порушень. У разі визнання його винним просив розстрочити суму штрафу на 10 місяців у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, постійним перебуванням на лікуванні, що підтверджується матеріалами справи, відсутністю будь-якого доходу, окрім пенсії по інвалідності ІІІ групи.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із п.п. «а» п. 2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов переконання, що незважаючи на невизнання вини особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення ОСОБА_1 щодо винуватості у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та вважає, що позиція правопорушника спростовується матеріалами справи, дослідженими судом.

Так, факт вчинення даного правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 510117 від 11.11.2025 року та його копією; рапортом; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.10.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; довідкою САП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував посвідчення водія; відеофайлами, які знаходяться на DVD-R дисках.

Крім того, суддя приймає до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини та вважає за необхідне зазначити, що у своєму рішенні «О`Галоран та Френсіс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд звертає увагу на те, що у рішення ЄСПЛ «О`Галоран та Френсіс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини зазначає, що особа, яка потрапила в поле зору правоохоронних органів за підозрою в порушенні правил безпеки дорожнього руху, не може автоматично вважатися такою, яка має бути стороннім спостерігачем, і перекладати обов`язок доказування на правоохоронні органи. Поряд з презумпцією невинуватості ця особа та її захисник мають представити правоохоронним органам наявні в них докази щодо своєї невинуватості.

ОСОБА_1 посилаючись на те, що результати лабораторних досліджень відібраних у нього зразків біологічних рідин не відповідають дійсності, а також, що могла бути здійснена підміна зразків, допущені інші порушення працівниками медичної установи при проведенні дослідження, не надав доказів того, що процедура його медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння проведена з порушенням вимог діючої Інструкції, натомість на відеозаписі зафіксовано, що особа не висловлювала ніяких зауважень з приводу проведеного дослідження, будь-яких заяв та клопотань не заявляла. Також ОСОБА_1 не надано доказів того, що він оскаржував результати медичного огляду або пройшов повторний медичний огляд у стислий проміжок часу для спростування висновків лікаря, які на переконання особи є невірними.

Суд вважає неналежними та недопустимими доказами та не приймає до уваги надані ОСОБА_1 письмові докази, а саме: консультаційний висновок спеціаліста № 13/1 від 05.12.2026, згідно з яким ознак наркотичного сп`яніння не виявлено, оскільки вказане дослідження проведено через тривалий проміжок часу після події, яка інкримінується особі, та не спростовує того факту, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння; висновок № 7/1 від 01.10.2025, згідно з яким внаслідок токсикологічного дослідження сечі № 1069 від 23.09.2025 року наркотичних речовин не виявлено, ознак сп`яніння не встановлено, оскільки вказане дослідження проводилося за місяць до дати вчинення правопорушення, вказаної у протоколі про адміністративне правопорушення (25.10.2025 року), та не спростовує можливість подальшого вживання особою наркотичних засобів та пребування її у стані наркотичного сп`яніння на момент зупинки транспортного засобу працівниками поліції. Крім того, суддя не приймає до уваги копію висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 23.12.2025 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 не виявлено ознак сп`яніння, оскільки вказане дослідження та медичний огляд проводилися 19.12.2025 року, тобто майже через 2 місяці після події, яка інкримінується особі.

Разом з тим, суд зауважує, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або пребування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.10.2025 року, на підставі якого відносно ОСОБА_1 11.11.2025 року складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, складений лікарем КНМ «Нововолинська ЦМЛ» на підставі лабораторних досліджень, а також з урахуванням даних безпосереднього медичного клінічного огляду особи лікарем, під час якого були виявлені достатні підстави вважати, що особа може перебувати у стані наркотичного сп`яніння, та саме для підтвердження або спростування такого припущення було проведено лабораторне дослідження, яке дало позитивні результати. З направлення на медичний огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 , яке складено працівниками поліції 25.10.2025 о 02.45 год. вбачається, що останні зафіксували у особи ознаки, які можуть свідчити про перебування у стані наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість шкірного покриву, поведінка, що не відповідає обстановці.

Проаналізувавши вищевказані докази та матеріали справи та надавши їм оцінку в їх сукупності та взаємозв`язку, суддя дійшов переконання поза розумним сумнівом, що подія, яка інкримінується особі, дійсно мала місце та вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доводиться матеріалами справи.

При ухваленні рішення, суд керується також принципом пропорційності та вважає, що втручання держави в особі її правоохоронних органів у права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ґрунтується на вимогах закону, є виправданим та переслідує легітимну та суспільно-значущу мету, а саме: забезпечення правопорядку, захисту прав інших осіб, в тому числі на життя та здоров`я, та безпеки інших учасників дорожнього руху, які мають законні сподівання, що водій транспортного засобу керує ним дотримуючись ПДР та не перебуває у стані сп`яніння.

При визначені міри відповідальності за вчинене протиправне діяння, відповідно до ст. 33 КУпАП, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який притягується до адміністративної відповідальності, та який є особою з інвалідністю ІІІ групи, має незадовільний стан здоров`я та проходить постійне лікування в медичних закладах, не працює через стан здоров`я, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, іншого джерела прибутку, окрім виплат від держави не має, враховує ступінь його вини, приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення та вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, суддя дійшов до висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі, визначеному згідно із ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Відповідно до ст. 298 КУпАП постанова про накладання адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Згідно із ст. 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Положеннями ст. 307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови, не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно зі статтею 268 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є забезпечення виконання винесеної постанови, що обумовлює необхідність застосування усіх передбачених КУпАП заходів забезпечення виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та застосування накладеного адміністративного стягнення.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою з огляду на каральну мету стягнення, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним (рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, рішення у справі «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року), суддя дійшов переконання, що дане питання слід розглянути за аналогією закону, відповідно до частини 4 статті 53 КК України, яка визначає, що з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Враховуючи законодавчо закріплену обов`язковість виконання постанов, завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, за якими суд має вчинити всі необхідні дії, передбачені КУпАП, для забезпечення виконання постанови, підтверджені доказами доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про неплатоспроможність, що унеможливлює на даний час виконання ним постанови, суддя вважає можливим задовольнити заяву та призначити вищевказаний штраф із розстрочкою виплати частинами строком на 10 (десять) місяців зі сплатою рівними частинами по 1 700,00 грн. щомісяця.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 268, 283-284, 298, 301, 304, 305 КУпАП, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», суддя,

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави (Отримувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009371, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р отримувача (IBAN): UA588999980313050149000003001, Код класифікації доходів бюджету 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на користь держави (Отримувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Розстрочити виконання постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 21.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) гривень, строком на 10 (десять) місяців.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачувати по 1 700 (одній тисячі сімсот) гривень 00 копійок щомісячно, не пізніше 20 числа кожного місяця.

Зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти Нововолинський міський суд Волинської області про сплату відповідної частини штрафу шляхом пред`явлення відповідного платіжного документу.

Перебіг строку давності виконання постанови в частині адміністративного стягнення у виді штрафу зупинити до закінчення строку відстрочки.

Після закінчення строку, на який відстрочено виконання постанови, у разі несплати штрафу особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, постанову звернути до примусового виконання у загальному порядку.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду, протягом десяти днів з дня її винесення, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом 3 місяців з дня її винесення.

Суддя Алла РИБАС