Ухвала суду № 135973463, 17.04.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/8763/25

Номер провадження 1-кп/495/220/2026

17 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області, у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

законного представника (орган опіки та піклування) ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Народичі, Народицького району, Житомирської області, який не має постійного місця проживання, у кримінальному провадженні №12025162240001281 від 16.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 ,не маючи постійного місця проживання 16 вересня 2025 року, приблизно о 06 годині, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості за адресою: АДРЕСА_1 , грубо порушуючи вимоги абзацу 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про пожежну безпеку» та пункту 1.18 і пункту 1.1 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, діючи з необережністю, а саме із кримінально протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, оскільки мав змогу та був зобов`язаний в силу життєвого досвіду передбачити небезпечні наслідки своїх дій, вирішив розпалити багаття.

Таким чином, ОСОБА_4 діючи з необережності, за допомогою запальнички підпалив шматок ганчірки та опале листя в результаті чого відбувся спалах полум`я та почалась пожежа, тобто неконтрольоване горіння, що розповсюджується у часі й просторі. В подальшому пожежа розповсюдилась на територію трьох кіосків, два з яких належать ОСОБА_7 та територію бази відпочинку «Залив» що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Хмельницьктранс». В результаті пожежі силою вогню були пошкоджені три кіоски та три дерев`яні споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », тим самим спричинено матеріальний збиток Товариству з обмеженою відповідальністю «Хмельницьктранс», а також ОСОБА_7 .

Суспільно небезпечне діяння, вчинене ОСОБА_4 у стані неосудності, містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.270 КК України, - порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно майнову шкоду у великому розмірі.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, зазначаючи, що обставини вчинення кримінального правопорушення доведені та визнаються самим ОСОБА_4 , відповідно до висновку судово-психіатричного експерта є всі законні підстави для застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Потерпіла особа ОСОБА_7 та представник ТОВ «Хмельницьктранс» ОСОБА_8 надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в якій також просили задовольнити клопотання прокурора.

У судовому засідання особа, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Законний представник ОСОБА_6 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Особа, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю та пояснив, що дійсно здійснив підпал листя, оскільки йому було холодно та він хотів погрітися.

Відповідно до характеристики ОСОБА_4 за час проживання на території обслуговування Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 зарекомендував себе з посередньої сторони. На превентивному обліку за даними ІНПМ «Цунамі» не перебуває.

Відповідно відповіді КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_4 знаходиться на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта Одеської філії судових експертиз ДУ «ІСПМОЗ України» № 726 від 20.10.2025, у зв`язку з актуальним психічним станом підозрюваного ОСОБА_4 на теперішній час, надати кваліфіковану і однозначну науково обґрунтовану оцінку психічного стану підозрюваного в період часу, який відноситься до скоєння інкримінованих йому діянь не можливо. На теперішній час підозрюваний ОСОБА_4 виявляє клінічні ознаки хворобливого психічного розладу у вигляді «Шизофренії, параноїчної форми безперервний перебіг зі змішаним дефектом» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики F20.00 за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), у зв`язку з чим він не здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, усвідомлювати факти, що мають значення даної кримінальної справи, надавати про них пояснення, приймати участь у судово-слідчому розслідуванні, самостійно реалізовувати своє право на захист. 3 урахуванням свого актуального психічного стану, ступеню суспільної небезпечності інкримінованих йому діянь, підозрюваний ОСОБА_4 , потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з звичайним типом спостереження(ч. 3 ст. 94 КК України).

Таким чином, оцінюючи дослідженні докази, суд приходить до висновку про доведеність вчинення ОСОБА_4 у стані неосудності суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України, а саме у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно майнову шкоду у великому розмірі.

Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить із положень статей 93, 94 КК України, статей 512, 513 КПК України, роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».

Статтею 513 КПК України імперативно передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.

Відповідно до ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Статтею 93 КК України встановлено, що примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Відповідно до ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Частинами 3-5 цієї ж статті визначено, що:

- госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку;

- госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов`язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду;

- госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.

Відповідно до ст. 512 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

Згідно з ч.2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи викладене, зокрема доведеність вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України, зважаючи на перебування останнього у стані неосудності, у зв`язку із психічною хворобою, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, внаслідок чого ОСОБА_4 не підлягає кримінальній відповідальності і до нього слід застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Клопотань про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу - не заявлялось.

Цивільний позов у кримінальному провадженні - не пред`являвся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 19, 92, 93, 94 КК України, ст. ст. 100, 110, 370, 374, 376, 392, 395, 503-516, 532 КПК України,-

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити, застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом, а саме до Комунального некомерційного підприємства «Обласна психіатрична лікарня №4» Одеської обласної ради, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 67.

Речові докази: сорочка, кросівки, штани, упаковані до сейф-пакетів 6365233, 6365234, які зберігаються у Білгород-Дністровському РВП ГУНП в Одеській області - знищити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_9