Рішення № 135984254, 24.04.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/2333/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Будинкоуправління № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району), Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району), Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

03.03.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

визнати протиправною бездіяльність Будинкоуправління № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) щодо нерозгляду заяви 16.01.2026 про надання їй дозволу на реєстрацію, як матері малолітнього сина за адресою АДРЕСА_1 ;

визнати протиправними дії Будинкоуправління № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) щодо перекладення повноважень з видачі дозволу на Службу у справах дітей виконавчого комітету Деснянської селищної ради, яка не має належних владних повноважень, щодо надання їй дозволу на реєстрацію, як матері малолітнього сина за адресою АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Будинкоуправління № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) та Міністерство оборони України усунути перешкоди щодо реєстрації її місця проживання, як матері малолітнього сина ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 шляхом оформлення всіх документів щодо видачі їй такого дозволу.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що бездіяльність органу Будинкоуправління №1 Остерської КЕЧ (району) у розгляді її заяви 16.01.2026 про надання їй дозволу на реєстрацію, як матері малолітнього сина за адресою АДРЕСА_1 , порушує житлові права дитини та матері, які передбачені на статей 3, 8, 33 Конституції України та статей 156, 158 Житлового кодексу України.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 23.03.2026 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Міністерство оборони України у відзиві на позовну заяву вказує на відсутність підстав для реєстрації ОСОБА_1 за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , оскільки підставою для вселення в житлову квартиру за вказаною адресою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_3 ) було те, що в квартирі був зареєстрований батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; в подальшому підставою для відмови в реєстрації в даній квартирі ОСОБА_1 з боку Будинкоуправління № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) слугувала відсутність договору найму житлового приміщення між ОСОБА_1 та Будинкоуправлінням № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) та Остерською квартирно-експлуатаційноою частиною (району), так як в квартирі за вищезазначеною адресою зареєстрована тільки неповнолітня дитина, а саме ОСОБА_2 2013 р.н., а договір найму може бути укладений тільки з повнолітньою особою; ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на обліку осіб потребуючих поліпшення житлових умов в Остерській квартирно-експлуатаційній частині (району) не перебувають .

Будинкоуправління №1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) у відзиві на позовну заяву вказує на те, що враховуючи усі обставини, статус спірної квартири як державного житлового фонду Міністерства оборони України, відсутність будь-яких договірних відносин, відсутність правових підстав для реєстрації позивача у цій квартирі, а також зазначення позивачем неналежного відповідача - Будинкоуправління №1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) - позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Остерська квартирно-експлуатаційна частина (району) у відзиві на позовну заяву вказує, зокрема на те, що відповідно до статті 106 ЖК УРСР право на зміну договору найму жилого приміщення у разі смерті, наймача належить будь-якому членові сім`ї наймача; отже законодавець чітко прописав, що таке право належить виключно членові сім`ї наймача; житло, що перебуває у власності МОУ призначено для проживання військовослужбовців та їх сімей, а також осіб що перебувають у трудових відносних з МОУ (працівники ЗСУ); Порядок та розподіл житлових приміщень власником якого є МОУ, здійснюється на підставі норм чинного законодавства у тому числі наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380; ніхто з батьків сина позивачки не був квартиронаймачем даної квартири, з ними не було укладено договір найму після смерті основного квартиронаймача та ніхто не мав права власності на вказану вище квартиру. Враховуючи усі обставини, статус спірної квартири як державного житлового фонду Міністерства оборони України, відсутність договору найму, а також відсутність правових підстав для реєстрації позивача у даній квартирі, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзиви на позовну заяву, позивачка заперечує проти аргументів відповідачів та вказує на відсутність втрати права неповнолітнього ОСОБА_2 на проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , тому вона як законний його представник має укласти договір найму цієї квартири, для чого їй необхідний дозвіл для реєстрації, як матері малолітнього сина за вказаною адресою.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву Міністертсво оборони України з посиланням на положення Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081, вказує на відусутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.03.2013. Його матір`ю є ОСОБА_6 , батьком - ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ).

08.01.2020 зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 ).

Згідно із Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00041490837, сформованого 20.09.2023 Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внесено зміни до свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 на підставі рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30.06.2023 у справі № 734/2219/23 про усиновлення дітей, яким змінено відомості про дитину:

Прізвище « ОСОБА_8 » змінено на « ОСОБА_7 , по батькові « ОСОБА_9 » змінено на « ОСОБА_10 ». Відомості про батька: « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_5 ».

Згідно свідоцтва про народження серіі? НОМЕР_4 від 14.09.2023 зареєстрованого Виконавчим комітетом Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Зареєстрований один.

Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства оборони України.

Відповідно до наданої інформації на адресу Міністерства оборони України листом від Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) від 31.03.2026 № 584/886 встановлено, що згідно ордеру від 21.07.1992 №206 Остерської КЕЧ (району) ОСОБА_11 на склад сім`ї 3 особи (вона, син - ОСОБА_12 1976 р.н., син - ОСОБА_9 1985 р.н.) була видана квартира за за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для вселення до житлового приміщення в квартиру за вказаною вище адресою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_3 ) було те, що в квартирі був зареєстрований батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В подальшому підставою для відмови в реєстрації в даній квартирі ОСОБА_1 з боку Будинкоуправління № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) слугувала відсутність договору найму житлового приміщення між ОСОБА_1 та Будинкоуправлінням № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) та Остерською квартирно-експлуатаційної частини (району), оскільки в квартирі за вищезазначеною адресою зареєстрована тільки неповнолітня дитина, а саме ОСОБА_2 2013 року народження, а договір найму може бути укладений тільки з повнолітньою особою.

Позивачка звернулася до ЦНАПу Деснянської селищної ради з документами щодо здійснення реєстрації до своєї малолітньої дитини у квартиру АДРЕСА_2 , які було повернуто з мотивів того, що не вистачало дозволу від Будинкоуправління № 1 Остерської КЕР (району) як представника власника цієї квартири на державну реєстрацію матері до своєї малолітньої дитини.

16.01.2026 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Будинкоуправління № 1 Остерської КЕР (району) про надання їй згоди щодо здійснення реєстрації в квартирі АДРЕСА_3 , де зареєстрований її малолітній син.

19.01.2026 начальником Будинкоуправління №1 Остерської КЕЧ (району) було надано відповідь листом № 9, у якому повідомлялося, що згода на реєстрацію позивачки буде надана після розгляду зазначеного питання Службою у справах дітей виконавчого комітету Деснянської селищноі? ради за її зверненнями.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправними бездіяльність та дії Будинкоуправління № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) щодо розгляду її заяви від 16.01.2026 про надання їй дозволу на реєстрацію, як матері малолітнього сина за адресою АДРЕСА_1 , та щодо перекладення повноважень з видачі дозволу на Службу у справах дітей виконавчого комітету Деснянської селищної ради, яка не має належних владних повноважень, щодо надання їй дозволу на реєстрацію, як матері малолітнього сина за вказаною адресою, звернулась до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.

Спір у цій справі виник у зв`язку із, на думку позивачки, фактичним нерозглядом Будинкоуправлінням № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) її заяви 16.01.2026 про надання їй дозволу на реєстрацію, як матері неповнолітнього сина за адресою АДРЕСА_1 , за якою він зареєстрований.

Так, Закон України від 05.11.2021 № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1871-IX) регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг, частиною четвертою статті 1 якого визначено, що декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

За загальним правилом, визначеним статтею 5 вказаного Закону задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

Відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Пунктом 16 цього Порядку передбачено, що місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з і?і? батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Тобто, законодавством визначено декларування місця проживання дитини віком до 14 років за адресою місця проживання, зокрема одного з батьків.

При цьому, суд констатує, що якщо місце проживання дитини віком до 14 років вже задекларовано окремо від одного з батьків, то один з батьків має право на декларування свого місця проживання за місцем проживання своєї малолітньої дитини, оскільки дитина не може проживати сама, що відповідає принципу «найкращих інтересів дитини» (best interests of the child), який закріплений у частині першій статті 3 Конвенції ООН про права дитини та статті 3 Сімейного кодексу України, та який є основоположним у захисті прав дитини, де її безпека, добробут та розвиток ставляться на перше місце при прийнятті будь-яких рішень.

Судом встановлено, що підставою для вселення до житлового приміщення в квартиру за вказаною вище адресою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (до усиновлення - ОСОБА_3 ) було те, що в квартирі був зареєстрований його біологічний батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який також був вказаний в ордері від 21.07.1992 №206 Остерської КЕЧ (району), виданому ОСОБА_11 на склад сім`ї 3 особи (вона, син - ОСОБА_12 1976 р.н., син - ОСОБА_9 1985 р.н.), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, судом встановлено, що неповнолітнього сина, за отриманням дозволу на свою реєстрацію за місцем реєстрації проживання якого, звернулась позивачка до відповідача, було усиновлено в порядку визначеному законодавством.

За загальним правилом, визначеним у статті 232 Сімейного кодексу України усиновлення має наслідком припинення правового зв`язку між дитиною та її біологічними родичами.

При цьому, згідно із статтею 234 Сімейного кодексу України дитина, яка усиновлена, зберігає права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що усиновлення неповнолітньої дитини іншою особою не анулює факт того, що дитина є біологічним нащадком померлого члена сім`ї особи, яка на законних підставах була зареєстрована та проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно й свідчить про те, що на цю неповнолітню дитину продовжує поширюватись гарантії соціального і правового захисту, визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як на члена сім`ї, та визначена статтею 125 ЖК України заборона на виселення.

Водночас, суд зазначає, що факт реєстрації дитини в житловому приміщенні не є автоматичною постановкою на житловий облік в розумінні Інструкції № 380, яка визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей), а засвідчує лише місце її проживання.

У свою чергу, суд зазначає, що той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не перебувають на обліку осіб потребуючих поліпшення житлових умов в Остерській квартирно-експлуатаційній частині (району), не скасовує права позивачки задекларувати своє місце проживання за місцем реєстрації місяця проживання неповнолітньої дитини, яка зберігає право проживати у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на час звернення його матері до суду з цим позовом.

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідачів з посиланням на Інструкцію № 380, оскільки в межах цієї справи не вирішується питання щодо права позивачки на взяття її на облік та забезпечення її житлом, а вирішується питання надання власником дозволу на реєстрацію місяця проживання з дитиною.

Так, частиною першою статті 11 Закону № 1871-IX визначено, що особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано / задекларовано в цьому житлі, не вимагається.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 , належить до держаного житлового фонду власником якого є Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), а балансоутримувачем є Остерська КЕЧ (району), що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Тому, квартирно-експлуатаційна частина (КЕЧ) району, як балансоутримувач житлового фонду Міністерства оборони України, є органом, який оформлює та видає документи, необхідні реєстрації місця проживання.

Судом встановлено, що 16.01.2026 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Будинкоуправління № 1 Остерської КЕР (району) про надання їй згоди щодо здійснення реєстрації в квартирі АДРЕСА_3 , де зареєстрований її малолітній син, на що отримала лист від 19.01.2026 № 9, у якому повідомлялося, що згода на реєстрацію позивачки буде надана після розгляду зазначеного питання Службою у справах дітей виконавчого комітету Деснянської селищної ради за її зверненнями.

Водночас, суд зазначає, що такий дозвіл служби у справах дітей (СДС) необхідний для реєстрації місця проживання дитини до 14 років за адресою одного з батьків за відсутності спільної згоди батьків та на стадії самої реєстрації, натомість у контексті цієї справи відповідачу належало вирішити питання щодо надання чи ненадання згоди власником квартири АДРЕСА_3 на реєстрацію позивачки в ній, де зареєстрований її малолітній син.

При цьому, суд наголошує на тому, що подання звернення не до того органу (якщо питання не входить до його компетенції) зумовлює направлення його за належністю, як це передбачено статтею 7 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян».

У цьому контексті підлягають урахуванню також приписи Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-IX), який установлює загальні стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень під час здійснення адміністративної процедури. Цей Закон визначає основоположні принципи адміністративного провадження - зокрема, верховенства права, офіційності, пропорційності, обґрунтованості та розумності строків - і покладає на адміністративний орган обов`язок забезпечити всебічний, повний та неупереджений розгляд заяви особи.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 2 Закону №2073-IX, квартирно-експлуатаційна частина (КЕЧ) району, як балансоутримувач житлового фонду Міністерства оборони України є адміністративним органом, а заява позивачки про надання їй згоди щодо здійснення реєстрації в квартирі АДРЕСА_3 , де зареєстрований її малолітній син, є адміністративною справою, що підлягає вирішенню в порядку адміністративної процедури.

Згідно зі статтями 4, 6, 8, 13 та 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов`язаний:

діяти з дотриманням принципу верховенства права та забезпечувати справедливий баланс між публічними інтересами та правами особи;

офіційно з`ясувати всі обставини справи, у тому числі шляхом витребування необхідних документів;

прийняти мотивоване рішення у розумний строк;

забезпечити належне інформування особи про результати розгляду заяви та про її права.

У контексті Закону №2073-IX Будинкоуправління № 1 Остерської квартирно- експлуатаційної частини (району), розглядаючи заяву позивачки було зобов`язано, зокрема, офіційно з`ясувати всі обставини справи, включно з визначенням належного суб`єкта прийняття відповідного рішення за заявою позивачки та у разі необхідності направлення його за належністю для ухвалення мотивованого та оформленого рішення, яке може бути оскаржене.

Самоусунення від цих дій, у тому числі неприйняття рішення суб`єктом владних повноважень, суперечить принципам Закону №2073-IX та свідчить про протиправну бездіяльність.

Тому в контексті спірних відносин, суд приходить до висновку про наявність протиправної бездіяльніості Будинкоуправління № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) щодо розгляду заяви 16.01.2026 про надання їй дозволу на реєстрацію, як матері малолітнього сина за адресою АДРЕСА_1 , а також дій щодо перекладення повноважень з видачі дозволу на Службу у справах дітей виконавчого комітету Деснянської селищної ради, яка не має належних владних повноважень, щодо надання їй дозволу на реєстрацію, як матері малолітнього сина за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому, вирішуючи позов в зобов`язальній частині суд наголошує, що адміністративний суд не підміняє суб`єкта владних повноважень і не перебирає на себе компетенцію щодо здійснення технічних та процедурних дій, прямо віднесених до повноважень квартирно-експлуатаційна частина (КЕЧ) району, як балансоутримувача житлового фонду Міністерства оборони України.

За умов, коли відповідач не виконав обов`язку ухвалити рішення за результатами поданої заяви, належним та ефективним способом захисту, який відповідає вимогам статті 245 КАС України та забезпечує реальне відновлення прав позивача, є зобов`язання Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) як балансоутримувача житлового фонду Міністерства оборони України розглянути заяву позивачки від 16.01.2026 про надання їй згоди щодо здійснення реєстрації в квартирі АДРЕСА_3 та ухвалити мотивоване рішення з урахуванням правових висновків суду, зокрема щодо недопустимості пасивної поведінки та необхідності активного виконання покладених законом обов`язків.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково у визначений судом спосіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 09.03.2026 № Р74Н-ЕА09-1К50-3Р2Р позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1064, 96 грн.

За наслідками розгляду справи судом задоволено всі заявлені позовні вимоги, хоча і частково, що носить кількісний показник.

Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації позивачу судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог, а саме, повернення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати у розмірі 1064, 96грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Будинкоуправління № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району), Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району), Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково у визначений судом спосіб.

Визнати протиправною бездіяльність Будинкоуправління № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.01.2026 про надання їй дозволу на реєстрацію, як матері малолітнього сина за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати протиправними дії Будинкоуправління № 1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) щодо перекладення повноважень з видачі дозволу на Службу у справах дітей виконавчого комітету Деснянської селищної ради, яка не має належних владних повноважень, щодо надання ОСОБА_1 дозволу на реєстрацію, як матері малолітнього сина за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Остерську квартирно-експлуатаційну частину (району) як балансоутримувача житлового фонду Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2026 про надання їй дозволу на реєстрацію, як матері малолітнього сина за адресою АДРЕСА_1 , та ухвалити мотивоване рішення з урахуванням правових висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064, 96 грн, сплаченого згідно із платіжної інструкції від 09.03.2026 № Р74Н-ЕА09-1К50-3Р2Р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 - ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ).

Відповідач - Будинкоуправління №1 Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) (адреса 17024, Україна, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., с-ще Десна, вул. Ювілейна, 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22992611).

Відповідач - Остерська квартирно-експлуатаційна частина (району), тел. 380935398035 адреса 17024, смт.Десна, вул. Ювілейна, 3, Чернігівського району Чернігівської області; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 07807645).

Відповідач - Міністерство оборони України (адреса 03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034022).

Суддя Марія ДУБІНА