Ухвала суду № 135979306, 22.04.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1438/26

Провадження № 1-в/545/128/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Сарата Одеської області, громадянина України, засудженого: 22.03.2023 року Тарутинським районним судом Одеської області за ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років, зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 21.11.2022 року до набрання вироком суду законної сили,

початок строку 21.11.2022 року, кінець строку 21.11.2027 року,-

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання посилаючись на те, що він відбув, визначений ст.81 КК України, строк покарання і довів своє виправлення.

Прокурор проти задоволення клопотання засудженого заперечував, вважає, що засуджений за час відбування покарання не довів своє виправлення, не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

На адресу суду від засудженого та представника колонії надійшли заяви, в яких прохають розгляд подання проводити без їхньої участі, без фіксації технічними засобами.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати такі питання, зокрема - про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та відбув не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Згідно п.17 вказаної постанови Пленуму при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення судам слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці і навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, виправно-трудової установи, а також наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Так, ОСОБА_4 засуджений 22.03.2023 року Тарутинським районним судом Одеської області за ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років, зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 21.11.2022 року до набрання вироком суду законної сили.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_4 скоїв злочин у стані алкогольного сп`яніння, який заподіяв смерть потерпілого, та завідомо залишив потерпілого без допомоги, який перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження.

Встановлено, що засудженим відбуто 2/3 частини строку покарання.

За весь час відбування покарання засуджений мав 11 заохочень, останнє з яких отримав під час розгляду справи в суді, стягнення відсутні.

Згідно останньої характеристики ДУ «Божковська виправна колонія (№16)» від 08.04.2026 року на засудженого ОСОБА_4 характеризується позитивно.

Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.

Разом з тим, суд зауважує, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст.9 КВК України, є його обов`язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Викладене вказує на те, що засуджений ОСОБА_4 має позитивні зміни в своїй поведінці, але в повній мірі не довів своє виправлення, матеріали справи не свідчать, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком, а тому застосування до нього умовно-дострокового звільнення є передчасним.

Враховуючи той факт, що адміністрація колонії самостійно не звернулася до суду з поданням про умовно-дострокового звільнення відносно ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про невпевненість адміністрації установи у тому, що засуджений дійсно довів своє виправлення, небажання бути причетними до звернення до суду. Заява засудженого про відмову від пільги згідно ст 81 КК України, яка міститься в особовій справі, складена вже після надходження клопотання про умовно-дострокове звільнення до суду.

Таким чином, суд враховуючи дані про особу засудженого ОСОБА_4 , тяжкість вчиненого ним злочину, його поведінку за весь період відбування покарання, в томі числі і за останній час, який безпосередньо передує розгляду подання, вважає, що встановлені обставини не дають підстави вважати, що сумлінною поведінкою та ставленням до праці останній довів своє виправленні і до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

На підставі ст. 81 КК України, керуючись ст.537, ст.539 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд протягом 7 діб з моменту її проголошення, а засудженим з моменту отримання копії ухвали.

Суддя: ОСОБА_1