Рішення № 135977389, 23.04.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10726/25

2/296/2030/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді- Пилипюк Л. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

23 вересня 2025 року до Корольовського районного суду м. Житомира надійшла позовна заява ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 12 листопада 2024 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8728932 (далі по тексу рішення - Кредитний договір), який підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. 27 березня 2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, які вказані в Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №1 від 27 березня 2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором у розмірі 25 200 гривень, з яких 15 000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 43,50 гривень - заборгованість за відсотками; 7 500 гривень сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 2 656,5 гривень комісія за надання кредиту.

Представник позивача зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій. Тому, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за Кредитним договором у розмірі 25 200 гривень.

На підставі наведеного позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 25 200 гривень. Також позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 гривень.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 09 жовтня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до Корольовського районного суду міста Житомира не надійшов.

Згідно з ч. 1 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексу рішення - ЦПК України) при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Установлено, що останнє відоме місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . На вказану адресу суд надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками, однак такий лист повернувся неврученим адресату з відміткою «адресат відсутній». Крім того, суд вживав заходів з метою сповіщення відповідача про розгляд цієї справи шляхом розміщення судового оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року в справі № 910/1730/22 визначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 12 листопада 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит № 8728932, відповідно до умов якого ТзОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит) на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Істотні умови Договору надання коштів у кредит № 8728932 від 12 листопада 2024 року:

- сума кредиту - 15 000 гривень (п. 2.2.1 Кредитного договору);

- строк кредитування 30 днів (п. 2.2.2 Кредитного договору);

- процентна ставка в день 0,01% (фіксована) (п. 2.2.3 Кредитного договору);

- комісія за надання кредиту 17,71% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 2 656,50 гривень (п. 2.2.4 Кредитного договору);

- дата повернення кредиту 11 грудня 2024 року (п. 2.2.4 Кредитного договору);

- проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з другого дня користування Кредитом до дати повернення, на залишок кредиту, виходячи зі строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором (п. 2.5 Кредитного договору);

- проценти за понадстрокове користування кредитом 5,00 % в день (п. 2.2.4 Кредитного договору);

- пеня 5,00% (п. 2.2.4 Кредитного договору).

З п. 12 Кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 підписав цей договір електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 738885.

Підписанням цього Договору відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, в тому числі з інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 11.1.1 Договору).

Разом з Кредитним договором 12 листопада 2024 року відповідач ознайомився та підписав електронним підписом з одноразовим ідентифікатором таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, який є додатком до Кредитного договору, відповідно до якої сума процентів за користування кредитними коштами (сума кредиту 15 000 гривень) в межах строку кредитування (30 днів) становить 43,50 гривень.

27 березня 2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТзОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, відображаються у відповідному Реєстрі боржників, складеному за формою згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

27 березня 2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду № 1 до договору факторингу, якою підтверджується передача прав вимоги згідно з Реєстром боржників №1 від 27 березня 2025 року та №2 від 27 березня 2025 року.

Відповідно до витягу реєстру боржників №1 від 27 березня 2025 до Договору факторингу №27/03/25 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 25 200 гривень, з яких 15 000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 43,50 гривень - заборгованість за відсотками; 7 500 гривень сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 2 656,5 гривень комісія за надання кредиту.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує наступне.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд ураховує, що Кредитний договір № 8728932 від 12 листопада 2024 року підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, а тому такий договір укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Кредитного договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом (ч. 3 ст. 5 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15 грудня 2015 року (провадження № 21-4266а15), договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Таку ж позицію висловлено й у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року в справі № 686/19271/19.

У пункті 73 постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року (справа № 761/24252/14-ц) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси товариства.

Позивач на підтвердження заявлених вимог не надав жодних доказів безготівкового перерахування суми кредиту відповідачу ОСОБА_1 .

Також суд ураховує, що в матеріалах справи відсутній належний розрахунок заборгованості.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що такий розрахунок не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості, оскільки доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, підтвердження отримання кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Цей документ підписаний самим позивачем, який не є стороною кредитного договору, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних бухгалтерських документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності та безспірності заборгованості.

Виписки з банківського рахунку позивач не надав, а тому суд вважає, що в справі відсутні належні та достовірні докази того, що відповідач дійсно отримав кредит у розмірі 15 000 гривень та у подальшому не здійснював платежів на виконання умов Кредитного договору.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21).

Суд наголошує, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» умов Кредитного договору щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника.

Відсутність обґрунтованого розрахунку заборгованості за Кредитним договором, а також первинних бухгалтерських документів позбавляє суд можливості з`ясувати дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, що є обов`язковим при вирішенні питання про стягнення боргу.

Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та правил надання споживчих кредитів на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються судом, як припущення.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. Разом з тим, позивач не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Суд ураховує, що відповідно до позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 01 листопада 2023 року, справа № 462/2056/20, засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, що є підставою для висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України та у зв`язку з висновком суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014;

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК