Рішення № 135977656, 24.04.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/349/26

Номер провадження 2/289/816/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі : секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 24.02.2026 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22033000136454 від 15.07.2019 у розмірі 28452,71 грн., судові витрати в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 15.07.2019 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22033000136454, відповідно до якого остання отримала кредит у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий у Банку.

Позивач зазначив, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість за наданим кредитом у розмірі 28452,71 грн., яка складається : заборгованість по тілу кредиту 15839,51 грн., заборгованість по відсотках -24,71 грн. та заборгованість по комісії 12588,48 грн.

15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором № 22033000136454 від 15.07.2019, укладеним ОСОБА_1 .

З огляду на викладене,ТОВ «Цикл Фінанс» просить суд стягнути з відповідача на користь позивача наявну заборгованість за вищевказаним кредитним договором, витрати на професійну правничу допомогу та судові витрати по справі.

Розгляд справи просить здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача, а у випадку неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.6).

Ухвалою від 26.02.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 31.03.2026 з викликом сторін, визначено сторонам строки для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечення (а.с.55). Проведення судового розгляду було відкладено на 24.04.2026 по причині неявки відповідача.

Ухвалою від 31.03.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів від АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (а.с.62), 6.04.2026 на виконання даної суду від АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» надійшла витребувана інформація (а.с.66-101).

В судове засідання позивач не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, не заперечує проти постановлення по справі заочного рішення (а.с.6).

У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.

З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом (Постанова ВС від 13.10.2025 у справі №572/3022/24).

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася шляхом направлення судової повістки про виклик до суду адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, однак направлена судом кореспонденція повертається до суду не врученою адресату по причині «адресат відсутній» (а.с.60,104), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Окрім того, відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася шляхом доставки повідомлення у додаток «Viber» щодо документу «Судова повістка-повідомлення» на вказаний в позовній заяві номер телефону (а.с.59,65), таким чином судом вжито всіх можливих способів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відтак відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, однак в судове засідання повторно не з`явилася, причини своєї неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала, заяв чи клопотань не надходило.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, судом протокольно ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Урівноваженням прав відповідача є її право на перегляд заочного рішення, подачу всіх доказів, які вона могла подати у судовому засіданні, а також на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням її позиції.

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2019 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22033000136454 (а.с.11-15).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим договором розмірах і строках та виконати всі зобов`язання за даним договором у повному обсязі.

Положеннями п. 1.2 кредитного договору визначено, що банк надає клієнту грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту - 17858,00 грн., строк кредитування - 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту 15.07.2021, цільове призначення - на споживчі потреби, щомісячна комісія за обслуговування Кредиту: з 15.07.2019 по 14.02.2020 - 7 % від суми кредиту; з 15.02.2020 по 14.08.2020 - 5,5 % від суми кредиту; з 15.08.2020 по 14.02.2021 - 4 % від суми кредиту; з 15.02.2021 по 15.07.2021 - 2,25 % від суми кредиту; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56,0 % річних.

Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта: НОМЕР_1 , відкритий в АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта. Якщо сума кредиту не зарахована на рахунок протягом 7 операційних днів з дати укладення договору, цей договір вважається неукладеним.

Платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів (п. 2.1 кредитного договору).

Згідно п. 2.2 кредитного договору дата погашення та розмір обов`язкового платежу визначені в графіку платежів. Погашення заборгованості за цим договором клієнт здійснює шляхом зарахування коштів у сумі обов`язкового платежу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт укладення кредитного договору від 15.07.2019 з АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відповідачем не заперечувався.

15.12.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу №15/12/21 (а.с.17-27), відповідно до п. 1.1. якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (положення п. 1.2 договору факторингу).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22033000136454 від 15.07.2019 на загальну суму 28452,71 грн. (а.с.26).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що факт набуття ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» права вимоги за кредитним договором № 22033000136454 від 15.07.2019, укладеним між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 , підтверджується належними доказами, та відповідачем не оспорюється.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору № 22033000136454 від 15.07.2019, станом на 14.12.2021 загальна заборгованість складає 28452,71 грн., з яких: залишок простроченого кредиту 15839,51 грн., залишок прострочених відсотків - 24,72 грн., залишок прострочених комісій 12588,48 грн. (а.с.99-101).

