Ухвала суду № 135986165, 21.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа 127/11788/26

Провадження 1-кс/127/4575/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

власника майна ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025020000000210 внесеного до ЄРДР 10.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за фіксування судового розгляду технічними засобами,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло вищевказане клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні Головного управління Національної поліції у Вінницькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025020000000210 від 10.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, у зв`язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що до Вінницької обласної прокуратури 09.12.2025 надійшло звернення ОСОБА_6 про вчинення у 2025 році шахрайства стосовно неї та її неповнолітньої дитини під час продажу на аукціоні належного їй житлового будинку в рахунок погашення заборгованості за договором позики.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на протязі 2006 та 2007 року уклав три кредитних договори, а саме: № 011/035-08/948/1 від 29.03.3006, № 011/035-08/948/2 від 07.04.2006, № 012/03-11/89 від 20.02.2007, на загальну суму 188 000,00 доларів США (у валюті). Поручителем під час отримання вказаних кредитів виступила дружина кредитора - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а іпотечний майном (заставним) є будинок зареєстрований на останню, що за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з непогашенням вказаного кредиту, розпочався процес реалізації заставного майна за наступних обставин.

Відповідно до отриманої відповіді відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відносно ОСОБА_6 перебували наступні виконавчі провадження № 68688690 (до складу якого входили виконавчі провадження № 49188331, 49188572, 62493729, 70436871, 72469415) та № 76561586 (до складу якого входили виконавчі провадження № 76561151, 76561244, 76566199, 76566300, 76583880, 76584085, 76684170, 76718004), які завершені в порядку статей 37, 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

У Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження за АСВП № 49188572 з примусового виконання виконавчого листа №2-22/2011, виданого 18.03.2014 Вінницьким міським судом про солідарне стягнення з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ВАТ Райффайзен Банк Аваль» заборгованості: 1) за кредитним договором № 011/035-08/948/1 від 29 березня 2006 року в розмірі 97 576,31 доларів США, що еквівалентно 779 215,14 грн. та 46 388,29 грн., у тому числі: 63 855,61 доларів США основної суми кредиту; 33 719,70 доларів США відсотків за користування кредитом; 46 3 88,29 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків; 2) за кредитним договором № 011/035-08/948/2 від 07 квітня 2006 року в розмірі 20 555,24 доларів США, що еквівалентно 164 147,98 грн. та 15 413,52 грн., в тому числі: 13 495,35 доларів США основної суми кредиту; 7 059,89 доларів США відсотків за користування кредитом; 15 413,52 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків; 3) за кредитним договором № 012/03-11/89 від 20 лютого 2007 року в розмірі 118 922,30 доларів США, що еквівалентно 949 677,81 грн. та 49 704,15 грн., в тому числі: 77 519,69 доларів США основної суми кредиту; 41 402,61 доларів США відсотків за користування кредитом; 49 704,15 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків, а також судові витрати у розмірі 3 339 грн.

05.11.2015 державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, де зазначено борг в розмірі 2 007 885,89 грн. 13.11.2015 державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 200 788,59 грн. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області № 127/2-22/2011 від 14.06.2017 замінено стягувана згідно виконавчого листа №2-22/2011 від 18 березня 2014 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (ідентифікаційний код 40658146), з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. 14.11.2024 головним державним виконавцем Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_11 (далі державним виконавцем відділу) винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану де зазначено: в п. 2 відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору в розмірі 200 788,59 грн. від 13.11.2015, не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. 14.11.2024 на підставі вищевикладеного державним виконавцем відділу винесена постанова про відкриття виконавчого провадження АСВП № 76561244 про стягнення виконавчого збору в сумі 200 788,59 грн. з ОСОБА_6 .

28.08.2025 головним державним виконавцем ОСОБА_11 було винесено постанову про зміну реєстраційних даних де зазначено, що в межах виконання зведеного виконавчого провадження № 76561586 на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень надійшли кошти в сумі 3 416 922 грн. від реалізації нерухомого майна боржника.

