Рішення № 135971320, 02.04.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/9227/25

Провадження № 2/0203/909/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пархоменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

12 грудня 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 25 квітня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1545-2832 у формі електронного документа відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 8 000 грн. У вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачці через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» кредитні кошти на картковий рахунок, указаний відповідачкою. Однак, відповідачка не надавала своєчасно товариству грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, тим самим допустила порушення виконання покладених на неї зобов`язань. У результаті цього, станом на 21 жовтня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 44 759 грн. 20 коп., що включає: заборгованість за кредитом 13 200 грн., заборгованість за нарахованими процентами 23 359,20 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України 6 600 грн., заборгованість по комісії 1 600 грн. У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1545-2832 від 25 квітня 2025 року в загальному розмірі 44 759 грн. 20 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. (а.с.1-8)

Після надходження з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки-фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.705), ухвалою судді від 17 грудня 2025 року було відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. (а.с.71)

Позивач у судові засідання не з`явився, до позовної заяви було додано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому він не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку. (а.с.68)

Відповідачка в судові засідання не з`явилась, відзив на позов до суду не надходив. Відповідачка повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на її адресу судових повісток та СМС повідомлень. (а.с.а.с.72, 73, 76, 77, 80, 81) Клопотань про розгляд справи за її відсутності відповідачка не надала, про причини неявки не повідомила. Конверти, направлені адресу відповідачки, повернулись до суду. (а.с.а.с.74, 78)

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 квітня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1545-2832, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора А6555, за умовами якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зобов`язалося надати відповідачці кредит на 300 днів на суму 8 000 грн., а відповідачка, у свою чергу, зобов`язалась повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування вказаними коштами відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі. (а.с.12-22)

Також, між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 26 квітня 2025 року та 27 квітня 2025 року укладено додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії № 1545-2832, в яких обумовлено надання додаткових грошових коштів у кредит у розмірі 4 000 грн. та 1 600 грн. Після укладення додаткової угоди перебіг базового періоду припиняється та починається перебіг наступного базового періоду. (а.с.а.с.41 на зв.-46, 47 на зв.-52)

Згідно з розрахунку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість відповідачки за договором про відкриття кредитної лінії № 1545-2832 від 25 квітня 2025 року складає 44 759 грн. 20 коп. (а.с.54-56)

При вирішення позовних вимог по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст.610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу статей 525 і 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставиться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

В силу ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків кредитодавця і не може слугувати доказом розміру грошових вимог кредитора до боржника.

Надані суду лист та довідка (а.с.а.с.34-40, 53) про підтвердження здійснення переказу грошових коштів не може підтверджувати існування заборгованості, оскільки не є касовими документами та документами первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Виписки по особовому рахунку відповідачки, з якого б вбачався рух коштів по рахунках та факт користування коштами суду також не надано, клопотань про витребування відповідних доказів від банківської установи позивачем не заявлялось.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту сплати відповідачці грошових коштів за договором про відкриття кредитної лінії № 1545-2832.

При таких обставинах, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 4, 11-13, 19, 81, 141, 209, 247, 258, 263-265, 268, 274, 280-282 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Сторони по справі:

позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598; адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 407.

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня підписання його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня підписання повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення підписано 07.04.2026 р.

Суддя С.В. Єдаменко