Рішення № 135974474, 06.11.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

06.11.25

справа № 521/20413/24

2/521/2033/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі: головуючого судді - Роїк Д.Я., розглянувши в приміщенні Хаджибейський районний суд міста Одеси, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», про розподіл судових витрат у цивільній справі за ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « ВУСО» , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

22.09.2025 року представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - адвокат Пронякін Єгор Вадимович через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся із заявою про розподіл судових витрат, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» додано до заяви наступні докази: договір про надання правової допомоги №1/2025 від 28 травня 2025 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 19 вересня 2025 року, детальний розрахунок робіт (наданих послуг) від 19 вересня 2025 року.

Заперечень щодо неспівмірності або зменшення витрат на професійну правничу допомогу, станом на 06.11.2025 року, від сторін не надходило.

Сторони в судове засідання не викликались з огляду на норми ч. 3 ст. 270 ЦПК України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи та заяву про розподіл судових витрат подану ПрАТ «СК «ВУСО», суд дійшов висновків про часткове задоволення вказаної заяви, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Хаджибейський районний суд міста Одеси від 29.09.2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « ВУСО» , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки було відмовлено у повному обсязі.

Питання стягнення вартості витрат на професійну правничу допомогу понесених ПрАТ «СК «ВУСО» судом не вирішувалось.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на уточнену позовну заяву від 10 червня 2025 року представник ПрАТ «СК «ВУСО» зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на момент направлення даного відзиву, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції - 20 000,00 грн. Докази судових витрат будуть подані до суду подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Під час судового засідання у своїй вступній промові, а також на стадії судових дебатів представником ПрАТ «СК «ВУСО» - адвокатом Пронякіним Є.В. було заявлено, що докази понесених судових витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що строк на подання доказів понесених судових витрат відповідачем не порушено.

Наявність договірних відносин між адвокатом Пронякіним Є.В. та ПрАТ «СК «ВУСО» підтверджується договором про надання правової допомоги №1/2025 від 28 травня 2025 року.

У Додаткової угоди від 19 вересня 2025 року до Договору про надання правової допомоги №1/2025 від 28 травня 2020 року Сторонами визначено порядок обчислення гонорару у фіксованому розмірі, а саме: у розмірі 20 000,00 грн.

Оплата за цим Договором здійснюється не пізніше 30 календарних днів після набрання судовим рішенням законної сили.

Однією із особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такий висновок відповідає позиціям Верховного Суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 та ін.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом Пронякіним Є.В. послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, об`єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає,що гонорар в розмірі 20 000 грн. є завищеним.

Суд наголошує, що адвокат має право самостійно визначати розмір гонорару, проте під час встановлення такого розміру має враховуватися складність справи та інші істотні обставини. Тому наявні в матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витратна правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витратна професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 гривень, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.

Враховуючи особливості предмета спору в даній справі, оцінивши надані представником відповідача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в договорі, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» витрат на правову допомогу у розмірі 12 000 грн.

Керуючись статтями133,137,141,270 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО- адвоката Пронякіна Єгора Вадимовича про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « ВУСО», код ЄДРПОУ 31650052, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2

Суддя Д.Я. Роїк