Відповідно до п. 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі йому готівкою. Станом на 28.08.2025 офіційний курс гривні щодо долара США, згідне даних НБУ, становить 41,3222 грн. Сума коштів, яку необхідно перерахувати стягувану в рахунок погашення боргу становить 74 970 доларів США та 61 центів (З 097 950,36 грн/ 41,3222 долар США).

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Сума стягнення виконавчого збору становить 3 09 795,04 грн. Внесено зміни в автоматизованій системі виконавчого провадження до суми коштів до стягнення замість 200 788,59 грн., зазначено 309 795,04 грн.

18.11.2024 на адресу відділу повторно надійшов вищевказаний виконавчий лист №2-22/2011 виданий 18.03.2014 Вінницьким міським судом про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_10 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» в сумі 2 007 885,89 грн., АСВП № 76584085.

18.11.2024 головним державним виконавцем Відділу ОСОБА_11 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ідентифікатор доступу 90Б73БД1В31Б для сторін виконавчого провадження 76584085).

18.11.2024 головним державним виконавцем Відділу ОСОБА_11 винесена постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 76561586.

23.01.2025 головним державним виконавцем ОСОБА_11 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП 76584085 а саме Приватне підприємство «Ажіо» в особі ОСОБА_12 .

Відповідно до Звіту від 24 січня 2025 року, затвердженого ПП «Ажіо» про незалежну оцінку по визначенню ринкової вартості житлового будинку та землі житлового призначення без врахування ПДВ, а саме: житлового будинку, загальною площею 226,8 кв.м. та земельної ділянки: кадастровий номер 0510100000:03:053:0036; які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві приватної власності фізичній особі - ОСОБА_6 встановлено, що ринкова вартість без врахування ПДВ становить 5 994 600,00 грн., де вартість земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:03:053:0036 складає 698 300 грн., вартість житлового будинку та надвірних споруд складає 5 296 3 00 грн.

ДП «Сетам» 20.02.2025 опубліковано лот щодо реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_6 , а саме житловий будинок, загальною площею 226,8 кв.м., житловою - 96,6 кв.м., та з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка, площею 0,0500 га, з цільовим призначенням 02.01 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 0510100000:03:053:0036, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

11.06.2025 відповідно до протоколу №639567 проведеного електронного аукціону виявлено переможця аукціона (торгів), а саме ОСОБА_5 (Учасник 1) за ціною продажу 3 596 760,00 грн.

28.08.2025 головним державним виконавцем ОСОБА_11 винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, де зазначено, що в межах виконання зведеного виконавчого провадження № 76561586 на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень надійшли кошти в сумі 3 416 922 грн. від реалізації нерухомого майна боржника.

Під час допиту потерпілої ОСОБА_6 зазначила загальні обставини справи, а також повідомила, що в ході судових процесів, її інтереси представляли адвокатське об`єднання «Правова позиція». В ході представлення інтересів останньої юрист на ім`я ОСОБА_13 , адвокатського об`єднання «Правова позиція» 14.04.2025 надіслала скаргу до Міністерства юстиції на протиправні дії державного виконавця ОСОБА_14 за підписом ОСОБА_6 , хоча особисто ОСОБА_6 не підписувала даної скарги.

В подальшому на платформі «ОітКіа» було виявлено що вище вказаний житловий будинок виставлено на продаж.

Окрім, того на електронну адресу СУ ГУНП у Вінницькій області надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_6 , про накладення арешту на житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку із кадастровим номером 0510100000:03:053:0036, на якій розташований вказаний будинок.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових справ на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 471787728 від 07.04.2026 житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка 0510100000:03:053:0036 за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Таким чином, на даний час наявні достатні підстави вважати, що під час оформлення відповідних документів могли бути використані документи з ознаками підроблення або документи, підписані невстановленими особами від імені заявниці.