Судом досліджено усі виписки по особовим рахункам за період з 15.07.2019 по 14.12.2021, якими підтверджується факт надання кредитних коштів в сумі 17856,00 грн. згідно кредитного договору №22033000136454 від 15.07.2019, часткове погашення позичальником заборгованості (а.с.68-98).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

З огляду на наведені положення, виписки по банківських рахунках клієнта є належними та допустимими доказами, які підтверджують рух коштів по рахунку, а саме зняття та зарахування коштів на поточний рахунок.

Вказані висновки відповідають позиціям Верховного Суду викладеним у постанові від 16.09.2020 по справі № 200/5647/18, у постанові від 08.05.2024 по справі № 381/1647/21.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази факту виконання АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» своїх зобов`язань за кредитним договором № 22033000136454 від 15.07.2019, укладеним з ОСОБА_1 та надання останній кредитних коштів у розмірі 17858,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором, а також часткове виконання нею зобов`язань, при цьому обов`язок щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів і сплати нарахованих платежів відповідачем виконаний не був, у зв`язку з чим у останньої виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості складає 28452,71 грн., з яких: залишок простроченого кредиту 15839,51 грн., залишок прострочених відсотків 24,72 грн., залишок прострочених комісій 12588,48 грн.

Судом досліджено наданий розрахунок заборгованості у взаємозв`язку з випискою по рахунку, яка є належним доказом зарахування коштів на особовий рахунок відповідача. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростовано, власного розрахунку не надано.

Враховуючи надання позивачем належних доказів отримання відповідачем кредитних коштів, погодження сторонами в кредитному договорі процентної ставки та не спростування відповідачем наданого розрахунку заборгованості в частині нарахування відсотків за користування кредитом, суд вважає що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з простроченого кредиту у розмірі 15839,51 грн. та прострочені відсотки 24,72 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комісії за користування кредитом суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому в кредитному договорі № 22033000136454 від 15.07.2019 не зазначено переліку послуг з обслуговування кредиту, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Тобто, в чому саме полягає комісія за обслуговування кредитної заборгованості, за які саме банківські послуги призначена та принципу її нарахування кредитний договір також не містить.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 1.2 кредитного договору та графіку платежів щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому відсутні підстави для задоволення позовних в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісією в розмірі 12588,48 грн.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (правонаступником якого є позивач), належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти в кредит, тоді як відповідач не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість, розмір такої заборгованості відповідачем в порядку встановленому ЦПК України не спростований, а отже позовні вимоги про її стягнення підлягають задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З матеріалів справи вбачається, що представником ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у цій справі була адвокат Гулієва С.А. (а.с.30,31).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав копії : Договору №43453613/1 про надання правової допомоги від 25.08.2025 (а.с.41-44); Додаткової Угоди №22033000136454 від 26.01.2026 до Договору (а.с.45); детальний опис робіт, виконаних адвокатом Гулієвою С.А. на суму 3500,00 грн. (а.с.46); Акт 22033000136454 від 26.01.2026 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом, загальна вартість наданих послуг 3500,00 грн. (а.с.47).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплата позивачем судового збору у розмірі 2662,40 грн. підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією від 28.01.2026 (а.с.49).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню :

- судовий збір в розмірі 1484,46 грн. (15864,23 /28452,71 х 2662,40);

- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1951,48 грн. (15864,23 /28452,71 х 3500,00).

Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-284, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ 43453613) заборгованість за кредитним договором № 22033000136454 від 15.07.2019 в розмірі 15864,23 грн., а також судові витрати : 1484,46 грн. сума сплаченого судового збору та 1951,48 грн. витрати на професійну правничу допомогу, а всього 19300,17 грн. (дев'ятнадцять тисяч триста грн. 17 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО