Рішення № 135973032, 23.04.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3456/26

Провадження № 2/752/7622/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.04.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит-капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

позивач ТОВ Фінансова компанія "Кредит-капітал" звернувся у суд з позовом про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 17.10.2023 року між ТОВ «Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №104171947, відповідно до умов якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

28.02.2024 року між первісним кредитором та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги 105-МЛ/Т, згідно якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до боржника за договором № 104171947.

Оскільки після відступлення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 50 990,34 грн. заборгованості за договором, 2 662,40 грн. судового збору та 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів нарахованих після 30.01.2024 року, відмовити у стягненні комісії у розмірі 1 050 грн. провести перерахунок заборгованості, зарахувавши сплачені відповідачем кошти за пролонгацією в рахунок погашення основного боргу, застосувати положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та зменшити розмір нарахованих відсотків до розумних меж облікової ставки НБУ), здійснити перерахунок заборгованості, виключивши будь-які штрафні нарахування, заборонні в період воєнного стану, зменшити суму витрат на правничу допомогу до символічного розміру.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом установлено, що 17.10.2023 року між ТОВ «Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №104171947, відповідно до умов якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Разом з тим, 28.02.2024 року між первісним кредитором та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги 105-МЛ/Т, згідно якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до боржника за договором № 104171947.

Як вбачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 50 990,34 грн., з яких

- 12 750,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту,

- 37 190,34 грн. простроченої заборгованості за сумою відсотків,

- 1 050 грн. простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Такий правовий висновок щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Судом встановлено, що 17.10.2023 року між ТОВ «Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №104171947, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 15 000 грн. строком на 105 днів до 30.01.2024 року зі сплатою процентів за користування грошима та сплатою комісію за надання кредиту в розмірі 1 050 грн.

Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача.

Однак, відповідачем борг за кредитним договором не повернуто.

Доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань щодо повернення коштів відповідачем суду не надано.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтовані тим, що розмір заборгованості за договором №104171947 від 17.10.2023 року становить суму, що зазначена у виписці з особового рахунка та реєстрах права вимоги.

Разом з тим, суд зазначає, що доказів звернення відповідача, в порядку передбаченому п. 2.3. договору, до ТОВ «Мілоан» щодо пролонгації граничного строку повернення позики до суду не надано, а тому строк кредитування за договором №104171947 від 17.10.2023 року не змінювався і становить 105 днів.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», до якого перейшло право вимоги за кредитним договором №104171947 від 17.10.2023 року, відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 30.01.2024 року, що за розрахунком суду та з урахуванням умов договору становить 18 270 грн. (15 000 * 105 днів * 1,16 % = 18 270 грн.)

Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за договором позики №104171947 від 17.10.2023 року за процентами понадстрокове користування позикою на суму 37 190,34 грн. поза межами строку кредитування є безпідставними.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

На підставі вищевикладеного, позивач, до якого перейшло право вимоги за кредитним договором, обґрунтовано вимагає стягнення заборгованості за кредитним договором №104171947 від 17.10.2023 року в розмірі 32 070,00 грн., з яких 12 750,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 18 270,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1050 грн. - заборгованість по комісії.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача, до якого перейшло право вимоги за кредитними договорами, заборгованості за кредитним договором № 104171947 від 17.10.2023 року у розмірі 32 070,00 грн., з яких 12 750,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 18 270,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1050 грн. - заборгованість по комісії.

Доводи сторін, які не узгоджуються з вищевикладеними висновками, суд відхиляє.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 756,97 грн. та витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5 802,40 грн., у зв`язку з їх документальним підтвердженням.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029 м. Львів, вул. Саль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №104171947 від 17.10.2023 року в розмірі 32 070,00 грн., 1 756,97 грн. судового збору та витрати на правничу допомогу в сумі 5 802,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя