Рішення № 135978580, 24.04.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2326/24

Провадження № 2/369/1148/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Липченко О.С.

за участі

позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ частки

в с т а н о в и в :

У лютому 2024 року позивачі звернулись до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивували тим, що їм на праві власності належить загальна частка 3/5 частин на домоволодіння та земельні ділянки по АДРЕСА_1 . Кожному з відповідачів належить частка в розмірі 1/10, а загальна становить 2/5. Дійти згоди щодо виділу їх частки у майні не можуть та спільне користування є неможливим. Для визначення варіантів виділу їх частки, ними замовлено експертизу. Експерт надав варіанти виділу їх частки в окреме ізольоване приміщення. На їх переконання найбільш доцільним та прийнятним варіантом поділу є перший. У позасудовому порядку дійти згоди щодо поділу майна не можуть, тому вважають своє право порушеним та таким, що підлягає судовому захисту.

Просили суд:

виділити належну ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спільну часткову власність 3/5 будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту поділу будинку, наданого експертом;

припинити право спільної часткової власності на 3/5 будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 ;

виділити належну ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спільну часткову власність 3/5 частин земельної ділянки площею 0,25га з кадастровим номером 3222488201:01:013:5025 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд відповідно до першого варіанту поділу земельної ділянки, запропонованого експертом;

припинити право спільної часткової власності на 3/5 частин земельної ділянки площею 0,25га з кадастровим номером 3222488201:01:013:5025 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

виділити належну ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спільну часткову власність 3/5 частин земельної ділянки площею 0,023га з кадастровим номером 3222488201:01:013:5024 з цільовим призначенням для ведення селянського господарства відповідно до першого варіанту поділу земельної ділянки;

припинити право спільної часткової власності на 3/5 частин земельної ділянки площею 0,023га з кадастровим номером 3222488201:01:013:5024 з цільовим призначенням для ведення селянського господарства;

стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 7886,61 грн.;

стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн.;

стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати щодо виконання топографо-геодезичних робіт в розмірі 5000 грн. та витрати за проведену експертизу в розмірі 38 000 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року відкрито провадження та визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Копії ухвали про відкриття, позовних заяв з додатками відповідачами отримано: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачі відзиву ні у встановлені строки, ні на час прийняття судом рішення не подавали. Жодних заперечень, пояснень, клопотань про забезпечення доказів до суду не надходило, причини неможливості їх подати також суду не повідомили.

06 травня 2024 року надійшла заява відповідача ОСОБА_4 про зупинення провадження по справі, оскільки відповідач ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації.

Для вирішення питання про зупинення провадження по справі, судом направлено запит щодо залучення лейтенанта ОСОБА_3 безпосередньо до виконання бойових завдань в зоні бойових дій.

01 серпня 2024 року до суду надійшла відповідь щодо відсутності запитуваної інформації.

02 жовтня 2024 року до суду від ОСОБА_7 подано довідку про перебування на військовій службі старшого лейтенанта ОСОБА_3 у ВЧ НОМЕР_1 .

Для вирішення питання про зупинення провадження по справі, судом скеровано запит до Міністерства оборони України щодо залучення ОСОБА_3 безпосередньо до виконання бойових завдань в зоні бойових дій.

19 листопада 2024 року Міністерство оборони України повідомило про перенаправлення запиту суду до ВЧ НОМЕР_1 , де проходить службу ОСОБА_3 .

28 січня 2025 року до суду надійшла відповідь щодо проходження служби відповідачем ОСОБА_3 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2025 року відмовлено у задоволення клопотання про зупинення провадження, оскільки суду не подано доказів залучення відповідача ОСОБА_3 безпосередньо у заходах в зоні бойових дій.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали. Просили позов задоволити, у подальшому просили слухати справу у їх відсутність.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не з`явились. Жодних клопотань суду не подали. Судова кореспонденція поверталась з відмітками як «за закінченням терміну», так і «адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 червня 2012 року, серія та номер 5-899, виданого державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Браславською О.Г. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить кожній по 1/10 кожній житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на 1/10 частку вказаного житлового будинку зареєстровано у встановленому законом порядку за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (по 1/10 за кожною), що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав (дата державної реєстрації: 19.06.2023 року) від 21.12.2023 року (номер інформаційної довідки: 359383385, реєстраційний номер об`єктам нерухомого майна: 2177078032224).

