Рішення № 135973994 від 18.03.2026 , Шевченківський районний суд міста Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 761/42266/25

Провадження № 2/761/4846/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.,

за участю секретаря Сухини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Юлав Медіа» про захист честі, гідності та ділової репутації,

у с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка) звернулась до суду з позовом до ТОВ «Юлав Медіа» (далі по тексту - відповідач) про захист честі, гідності та ділової репутації, у якому просила суд:

1. Визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1 , інформацію, поширену ТОВ «Юлав Медіа» на сайті (порталі) в мережі інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6 », а саме наступні твердження:

-«ІНФОРМАЦІЯ_6» (сама назва статті);

-«однак її роль у багатомільярдних фінансових схемах більш ніж помітна»;

-«Її звинувачують у відмиванні мільярдів гривень від нелегального бізнесу та у фінансуванні Росії»;

-«з 2021 року через терміналів iBox ОСОБА_1 незаконно проходили мільярди гривень»;

-«Найчастіше це були платежі для онлайн-казино, які поступали з фіктивних компаній, створених також ОСОБА_1»;

-«За оцінками БЕБ, щороку схема приносила понад 2,5 млрд грн тіньового прибутку, а в загальному обсязі через компанії ОСОБА_1 прокачали понад 5 мільярдів гривень»;

-«На цій підставі суд арештував двох топ менеджерів iBox Bank»;

-«Свого часу СБУ навіть підозрювала ОСОБА_1 та менеджерів iBox Bank у відмиванні грошей від наркоторгівлі»;

-«Протизаконний обіг коштів через термінали банку, що знаходилися практично у кожному торговому центрі, значно полегшував життя криміналу»;

-«Згідно з матеріалами слідства, iBox Bank обслуговував платформи, які дозволяли конвертацію криптовалюти в російські рублі, а також виведення коштів на картки російської платіжної системи «МІР»»;

-«Це було прямим порушенням санкційного режиму, встановленого НБУ ще у 2022 році»;

-«А також не просто ризиком для національної безпеки, а фінансуванням країни агресорки»;

-«є докази співпраці «Фінансова компанія ЛЕО», що належить ОСОБА_1 , з російськими банками - серед них Промсвязьбанк, Сбербанк, Тінькофф та ВТБ»;

-«Ігрова залежність спустошувала гаманці військових і збагачувала незаконні інтернет казино і опосередковано ОСОБА_1 , яка створила найбільшу схему з протизаконних фінансових потоків»;

-«Справа ОСОБА_1 - це не просто історія про великі гроші і тіньові схеми. Це історія про те, як одна особа могла роками зловживати фінансовими інструментами, обходити регуляторів, співпрацювати з ворожою державою - і при цьому залишатися безкарною».

2. Визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1 , інформацію, поширену ТОВ «Юлав Медіа» на сайті (порталі) в мережі інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6», а саме наступні твердження:

-« ІНФОРМАЦІЯ_6» (сама назва статті);

-«однако ее роль в многомиллиардных финансовых схемах более чем заметна»;

-«Ее обвиняют в отмывании миллиардов гривен от нелегального бизнеса и финансировании России»;

-«с 2021 года через терминалы iBox ОСОБА_1 незаконно проходили миллиарды гривен»;

-«Чаще всего это были платежи для онлайн-казино, поступавшие из фиктивных компаний, созданных ОСОБА_1»;

-«По оценкам БЭБ, ежегодно схема приносила более 2,5 млрд грн теневой прибыли, а в общем объеме через компании ОСОБА_1 прокачали более 5 миллиардов гривен»;

-«На этом основании суд арестовал двух топ-менеджеров iBox Bank»;

-«В свое время СБУ даже подозревала ОСОБА_1 и менеджеров iBox Bank в отмывании денег от наркоторговли»;

-«Противозаконное обращение средств через находившиеся практически в каждом торговом центре терминалы банка значительно облегчало жизнь криминала»;

-«Согласно материалам следствия, iBox Bank обслуживал платформы, позволявшие конвертацию криптовалюты в российские рубли, а также вывод средств на карты российской платежной системы "МИР"»;

-«Это было прямым нарушением санкционного режима, установленного НБУ еще в 2022 году»;

-«А также не просто риск для национальной безопасности, а финансирование страны-агрессора»;

-«есть доказательства сотрудничества «Финансовая компания ЛЕО», принадлежащей ОСОБА_1, с российскими банками - среди них Промсвязьбанк, Сбербанк, Тинькофф и ВТБ»;

-«Игровая зависимость опустошала кошельки военных и обогащала незаконные интернет казино и опосредованно ОСОБА_1 , создавшую наибольшую схему по противозаконным финансовым потокам»;

-« Дело ОСОБА_1 - это не просто история о больших деньгах и теневых схемах. Это история о том, как один человек мог годами злоупотреблять финансовыми инструментами, обходить регуляторов, сотрудничать с враждебным государством - и при этом оставаться безнаказанным».

3. Зобов`язати ТОВ «Юлав Медіа» у строк 5 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену відповідачем недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення на інформаційному ресурсі kp.ua, у тому ж місці де містилися матеріали, інформацію під заголовком «Спростування» вищенаведеного тексту.

4. Визнати незаконним використання ТОВ «Юлав Медіа» в публікаціях за вказаними посиланнями фотографій із зображенням ОСОБА_1 без отримання відповідного дозволу та зобов`язати ТОВ «Юлав Медіа» у строк 5 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням видалити з інформаційного ресурсу kp.ua всі фотографії із зображенням ОСОБА_1 , використані без її дозволу.

5.Стягнути з ТОВ «Юлав Медіа» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень за завдання шкоди честі, гідності та діловій репутації внаслідок поширення недостовірної інформації.

6.Стягнути з ТОВ «Юлав Медіа» судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:00 год. на інформаційному ресурсі ТОВ «Юлав Медіа», а саме на порталі/сайті в мережі Інтернет за адресою: kp.ua, було поширено публікацію за такими посиланнями:

1.ІНФОРМАЦІЯ_8(українською мовою) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

2.ІНФОРМАЦІЯ_5 (російською мовою) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6».

У зазначених публікаціях поширена інформація про те як через iBox Bank відмивали гроші та переказували кошти до Росії, а саме твердження про звинувачення позивачки у фінансових махінаціях, висунення звинувачень за статтями КК України, налагодження схеми відмивання коштів з 2021 року, відмивання 5 мільярдів гривень разом з пособницями, створення схеми через термінали iBox, заздалегідь створення юросіб, обслуговування онлайн-казино на суму понад 5 млрд грн, використання компанії «ЛЕО» для незаконних операцій, наявність доказів відмивання коштів.

Спірні публікації розміщені у вільному доступі в мережі Інтернет, у публікаціях зазначається прізвище позивачки ОСОБА_1 та компанії iBox Bank, акціонером якої є позивачка. Крім того, публікації містять фотографії безпосередньо позивачки.

Позивачка зазначає, що відповідач поширює інформацію стосовно неї, яка завдає шкоди її діловій репутації, зокрема про пов`язаність її з будь-якими кримінальними правопорушеннями (відмиванням коштів, фінансуванням Росії, організацію фінансових пірамід, співпрацю з ворожою державою тощо).

Позивачка стверджує, що станом на момент публікації статей та на даний час відсутній обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили і доводив би вчинення позивачкою будь-яких протиправних дій, зокрема, легалізацію доходів, організацію нелегального грального бізнесу, вчинення передбачених статтями 203-2 і 209 КК України кримінальних правопорушень, переховування позивачки за кордоном тощо.

Отже, поширена відповідачем інформація відносно позивачки є недостовірною, негативною, такою що висловлена без дотримання принципу презумпції невинуватості та порушує права позивачки, внаслідок чого завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивачки, чим порушуються її немайнові права, оскільки призводить до формування недовіри до неї необмеженого кола осіб і створює уявлення про те, що вона причетна до протиправних дій.

Висловлювання відповідача, поширені у спірних статтях, формують негативну оцінку особи позивачки в очах суспільства, дискредитують її як бізнесмена та руйнують репутацію позивача, формують у незалежного спостерігача образ злодійки та шахрайки.

Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до позивачки, що в свою чергу впливає на зниження цінності особи позивачки в суспільстві.

Таким чином, поширеною відповідачем інформацією завдано шкоди особистим правам позивачки - честі, гідності та діловій репутації.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Аббасової Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2025 позовну заяву залишено без руху.

20.10.2025 від представника позивачки - адвоката Гончарука А.П. надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання. Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, протягом якого відповідач має право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням вимог ст. 178 ЦПК України.

17.02.2026 від представника позивачки надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились. 18.03.2026 від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, проти ухвалення у справі заочного рішення представник позивачки не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивачки не заперечував щодо заочного розгляду справи, суд, на підставі положень частин 1, 2 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ст. 281 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:00 год. на інформаційному ресурсі ТОВ «Юлав Медіа», а саме на порталі/сайті в мережі Інтернет за адресою: kp.ua, було розміщено публікацію (статтю) за наступним посиланнями:

1.ІНФОРМАЦІЯ_8 (українською мовою) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

2. ІНФОРМАЦІЯ_5 (російською мовою) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6».

У наведених публікаціях у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » поширена наступна інформація:

1.«ІНФОРМАЦІЯ_6 »(сама назва статті);

2.«однак її роль у багатомільярдних фінансових схемах більш ніж помітна»;

3.«Її звинувачують у відмиванні мільярдів гривень від нелегального бізнесу та у фінансуванні Росії»;

4.«з 2021 року через терміналів iBox ОСОБА_1 незаконно проходили мільярди гривень»;

5.«Найчастіше це були платежі для онлайн-казино, які поступали з фіктивних компаній, створених також ОСОБА_1 »;

6.«За оцінками БЕБ, щороку схема приносила понад 2,5 млрд грн тіньового прибутку, а в загальному обсязі через компанії ОСОБА_1 прокачали понад 5 мільярдів гривень»;

7.«На цій підставі суд арештував двох топ менеджерів iBox Bank»;

8.«Свого часу СБУ навіть підозрювала ОСОБА_1 та менеджерів iBox Bank у відмиванні грошей від наркоторгівлі»;

9.«Протизаконний обіг коштів через термінали банку, що знаходилися практично у кожному торговому центрі, значно полегшував життя криміналу»;

10.«Згідно з матеріалами слідства, iBox Bank обслуговував платформи, які дозволяли конвертацію криптовалюти в російські рублі, а також виведення коштів на картки російської платіжної системи "МІР"»;

11.«Це було прямим порушенням санкційного режиму, встановленого НБУ ще у 2022 році»;

12.«А також не просто ризиком для національної безпеки, а фінансуванням країни агресорки»;

13.«є докази співпраці «Фінансова компанія ЛЕО», що належить ОСОБА_1 , з російськими банками --- серед них Промсвязьбанк, Сбербанк, Тінькофф та ВТБ»;

14.«Ігрова залежність спустошувала гаманці військових і збагачувала незаконні інтернет казино і опосередковано ОСОБА_1 , яка створила найбільшу схему з протизаконних фінансових потоків»;

15.«Справа ОСОБА_1 - це не просто історія про великі гроші і тіньові схеми. Це історія про те, як одна особа могла роками зловживати фінансовими інструментами, обходити регуляторів, співпрацювати з ворожою державою - і при цьому залишатися безкарною».

Також у статті «ІНФОРМАЦІЯ_6», яка опублікована на російській мові міститься наступна інформація:

1.«ІНФОРМАЦІЯ_6» (сама назва статті);

2.«однако ее роль в многомиллиардных финансовых схемах болем чем заметна»;

3.«Ее обвиняют в отмывании миллиардов гривен от нелегального бизнеса и финансировании России»;

4.«с 2021 года через терминалы iBox ОСОБА_1 незаконно проходили миллиарды гривен»;

5.«Чаще всего это были платежи для онлайн-казино, поступавшие из фиктивных компаний, созданных ОСОБА_1»;

6.«По оценкам БЭБ, ежегодно схема приносила более 2,5 млрд грн теневой прибыли, а в общем объеме через компании ОСОБА_1 прокачали более 5 миллиардов гривен»;

7.«На этом основании суд арестовал двух топ-менеджеров iBox Bank»;

8.«В свое время СБУ даже подозревала ОСОБА_1 и менеджеров iBox Bank в отмывании денег от наркоторговли»;

9.«Противозаконное обращение средств через находившиеся практически в каждом торговом центре терминалы банка значительно облегчало жизнь криминала»;

10.«Согласно материалам следствия, iBox Bank обслуживал платформы, позволявшие конвертацию криптовалюты в российские рубли, а также взвод средств на карты российской платежной системы "МИР"»;

11.«Это было прямым нарушением санкционного режима, установленного НБУ еще в 2022 году»;

12.«А также не просто риск для национальной безопасности, а финансирование страны-агрессора»;

