Постанова № 13597481, 02.02.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 12121/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 року м.Одеса

10год.31хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - суддіАракелян М.М.

При секретарі -Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від позивача: Шабашова Т.В. за довіреністю б/н від 15.09.2010р.

Від відповідача: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом «Компанія АСК»у вигляді ТОВ до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси про визнання неправомірним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява «Компанія АСК»у вигляді ТОВ, в якій позивач просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012362301 від 29.10.2008р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність та безпідставність винесеного ДПІ у Малиновському районі м.Одеси рішення №0012362301 від 29.10.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у звязку відсутністю акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване рішення, а саме акту №0036/04/81/23/32319774 від 26.09.2008р.

Відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, з огляду на встановлення перевіркою порушення позивачем обовязку щодо використання зареєстрованих, опломбованих у встановленому порядку та переведених у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій, які відповідають вимогам нормативних актів України та моделі яких дозволені для застосування у конкретній сфері діяльності; невикористання позивачем можливості застосування компютерно-касової системи «Фіскал».

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.09.2008р. посадовими особами Центральної МДПІ у м.Кривому Розі на підставі направлень на перевірку №257, №259 від 23.09.2008р., проведена перевірка залу гральних автоматів, розташованого за адресою: пр.-т Миру, (ТЗК), м.Кривий Ріг, що належить «Компанія АСК»у вигляді ТОВ, Біляївська філія, щодо дотримання субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №0036/04/81/23/34319774 від 26.09.2008р. (№0133/15/52/23/31094811 від 20.10.2008р. - реєстраційний номер в органі ДПС за місцем державної реєстрації субєкта господарювання), в якому встановлено порушення позивачем п.1, п.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із змінами та доповненнями), зміст якого полягає (із змісту описової частини акту) в тому, що в залі наявні 10 працюючих гральних автоматів, не обладнані фіскальними пристроями, у зв'язку з чим ними не проводиться реєстрація розрахункових операцій, тобто має місце використання незареєстрованих, неопломбованих, нефіскалізованих РРО в кількості 10 одиниць, та в тому, що розрахункова операція на суму 10грн. була проведена без застосування РРО та без видачі розрахункового документу. Як вбачається з акту перевірки, в залі був в наявності РРО з фіскальним номером 1509001683. В акті перевірки зазначено, що невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, не встановлена.

Як вбачається з матеріалів, одержаних ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від Центральної МДПІ у м.Кривому Розі (через ДПІ у Біляївському районі Одеської області), н адресу відповідача надійшли матеріали перевірки залу гральних автоматів, розташованого за адресою м.Кривий Ріг, пр.-т Миру, ТЗК, з актом від 26.09.2008р. №0036/04/81/23/340000024 (супровідний лист від 01.10.2008р. №27182/67/233).

Акт перевірки з таким номером відповідачем не наданий, в копії акту від 26.09.2008р. в матеріалах справи вказаний інший номер реєстрації акту в органах ДПС. Оригінал акту перевірки, незважаючи на вимоги суду відповідачем не був наданий для огляду.

Крім того, в акті перевірки від 26.09.2008р. №0036/04/81/23/34319774 взагалі не зазначається, яким органом ДПС України та в якому місті перевірявся зал гральних автоматів, що належить Біляївськиій філії «Компанії АСК»ТОВ.

Таким чином, з наданих відповідачем доказів випливає, що підставою прийняття оскарженого рішення за результатами перевірки, проведеної Центральною МДПІ у м.Кривому Розі, Слугував акт перевірки №0036/04/81/23/323119774 від 26.09.2008р., який не реєструвався з таким номером та не направлявся органом ДПС України, що проводив перевірку.

Вищевикладеним підтверджується обґрунтованість тверджень позивача стосовно порушення п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327.

Як зазначає відповідач, на підставі зазначеного акту перевірки №0036/04/81/23/34319774 від 26.09.2008р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято рішення №0012362301 від 29.10.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3450грн., у звязку з порушенням позивачем п.п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та на підставі п.п.1,2 ст.17 цього Закону.

Однак в оскаржуваному рішенні зазначено, що воно було прийнято на підставі акту перевірки з іншим номером, ніж наявний у матеріалах справи - 0036/04/81/23/32319774.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1 і 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу ДПС; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб`єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи ДПС України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями (в редакції Закону України від 01.06.2000 N 1776-III) реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). Реєстратори розрахункових операцій застосовуються суб'єктами господарювання, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 Закону визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (не надану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно п.4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за №107/5298, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг введені в режимі реєстрації.

Згідно з п.п.1,2 ст.3 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до п.2 ст.17 Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПС України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Судом встановлено, що штрафні санкції за порушення п.1 ст.3 Закону про РРО застосовані ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, на підставі п.2 ст.17 Закону України про РРО, тобто виходячи з даних акту перевірки щодо здійснення розрахункових операцій - 10 гральними автоматами, які є реєстраторами розрахункових операцій, проте в порушення п.1 ст.3 Закону про РРО не переведені в фіскальний режим роботи, не опломбовані та не зареєстровані.

Проте встановлення такого порушення та застосування відповідаючих йому санкцій за вимогами п.2 ч.1 ст.17 Закону про РРО передбачає необхідність фіксації в акті перевірки:

а) здійснення розрахункової операції на кожному з 10 гральних автоматів (прийняття готівкових коштів від покупця за місцем реалізації послуги);

б) застосування у кожному випадку РРО, який в порушення п.1 ст.3 Закону України про РРО не переведений в фіскальний режим роботи, не опломбований, не зареєстрований.

Такі обставини актом перевірки від 26.09.2008р. не встановлені.

Отже, актом перевірки в цій частині фактично було встановлено не порушення «Компанія АСК»у вигляді ТОВ п.1 ст.3 Закону про РРО, а невиконання позивачем вимог Постанови КМУ від 07.02.2001р. №121.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг»терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001р. №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(зі змінами та доповненнями) установлено терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій. Зокрема, гральні автомати повинні бути обладнані реєстраторами розрахункових операцій з фіскальною пам'яттю в термін до 31.12.2006р. Судом встановлено, що уповноваженими органами не було організовано розроблення автоматів з продажу товарів (послуг) з відповідними технічними вимогами щодо автоматів грального бізнесу, а також запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті) для оснащення автоматів, що вже діють. Вказані обставини не заперечуються відповідачами.

Рішенням Голови Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управлінні товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України №5 від 22.06.2004 року затверджені лише Технічні вимоги до спеціалізованих реєстраторів розрахункових операцій для казино та залів гральних автоматів, які встановлюють перелік додаткових вимог щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами розрахункових операцій електронними контрольно-касовими апаратами, що застосовуються для обліку та реєстрації з купівлі - продажу фішок (жетонів, кредитів) в гральних закладах.

Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за невиконання органами державної влади завдань з розроблення автоматів з продажу товарів (послуг) з відповідними технічними вимогами щодо автоматів грального бізнесу, а також запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Статтею 12 Закону № 265/95-ВР встановлено, що на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція, і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року №1315 (зі змінами та доповненнями) затверджено Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, відповідно до якого Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій це перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва, які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Наказом ДПА України №430 від 01.07.2008 року до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій включений РРО моделі «Фіскал». На момент проведення перевірки «Компанія АСК»у вигляді ТОВ 20.05.2009р. цей Наказ втратив чинність на підставі Наказу ДПА України від 10.09.2008 р. №581, а вимоги останнього щодо запровадження комп'ютерно-касової системи «Фіскал»як РРО у залах гральних автоматів не можуть бути виконанні позивачем у звязку з недостатністю часу та не встановленням технічної можливості для обладнання наявних гральних автоматів комп'ютерно-касовою системою «Фіскал».

Також законодавчо не врегульований порядок фіскалізації гральних автоматів - випуск нових як РРО та оснащення старих відповідними пристроями для застосування їх як РРО з відповідним внесенням їх до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій. Як зазначалось, Міністерством промислової політики не було організовано розроблення автоматів з продажу товарів (послуг) з відповідними технічними вимогами щодо автоматів у сфері грального бізнесу, а також запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті) для оснащення автоматів, що вже діють, відповідно до п.2 Постанови №121. Тобто для фіскалізації діючих автоматів передбачалося розроблення запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті), за нереалізацію цих заходів позивач відповідальності не несе.

Частиною 1 статті 13 Закону № 265/95-ВР визначено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002р. “Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування” передбачено оснащення реєстраторів розрахункових операцій фіскальними блоками, які забезпечують безумовне виконання ними фіскальних функцій, містить вимоги до фіскального блока, фіскальної пам'яті збереження інформації, тощо.

Пунктом 2 зазначеної Постанови визначено поняття “фіскалізація” як перехід від нефіскального до фіскального режиму роботи реєстратора. Фіскалізація проводиться один раз за весь період експлуатації реєстратора (п. 3 Постанови КМУ № 199 від 18.02.2002 р.).

Розкриваючи поняття “фіскалізація” та досліджуючи процес переходу від нефіскального до фіскального режиму роботи реєстратора слід виходити з нижче приведених термінів, визначених Законом № 265/95-ВР:

- фіскальні функції це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо);

- фіскальна пам'ять це запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою;

- фіскальний режим роботи це режим роботи реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій.

Судом встановлено, що відповідачем застосовані штрафні санкції згідно рішення №0012362301 від 29.10.2008р. фактично за нефіскализацію гральних автоматів, які знаходились в перевіряємому залі гральних автоматів. Проте п. 2 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачає відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення п.1 ст.3 цього Закону, зміст якого не збігається з вказаними в акті перевірки порушеннями. Цей Закон прямо не встановлює застосування до субєктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій за нефіскалізацію гральних автоматів, тобто за порушення суб'єктом підприємницької діяльності вимог Постанови КМУ №121.

Як вбачається з акту перевірки, реєстратор розрахункових операцій, що знаходився в гральному залі, внесений до Державного реєстру РРО, належним чином опломбований та зареєстрований в органах податкової служби, про що свідчить запис в акті перевірки про реєстраційне посвідчення №1509001683. Таким чином, суд дійшов висновку, що використання позивачем РРО в господарській діяльності по наданню послуг в сфері грального бізнесу провадилось у відповідності з вимогами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З наведеного випливає, що позивачем не було допущено порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», що виключає підставність застосування до нього санкцій, передбачених п.2 ст.17 вказаного Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє посилання відповідача на порушення позивачем вимог постанови КМУ України №121, оскільки ст.17 Закону про РРО не передбачає відповідальності за невиконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001р. №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», а зміст порушень та відповідаючі ним штрафні санкції, передбачені цим Законом, не підлягають вільному та розширеному тлумаченню та застосуванню контролюючими органами.

Зокрема, встановлення при перевірці порушення п.1 ст.3 Закону про РРО, описаного в акті перевірки від 26.09.2008р., вимагало фіксації здійснення розрахункових операцій на всіх 10 гральних автоматах та додання до акту перевірки відповідних інформативних додатків (фіскальних чеків, що підтверджують внесення грошових коштів за місцем реалізації послуг, всіма гральними автоматами), що в даному випадку не мало місця, відтак застосування фінансових санкцій за п.2 ст.17 Закону про РРО у сумі кратній кількості гральних автоматів, щодо яких відсутні докази використання як РРО, є неправомірним та безпідставним.

Крім того, безпідставним є твердження про порушення позивачем п.2 ст.3 Закону про РРО та проведення розрахункової операції на суму 10грн. без застосування РРО та без видачі розрахункового документу, з огляду на те, що, як зазначено в акті перевірки, невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій не була встановлена. Як вбачається з наявних у матеріалах справи пояснень оператора ОСОБА_1., вона не встигла видати розрахунковий документ на суму 10грн. Вказані твердження оператора підтверджуються, тим, що Х-звіт було знято перевіряючими о 17год.56хв., тоді як сама перевірка була розпочата лише о 17год.55хв., тобто за 1 хвилину, що унеможливлює своєчасно видачу перевіряючим розрахункового документа на здійснену операцію у сумі 10грн., оскільки фіксація «порушення»одразу після внесення коштів в кюпюроприймач.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що не було доведено ДПІ у Малиновському районі м.Одеси.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Оскаржене позивачем рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси підлягає скасуванню як необґрунтоване та протиправне.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги «Компанія АСК»у вигляді ТОВ про скасування оскаржуваного рішення обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають приписам чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов «Компанія АСК»у вигляді ТОВ до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси про визнання неправомірним та скасування рішення задовольнити.

Скасувати рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0012362301 від 29.10.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь «Компанія АСК»у вигляді ТОВ з 3(три)грн.40коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.02.2011р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

Адміністративний позов «Компанія АСК» у вигляді ТОВ до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси про визнання неправомірним та скасування рішення задовольнити.

Скасувати рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0012362301 від 29.10.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь «Компанія АСК» у вигляді ТОВ з 3(три)грн.40коп. судового збору.

02 лютого 2011 року