Постанова № 13598205, 07.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2010 року 11:25 № 2а-11955/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Бузінській А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва доСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 простягнення заборгованості У судовому засіданні 7 грудня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва (надалі також «Позивач», «ДПІ у Святошинському районі міста Києва») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (надалі також «Відповідач», «СПД ОСОБА_1.») про стягнення з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності в сумі 13441, 80 грн., на розрахунковий рахунок № 33217801700009, код платежу 11010200, одержувач УДК у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077945 банк ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на час розгляду справи СПД ОСОБА_1 має заборгованість до бюджету з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності в сумі 13441, 80 грн., яка всупереч вимогам чинного законодавства України в сфері оподаткування, на сьогоднішній день є непогашеною.

Представником Позивача в судовому засіданні було зазначено про те, що заборгованість з прибуткового податку виникла на підставі самостійно поданої Відповідачем податкової декларації про доходи, одержані за 3 квартал 2009 року, на підставі якої Позивачем було винесено податкове повідомлення № 0004361710/0 від 8 жовтня 2009 року, яким нараховано податкове зобов'язання на суму 13441, 80 грн.

Відповідачу, як вказала представник Позивача, на підставі вимог чинного законодавства України, надсилалася перша податкова вимога на суму 400,00 грн., та друга податкова вимога на суму 1600,00 грн., однак до цього часу суму податкового боргу з прибуткового податку Відповідачем не сплачено.

Відповідач явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, заперечень проти позову суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином за адресою, вказаною в довідці з ЄДРПОУ.

Згідно положення частини 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Відповідно до частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Таким чином, керуючись вимогами частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про систему оподаткування», законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»(частково втратив чинність), Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 року № 266.

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, зареєстрований Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 26 грудня 2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

27 грудня 2006 року Відповідача взято на облік як платника податків в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

У звязку зі зміною місця проживання, Відповідача було знято з обліку у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

24 липня 2009 року Відповідача взято на облік як платника податків в ДПІ у Святошинському районі міста Києва.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»(надалі також «Декрет») згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до частини 1 статті 14 Декрету з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється: а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період; б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі. Перерахування утриманих сум податку до бюджету підприємства, установи, організації та фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють у порядку, передбаченому статтею 10 цього Декрету. Обчислення податку з фактичного річного доходу провадиться податковими органами за місцем постійного проживання платника, а якщо його діяльність здійснюється в іншому місці за місцем здійснення цієї діяльності з обов'язковим повідомленням податковому органу за місцем постійного проживання громадянина про розміри одержаного ним доходу i сплаченого податку за минулий рiк.

Згідно з частиною 2 статті 14 Декрету оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі: декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи; матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами; отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про нараховані та виплачені платникам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період) (частина 4 статті 14 Декрету).

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, процедуру оскарження дій органів стягнення визначено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III(надалі також «Закон № 2181»).

Статтею 4 Закону № 2181 визначено порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 4.1.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом (підпункт 4.1.2 статті 4 Закону № 2181).

5 жовтня 2009 року ОСОБА_1 до ДПІ у Святошинському районі міста Києва подано Декларацію про доходи за 3 квартал 2009 року.

На підставі поданої Відповідачем декларації в нього виникла недоїмка з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності в розмірі 13441,80 грн.

Відповідно до пункту 5. 1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відтак, на підставі вищевказаної норми права, самостійно визначене Відповідачем в податковій декларації від 5 жовтня 2009 року податкове зобовязання вважається узгодженими.

Пунктом 5.3 статті 5 Закону № 2181 визначено строки погашення податкового зобов'язання.

Так, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 статті 5 Закону № 2181).

Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, суму податкового боргу Відповідачем у визначений законом строк не погашено.

Пунктом 5.4.1 статті 5 Закону N 2181 визначено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3 статті 1 Закону N 2181).

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону N 2181-III податкове повідомлення письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 пункту 6.1 статті 6 Закону N 2181-III встановлено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

8 жовтня 2009 року Позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004361710/0, яким Відповідачу визначено загальну суму податкового зобовязання в розмірі 13441,80 грн. за платежем «прибутковий податок на доходи від ПІДП».

Як свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 3424237, вищевказане повідомлення-рішення вручено Відповідачу 7 листопада 2009 року.

Згідно з пунктом 5.2.1 статті 5 Закону N 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до пункту 5.2.2 статті 5 Закону N 2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Відповідно до частини 3 пункту 5.3.1 Закону N 2181-III у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Суду не було надано доказів на підтвердження того, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку оскаржувалось Відповідачем, чи скасовано у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 6.2.1 статті 6 Закону N 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пункту 2.7 статті 2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. № 266 (надалі Порядок) податкова вимога письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Згідно з 3.1 статті 3 Порядку податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов'язань несплачених платником податків в установлені строки.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 Порядку податкові вимоги формуються за несплаченими платником податків в установлені строки сумами податкових зобов'язань, узгоджених: а) податковим органом; б) іншими контролюючими органами.

Пунктом 6.2.2 статті 6 Закону N 2181-III передбачено, що податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

20 листопада 2009 року ДПІ у Святошинському районі міста Києва ОСОБА_1 було виставлено першу податкову вимогу № 1/4012, якою визначено суму податкового боргу Відповідача в розмірі 13441, 80 грн.

Відповідно до абзацу а) пункту 6.2.3 статті 6 Закону N 2181-III перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме копією повідомлення про вручення поштового відправлення, відправлена перша податкова вимога № 1/4012 від 20 листопада 2009 року була повернута на адресу Позивача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Актом Позивача № 01/24-035 від 12 січня 2010 року засвідчено неможливість вручення першої податкової вимоги ОСОБА_1

11 лютого 2010 року ДПІ у Святошинскому районі міста Києва Відповідачу було виставлено другу податкову вимогу № 2/282, якою визначено суму податкового боргу Відповідача в розмірі 13441,80 грн.

Відповідно до абзацу б) пункту 6.2.3 статті 6 Закону N 2181-III друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме копією повідомлення про вручення поштового відправлення, відправлена друга податкова вимога № 2/282 від 11 лютого 2010 року була повернута на адресу Позивача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Актом Позивача № 05/24-035 від 14 травня 2010 року засвідчено неможливість вручення другої податкової вимоги ОСОБА_1

Відповідно до пункту 3.1.1 статті 3 Закону N 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

У відповідності до пункту 10.1 статті 10 Закону України N 2181-III у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суду не було надано доказів на підтвердження того, що Відповідачем оскаржувалося податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва, яким визначено суму податкової заборгованості Відповідача.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, суму визначеного Позивачем податкового боргу Відповідачем в добровільному порядку не сплачено.

Відтак, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та доводів представника Позивача.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що Відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив заборгованості, доказів погашення Відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надав, Суд встановив, що загальна заборгованість ОСОБА_1 перед бюджетом складає 13441,80 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Докази, які б спростовували доводи Позивача, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності в сумі 13441, 80 грн., на розрахунковий рахунок № 33217801700009, код платежу 11010200, одержувач УДК у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077945 банк ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська