Постанова № 13598190, 29.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 червня 2010 року 16:35 № 2а-1722/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю: представника позивача Шуневич В.В., представника відповідача ТОВ «Комерційний банк «Арма»- Владимирова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Лізинг»

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 29.06.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма»(далі ТОВ «Комерційний банк «Арма», відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Лізинг»(далі ТОВ«Арма Лізинг») про стягнення в дохід держави коштів у розмірі 803 400 грн. з ТОВ «Комерційний банк «Арма», отриманих за договором від 23.02.2007року та стягнення в дохід держави з ТОВ«Арма Лізинг», вартості отриманих за договором від 23.02.2007року векселів в сумі 803 400 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на нікчемність вказаного правочину, мотивуючи це тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 23.02.2007 р., укладений між відповідачами, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому суперечить ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. Оскільки векселі, які емітовані ТОВ «Агроінтеграція»та є обєктом купівлі-продажу відповідно до вказаного договору, не можуть бути підставою для виникнення грошових зобовязань з причин визнання емітента векселів банкрутом на момент прийому-передачі такого векселя. А тому, придбавши такий вексель, ТОВ «Арма Лізинг»здійснив заздалегідь збиткову операцію та його витрати не повязані з придбанням цінних паперів, у звязку з тим, що ТОВ «Арма Лізинг», як покупець за договором, не отримує ні грошові, ні інші майнові права відносно емітента векселів, якого визнано банкрутом.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача ТОВ «Комерційний банк «Арма»зазначив, що векселі, які є предметом вказаного договору купівлі-продажу цінних паперів, не відносяться до обєктів, вилучених із цивільного обороту або обмежено оборотоздатних. Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом або визнана у судовому порядку. Оскільки чинним законодавством прямо не встановлена недійсність договорів купівлі-продажу векселів, емітент яких визнаний банкрутом, та судом не прийнято відповідне рішення щодо недійсності названого договору, а тому такі правочини є оспорювані.

Відповідач ТОВ «Арма Лізинг»відзиву на позовну заяву не надав, явку представників у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.п.1, 11 ст. 11 до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4грудня 1990 року № 509-XII (далі Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством.

Позивачем була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ«Комерційний банк «Арма»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2006 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складений акт від 12.12.2008 року № 563/1-22-01-26379729.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Комерційний банк «Арма»та ТОВ«Арма Лізинг»був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів від 23.02.2007 року (далі договір від 23.02.2007 року), предметом якого є цінні папери зокрема, один вексель номінальною вартістю 808400,00 грн. Емітентом вказаного векселя є ТОВ «Агроінтеграція», яке було визнано банкрутом відповідно до рішення Господарського суду від 26.01.2007 р. № 43/845.

За таких обставин позивач вважає, що ТОВ«Комерційний банк «Арма»не були додержані вимоги частин 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, а укладений договір є нікчемним в силу закону. Крім того, у відповідача були відсутні законні підстави для оподаткування операції продажу векселів за договором від 23.02.2007 року на підставі п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28грудня 1994 року № 334/94-ВР та порушено п. 1.32 ст. 1 зазначеного Закону.

Пунктом 6.1. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181) встановлено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

За результатами проведеної перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472201/0 від 19.12.2008 року, яким визначено загальну суму податкового зобовязання, що визначено на підставі перевірки у розмірі 5302806,00 грн. Дане податкове повідомлення рішення було отримано головним бухгалтером ТОВ«Комерційний банк «Арма», про що свідчить власноручний підпис.

Стаття 177 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України)передбачає, що обєктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери.

Згідно з ч.1 ст.178 ЦК України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам установленим законодавством про цінні папери.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. При цьому, векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів та фондового ринку цінних паперів в Україні, на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку покладено завдання, одним з яких відповідно до п. 3 є здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, відповідно до п. 4, захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання та припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів.

Отже, у разі здійснення суб'єктами господарювання операцій з цінними паперами, емітованими підприємствами, діяльність яких припинено, такі цінні папери не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають терміну «цінні папери», який встановлено чинним законодавством.

На думку суду, оскільки, емітент вищезазначеного векселя визнаний банкрутом, тому купівля даного цінного паперу є завідомо збитковою, а зменшення доходів звітних періодів від операції з векселем призведе ще до більших збитків від операцій з цінними паперами.

Відповідно ст.202 ЦК України визначено, що «правочином»є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.203 цього Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.5 статті 203 правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оформлення суб'єктами господарської діяльності договорів та первинних документів щодо придбання та продажу векселів у період, з якого припинилася діяльність емітента є таким що суперечить вказаним нормам Цивільного кодексу України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У момент вчинення суб'єктами господарської діяльності правочинів щодо придбання та продажу векселів, які відбуваються після припинення діяльності емітента (набуття законом сили судових рішень про визнання банкротом) цими суб'єктами не додержуються вимоги ч.1, 5 ст. 203 ЦК України. У таких випадках згідно з ч.1 ст. 215 правочин є недійсним та ч.2 ст. 215 - нікчемними у розумінні ЦК України.

Таким чином, проведення ТОВ КБ «Арма»операції з продажу векселя у 1 кварталі 2007 року на суму 803400,00 грн., емітент якого в законодавчому порядку визнаний банкрутом суперечить законодавству та не спрямована на реальне настання правових наслідків.

Оскільки, під час вчинення ТОВ КБ «Арма»правочину в рамках договору купівлі-продажу векселя, емітент якого визнаний банкрутом не додержані вимоги ч.1, 5 ст.203 ЦК України, то такий правочин є нікчемним в силу закону. Тому, зазначена операція не є операцією з продажу цінних паперів, так як право власності на вексель взагалі не може перейти до нового власника, та немає підстав для відображення у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами за 1 квартал 2007р.

Відповідно п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Сума коштів або вартість майна, отримана внаслідок продажу таких векселів та інших корпоративних прав, відповідно до п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону повинна включатись до складу валового доходу як доходи з інших джерел. Враховуючи норми п.п. 11.3.1. п. 11 ст. 11 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, дохід одержаний за 1 кв. 2007р ТОВ КБ „Арма" у розмірі 803 400,00 грн. не може бути включений до складу доходу від операцій з векселями в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами ТОВ КБ „Арма" у звітному податковому періоді за 1 кв. 2007р., відомості К2 та включаються до рядка 1.3 додатка К1 до декларації з податку на прибуток банків та оподатковується на загальних підставах.

Суд вважає, що у ТОВ КБ «Арма», використовуючи у операціях з торгівлі векселів емітованих підприємством, діяльність якого припинена, відсутні правові підстави для оподаткування таких операцій на підставі п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав вважати договір купівлі-продажу цінних паперів від 23.02.2007 року нікчемним, як такий, що не спрямований на реальне настання наслідків, та вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Господарський кодекс України встановлює у статті 208 наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним: якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України до адміністративно-господарських санкцій належить, зокрема, вилучення прибутку (доходу).

Стаття 240 Господарського кодексу України передбачає, що прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами договору від 23.02.2007 року був підписаний акт від 23.02.2007 року прийому-передачі векселів та здійснена покупцем оплата їх вартості, визначеної в договорі, у розмірі 1652192,00 грн., серед яких є простий вексель Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Лізинг»номінальною вартістю 808400,00 грн. Оплата по зазначеному договору підтверджується банківською випискою по особовим рахункам за 23.03.2007 року, яку долученою до матеріалів справи.

Разом з тим, згідно зі ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зважаючи на те, що договір за яким позивач просить застосувати адміністративно-господарські санкції був укладений 23.02.2007 році, позивач, звернувшись до суду 17.02.2009 року з позовом про застосування адміністративно-санкцій, пропустив строк, передбачений ст.250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 05 липня 2010 р.

Суддя А.С. Мазур