Вирок № 135979702, 24.04.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/667/26

Провадження № 1-кп/697/145/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів кримінальне провадження № 1 2024 250 34 0000340 від 07.11.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кислівка, Таращанського району, Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого в КП "Теплові мережі" охоронцем, відноситься до категорії осіб, які мають ІІ групу інвалідністі, раніше не судимого, -

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_4 , у невстановлений час, але не пізніше 07.11.2024, у порушення вимог ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 116, ст. 126 Земельного Кодексу України, ч. 1 ст. 376 Цивільного Кодексу України, ч. 5 ст. 26, п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 5 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затверджених Постановою КМУ від 13.04.2011 №466, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, самовільно, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю, та їх державної реєстрації, а також без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, на самовільно зайнятій ним земельній ділянці в межах дворової території житлового будинку № 241 по вул. Енергетиків в м. Каневі Черкаського району Черкаської області, яка перебуває у комунальній власності Канівської міської територіальної громади, самовільно здійснив будівництво будівлі, яка використовується «в якості бані» розмірами 4,1x4,6 метри, загальною площею 18,86 м 2, що відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/124-25/16779-БТ від 11.12.2025 є об`єктом самочинного будівництва та є об`єктом нерухомого майна, проектна документація щодо якої не погоджувалась у встановленому законом порядку.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Позиція учасників процесу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд суворо не карати.

Представник потерпілого ОСОБА_5 у судовому засіданніпросила визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та призначити йому мінімальне покарання, яке передбачене санкцією ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 197-1 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим як досудовим розслідуванням, так і судовим розглядом.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння правопорушення обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваного та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, тобто самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, і його дії правильно кваліфіковані за ч. 3ст. 197-1 КК України.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання особі у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення виду та міри покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, відомості про особу обвинуваченого, наявність обставини, яка пом`якшує та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 раніше не судимий, одружений, офіційно працевлаштований, відноситься до категорії осіб, які мають ІІ групу інвалідності за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення правопорушення, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію потерпілої сторони щодо міри покарання, та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до висновку про призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 197-1 КК України у виді штрафу.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обиралась.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз.

Цивільний позов та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

З цих підстав, керуючись статтями 100, 122,124, 349, 368, 370-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в зв`язку з проведенням судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/124-25/16779-БТ від 11.12.2025 у розмірі 7131,20 грн. (сім тисяч сто тридцять одну гривню 20 копійок).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляціної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий ОСОБА_1