Рішення № 135973325, 20.04.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №521/14975/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючої судді: Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Голубович А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьєві Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» звернулося до суду із позовом до відповідачів та просить стягнути з відповідачів на його користь інфляційні втрати та 3% річних в загальному розмірі 63985 гривень 77 копійок. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який в подальшому змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1815-08 ПОУ АС. В подальшому відбулась зміна номера кредитного договору в системі обліку ПАТ «УкрСиббанк» на №10608124000. 25 вересня 2006 року між банком, позичальником та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати в повному обсязі перед кредитором за виконання позичальником всіх його зобов`язань, що виникають за кредитним договором. У зв`язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань за кредитним договором ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення заборгованості, та рішенням вказаного суду від 08 вересня 2010 року ухвалено заочне рішення, відповідно до якого з відповідачів солідарно стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за вище вказаним кредитним договором в розмірі 101262 гривні 14 копійок. 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого відбулась зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення ПАТ «УкрСиббанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги в тому числі за вище вказаним кредитним договором. 11 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» був укладений договір про відступлення прав вимоги №1370/К, відповідно до умов якого відбулася зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» прав вимоги за вище вказаним договором разом із забезпеченням за договором поруки. Позивач зазначає, що рішення суду відповідачами не виконано. Розмір заборгованості складає 101262 гривні 14 копійок згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2010 року. Позивач вказує, що має право на компенсацію знецінення неповернутих коштів за час невиконання рішення суду про стягнення заборгованості, яке викликане недобросовісною поведінкою боржників. Відповідно до розрахунку інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання сума інфляційних втрат позивача від несплати відповідачами заборгованості за кредитним договором за період з 02 квітня 2017 року по 23 березня 2022 року становить 49104 гривні 40 копійок, три проценти річних за аналогічний період від простроченої суми боргу за кредитним договором становлять 14881 гривня 37 копійок, а загальна сума інфляційних втрат та 3% річних становить 63985 гривень 77 копійок.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 05 грудня 2025 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз`яснено відповідачам про їх процесуальні права, а саме подати відзив на позовну заяву, пред`явити зустрічний позов та подати заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що передбачено вимогами ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі своїми процесуальними правами передбаченими ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України не скористалися та у встановлені строки в ухвалі про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву до суду не подали, з зустрічним позовом та з заявою із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не зверталися.

У судове засідання сторони по справі не з`являлися.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак 15 квітня 2026 року подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с.55).

Відповідачі в судові засідання не з`являлися, причину неявки не повідомляли, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України повідомлялися належним чином, що підтверджується конвертами, які повернулися до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» (а.с.51-54).

Крім того, інформація щодо даної справи також розміщена в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://an/od.court/gov.ua/sud1501/gromadyanam/csz.

Зважаючи на неявку сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 8 ст.178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч.2 ст.191 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вказаного, у зв`язку з неявкою відповідачів, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин та не повідомлення причин неявки, ненаданням відповідачами відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, суд ухвалив розглянути справу у відсутності відповідачів та відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідачами у справі є:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 04 квітня 2007 року Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області (а.с.25) відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, виданими відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №6622 від 20 жовтня 2025 року (а.с.42);

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 11 березня 2003 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області (а.с.26) адресною довідкою ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області №5188/24859 від 20 жовтня 2025 року (а.с.45).

Судом встановлено, що 25 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1815-08 ПОУ АС, відповідно до умов якого ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі в іноземній валюті в сумі 13149 доларів США (а.с.8-10).

25 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору №1815-08 ПОУ АС від 25 вересня 2006 року, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с.11).

21 квітня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором та договором карткового рахунку фізичної особи.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2010 року позовні вимоги АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було задоволено та з відповідачів солідарно було стягнуто заборгованість за кредитним договором №1815-08 ПОУ АС від 25 вересня 2006 року в розмірі 101262 гривні 14 копійок (а.с.6-7).

08 грудня 2011 ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитами, в тому числі до відповідачів за вище вказаним кредитним договором (а.с.12-16).

