Рішення № 135976681, 23.04.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/4/26

Провадження №2/155/242/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Товт С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПАТ «Страхова група «ТАС» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

УСТАНОВИВ:

Позивач 05 січня 2026 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 05 листопада 2025 року орієнтовно о 16:00 год. ОСОБА_4 , керуючи мотоциклом марки "Мустанг", державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Привокзальній, що в селищі Мар`янівка Луцького району Волинської області, не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого здійснив на неї наїзд. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження та була доставлена у лікарню.

За даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відповідні дані та розпочато кримінальне провадження за №12025030600000252 від 06 листопада 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Заступником начальника слідчого відділення поліції №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Кушніруком О.М. 29 листопада 2025 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а матеріали направлено керівнику ВП №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області, з метою вирішення питання про притягнення відповідача ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.

Постановою Горохівського районного суду Волинської області від 09 грудня 2025 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Вказує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження та на придбання ліків витратила кошти в сумі 2 449,87 грн.

Крім майнової шкоди, позивачу завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 50 000,00 грн. Зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вона не може вести звичний спосіб життя, її життєві зв`язки порушені через неможливість виконувати повсякденні обов`язки щодо виховання малолітньої дитини. Такі обставини вплинули не тільки на її звичний ритм, а й на режим життя її сім`ї, їй завдано фізичного болю та страждань.

Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача 2449,87 грн майнової шкоди, 50 000,00 грн моральної шкоди та судові витрати у справі: за надання правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн та судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Ухвалою судді від 27 січня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача 06 лютого 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що відповідач ОСОБА_4 визнає позовні вимоги частково в сумі 4 000,00 грн, з яких: 3 000,00 грн моральної шкоди та 1 000,00 грн витрат на правову допомогу. Крім того, вказує, що майнову шкоду в розмірі 2449,87 грн не визнає, оскільки має чинний поліс ОСЦПВ в СГ «ТАС», яка має обов`язок відшкодувати матеріальну шкоду. Також просить врахувати, що частково компенсував витрати на лікування в сумі 2757,54 грн. Щодо визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди просить взяти до уваги суд, що відповідач є особою з інвалідністю 2 групи, хворіє цукровим діабетом та розмір його пенсії становить 3028,00 грн.

Ухвалою судді від 05 березня 2026 року до участі в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залучено в якості співвідповідача ПАТ «Страхову групу «ТАС».

Від ПАТ «Страхову групу «ТАС» 20 березня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву. Свої заперечення представник відповідача мотивує тим, що АТ «СГ «ТАС» (приватне) заявлені вищевказані позовні вимоги не визнає, вважає їx необґрунтованими, безпідставними, і такими, що не підлягають до задоволення, оскільки позивач не зверталася до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про виплату страхового відшкодування, рішення про виплату страхового відшкодування позивача не приймалося за відсутністю звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, а отже є всі підстави залишити позовну заяву без розгляду, оскільки з боку АТ «СГ «ТАС» (приватне) відсутній факт порушення прав, свобод та інтересів позивача. Крім того, вважає, що подання завідомо безпідставного позову та за відсутності предмета спору, за відсутності необхідності захисту прав і взагалі відсутності спору неможливо сформувати ні предмет позову, ні підстави позову. Зазначає, що витрати понесені потерпілим у зв`язку з лікуванням повинні бути обґрунтовані та документально підтверджені медичним закладом, а саме кожна витрата повинна підтверджуватися чеками, та згідно Витягу з історії хвороби за період лікування в медичному закладі, засвідченим належним чином медичним закладом, в якому повинно зазначатися про призначення даних лікарських препаратів потерпілому. Враховуючи вищенаведене, згідно ч. 1 ст. 21 Закону №3720-IX, долучені документи позивачем, щодо витрат на лікування, не є обґрунтованими, та не підтверджують факти витрат понесені потерпілим у зв`язку з лікуванням. З огляду на те, що розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю не підтверджуються належними допустимими доказами, а тому вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною та не обґрунтованою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, з підстав зазначених у відзиві.