13.«есть доказательства сотрудничества «Финансовая компания ЛЕО», принадлежащей ОСОБА_1, с российскими банками - среди них Промсвязьбанк, Сбербанк, Тинькофф и ВТБ»;

14.«Игровая зависимость опустошала кошельки военных и обогащала незаконное интернет казино и опосредованно ОСОБА_1 , создавшую наибольшую схему по противозаконным финансовым потокам»;

15.«Дело ОСОБА_1 - это не просто история о больших деньгах и теневых схемах. Это история о том, как один человек мог годами злоупотреблять финансовыми инструментами, обходить регуляторов, сотрудничать с враждебным государством - и при этом оставаться безнаказанным».

Вирішуючи питання щодо порушення змістом опублікованих публікацій (статей) особистих немайнових прав позивачки, які потребують судового захисту, суд зазначає про таке.

Згідно інформації, розміщеної на інтернет-ресурсі https://kp.ua за посиланням https://kp.ua/ua/privacy-policy/ ТОВ «Юлав Медіа», є контролером, тобто організацією, яка несе юридичну відповідальність за прийняття рішень про те, як і для яких цілей використовуються дані, і, отже, відповідальними за обробку даних на сайті (і/або портал) https://kp.ua.

З огляду на те, що спірні публікації були поширені на зазначеному вебсайті (і їх авторство встановити достовірно не вбачається можливим), єдиним належним відповідачем по даній справі є ТОВ «Юлав Медіа».

Відповідно до положень ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

За змістом ч. 1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЦК України фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

За змістом ч. 1 ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно з ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

В свою чергу, гарантоване ст. ст. 294-296 ЦК України право на ім`я, забезпечує особі правову індивідуалізацію і надає їй право вимагати від інших звертатися до неї відповідно до її імені; право на зміну імені (імені, по батькові та прізвища); право на використання імені, яке полягає у наданні фізичній особі можливості використовувати своє ім`я у всіх сферах суспільних відносин, а також передбачає певні обмеження щодо використання імені фізичної особи іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 4 статті 296 ЦК України передбачено, що ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Зазначене положення є похідним від гарантованої частиною 1 статті 62 Конституції України презумпції невинуватості, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, детективами Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) ТУ БЕБ у Львівській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні за №72023000500000071 від 14.09.2023, зокрема за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

За результатами завершеного досудового розслідування у кримінальному провадженні №72023000500000071, обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , якій було інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, та інших осіб передано на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.07.2025 у справі №752/15954/25, провадження №1-кс/752/2119/25, кримінальне провадження №72023000500000071 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, а також за обвинуваченням інших осіб, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02.10.2025 (провадження №11-кп/824/5296/2025), ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29.07.2025 у справі №752/15954/25, залишено без змін.

Згідно листа Бюро економічної безпеки України від 07.11.2025 №23.11/3.5/11-30/8610-25, на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 29.07.2025 та ухвали Київського апеляційного суду від 02.10.2025 про закриття кримінального провадження №72023000500000071, до Департаменту захисту національної державності СБУ скеровано лист від 29.10.2025 про необхідність припинення/скасування розшуку ОСОБА_1 та інших осіб в рамках вказаного кримінального провадження.

Як вбачається з Витягу з інформаційно-аналітичної системи «облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 на території України станом на 19.11.2025 є особою, стосовно якої:

-відомості про притягнення до кримінальної відповідальності: відсутні;

-відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості: відсутні;

-відомості про розшук: відсутні.

Як вбачається з листа Служби безпеки України від 18.07.2025 №8/5/1-493, згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 17.07.2025 у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими органів безпеки, відомості щодо досудового розслідування за фактом можливої протиправної діяльності, у тому числі терористичної, стосовно ОСОБА_1 відсутні, повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_1 не здійснювалось.

Як вбачається із змісту спірних публікацій (статей), назви таких публікацій містять пряме посилання на ім`я та прізвище позивачки - ОСОБА_1 .

Крім того, ім`я та прізвище позивачки неодноразово використано і в тексті самих публікацій.

Таким чином, інформація, яка поширена в оскаржуваних публікаціях (статтях), стосується особи позивачки.