11 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку» було укладено договір про відступлення прав вимоги №1370/К, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку» перейшли права вимоги до боржників, в тому числі і поручителів за кредитним договорами, в тому числі і за кредитним договором, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , де поручителем є ОСОБА_2 (а.с.17-18), що також підтверджується випискою з додатку 1 до договору про відступлення прав вимоги №1370/К від 11 травня 2019 року (а.с.19), копією протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-03-26-000011-b від 17 квітня 2019 року (а.с.20), копією платіжного доручення №1 від 10 травня 2019 року про сплату позивачем за лот відповідно до вище вказаного протоколу електронного аукціону (а.с.21).

Відповідно до копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, винесеній 26 грудня 2011 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в ході виконання виконавчого листа №2-6529/10, виданого 22 грудня 2010 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення грошової суми в солідарному порядку за заборгованість за кредитним договором, судових витрат з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» в розмірі 102203 гривні 45 копійок, у виконавчому провадженні №25536801, виконавчий документ повернуто стягувачу, оскільки за зареєстрованим місцем проживання боржника не знайдено, майна, на яке можливо звернути стягнення в рамках зазначеного виконавчого провадження, не виявлено (а.с.23).

Відповідно до копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, винесеній 14 березня 2016 року державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в ході виконання виконавчого листа №2-6529/10, виданого 22 грудня 2010 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення грошової суми у розмірі 37488 гривень 40 копійок з ОСОБА_3 , виконавчий документ повернуто стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с.22).

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною 1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст.80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон №2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У п.5 ч.1 ст.1 Закону №2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в ст.6 Закону №2664-III.

Так, за змістом ч.1 ст.6 Закону №2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до п.1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п.6 ч..1 ст.4 Закону №2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (ч.1 ст.1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом ч.2 ст.1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна стягувача, на підставі укладеного договору, а тому до ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку», перейшло право вимоги до відповідачів за грошовим зобов`язанням, підтвердженим рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що: "у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань".

Відповідно до положень ст.524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Частинами 1, 3 ст.533 ЦК України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частинами 1-2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом вказаної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У постанові Верховного Суду від 06.08.2018 по справі № 361/7939/2015ц вказано, що суд в оцінці обґрунтованості вимог позивача виходить з того, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 березня 2016 року у справі №6-2168цс15 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

У постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, як наслідок, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передують подачі такого позову.

Судом встановлено, що рішення відповідачами не виконується протягом тривалого періоду.

Відповідачі не сплатили заборгованість за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача, а тому у відповідачів виник обов`язок сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У ч.2 ст.625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у судовому рішенні.

У зв`язку з тривалим невиконанням відповідачами грошового зобов`язання, за період з 02 квітня 2017 по 23 березня 2022 року ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку", яке набуло права грошової вимоги до відповідачів, відповідно до статті 625 ЦК України нарахувало 14881 гривня 37 копійок три відсотки річних; 49104 гривні 40 копійок інфляційні втрати.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з набуттям права вимоги до відповідачів за грошовим зобов`язанням, підтвердженим судовим рішенням, тривалим невиконанням відповідачами цього грошового зобов`язання та виникнення у відповідачів зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідачами не надано будь-яких заперечень проти наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку інфляційних втрат та розрахунку 3% річних, а також не надано доказів на спростування зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми за період, щодо якого заявлено вимоги, виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі та слід стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 3% річних у розмірі 14881 гривня 37 копійок та інфляційні втрати у розмірі 49104 гривні 40 копійок, що разом складає 63985 гривень 77 копійок.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Таким чином, суд стягує солідарно з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією, у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274,279, 280-282, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 04 квітня 2007 року Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 11 березня 2003 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», код ЄДРПОУ 34615314, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 40 х, 3% річних у розмірі 14881 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна) гривня 37 копійок, та інфляційні втрати у розмірі 49104 (сорок дев`ять тисяч сто чотири) гривні 40 копійок, що разом складає 63985 (шістдесят три тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 77 копійок.

Стягнути з солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 04 квітня 2007 року Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 11 березня 2003 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», код ЄДРПОУ 34615314, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 40 х, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 24 квітня 2026 року.

Суддя Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили "__"___20___ року.