Представник відповідача АТ «СГ «ТАС» (приватне) в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позову.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши сторони по справі, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 05 листопада 2025 року орієнтовно о 16:00 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , керуючи мотоциклом марки "Мустанг", державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Привокзальній, що в селищі Мар`янівка, не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку АДРЕСА_2 . В результаті чого остання отримала тілесні ушкодження.

СВ відділення поліції №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області відомості по факту вищевказаної події були внесені до ЄРДР № 12025030600000252 від 06.11.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до довідки КП «Горохівська багатопрофільна лікарня» від 05.11.2025 року ОСОБА_3 зверталась у в приймальне відділення лікарні із забоєм грудного відділу хребта та їй надана допомога та рекомендації.

За висновком СКТ поперекового відділу хребта від 06.11.2025 року встановлено ознаки дегенеративно-дистрофічних змін хребта у вигляді деформуючого спондильозу, остеохондрозу поперекового відділу хребта з протрузіями між хребцевих дисків L1- L2, L2- L3, L3- L4, L4- L5, L5- S1. Артрозивні зміни дуговідросткових і крижово-клубових зчленуваннях. Неповний дрібно уламковий перелом лівого бокового виростка L5 без зміщення.

Як вбачається з висновку експерта № 70 від 12 листопада 2025 року Горохівського відділення Луцького відділу судово-медичної експертизи трупів та чергових судово-медичних експертів Волинського обласного бюро судово -медичної експертизи, у ОСОБА_3 встановлено неповний дрібноуламковий перелом лівою бокового виростка 5-го поперекового хребця, без зміщення, що має ознаки легких тілесних ушкоджень, як таких, що потягнули за собою короткочасний розлад здоров`я (а.с.38).

Постановою заступника начальника слідчого відділення відділення поліції №2 (м. Горохів) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області капітан поліції Кушнірука О. М., кримінальне провадження № 12025030600000252 від 06.11.2025 року закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 36-37).

Як вбачається з постанови Горохівського районного суду Волинської області від 09 грудня 2025 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП , а саме, що 05 листопада 2025 року о 16 годині 00 хвилин в селищі Мар`янівка, по вулиці Привокзальній, керуючи мотоциклом Mustang, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 не був уважним, не слідкував за зміною обстановки дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка стояла на узбіччі проїзної частини. Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримала легкі тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_4 порушив п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху. Дана постанова набрала законної сили 20 грудня 2025 року(а.с. 40- 41).

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_4 у вказаній вище дорожньо-транспортній пригоді, за наслідками якої ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, беззаперечно встановлена судовим рішенням.

На підтвердження розміру витрат на лікування до матеріалів справи позивач додала чек аптеки №5 «Нова» від 10 грудня 2025 року всього на суму 1948,50 грн на придбання препаратів: Хітар, Мелоксикам, шприців 5 мл та 2 мл, розчину Блокпейн, Фебумакс, а також чек аптеки №5 «Нова» від 17.12.2025 року на суму 501,37 грн на купівлю препаратів: Мукоген та Солпадеїн актив.

Відповідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З 01 січня 2025 року набрав чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року №3720-ІХ (далі - Закон № 3720-ІХ). Цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Відповідно до ч. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 року, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На момент ДТП транспортний засіб мотоцикл (тип А1) марки "MUSSTANG", модель МТ200-8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску, VIN НОМЕР_2 , відповідно до полісу № 228970406 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було застраховано в ПАТ «Страхова група «ТАС», строк дії договору з 02.05.2025 року по 01.05.2026 року включно. Розмір страхових сум за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб на одну потерпілу особу 500 000 грн.

У зв`язку з цим, враховуючи дату укладення договору страхування між відповідачем та АТ «СГ «ТАС» (02.05.2025 року), при вирішені цієї справи суд застосовує положення Закону 3720-IX від 20.06.2024 року, в редакції чинній на момент виникнення ДТП.

Відповідно до ст.5 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Згідно положень п.5, 6 ч.1 ст.1 Закону особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, - особа, яка використовує забезпечений транспортний засіб, крім особи, яка використовувала забезпечений транспортний засіб, що вийшов з її правомірного володіння внаслідок вчинення протиправних дій; потерпіла особа - фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяно шкоду, та/або юридична особа, майну якої заподіяно шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), зазначено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Відповідно до частини 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.02.2022 у справі 201/16373/16-ц винуватець відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати. Покладення відповідальності у розмірі завданого збитку, який повинен відшкодувати страховик на винуватця суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди у загальному розмірі 2 449,87 грн.

Згодом ухвалою суду до участі в справі залучено співвідповідача АТ «СГ «ТАС» (приватне), який вважає відсутній факт порушення прав, свобод та інтересів позивача у зв`язку із не поданням заяви про страхову виплату.

Отже позивачем заявлено вимоги про відшкодування шкоди здоров`ю та/або майну потерпілої особи, яка покривається договором страхування та підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 18 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні. У разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.20 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з: лікуванням потерпілої фізичної особи; моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова (регламентна) виплата у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі витрат, пов`язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров`я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів). Необхідність здійснення таких витрат документально підтверджується відповідним закладом охорони здоров`я, а розмір витрат - розрахунковим документом.

Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілої фізичної особи в іноземній державі, відшкодовуються за умови їх попереднього узгодження із страховиком, який має здійснити страхову виплату, або із МТСБУ (у разі здійснення регламентної виплати).

Якщо страховику (МТСБУ) не надано документи на підтвердження розміру витрат, зазначених у частині першій цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим за мінімальний розмір, визначений відповідно до частини третьої цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату в розмірі, передбаченому частиною третьою цієї статті.

Мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи становить 1/30 розміру мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування (тимчасової непрацездатності), але не більше ніж за 120 днів.

Не підлягають відшкодуванню витрати на лікування захворювань, клінічних станів потерпілої фізичної особи, які не мають клінічно вираженої картини перебігу, не підтверджені клінічними методами діагностики та/або не є наслідком дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст.24 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, здійснює потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у розмірі 10 відсотків страхової (регламентної) виплати у зв`язку з її лікуванням та/або втратою нею працездатності, розрахованої відповідно до статей 21-23 цього Закону.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.30 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова (регламентна) виплата не здійснюється також у разі: невиконання потерпілою особою або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, пп.а п.7 ч.3 ст. 32 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує: один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи; три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров`ю потерпілої фізичної особи.

До заяви про страхову (регламентну) виплату, додаються: у разі вимоги про здійснення страхової (регламентної) виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілої фізичної особи: документи, що згідно із законодавством підтверджують тимчасову втрату працездатності, або інші документи, що підтверджують заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої фізичної особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також документи, що підтверджують строк лікування та/або здійснення витрат на лікування (за наявності) відповідно до частини першої статті 21 цього Закону, - у разі вимоги заявника про здійснення такого відшкодування.

Відтак, судом встановлено, що позивач із заявою про виплату страхового відшкодування до страхової компанії не зверталась, тому жодного рішення з цього питання страховою компанією не приймалося.

Дослідивши подані позивачем докази на придбання ліків, суд дійшов висновку, що такі не можуть бути взяті до уваги як належні докази, оскільки в даному випадку не можливо встановити, що саме ці препарати, які зазначені у чеках були призначені лікарем та придбавалися потерпілою та приймалися безпосередньо нею внаслідок ДТП, оскільки виписки з історії хвороби або копії амбулаторної картки з визначенням періоду лікування та призначеннями лікаря медичних препаратів в матеріалах справи відсутні.

За таких підстав, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Оскільки виплати у зв`язку з лікуванням не підлягають задоволенню, то відсутні підстави для стягнення з ПАТ «Страхова група «ТАС» моральної шкоди.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 50 000,00 гривень, суд виходить з такого.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.02.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) із змінами і доповненнями, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21)).

За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , ОСОБА_4 отримує пенсію по інвалідності 2 гр., загального захворювання, термін дії довічно.

Із виписки з історії хвороби № 19137 ендокринологічного відділення Волинської обласної клінічної лікарні вбачається, що ОСОБА_4 перебував на лікуванні з 08.12.2015 року по 22.12.2015 року із діагнозом цукровий діабет тип 2 середньої важкості, кетоацидоз, хронічний панкреатит з больовим синдромом в стадії загострення, хронічний гепатит в стадії загострення.

Із довідки про доходи №6332 1535 3751 7327 вбачається, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Локачинському обєднаному управлінні ПФУ в Волинській області і отримує пенсію по інвалідності, розмір пенсії 3028,00 грн, сума пенсії за період з 01.08.2025 року по 31.01.2026 року складає: 18 228,00 грн.

Крім того, на підтвердження часткової компенсації витрат на лікування відповідачем до матеріалів справи долучено фіскальні чеки № 147661 ТзОВ «Волиньфарм» від 06.11.2025 року на суму 552,54 грн та чек №k3R-5UTTIlE Медичного кабінету ТзОВ «Трейд Мед Компані-Т» на суму 2200,00 грн на проведення КТ двох відділів хребта.

Як зазначає позивач, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй були завдані тілесні ушкодження, що спричинили фізичний біль та страждання, вона не може вести звичний спосіб життя, її життєві зв`язки порушені через неможливість виконувати повсякденні обов`язки щодо виховання дитини, вона зазнала стресу та емоційну напругу через вплив негативних наслідків дорожньо-транспортної пригоди на її життя.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що неправомірними діями відповідача, які виразились у порушенні правил дорожнього руху, в результаті чого відбулась дорожньо - транспортна пригода, позивачу були завдані певні моральні страждання, однак вважає, що визначена позивачем сума для відшкодування моральної шкоди є завищеною.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить із ступеня завданих позивачу тілесних ушкоджень, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані перенесенням нею фізичного болю, витраченого часу на відновлення стану здоров`я, душевними стражданнями та психологічним дискомфортом.

Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Тому, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, з врахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, а також характеру і обсягу моральних страждань, яких зазнала позивач, матеріальне становище та стан здоров`я відповідача, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди у 10 000,00 грн. станом на сьогоднішній день є адекватним способом відшкодування завданої моральної шкоди позивачу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 17 грудня 2025 року укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Рущак та партнер», додаткову угоду №1 від 20 грудня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №144/25 від 17 грудня 2025 року, акт №1 про приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №144/25 від 17.12.2025 року з детальним описом наданих адвокатом послуг, відповідно до якого вартість послуг становить 15 000,00 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера №144/25 від 04 січня 2026 року на суму 15000,00 грн, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 19 грудня 2025 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 року у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні. Крім того, послуги надані адвокатом не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції. Зокрема, суд звертає увагу на те, що представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги як надання усної консультації, підготовки адвокатського запиту складання позовної заяви та представлення інтересів у суді.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, зважаючи на заперечення відповідача, а також часткове задоволення вимог, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, а саме в розмірі 5 000,00, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 238,78 грн (10000/55749,87*1331,20= 238,78 грн).

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 2, 15, 16, 22, 23, 1167 ЦК України, ч. 6 ст. 82, ст. ст. 89, 133, 137, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Страхову групу «ТАС» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 238,78 (двісті тридцять вісім) гривень 78 копійок судового збору та 5000 гривень витрат на правову допомогу.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони у справі є:

Позивач: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

ПАТ «Страхова група «ТАС», адреса місцезнаходження: проспект Берестейський, 65, місто Київ, ЄДРПОУ 30115243.

Дата складення повного тексту рішення 23.04.2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана