Рішення № 135971577, 25.03.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/11070/22

Провадження № 2/185/1353/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мельник А.М., представника позивача адвоката Букура М.Є., представника відповідача адвоката Шиліна В.А., розглянувши у судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_2 якому просив суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошові кошти на відшкодування завданої внаслідок ДТП майнової шкоди у сумі вартості транспортного-товарознавчої експертизи 4 700 грн.; послуги на транспортування автомобіля 1400 грн.; моральної шкоди 20 000 грн., франшизи 2 500 грн.; стягнути з СК «ВУСО» на користь позивача грошові кошти на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди у сумі 111 574, 14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ААБ № 015701, 09.07.2021 о 07.30 в Дніпропетровській області, Павлоградський район, на трасі М04 водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом Renauit Logan д/н НОМЕР_1 та при зміні напрямку руху повороту ліворуч не впевнився в відсутності перешкод та створив перешкоду автомобілю Mercedes-Benz д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 який рухався по зустрічній смузі по ходу руху та виконував маневр обгону внаслідок чого трапилось зіткнення транспортних засобів які в подальшому тримали механічні пошкодження. Протокол було складено на ОСОБА_1 за ст.. 124 КУпАП. 18.11.2021 Павлоградським міськрайонним судом винесено постанову про закриття провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Діями ОСОБА_2 автомобілю що належить позивачу спричинена майнова шкода. Автомобіль відповідача Mercedes-Benz д/н НОМЕР_2 був застрахований СК «ВУСО». Згідно висновку експерта № 498м2 судової транспортно-товарознавчої експертизи вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ Renauit Logan д/н НОМЕР_1 складає 111 574, 14 грн. Страховою компанією сума завданого збитку не відшкодована. Крім того, не відшкодовано ОСОБА_2 витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи 4 700 грн. франшиза 2 500 грн. та послуги з транспортування автомобіля 1 400 грн. Крім того, вважає що діями відповідача ОСОБА_2 йому спричинена моральна шкода яку він оцінює в 20 000 грн.

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Зінченко А.С. від 06.02.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача ПрАТ СК «ВУСО» Шилін В.А. надав відзив на позов, заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що підстави стягнення зі страховика на користь позивача страхового відшкодування відсутні. Докази на підтвердження вини ОСОБА_2 щодо притягнення до відповідальності за порушення ПДР за ознаками ст. 124 Кодекс України про адміністративні правопорушення відсутні. Відсутність доказів про настання цивільно-правової відповідальності особи свідчить про те, що подія, яка сталася 09.07.2021 о 07:30 год., в Дніпропетровській області, Павлоградський район на трасі М 04 не є страховим випадком. Обов?язковою умовою для прийняття рішення і здійснення страхового відшкодування страховиком, є наявність вини ОСОБА_2 яка встановлена судовим рішенням. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Страховиком було розглянуто заяву позивача про виплату страхового відшкодування і повідомлено що на підставі наданих до ПрАТ «СК «ВУСО» документів (постанова Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2022 року) вина водія забезпеченого транспортного засобу Mercedes-Benz д/н НОМЕР_3 за полісом № 203744808 від 24.04.2021 укладеним в ПрАТ «СК «ВУСО» не встановлена. Отже що в даному випадку цивільно-правова відповідальність водія не настає, а тому обов`язок сплатити страхове відшкодування у ПрАТ «СК «ВУСО» за полісом № 203744808 від 24.04.2021 року не виникає.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду відзив на позов, заперечував проти його задоволення. Вважає що відсутні підстави для стягнення з нього на користь позивача моральної шкоди. Між його діями та шкодою відсутній безпосередній причинний зв`язок. Не погоджується із сумою збитків. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 26.10.2023 року по справі призначена судова автотехнічна експертиза.

19.02.2025 року до суду надійшов висновок експерта від 04.02.2025 № СЕ-19/104-25/3209-ІТ.

Ухвалою від 10.03.2025 року провадження у справі відновлено.

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 02.04.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 185/11070/22.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 року справу передано до розгляду судді Юдіній С.Г.

Ухвалою від 09.04.2025 року дану цивільну справу прийнято до розгляду суддею Юдіною С.Г.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Букур М.Є. підтримав заявлені позовні вимоги посилаючись на доводи викладені у позові та на свої пояснення надані в судовому засіданні.

Представник відповідача ПрАТ СК «ВУСО» Шилін В.А. в судовому засіданні позов не визнав посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 09.07.2021 о 07.30 в Дніпропетровській області, Павлоградський район, на трасі М04 з`їзд на Т-0426 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renauit Logan д/н НОМЕР_1 та при зміні напрямку руху повороту ліворуч не впевнився в безпеці маневру та створив перешкоду автомобілю Mercedes-Benz д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 який рухався по зустрічній смузі по ходу руху та виконував маневр обгону. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП було складено у відношенні ОСОБА_1 . Стосовно ОСОБА_2 протокол не складався.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду від 18.11.2021 року провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2022 року постанову Павлоградського міськрайонного суду від 18.11.2021 року щодо ОСОБА_1 скасовано. Постановлено нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

На момент ДТП транспортний засіб Mercedes-Benz д/н НОМЕР_2 був застрахований в ПрАТ «СК «ВУСО» згідно з Полісом № 203744808 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.04.2021 року. Страхова сума за шкоду заподіяну життю та здоров`ю 260 000 грн., за шкоду заподіяну майну 130 000 грн., франшиза 2 500,00 грн.

Позивач з метою визначення вартості матеріального збитку його транспортному засобу звернувся до судового експерта ОСОБА_4 . Згідно висновку експерта № 498м21 від 17.12.2021 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renauit Logan д/н НОМЕР_1 унаслідок його пошкодження при ДТП 09.07.2021 року складає 111 574, 14 грн.

З заявою про відшкодування збитків позивач звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО».

Як зазначив представник ПрАТ «СК «ВУСО» у відзиві, Страховиком було розглянуто заяву позивача про виплату страхового відшкодування і повідомлено що на підставі наданих до ПрАТ «СК «ВУСО» документів (постанова Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2022 року) вина водія забезпеченого транспортного засобу Mercedes-Benz д/н НОМЕР_3 за полісом № 203744808 від 24.04.2021 укладеним в ПрАТ «СК «ВУСО» не встановлена. Отже в даному випадку цивільно-правова відповідальність водія не настає, а тому обов`язок сплатити страхове відшкодування у ПрАТ «СК «ВУСО» за полісом № 203744808 від 24.04.2021 року не виникає.

Разом з цим, у своєму позові позивач зазначає, що діями ОСОБА_2 йому спричинено майнову шкоду, при цьому посилається на постанову Павлоградського міськрайонного суду від 18.11.2021 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2022 року.

В ході розгляді даної справи судом була призначена автотехнічна експертиза.

Згідно висновку експерта від 04.02.2025 № СЕ-19/104-25/3209-ІТ, механізм ДТПзгідно показів учасника ОСОБА_1 : 1. У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Renault Logan» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. 2. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_2 визначалась виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. При заданих вихідних даних технічна можливість по уникненню даної ДТП не встановлюється діями водія автомобіля «Renault Logan» ОСОБА_1 . 3. При заданому механізмові події дії водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв?язку з настанням даної ДТП. При заданому механізмові пригоди в діях водія автомобіля «Renault Logan» ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Механізм ДТП згідно показів учасника ОСОБА_6 : 1. У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Renault Logan» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. 2. Встановити для водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_2 технічну можливість уникнути даної ДТП не надалось можливим, у зв?язку з відсутності необхідних вихідних даних. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «Renault Logan» ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. 3. Оцінити дії водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_2 відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України не надалось можливим, оскільки не надалось можливим встановити для нього технічну можливість уникнути даної ДТП. При заданому механізмові події дії водія автомобіля «Renault Logan» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв?язку з настанням даної ДТП.

Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. (Постанова ВС від 25.02.2025 справа № 712/3111/23, провадження № 61-5105св24)

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону).

У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 року у справі № 441/756/18.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зауважує, що у встановленому законом порядку позивачем не доведено вину відповідача ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні матеріальних збитків. Зокрема, позивачем не надано до суду ані постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ані обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні, якими б було встановлено вину відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та/або заподіянні збитків.

Натомість у постанові Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2022 року зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється в межах протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , тоді як щодо ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення не складався, тому апеляційний суд позбавлений можливості здійснити оцінку дій ОСОБА_2 , як водія в цій дорожньо-транспортній пригоді.

Висновок автотехнічної експертизи від 04.02.2025 № СЕ-19/104-25/3209-ІТ також не підтверджує вини ОСОБА_2 . Крім того, у висновку експерт зазначає що вихідні дані в ухвалі про призначення експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригод» відсутні. Експертом досліджувався механізм ДТП згідно показів учасника ОСОБА_1 та учасника ОСОБА_2 .

Таким чином, враховуючи те, що вина відповідача ОСОБА_2 позивачем не доведена та не підтверджена належними доказами, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення страхового відшкодування із страховика є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд також вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки позивачем не було доведено фактів наявності моральної шкоди, протиправності діяння відповідача ОСОБА_2 , наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні, а тому правових підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди також немає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11-13, 81, 95, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідачі : Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», код ЄДРПОУ: 31650052, адреса: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя С. Г. Юдіна