Зазначене нерухоме майно є предметом кримінально протиправних дій та має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з чим відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

Разом з тим, на даний час існує реальна загроза подальшого відчуження, перереєстрації або іншого розпорядження вказаним нерухомим майном, оскільки відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нього вже було змінено.

У разі подальшого відчуження майна або його перереєстрації на інших осіб може бути істотно ускладнено або унеможливлено:

- встановлення всіх обставин кримінального правопорушення;

- проведення необхідних слідчих (розшукових) дій;

- повернення майна законному власнику;

- забезпечення відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Слід зазначити, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, є розумним та співмірним обмеженням права власності, оскільки спрямоване виключно на забезпечення завдань кримінального провадження та не передбачає позбавлення права власності, а лише тимчасово обмежує можливість розпорядження зазначеним майном.

Таким чином, з метою забезпечення збереження речового доказу, запобігання подальшому незаконному відчуженню майна та забезпечення можливості відновлення порушених прав законного власника, виникла необхідність у накладенні арешту на вказаний житловий будинок.

Санкція Стаття 190 Кримінального кодексу України передбачає можливість застосування конфіскації майна у випадках, встановлених законом, а також наявність цивільно-правових вимог потерпілого щодо відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Крім того, орган досудового розслідування має достатні підстави вважати, що у разі не накладення арешту на зазначений житловий будинок існує реальна загроза його відчуження, переоформлення на третіх осіб, дарування, продажу або іншого способу розпорядження, що у подальшому може унеможливити виконання вироку суду в частині відшкодування шкоди потерпілому або застосування конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України вилучені під час огляду речі є тимчасово вилученим майном, і згідно ст. 167 КПК України є достатні підстави вважати, що вказані речі використані як знаряддя вчинення злочину або зберегли на собі сліди його вчинення.

Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 171 КПК України, підтвердженням права власності на майно, що належить арештувати, є відповідні документи або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном підозрюваним, потерпілим третіми особами, у даному випадку вказаними документами є відповідні протоколи проведення слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні в яких відображено вилучені об`єкти та обставини за яких їх було вилучено.

З огляду на викладене, прокурор просив слідчого суддю клопотання задовольнити.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання про арешт майна підтримав у повному обсязі.

Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання прокурора про арешт житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки він був придбаний законним шляхом, та просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В судовому засіданні власник майна ОСОБА_5 підтримав думку свого адвоката ОСОБА_4 та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт його законно придбаного житлового будинку.

Слідчий суддя вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Забороняється накладати арешт на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" і статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

В силу ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Проаналізувавши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку.

Як зазначено вище, згідно з частиною першою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В ході розгляду, з матеріалів доданих до клопотання не вбачається наявності жодного доказу на предмет наявності підстав, а також обґрунтування того, що потреби досудового розслідування, з часу внесення відомостей до ЄРДР, тобто з 10.12.2025, виправдовують необхідність накладення арешту на майно осіб, які не мають жодного відношення до кримінального провадження.

Також, накладення арешту на нерухоме майно із забороною у будь-який спосіб розпоряджатись (у тому числі, але не виключно: відчужувати, обтяжувати, передавати в заставу, оренду) та використовувати (у тому числі; але не виключно: вести будь-які будівельно-монтажні, опоряджувальні та будь-які будівельні роботи), повністю позбавляє власника майна здійснювати свою господарську діяльність та користуватися своїм законним майном, що призводить до негативних наслідків.

Накладення заборони володінням, користуванням своїм законим приміщенням є порушенням гарантованого Конституцією України права власності, що включає в себе володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна віднесено до заходів забезпечення кримінального провадження, тому, для накладання арешту на майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обов`язково повинна бути наявна досить обґрунтована підозра.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження та потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручаюся у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що прокурором не доведено необхідності такого арешту з посиланням на належні, допустимі докази, тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 170, 171, 172, 174, 175 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025020000000210 внесеного до ЄРДР 10.12.2025 залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя