Ухвала суду № 135979996, 24.04.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

24 квітня 2026 р. Справа № 120/5158/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 17.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом:

- надання доказів сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн. за наступними реквізитами: одержувач: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ: 37979858, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

20.04.2026 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача, у якому представник просить звільнити позивача від сплати судового збору. Обґрунтовуючи подане клопотання представник вказує, що ухвалою від 03.07.2024 у справі № 9901/311/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в контексті аналізу судового рішення у справі №9901/311/19 дійшов висновку, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" (звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях учасників бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав) поширюється на учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів, тобто це питання не обмежується лише застосуванням статей 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни.

З приводу заявленого клопотання, варто зазначити наступне.

Норма пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", якою передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Серед яких відсутні пільги щодо звільнення від сплати судового збору у справах із вимогами, подібними до тих, які заявлені позивачем у межах даної справи.

Судом також враховано, що заява про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення в оренду земельної ділянки не пов`язана із наявністю в позивача статусу учасника бойових дій. Відповідно, й прийняте за результатами розгляду такої заяви рішення суб`єкта місцевого самоврядування не порушує прав та гарантій позивача закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідний висновок сформований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17, яка вирішила виключну правову проблему в неоднозначності застосування судами пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Аналогічну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 20 січня 2021 року у справі № 9901/258/20 та ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2023 у справі № 990/76/23, від 03.03.2021 у справі № 9901/8/21, від 02.02.2021 у справі № 9901/83/20 від 13.04.2020 та від 06.05.2020 у справі № 9901/70/20.

Від цього висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду не відступала у зв`язку з чим є безпідставними посиланням представника позивача на висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2024 у справі № 567/79/23.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17).

Більше того, суд зазначає, що згідно ухвали від 03.07.2024 у справі № 567/79/23 (на дану ухвалу посилається представник позивача в заяві від 08.04.2026) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відступив від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, залишеного без відступу від нього її постановою від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17, у інших постановах Верховного Суду, який обмежує застосування пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" виключно статтями 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни та, відповідно до частини 4 статті 403 та частини 1 статті 404 ЦПК України, передав справу № 567/79/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

В свою чергу, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 справу №567/79/23 - повернуто на розгляд Третій судовій палаті Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини 6 статті 404 ЦПК України. У вказаній ухвалі в справі №567/79/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості та не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що хоча норма пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

У межах даної справи позивач не оскаржує установлення доплати як учаснику бойових дій та/або виплату до 5 травня/до Дня Незалежності України щодо реалізації статусу з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII чи виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 за № 656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.

Судом встановлено, що пред`явлений позивачем позов не стосується питань його соціального захисту як учасника бойових дій, з порушенням яких Закон № 3674-VI власне й пов`язує звільнення від сплати судового збору.

Зважаючи на те, що підстави та предмет позову у цій справі не стосуються пільг, доплат чи інших соціальних гарантій позивача як учасника бойових дій та жодним чином не пов`язані з наявністю/відсутністю в позивача статусу учасника бойових дій, суд вважає, що відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору і останній має бути сплачений на загальних підставах.

Також суд звертає увагу, що конструкція пункту 13 статті 5 Закону України "Про судовий збір", в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Даний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 120/3185/22-а, від 20.07.2023 у справі № 160/20070/21, від 08.03.2023 у справі № 701/589/22 та ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.01.2024 у справі № 420/13586/22, від 27.12.2023 у справі № 320/2429/23, від 26.10.2023 у справі № 160/3517/21.

Наведені вище обставини свідчать про не виконання позивачем вимог ухвали від 17.04.2026 про залишення позовної без руху, що згідно положень п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.

Разом із тим, слід враховувати, що частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Згідно ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи вище викладене, а також з метою запобігання обмеження права позивача на звернення до суду, вважаю за необхідне продовжити строк виконання ухвали суду від 17.04.2026 на 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Керуючись ст.ст. 121, 161, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити строк виконання ухвали суду від 17.04.2026 на 5 днів з дня отримання даної ухвали суду від 23.04.2026.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна