Рішення № 135976341, 24.04.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1692/25

Провадження № 2/743/231/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Ріпки справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Діджи фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.12.2022 між ТОВ «ФК «Віва капітал» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1234902725326 в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора. На виконання умов договору відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 4000 гривень, які перераховано на його банківський рахунок.

Відповідач належним чином свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

04.10.2023 між первісним кредитором та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 12510,73 гривень, з яких: 3997,81 гривень заборгованість за тілом кредиту; 8512,92 гривень заборгованість за відсотками.

Позивач вважає зазначену заборгованість обґрунтованою та просить суд її стягнути.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.03.2026.

29.01.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти позову та зазначає, що кредитний договір був укладений строком на 15 днів з 18.12.2022 по 02.01.2023. Відповідно, проценти за користування кредитом могли нараховуватись виключно в межах цього строку, що становить узгоджену сторонами суму 358,20 гривень.

Разом з тим, позивач безпідставно нарахував проценти у значно більшому розмірі (8512,92 гривень) за період, який виходить за межі строку кредитування.

Матеріали справи не містять жодних доказів продовження строку кредитування (пролонгації) у встановленому договором порядку, а відтак відсутні правові підстави для нарахування процентів після 02.01.2023.

У зв`язку з цим заявлений розрахунок заборгованості є необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору.

10.02.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач зазначає, що проценти нараховані відповідно до умов договору, який передбачає їх нарахування до моменту повного погашення заборгованості. У разі неповернення кредиту у встановлений строк застосовується базова процентна ставка, яка перераховується з моменту видачі кредиту.

Позивач також вказує, що відповідач фактично визнає наявність кредитних правовідносин, а доказів відсутності заборгованості або альтернативного розрахунку не надано.

У зв`язку з цим позивач вважає заявлені вимоги обґрунтованими та просить суд стягнути заборгованість у повному обсязі.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися. Повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином.

За правилом частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

18.12.2022 між ТОВ «ФК «Віва капітал» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1234902725326 в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора F8Y4G6.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 1.7 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит в розмірі 4000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та в правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СТАРТ» ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал». Кредитодавець надає позичальнику кошти за договором в сумі 4000 одразу після укладення договору, які мають бути повернені до 02.01.2023. Кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 02.01.2023. У випадку надання кредиту в день укладення договору, строк дії кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту за договором.

Згідно з пунктом 1.8 договору позичальник має право ініціювати продовження строку кредитування (пролонгації), установленого договором, на підставі звернення до кредитодавця в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації споживачем такого права.

Розрахунок заборгованості здійснений за період з 18.12.2022 по 04.10.2023. З наданого розрахунку вбачається часткове погашення заборгованості відповідачем на загальну суму 2907 гривень.

04.10.2023 між первісним кредитором та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу № 04102023/2, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 04102023/2 заборгованість відповідача перед позивачем становить 12510,73 гривень, з яких: 3997,81 гривень заборгованість за тілом кредиту; 8512,92 гривень заборгованість за відсотками.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано доказів, що свідчать про повне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до пункту 6 частини 1 електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з частиною 1 статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частиною 1 статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним. Така позиція викладена і Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 № 6-979цс15.

Таким чином позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Задля об`єктивного розгляду справи суд застосовує висновки, зроблені в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, де зокрема зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника («за користування кредитом»).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.7 договору кредитодавець надає позичальнику кошти за договором в сумі 4000 одразу після укладення договору, які мають бути повернені до 02.01.2023. Кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 02.01.2023.

Згідно з пунктом 1.8 договору позичальник має право ініціювати продовження строку кредитування (пролонгації), установленого договором, на підставі звернення до кредитодавця в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації споживачем такого права.

Системне тлумачення зазначених положень договору дозволяє дійти висновку, що умовами договору регламентовано питання обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів як за фактичну кількість календарних днів користування кредитом в межах строку, на який надавався кредит, тобто за правомірну поведінку позичальника («за користування кредитом»), так і за прострочення погашення кредиту, тобто за неправомірну поведінку позичальника як міру відповідальності.

Позивачем не доведено, що відповідач здійснив передбачені пунктом 1.8 договору дії з метою пролонгації строку кредитування.

Таким чином проценти за користування кредитом слід нараховувати виключно на строк, на який надано позику, тобто по 02.01.2023.

Наявні матеріали справи підтверджують факт заборгованості відповідача за кредитним договором, а також правонаступництво позивача як нового кредитора на підставі договору відступлення права вимоги.

Водночас нарахування процентів за період після спливу строку кредитування є неправомірним.

За таких обставин розрахунок процентів, здійснений позивачем поза межами строку кредитування, не ґрунтується на умовах договору та вимогах закону, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також суд враховує часткове погашення заборгованості відповідачем на загальну суму 2907 гривень.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню заборгованість з урахуванням часткового погашення у розмірі 1451,20 гривень (4358,20 2907), а в решті позову слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки в сумі 2422,40 гривень, які, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 11,60% від позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 280,97 гривень.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що на підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи до суду надані такі документи:

- договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025;

- детальний опис робіт від 17.11.2025, в якому зазначено вартість послуг з надання правової допомоги, а саме: 6000 гривень;

- акт 1234902725326 про підтвердження факту надання правничої допомоги від 17.11.2025.

Водночас, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу), суд приходить до висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 6000 до 3000 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки ціна позову становила 12510,73 гривень, проте позов задоволено частково, на суму 1451,20гривень, що становить 11,60 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини вимог, що становить 348 гривень.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, місто Київ, 04112) заборгованість за кредитним договором

№ 1234902725326 від 18.12.2022 в розмірі 1451 (одна тисяча чотириста п`ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, місто Київ, 04112) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 348 (триста сорок вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, місто Київ, 04112) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 280 (двісті вісімдесят) гривень 97 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.04.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