Рішення № 135971637, 23.04.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/2724/25

Провадження №2/190/253/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м.Пятихатки

П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Кудрявцевої Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив :

Представник позивача ТОВ «Таліон Плюс» - Томилко О.Б. звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії №486160302 від 28.10.2024 року у сумі 26574 грн. 00 коп., судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 28.10.2024 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 , в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір кредитної лінії №486160302. На підставі цього договору відповідачу надано кредит у розмірі 8600,00 грн., на умовах строковості, зворотності та платності. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за вказаним договором, перерахувавши ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 8600,00 грн., на його банківську картку № НОМЕР_1 . Кінцева дата повернення кредиту 27.11.2029 року. Проценти та вартість послуг за користування кредитними коштами передбачено розділом 8 договору. Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 26 574 грн.00 коп., з яких: заборгованість по кредиту - 8600,00 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом -17974,00 грн.

11 лютого 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" укладено Договір факторингу №МВ-ТП/21, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ "Таліон Плюс" за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ "Таліон Плюс" приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Внаслідок порушення ОСОБА_1 умов договору, неповернення кредитних коштів у встановлені договором строки, а також несплати процентів, заборгованість відповідача за договором кредитної лінії №486160302 від 28.10.2024 року становить 26574,00 грн. З огляду на наведені обставини позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , зазначений розмір заборгованості, а також судові витрати, що складаються з 2422,40 грн сплаченого судового і 5000,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Крім того, данною ухвалою витребувано у АТ «Акцент-Банк» інформацію про виписку про рух коштів по банківському рахунку за картою № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема за 28.10.2024 на суму 8600,00 грн.

23.01.2026 року від АТ «Акцент-Банк» надійшла витребувана судом інформація з якої вбачається, що в банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 та по данному рахунку було зарахування коштів на суму 8600,00 грн. за 28.10.2024 року.

Заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що розгляд справи проводиться без виклику сторін, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.13ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Письмовими матеріалами справи встановлено, що 28.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (GHRJ) уклали договір кредитної лінії №486160302.

Зі змісту Розділу 4, вказаного договору видно, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

У п. 4.4 договору його сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

За цим договором кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 8600,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила) (п. 2.1 договору).

За умовами п. п.2.1, 2.2., договору сума кредитного ліміту, вказана в договорі, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 8600,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено 27.11.2024 року.

Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - дисконтний період), а саме до 27.11.2024 року (п.7.1. договору).

У п.3.2 цього договору його сторони погодили, що встановлений в п.3.1 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

До позову також долучено копію паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №486160302 від 28.10.2024 року, а також копію заявки на отримання грошових коштів в кредит від 28.10.2024 року, яка містить загальну інформацію про кредит, персональні дані позичальника, номер його телефону - НОМЕР_2 , відомості про номер банківської картки НОМЕР_1 ..

Згідно з відповіддю АТ «Акцент - Банк» №20.1.0.0.0/7-20260120/0112 від 21.01.2026 року відповідачу ОСОБА_1 , емітовано картку № НОМЕР_1 ..

На підтвердження виконання умов договору та надання відповідачу кредиту до позовної заяви долучено копію платіжного доручення №62d56ca0-0cd4-4d3f-ac22-0368bef14728 від 28.10.2024 року про переказ на платіжну картку ОСОБА_2 , коштів у розмірі 8600,00 грн.Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_3 , Емітент платіжної картки отримувачаA-BANK, платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 11.02.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №486160302 від 28.10.2024 року становила 22016,00 грн, з яких 8600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9116,00 грн - заборгованість за процентами та 4300,00 грн., неустойка. Яких відповідачем було сплачено на погашення заборгованості в сумі 7654,00 грн., з яких: 3354,00 грн., на погашення заборгованості за процентами від 06.12.2024 року та 4300,00 грн., на погашення неустойки від 11.02.2025 року.

11.02.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) уклали договір факторингу №МВ-ТП/21, за умовами п. 2.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно договору факторингу № МВ-ТП/21 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.

Згідно п.8.1 договору факторингу, Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до кінця календарного року (до 31 грудня включно), в якому його було укладено, але у будь-якому разі до моменту повного виконання Сторонами всіх взятих на себе зобов`язань за ним.

На підтвердження відступлення на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитним договором №486160302 від 28.10.2024 року, до позовної заяви долучено копію витягу з реєстру прав вимоги від 11.02.2025 року. Зі змісту вищевказаного витягу з реєстру прав вимоги видно, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №486160302 від 28.10.2024 року на загальну суму 18662,00 грн, з яких: 8600,00 грн - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту), 5762,00 грн. - заборгованість за відсотками, 4300,00 грн. - неустойка.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Таліон Плюс», станом на 03.07.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №486160302 від 28.10.2024 року становила 30874,00 грн, з яких 8600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17974,00 грн - заборгованість за процентами та 4300,00 грн. неустойка.

Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості (4300,00 грн.) однак, позивач не включає їх до розміру позовних вимог.

Згідно повідомлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 11.02.2025 року, відповідач ОСОБА_1 повідомлений про відступлення прав вимоги за його кредитним договором до ТОВ «Таліон Плюс».

Згідно повідомлення про дострокове розірвання договору від 04.07.2025 року, яке було надіслано ТОВ «Таліон Плюс» на електронну пошту відповідача ОСОБА_1 , останній повідомлений про розірвання кредитного договору № 486160302 від 28.10.2024 року та погашення всієї суми заборгованості за даним договором.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, який суд враховує при виборі і застосуванні норм прав до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного відповідачем договору матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності договору, однак таким правом не скористався.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустився порушення умов зазначеного кредитного договору щодо своєчасної сплати суми кредиту, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суду не надав, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8600,00 грн за договором кредитної лінії №486160302 від 128.10.2024 року обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за вказаним кредитним договором суд зазначає таке.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Отже, сторони кредитного договору вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку та водночас зауважила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦПК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, викладений у постанові від 18.01.2022 у справі 910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦПК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Згідно з п. 3.1 договору кредитної лінії №486160302 від 28.10.2024 року позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий Транш у рамках Кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору.

Згідно п.3.2. договору, сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав(зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду

Згідно п.3.3. для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2580 грн00 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет. У разі якщо строк Дисконтного періоду закінчився, Позичальник має можливість повернутися в Дисконтний період, якщо протягом30 (тридцяти) календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав(зокрема неустойки). Після Поновлення Дисконтного періоду, його тривалість складає 30 (тридцять) календарних днів та застосовуються умови його Пролонгації Дисконтного періоду, описані в п. 3.2. Договору.

Із розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 з моменту укладення договору і у строк 30 днів дисконтного періоду з 28.10.2024 року по 27.11.2024 року будь-яких платежів у рахунок погашення заборгованості за договором не здійснював, а отже строк користування кредитом не продовжувався. При цьому, відповідачем було внесено суму у розмірі 3354, 00 грн. на погашення заборгованості по процентам 06.12.2024 року.

Оскільки відповідачем заборгованість по процентам у строк Дисконтного періоду не були погашені, а здійснено оплату за межами дисконтного періоду по всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів в сумі 3354,00 грн., суд вважає, що проценти останнім погашені в повному обсязі, а підтвердження того чи будо продовжено строк дисконтного періоду, чи було здійснено позичальником пролонгацію дисконтного періоду в підтвердження даних дій суду не надано.

Що ж до стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих після спливу строку кредитування (тобто з 27.11.2024) процентів, такі вимоги є необґрунтованими

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії №486160302 від 28.10.2024 року у розмірі 8600,00 грн, що складається з тіла кредиту.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що 02.12.2024 року позивач уклав із Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичний технологій та Інновацій» в особі керуючої Колінько А.В., договір про надання правової допомоги №5, повноваження якої підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії СВ №1116266 від 02.12.2024. Згідно Додаткової угоди №2340 від 16.12.2025 про надання правової допомоги До Договору № 5 від «02» грудня 2024 року сторони погодили, що вартість послуг Адвокатського об`єднання по супроводженню справи становить: 5000,00 грн..

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги № 5 від «02» грудня 2024 року вартість послуг становить 5000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №188 від 16.12.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» оплатило ЛІГА юридичних технологій та інновацій за надання правової допомоги згідно Договору №5 від 02.12.2024 року та Додаткової угоди № 2 340 від 16.12.2025 у справі про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №486160302 у сумі 5000,00 грн..

При цьому, суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19, в якому наголошується, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У той же час відповідач, який належним чином повідомлявся про розгляд справи судом, не скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесеної позивачем, із посиланням на не співмірність таких витрат, а тому суд не вбачає підстав стверджувати про не співмірність таких витрат.

Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, підтверджується платіжною інструкцією №4143 від 16.12.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.9,12).

Таким чином, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 32,36% від розміру заявлених позовних вимог, а тому відшкодуванню підлягають витрати по сплаті судового збору на суму 783,95 грн. (8600,00х2422,40:26574,00) та витрати на професійну правничу допомогу на суму 1618,00 грн. (5000:100х32,36).

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81,141,258, 259,263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 257, 526, 546, 549, 611, 634, 638,1050,1054 ЦК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії №486160302 від 28.10.2024 року у розмірі 8600 (вісім тисяч шістсот) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 783 (сімсот вісімдесят три) гривні 95 коп. та витрат на професійну правничу допомогу - 1618 (одна тисяча шістсот вісімнадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ:39700642, знаходиться за адресою: 14017, Чернігівська область, м.Чернігів, вул.Жабинського,буд.13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Головуюча суддя: Ю.В.Кудрявцева