Рішення № 135977704, 16.04.2026, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/197/26

Справа № 356/88/26

РІШЕННЯ (ЗАОЧНЕ)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючої судді Дудар Т.В.

за участю секретаря Харченко Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИЛА:

До Березанського міського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір №10002209121.

Кредитний договір укладений між кредитодавцем та позичальником підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Як зазначає позивач, підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

11.05.2021 було укладено договір № 11052021 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 10002209121.

23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з Повернення Боргів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 10002209121.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 10002209121.

В позові вказано, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №10002209121 від 09.08.2020 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 17000.00 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 5000.00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12000.00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.; - заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; - заборгованість за комісіями - 0.00 грн.; - інфляційні збитки - 0.00 грн.; - нараховані 3% річних -0.00 грн.

Отже, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором №10002209121 від 09.08.2020 у розмірі 17000,00 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 03.03.2026 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, до суду не направив свого представника (а.с. 97; 102).

Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви представник позивача просив суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, а також вказав, що проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідачу ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття провадження у справі від 03.03.2026, судові повістки про виклик до суду, надсилалися судом на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця його проживання. Однак, конверти повернулися до суду з відміткою органів поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 99-100; 108-112).

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, відповідач є належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання в силу вимог ст. 128 ЦПК України.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, аргументами іншої сторони та реагувати на них відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, та не подав відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.

В силу приписів ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як визначено ч. 1 ст. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на те, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин такої неявки, не подав відзив, а позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, про що зазначено в прохальній частині позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність усіх умов для проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими Главою 11 Розділу ІІІ ЦПК України (ч. 2 ст. 281 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

В силу приписів ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилом частини першої ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як закріплено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. (ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що закріплено в ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься копія Договору про надання споживчого кредиту № 10002209121 від 09.08.2020, сторонами якого зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 , на якому міститься відмітка про електронний підпис позичальником ОСОБА_1 (36642), зі сторони кредитодавця жодні відмітки про його підписання відсутні (а.с. 7-12).

Відповідно до п.п. 1.1 1.4 Договору про надання споживчого кредиту №10002209121 від 09.08.2020 за цим Договором Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов цього Договору та виконати інші обов`язки, передбачені цим Договором. Сума на який надається кредит 5000 гривень. Тип кредиту кредит. Строк надання кредиту 30 (тридцять) календарних днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів/розрахунків, що є додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених цим Договором. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом за процентною ставкою.

Згідно з п. 9.2 Договору про надання споживчого кредиту №10002209121 від 09.08.2020 невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту та Паспорт споживчого кредитування, що надано позичальнику до укладення цього Договору.

Матеріали справи також містять копію оферти від 09.08.2020, яка також містить відмітку про його підписання відповідачем електронним підписом (а.с. 13-14).

Так, у вказаній вище оферті в пункті 3 Умови договору кредиту І розділу Пропозиція укласти електронний договір (оферта) зазначено технологію (порядок) укладення електронного договору, яка в свою чергу, зокрема, передбачає ідентифікацію особи, яка заповнила заявку на видачу кредиту та верифікацію даних банківської картки.

Разом з тим, позивачем було надано копію Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» (а.с. 15-23).

Відповідно до п. 5.6 зазначених Правил вказано, що за результатами заповнення заявки здійснюється одночасна ідентифікація особи, яка заповнила заявку на кредит, верифікація даних банківської/платіжної карти, перевірка кредитної історії. оцінка кредитоспроможності, обробка іншої наданої заявником інформації.

Відповідно до п.п. 1, 11, 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних. Електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи. Ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.

Розділом 6 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Фінанс", копія якого досліджена судом, зокрема п. 6.2 визначено, які істотні умови повинен містити Договір (перелік не вичерпний), зокрема Договір повинен містити підписи сторін.

Попри це доказів, що саме відповідач отримав одноразовий ідентифікатор для підписання Договору суду не надано, оскільки не доведено поза розумним сумнівом, що первинним кредитором взагалі проводилась ідентифікації та верифікації відповідача в спосіб, встановлений Законом. Також, в порушення власних Правил Договір не був підписаний і первинним кредитором.

Підписання за допомого ЕЦП директором ТОВ "Факторинг Партнерс" (представник позивача) при подачі до суду файлу, який містить копію Кредитного договору № 10002209121, жодним чином не свідчить про підписання такого договору зі сторони позикодавця - генеральним директором ТОВ "ФК "Інвест Фінанс" (а.с. 11-12, 81 на звороті).

Отже, дослідивши вказані документи суд зазначає, що при укладенні Договору про надання споживчого кредиту № 10002209121 від 09.08.2020 первісним кредитором повинна була здійснюватись ідентифікація та верифікація відповідача, однак позивач не надав жодного доказу проведення вказаних дій та й сам Договір не містить таких істотних умов договору як підписи сторін.

Також, як передбачено умовами Договору про надання споживчого кредиту № 10002209121 від 09.08.2020, Паспорт споживчого кредитування є невід`ємною частиною Договору, проте позивачем не було долучено вказаного документу до матеріалів справи.

Відтак, у зв`язку з викладеним, суд констатує, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 10002209121 від 09.08.2020. Окремо слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній Паспорт споживчого кредитування, а тому позивачем надано для дослідження Кредитний договір не в повному обсязі.

На підтвердження перерахування коштів первісним кредитором відповідачу позивач надав: копію листа за підписом директора ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», де вказано, що на рахунок ОСОБА_1 09.08.2020, маска карта НОМЕР_1 , було перераховано 5000 грн. (а.с. 25); квитанцію з сайту провайдера платіжних послуг «Platon», де зазначено, що на картку НОМЕР_2 було здійснено транзакцію на суму 5000,00 грн. (а.с. 28).

Також, в матеріалах справи міститься виписка за кредитним договором № 10002209121 за підписом директора ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» (а.с. 29-31).

Крім зазначеного слід звернути увагу на наступне.

Первісний кредитор в оферті від 09.08.2020, а саме в пункті 1 Інформація та контактні дані кредитовадця І розділу Пропозиція укласти електронний договір вказав, зокрема, адресу офіційного веб-сайту: cashberry.com.ua (а.с. 13). Разом з тим, у наданій на запит суду АТКБ «ПриватБанком» виписці міститься транзакція по рахунку ОСОБА_1 за 09.08.2020 на суму 5000,00 грн., де в деталях операції зазначено : «Zarahuvannya koshtiv vid sajtcashberry.com.ua» (а.с. 104).

Отже, вказаними даними підтверджується факт передачі коштів у розмірі 5000 грн. від ТОВ "ФК " Інвест Фінанс" до ОСОБА_1 . Однак, матеріалами справи не підтверджено, на яких саме умовах передавалися ці кошти, а тому стягненню з відповідача підлягає лише зазначена сума.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

В силу приписів ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як закріплено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Так, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

11.05.2021 між ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» (клієнт) було укладено Договір факторингу №11052021, відповідно до п. 1.1 якого за цим Договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управляння кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань (в разі наявності) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 33-37).

До позовної заяви долучено копії: Акту прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 42); Акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (а.с. 43); витягу з реєстру боржників, де під порядковим №33660 міститься запис про кредитний договір 10002209121, боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості разом: 17000,00 грн. (а.с. 44-45).

23.05.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (клієнт) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) було укладено Договір факторингу №23/05/24, відповідно до п. 1.1 якого за цим Договором фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток №1 до цього Договору), в розмірі портфеля заборгованості (а.с. 46-50).

До позовної заяви долучено копії: Додаткової угоди «1 до Договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024 (а.с. 54-55); платіжної інструкції №422780413 від 24.05.2024 (а.с. 56); Акту прийому-передачі реєстру заборгованостей (а.с. 57); Акту прийому-передачі реєстру заборгованостей в електронному вигляді (а.с. 58); витягу з реєстру заборгованостей, де під порядковим №18350 міститься запис про кредитний договір 10002209121, боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості разом: 17000,00 грн. (а.с. 59-61).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт існування у ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості у розмірі переданих йому коштів ТОВ "ФК " Інвест Фінанс", яка ним добровільно не сплачується.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати ним зазначеної суми заборгованості.

ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

ОСОБА_1 не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, не навів обставин, які мають значення для справи і на які він би послався як на підставу своїх заперечень, не надав контррозрахунку заборгованості.

Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач при пред`явленні позову до суду сплатив судовий збір в сумі 2662,40 гривень (а.с. 9).

Отже, з огляду на часткове задоволення позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 783,06 гривень судових витрат по сплаті судового збору.

Крім того, у порядку розподілу судових витрат позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Як встановлено ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» з додатками (а.с. 68-70); копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 72-73); копію заявки на надання юридичної допомоги № 833 від 01.12.2025, відповідно до якої було погоджено надання наступних правових (юридичних) послуг Адвокатським об`єднанням клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір №10002209121, послуги: 1.1 надання усної консультації: вартість 3000,00 грн.; 3.1 складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду: вартість 6000,00 грн. (а.с. 74); копію витягу з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 (а.с. 75).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат на виконання вимог ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України суд враховує те, що ці витрати пов`язані з розглядом справи; розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, поведінку позивача, яка не призводила до затягування розгляду справи.

На підставі викладеного вище, зважаючи на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2647,06 гривень на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст. 15-16, 203, 205, 207, 509-510, 526, 611, 627, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 12-13, 76-81, 141, 258-259, 268, 274, 279, 280, 284, 289, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість, пов`язану з Договором № 10002209121 від 09.08.2020 у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 783 (сімсот вісімдесят три) гривні 06 копійок витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2647 (дві тисячі шістсот сорок сім) гривень 06 копійок витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ: 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Т.В. Дудар