Вказаний будинок розташований на земельний ділянці площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка) з кадастровим номером: 3222488201:01:013:5025. Також біля будинку знаходиться земельна ділянка площею 0,023 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер: 3222488201:01:013:5024).

З Державного акту на право власності на землю серії ІУ-КВ N?009487 від 24 жовтня 1998 року, виданого ОСОБА_10 , вбачається, що належала земельна ділянка площею 0,2730 га за адресою: АДРЕСА_1 , складалась із земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд та земельної ділянки площею 0,0230 га - для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2013 року у справі N?369/1241/13-ц (провадження N?2/369/1270/13), що вступило в законну силу 24.04.2013 року:

за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнано право власності в рівних частках по 1/10 за кожною на земельну ділянку пл. 0,2730 га в АДРЕСА_1 , що належала їх бабусі, ОСОБА_10 , на підставі державного акта на право власності на землю серії IY-К N?009487 від 24 жовтня 1998 року;

за ОСОБА_11 визнано право власності на 1/5 земельної ділянки пл. 0,2730 га в АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_12 на підставі державного акта на право власності на землю серії ІУ-КВ N?009487 від 24 жовтня 1998 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.12.2023 року (номер інформаційної довідки:359383385) за ОСОБА_1 зареєстровано речове право на:

1/10 частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3222488201:01:013:5025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.04.2013 року (справа N?369/1241/13-), реєстраційний N?22097510;

1/10 частка у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222488201:01:013:5024, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 речове право за ОСОБА_1 зареєстровано на підставі цього ж рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.04.2013 року (справа N?369/1241/13-ц) за реєстраційним номером: 22098221.

Відповідно до витягу із з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 21.12.23 року (номер інформаційної довідки:359383385) за ОСОБА_2 зареєстровано речове право на:

1/10 частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3222488201:01:013:5025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) зареєстровано на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.04.2013 року (справа N?369/1241/13-), реєстраційний номер: 50710311;

1/10 частку у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222488201:01:013:5024, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 речове право зареєстровано на підставі вищевказаного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.04.2013 року (справа N?369/1241/13-ц) за реєстраційним номером: 50706986.

Також встановлено, що ОСОБА_1 належить 1/5 житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2020 року, зареєстрованого в реєстрі N?15-575, виданого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т.М.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно N?359383385 від 21.12.2023 року, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2177078032224, номер запису про речове право: 38533246 від 06.10.2020 року право власності на 1/5 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за N?15-576, виданого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т.М., ОСОБА_1 належить 1/5 земельної ділянки пл. 0,25 га, кадастровий номер: 3222488201:01:013:5025, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно N?38533692.

Право власності на 1/5 земельної ділянки кадастровим 3222488201:01:013:5024, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 жовтня 2020 року, виданого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т.М., зареєстрованого в реєстрі за N?15-577.

За договором міни від 07 листопада 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., до ОСОБА_1 перейшла 1/5 частка у праві спільної часткової власності на 1/5 житлового будинку по АДРЕСА_1 (згідно з витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно - N?52430248); 1/5 частка у праві спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222488201:01:013:5025, 3 цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна), на якій розташований будинок (згідно з витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно - N?52430185), а також 1/5 частка у праві спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222488201:01:013:5024, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (згідно з витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно -N?52430481).

Таким чином, загалом частка ОСОБА_1 у праві власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельні ділянки за вказаними адресами з кадастровими номерами: 3222488201:01:013:5024 та 3222488201:01:013:5025 становить: 1/2 (1/5+1/10+1/5). Частка ОСОБА_9 у праві власності на вищевказаний будинок та земельні ділянки становить - 1/10. Загалом частка Позивачів на будинок та земельні ділянки становить - 3/5.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.12.2023 року (номер інформаційної довідки:359383385) відповідачам, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить по 1/10 частці у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 24.09.2020 року, виданих державним нотаріусом Києво-Святошинскої районної державної нотаріальної контори Київської області Плющ Н.В.

Дані про реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222488201:01:013:5024 та 3222488201:01:013:5025, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме відсутні.

Згідно з відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер майна 3959473) житловий будинок (домоволодіння) за адресою АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) згідно запису від 27.01. 2004 року 1/5 частка у власності на будинок належала ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16.01.2004 року, виданого Київською обласною державною нотаріальною конторою.

ОСОБА_5 та ОСОБА_14 успадкували 1/5 частку у праві власності на будинок у АДРЕСА_1 у рівних частках кожен (по 1/10), однак не зареєстрували своє право власності у встановленому законом порядку.

Дані про реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222488201:01:013:5024 та 3222488201:01:013:5025, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_15 та ОСОБА_14 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме відсутні.

Таким чином, загалом частка відповідачів на вказаний будинок та земельні ділянки складає 2/5 (1/10+1/10+1/10+1/10).

З матеріалів справи та пояснень позивачів вбачається, що мж позивачами та відповідачами як співвласниками вищевказаного будинку та земельних ділянок угоди про спосіб виділення в натурі частки із спільного часткової власності не досягнуто, у зв?язку з чим виникла необхідність звернення до суду з даним позовом.

Згідно статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч.1,2 статті 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Враховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України, право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах норм чинного законодавства, які позивачка не порушує, частка позивачки в спільній частковій власності має окремий вихід, при цьому не порушуються права інших співвласників, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 367 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно п.6.Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.91 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183,358,364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Положеннями п.1.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007 №55, (надалі - Інструкція), встановлено, що Поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна (додаток 2). Пунктом 3.3. Інструкції встановлено, що за відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 19.12.2018 року у справі №1301/362/2012 системний аналіз статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України та статей 319, 358 Цивільного кодексу України всі громадяни є рівними у своїх правах, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

З наведеного у сукупності вбачається, що майно, яке належить позивачам на праві спільної часткової власності фактично можливо виділити.

Встановлено, що згідно техпаспорта від 12.04.2012 року спірний будинок загальною площею 87,1 кв.м.(житлова - 54,2 кв.м.) складається з наступних приміщень: прим. І пл. 7,2 кв.м, 1-1 пл. 4.7 кв.м, 1-2 пл. 19.4 кв.м, 1-3 пл. 11.3 кв.м, 1-4 пл. 8.9 кв.м, 2-1 пл. 7.8 кв.м, 2-2 пл. 4.3 кв.м, 2-3 пл. 23.5 кв.м. та гоподарських будівель: погріб з шийкою «Б», сарай «В», сарай «І», вбиральня «Д», «Е», колодязь «І», огорожі N?1-2.

Відповідно до частини 1 статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Згідно з частиною 4 статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Частинами першою та другою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно наведених вище положень ЗК України, що закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду. У зв`язку з цим передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою.

Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд (Постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-1500цс15).

У постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі №6-2454цс16 зроблено висновок, що «при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові №6-41цс16 від 15 травня 2017 року.

З урахуванням специфіки забудови земельної ділянки, порядку користування житловим будинком і господарськими будівлями, що склався між співвласниками, експертом для забезпечення доступу кожного із співвласників до належної їм частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, виходячи із фактичного розміру земельної ділянки за спірною адресою було запропоновано два варіанти встановлення поділу земельної ділянки.

Судовим експертом Лісниченком Сергієм Васильовичем запропоновано варіанти поділу домоволодіння та земельних ділянок. При виборі варіанту поділу суд враховує, що позивачі вказували на перший варіант виділу їх частки. А відповідачі, отримавши позовну заяву жодного відзиву не надали, не обрали певного варіанту розподілу, не надали свого варіанту. Можливість виділу частки з об`єкта нерухомого майна, належного позивачам підтверджується відповідним висновком, дійти згоди щодо поділу майна в добровільному порядку сторони не можуть, а тому заявлені позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами по справі та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 19.05.2021 р. у справі № 501/2148/17 та від 28.07.2021 р. у справі № 310/7011/17 та від 16.10.2023 р. у справі № 161/23210/21 при поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

Спірне майно, відповідно до даних правовідносин, належить на праві спільної часткової власності співвласникам, у зв`язку з чим можливий виділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.

Верховний Суд України у постанові від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 дійшов висновку, що на відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності, в разі поділу (стаття 367 ЦК України), спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Відтак, суд визнає заявлені позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст.141 ЦПК України.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 202-215, 328, 391, 655 ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ частки задоволити.

Виділити у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 64/100 частин житлового будинку: прим. І -площею 7,2 кв.м, 1-1 пл. 4,7 кв.м, 1-2 пл. 19,4 кв.м, 1-4 пл. 19.4, 1-3 пл. 11, 3 кв.м., а також: ганок 1 (0,9 кв.м), ганок 2, огорожа 2 (1/2), вор. з хв. (1/2), погріб «Б», сарай «В», сарай «Г», вбиральня «Д», вбиральня «Е», колодязь «І», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Для обладнання двох ізольованих квартир за першим варіантом поділу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 необхідно виконати наступні будівельні роботи: влаштувати надвірну вбиральню в межах земельної ділянки, що відділяється другому співвласнику; влаштувати питний колодязь в межах земельної ділянки, що відділяється другому співвласнику; містити вхідний дверний отвір в приміщення 2-1.

Припинити право спільної часткової власності на 64/100 (3/5) будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3/5 частин земельної ділянки з кадастровим номером 3222488201:01:013:5025, а саме виділити земельну ділянку площею 1500 кв.м., що має форму багатокутника БОПРСТЯЧШЗКЛМНАБ.

Межі розподілу земельної ділянки проходять по лініям: відрізки ПР, РС, СТ прокласти згідно розподілу житлового будинку; відрізок ТЯ довжиною 2,17 м прокласти з внутрішнього кута житлового будинку, під кутом 45° до правого фасаду житлового будинку; відрізок ЯЧ довжиною 3,43 м прокласти з точки Я, на відстані 1,5 м від правого фасаду житлового будинку; відрізок ЧШ довжиною 10,61 м прокласти з точки Ч, на відстані 1,5 м від тильного фасаду житлового будинку; відрізок ШЗ довжиною 20,17 м прокласти з точки Ш, при цьому точка 3 знаходиться на відстані 32,8 м від точки К; відрізок ПО довжиною 2,11 м прокласти з внутрішнього кута житлового будинку, під кутом 45° до лівого фасаду житлового будинку; відрізок ОБ довжиною 16,76 м прокласти з точки О, на відстані 1,5 м від лівого фасаду житлового будинку, при цьому точка Б знаходиться на відстані 17,99 м від точки В.

Припинити право спільної часткової власності на 3/5 частин земельної ділянки площею 0,25га з кадастровим номером 3222488201:01:013:5025 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Виділити у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3/5 частин земельної ділянки з кадастровим номером: 3222488201:01:013:5024, а саме виділити земельну ділянку площею 138 кв.м., що має форму багатокутника ЖЕЙКЖ.

Межі розподілу проходять по лініям: відрізок ЕЖ довжиною 3,99 м прокласти шляхом з`єднання точок Ж та Е, при цьому точка Е знаходиться на відстані 23,8 м від точки Д, а точка Ж знаходиться на відстані 23,38 м від точки Г.

Припинити право спільної часткової власності на 3/5 частин земельної ділянки площею 0,023га з кадастровим номером 3222488201:01:013:5024 з цільовим призначенням для ведення селянського господарства.

Інформація про позивачів:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