Ухвала суду № 135983842, 15.04.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/518/26

Провадження № 1-в/192/153/26

Ухвала

Іменем України

15 квітня 2026 року

Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,

представника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№ 21)» ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Дніпровського району Дніпропетровської області заяву засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час відбуває покарання у Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)», про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, у якій просить на підставі ст. 81 КК України застосувати до нього умовно-дострокове звільнення та звільнити його від подальшого відбування покарання.

ОСОБА_3 посилається на те, що станом на день подання заяви ним відбуто більше двох третин призначеного строку покарання, за час відбування покарання встановлений порядок та умови тримання не порушував, дисциплінарних стягнень не має, має одне заохочення, характеризується адміністрацією установи позитивно, своєю поведінкою довів прагнення до виправлень, вчинений злочин усвідомлює, у скоєному щиро розкаюється, зробив належні висновки та має намір у подальшому дотримуватись вимог законодавства України. Після звільнення він має можливість проживати за постійним місцем проживання разом з родиною, яка гарантує йому підтримку та сприяння у соціальній адаптації. Також має реальну можливість працевлаштування, що дозволить йому вести законослухняний спосіб життя, вважає, що мета покарання досягнута та його подальше перебування в місцях позбавлення волі не є необхідним.

У судовому засіданні засуджений заяву підтримав, посилається на те, що став на шлях на виправлення, має дружину, родичів, постійне місце проживання, є плани щодо працевлаштування.

Представник установи покарань проти заяви засудженого заперечувала, вказувала на те, що засуджений не довів свого виправлення.

Прокурор також проти заяви засудженого заперечував, вважав, що засуджений не довів свого виправлення.

Суд, заслухавши засудженого, представника установи покарань, прокурора, дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, вважає, що клопотання засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_3 на теперішній час відбуває покарання у Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)». Початок строку відбування покарання: 26.10.2022, кінець строку відбування покарання: 26.04.2027.

14 жовтня 2022 року ОСОБА_3 був засуджений Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186, ч. 4 ст. 70,п. 4 ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 185 КК України до 6 (шість) місяців арешту, зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2023 року, якою постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186,ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.

21 лютого 2023 року ОСОБА_3 засуджений Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 70 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі.

27 червня 2023 року ОСОБА_3 засуджений Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

14 вересня 2023 року ОСОБА_3 засуджений Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

07 жовтня 2025 року ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області постановлено негайно звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2022 року, який був змінений ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2023 року в частині засудження до 4 місяців арешту за ч. 2 ст. 185 КК України, від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року в частині засудження за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, від покарання, призначеного вироком Сакаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року в частині засудження за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі.

23 грудня 2025 року ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області постановлено усунути протиріччя, які виникли під час виконання вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2023 року та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2022 року, який був змінений ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2023 року у виді 2 місяців арешту, більш суворим покаранням, призначеним вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2023 року у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, та визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На час звернення до суду із заявою про умовно-дострокове звільнення засуджений відбув більше 2/3 строку покарання.

Суд зазначає, що за правилами, встановленими п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку та ставлення до праці за весь час відбування покарання, у тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.

Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.

Так, згідно з висновком щодо ступеня виправлення засудженого засуджений не довів свого виправлення.

За змістом вказаного висновку засуджений дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядку дня установи виконання покарань, дотримується розпорядку дня установи виконання покарань, підтримує позитивні взаємовідносини з іншими засудженими, виконує законні вимоги адміністрації, ввічливо ставиться до персоналу установи виконання покарань.

Разом з тим, засуджений не бере активну участь засудженого у реалізації програм диференційованого виховного впливу, в інших заходах соціально-виховного характеру, не здобув та не здобуває освіту (середню, повну загальну середню, професійну (професійно-технічну), вищу) під час відбування покарання. В Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» не працевлаштований, бажання не виявляв.

Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній.

Відповідно до довідки про заохочення та стягнення за час відбування покарання до засудженого було застосовано одне заохочення (30.06.2025), стягнення не застосовувались.

Тобто, за період відбування покарання до засудженого було застосовано лише одне заохочення, ще у червні 2025 року, в подальшому заохочення не застосовувались.

Суд враховує, обставини, на які посилається засуджений, що ним відбуто більше двох третин призначеного строку покарання, що встановлений порядок та умови тримання він не порушував, дисциплінарних стягнень не має, має одне заохочення, вчинений злочин усвідомлює, у скоєному щиро розкаюється, має можливість проживати за постійним місцем проживання разом з родиною, посилання засудженого на те, що він має реальну можливість працевлаштування та що він став на шлях на виправлення.

Суд звертає увагу, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України неухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов`язком засудженого, і виконання даного обов`язку є одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.

Суд також звертає увагу, що однією з умов умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є доведення засудженим сумлінною поведінкою і ставленням до праці свого виправлення.

Зважаючи на викладені обставини, суд не може дійти висновку, що засуджений виправився.

Саме по собі відбуття 2/3 строку покарання засудженим, без врахування його поведінки та ставлення до праці за весь період відбування покарання, не є достатніми підставами для умовно-дострокового звільнення засудженого.

Таким чином, оцінивши у сукупності досліджені докази, зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що засуджений не довів свого виправлення, а тому у задоволенні його заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовляє.

Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.

Суддя ОСОБА_1