Аналізуючи інформацію, наведену у спірних публікаціях, суд приходить до висновку, що відповідач використав (обнародував) ім`я позивачки при поширенні інформації у всіх спірних публікаціях (у наведених вище заголовках, реченнях та висловлюваннях, у редакціях публікацій як українською так і російською мовами) про підозру, пов`язаність позивачки з кримінальними правопорушеннями (відмиванням коштів, фінансуванням Росії, організацію фінансових пірамід, співпрацю з ворожою державою тощо), але без наявності обвинувального вироку щодо позивачки, внаслідок чого порушив немайнове право позивачки на використання імені, передбачене ч. 4 ст. 296 ЦК України, виходячи з наступного.

Матеріали даної справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які свідчили би про наявність будь-яких обвинувальних вироків суду, які б набрали законної сили, щодо ОСОБА_1 , у тому числі і щодо вчинення кримінальних правопорушень, про які йдеться в оскаржуваних публікаціях.

Натомість, долучені до матеріалів справи копії судових рішень, листи Служби безпеки України та Бюро економічної безпеки України, а також Витяг з інформаційно-аналітичної системи «облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», містить інформацію про закриття кримінального провадження №72023000500000071, що в свою чергу свідчить про відсутність обвинувального вироку суду у вказаному кримінальному провадженні на момент поширення відповідачем спірної інформації, що відповідачем спростовано не було.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин, як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 757/47312/15-ц.

Інформацією в розумінні ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Зі змісту статті 22 Закону України «Про інформацію» масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.

Надаючи оцінку доведеності позивачкою факту поширення інформації у спірних публікаціях, суд виходить із того, що у даному випадку йдеться про поширення відповідної інформації в мережі Інтернет за адресою: https://kp.ua.

Зміст розміщених відповідачем спірних публікацій (статей) зафіксовано у наявному в матеріалах справи Звіті за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет від 02.12.2025 №336/2025-ЗВ, виготовленого ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «Веб-Фікс».

У свою чергу, відкритість вебсайту https://kp.ua., загальна доступність розміщених на ньому спірних публікацій (статей) за відповідними посиланнями, а також їх належна фіксація приводять суд до переконання про встановлення факту поширення оскаржуваної інформації, яка була доведена до невизначеного кола осіб.

Враховуючи неодноразове використання по тексту спірних публікацій (статей) імені та прізвища « ОСОБА_1 », а також той факт, що безпосередньо під заголовком усіх публікацій зображено фото позивачки, суд вважає доведеним і той факт, що оскаржувані публікації (статті), які поширені на вебсайті https://kp.ua. вмережі Інтернет, стосуються позивачки.

Слід зазначити, що під недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело.

Відповідно до приписів статті 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Отже, відповідач поширюючи на вебсайті https://kp.ua. в мережі Інтернет спірні публікації (статті) зобов`язаний був перевірити інформацію, яка міститься у вказаних публікаціях (статтях) на предмет її достовірності.

Висновки Верховного Суду сформовані у постановах від 11.08.2021 у справі № 362/3163/20, від 24.12.2021 у справі № 757/9133/18-ц, від 26.04.2022 у справі № 758/4142/20 та від 17.02.2022 у справі № 903/151/21 свідчать про те, що обов`язок доведення достовірності поширеної інформації покладається на відповідача.

Одночасно з цим суд бере до уваги, що закон передбачає неможливість притягнення особи до відповідальності за висловлення оціночних суджень (ст. 30 Закону України «Про інформацію»). Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

При розмежуванні фактичних даних від оціночних суджень слід виходити з того, що за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов.

Відповідний правовий висновок сформовано в постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 927/791/18.

На підтвердження доводів позовної заяви, стороною позивачки надано до суду висновок семантико-текстуальної експерта №056/25 від 16.02.2026, що був проведений експертом Українського бюро лінгвістичних експертиз. Згідно висновку експерта №056/25 від 16.02.2026, висловлювання, які містяться у публікації «ІНФОРМАЦІЯ_6 » (текст українською мовою), яка оприлюднена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8, а також висловлювання, які містяться у публікації «ІНФОРМАЦІЯ_6» (текст російською мовою), оприлюднена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 , виражені у формі тверджень. Також у зазначеному висновку експерт встановив, що висловлювання, які містяться у зазначених публікаціях містять інформацію, що може принижувати честь і гідність ОСОБА_1 і завдавати шкоди її діловій репутації.

З огляду на зазначене, враховуючи конкретні обставини справи, а також зважаючи на висновок семантико-текстуальної експерта №056/25 від 16.02.2026, суд приходить до висновку, що інформація, яка наведена у спірних публікаціях, є констатацією про певні події і обставини щодо позивачки, а тому є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, які підлягають перевірці на предмет достовірності.

Оцінюючи наведені відповідачем у спірних публікаціях дані про вказані вище події, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд знаходить їх такими, що є недостовірними, тобто такими, що не відповідають дійсності, оскільки, як встановлено вище, відсутні докази наявності обвинувального вироку суду, яким би позивачку було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення. Жодних доказів, які б підтверджували участь позивачки в організації фінансових схем, відмиванні коштів, співпраці з ворожою державою, порушенні санкційного режиму тощо, про які стверджує у співних публікація відповідач, останнім до суду надано не було.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним та встановленим факт поширення відповідачем по відношенню до позивачки недостовірної інформації.

Вирішуючи питання стосовно того, чи призвело поширення відповідачем недостовірної інформації відносно позивачки до порушення її особистих немайнових прав, суд виходить із наступного.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Існуюча судова практика вказує на те, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 161/4098/18, від 31.05.2021 у справі № 638/9228/18, від 30.03.2020 у справі № 523/9870/18-ц.

З урахуванням наведених вище визначень, суд зазначає, що сам факт поширення недостовірної інформації, яка є негативною, вже є достатнім свідченням завдання шкоди відповідним немайновим правам особи, по відношенню до якої така інформація поширена.

За таких обставин, суд вважає, що поширена відповідачем у спірних публікаціях (статтях) недостовірна інформація щодо позивачки, яка викладена у стверджувальній формі є негативною, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачки. При цьому, подібне порушення особистих немайнових прав позивачки є наслідком саме поширення відповідачем спірних публікацій (статей) на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет.

Враховуючи викладене, з огляду на зміст вказаної інформації у її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, відсутність будь-яких доказів на підтвердження її достовірності, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів юридичного складу правопорушення, необхідних для задоволення заявлених позовних вимог в частині визнання спірної інформації недостовірною.

Крім того, суд зауважує, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Разом із тим особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У зв`язку з цим, суд приймає до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

До таких спеціальних способів захисту, серед інших, відноситься спростування недостовірної інформації (стаття 277 ЦК України), у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, так як не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов`язок опублікувати відповідне спростування.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 757/47312/15-ц.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт порушення відповідачем права позивачки на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації, внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації, суд вважає наявними правові підстави для задоволення позовних вимог і в частині зобов`язання останнього спростувати поширену ним недостовірну інформацію (у спосіб, визначений позивачем) у строк 5 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Згідно ст. 308 ЦК України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних публікаціях відповідачем були використані фотографії із зображенням позивачки, однак остання відповідного дозволу на використання фотографій із своїм зображенням не надавала.

Використання відповідачем фотографій із зображенням позивачки без отримання відповідного дозволу є порушенням положень ст. 308 ЦК України і підлягає припиненню.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимога позивачки про визнання незаконним використання відповідачем у спірних публікаціях фотографій із зображенням позивачки без отримання відповідного дозволу та зобов`язання відповідача у строк 5 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням видалити з інформаційного ресурсу kp.ua всі фотографії із зображенням ОСОБА_1 , використані без її дозволу, є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

В обґрунтування факту заподіяння моральної шкоди позивачка вказала, що поширена відповідачем неправдива інформація призвела до формування негативної оцінки особи позивачки в очах суспільства, дискредитації її як бізнесмена та руйнуванні репутації позивачки, формуванні у незалежного спостерігача образу злодійки та шахрайки.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

Оскільки моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди, ЦК України не встановлює ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Отже, оскільки судом встановлено порушення особистих прав позивачки (честі, гідності та ділової репутації), внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації відносно позивачки, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позивачка зазнала моральних страждань та до відшкодування підлягає моральна шкода в розмірі 5 000,00 грн.

З урахуванням задоволення позову, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7872,80 грн.

Керуючись статтями 15, 16, 23, 25, 26, 91, 200, 201, 270, 296, 297, 299, 302, 308, 275, 277 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 258,259, 263-265, 268, 280-282, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Юлав Медіа» про захист честі, гідності та ділової репутації, задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що завдає шкоду честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1 , інформацію, поширену ТОВ «Юлав Медіа» на сайті (порталі) в мережі інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6», а саме наступні твердження: