Рішення № 135968311, 23.04.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/3730/25

Провадження № 2/559/578/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі: головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.05.2024 між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6483161 у вигляді електронного документа у відповідності до ст.11, ст.12 ЗУ "Про електронну комерцію" , який підписаний відповідачем електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору Товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5000 грн. шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зі сплатою процентів за користування кредитом та інших штрафних санкцій, передбачених Договором, а відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та відсотки за користування кредитом у терміни, встановлені Договором. 24.09.2024 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №110-МЛ, за яким ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло статуту нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників визначених в реєстрі , в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №6483161 від 18.05.2024. Позивач зазначає, посилаючись на вимоги чинного законодавства, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 18300,40 грн., яка складається з 5000 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 8009,4 грн. - заборгованість за відсотками, 391 грн. - заборгованість за комісією, 4900 грн. - сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов*язання, яку і просив стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 04.09.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Заочним рішенням суду від 22.10.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №6483161 від 18.05.2024 в розмірі 13400 (тринадцять тисяч чотириста) гривень 40 копійок та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1773,79 грн. та 5857,97 грн. витрат на правову допомогу, а разом 7631 (сім тисяч шістсот тридцять одну) гривню 76 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

20.11.2025 від представника відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 21.11.2025 заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22.10.2025 у справі № 559/3730/25 прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 28.11.2025 заочне рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21.10.2025 скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у позові просив розглядати справу в його відсутність.

Від представника відповідача - адвоката Москвічова А.С. надійшли письмові заперечення на позов, згідно яких, відповідач позовні вимоги не визнає та заперечує факт отримання коштів. Зазначає, що позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що, на його думку, підтверджують вказані обставини, але разом з тим, не надав до суду виписку з рахунку відповідача, тобто не надав доказів на підтвердження позовних вимог. Відсутність виписки по клієнтському рахунку відповідача позбавляє суд перевірити обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, адже суд не має первинних даних про фактичне існування заборгованості відповідача, наданий розрахунок заборгованості не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення. Вважає недоведеним факт існування заборгованості за кредитним договором № 6483161 від 18.05.2024. Також зазначає, що згідно Закону України «Про споживче кредитування», зокрема до статті 8, яка визначає порядок визначення реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальну вартість кредиту для споживача. обмежено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, який не може перевищувати 1 % (пункт 5 частини 8 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто зазначеною нормою права визначено, який саме розмір денної процентної ставки має діяти в договорах про споживче кредитування протягом визначених законом періодів. Враховуючи зазначене, наданий позивачем розрахунок не є належним та допустимим доказом у справі, та розрахунок відсотків в останньому зроблено всупереч чинному законодавству. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Враховуючи викладене, просить відмовити у позові ТОВ «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідач та його представник в судове засідання, призначене на 21.04.2026 не з`явилися, повідомлені належним чином про дату та час розгляду справи, заяв та клопотань від них не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 23.04.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

З`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач покликається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі та викладені у відзиві на позов обставини, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 18.05.2024 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №6483161 у вигляді електронного документа у відповідності до ст.11, ст.12, ЗУ "Про електронну комерцію". Відповідно до умов договору товариство зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 5000 грн. строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів (п.1.3.Договору). Згідно з п.1.5. Договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 20110 грн., денна процентна ставка складає 1,12%. Комісія за надання кредиту складає 391 грн., яка нараховується за ставкою 8,05% від суми кредиту одноразово. Згідно з п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за процентною ставкою 357,70% річних, проценти протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною ставкою - 511% річних від фактичного залишку кредиту. Періодичність здійснення платежів: в перший період - 30 днів, далі кожні 15 днів згідно Графіку платежів. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок карти НОМЕР_1(п.2.1. Договору) (а.с.7-9).

Сторони погодили та підписали графік платежів за Договором про споживчий кредит №6483161 від 18.05.2024, яким визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю (а.с.10).

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, в матеріалах справи міститься Анкета-заява на кредит та Заява на отримання кредиту №6483161, які підписані ОСОБА_1 та в яких містяться персональні дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови, що свідчить проте, що відповідач особисто та свідомо підписав кредитні документи на погодився на виконання умов Договору (а.с.11,16).

Ідентифікація позичальника ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) здійснена первісним кредитором ТОВ "Мілоан". Договір підписаний позичальником із застосуванням електроннного підпису одноразовим ідентифікатором 133706, що надісланий на номер його мобільного телефону НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ "Мілоан» від 14.10.2024 (а.с.13).

ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 5000 грн. 18.05.2024 шляхом їх перерахунку на картку НОМЕР_7, що підтверджується платіжним дорученням131407847, тобто ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за Договором про споживчий кредит виконало (а.с.15).

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за Договором №6483161, наданої ТОВ «Мілоан», вбачається, що нарахування процентів та штрафу первісним кредитором здійснено згідно умов Договору (а.с.14).

Також судом встановлено, що 24.09.2024 між ТзОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №110-МЛ, відповідно до якого ТзОВ «МІЛОАН» передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників (а.с.18-19).

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому - передачі Реєстру боржників від 24.09.2024, підтверджує факт переходу від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги заборгованості щодо боржників в кількості 2009 на загальну суму заборгованості 39824961,28грн., який є невід`ємною частиною Договору факторингу (а.с.23-24).

Відповідно до Витягу реєстру боржників від 24.09.2024 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги і до відповідача ОСОБА_1 в сумі 18300,40 грн. (а.с.26).

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором №6483161 від 18.05.2024, наданого «ФК «Кредит-Капітал», станом на 20.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 18300,40 грн, з яких : 5 000 грн. заборгованість за сумою кредиту; 8009,40 грн. - заборгованість по відсотках, 391 грн. - заборгованість за комісією, 4900 грн. - заборгованість по неустойці та/або процентах за порушення грошового зобов`язання (а.с.17).

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була надіслана претензія, згідно якої останнього було повідомлено про заміну кредитодавця згідно Договору про відступлення прав вимоги №110-МЛ та про обов`язок ОСОБА_1 погасити кредитну заборгованість, однак дана претензія залишилася не виконана (а.с.27).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №675-VIII) слідує,що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з п. 57 розд. IV Положення про організацію бухгалтерського обліку бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення № 75), інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Пунктом 62 Положення № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

В силу ст. 9 Закону України ««Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» виписка є первинним документом, який підтверджує розмір та наявність заборгованості про що наголосив Верховний Суд у Постанові від 25 травня 2021 року по справі № 554/4300/16-ц.

У Постанові від 22.04.2024 по справі № 559/1622/19 Верховний Суд роз`яснив, що у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі N 200/5647/18 (провадження N 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі N 760/7792/14-ц (провадження N 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі N 278/2177/15-ц (провадження N 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ". Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правового висновку Великої Палатою Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено.

Відповідно до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, яка визнається укладеною з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти договір позики у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за договором позики є певна грошова сума, що має бути сплачена позичальником позикодавцю.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

За загальним принципом кожна сторона цивільного спору зобов`язана суду довести свою позицію. Відповідач позов не визнає та подав заперечення, де висловив свою позицію, однак на підтвердження своїх заперечень не надав суду жодного доказу. Натомість позивачем на підтвердження укладення договору надано суду електронний доказ в паперовій формі (роздруківка тексту кредитного договору), підписаний сторонами у відповідності до ст.11 та ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, відтак сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Суд зазначає, що для укладення кредитних договорів (зокрема у електронному вигляді) сторонам таких договорів необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, відповідно нездійснення чи не завершення якоїсь дії унеможливлює його укладання і вивчивши матеріали справи, суд вважає, що всі ці дії були повністю здійснені сторонами. З матеріалів справи встановлено, що вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 5000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплати проценти за користування позикою та комісійну винагороду за користування позикою у порядку, визначеному у договорі, заяві на отримання кредиту та графіку платежів. Відповідач заперечує факт отримання коштів та не визнає виписку про рух коштів, однак на підтвердження своїх заперечень доказів не надав, хоча міг долучити кредитну історію і виписку по всіх своїх картах, щоб підтвердити, що гроші йому не зараховувались та отриманими кредитними коштами він не користувався, однак цього не зробив. Натомість позивач надав суду виписку з особового рахунку за кредитним договором, яка в силу ст. 9 Закону України ««Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є первинним документом, який підтверджує розмір та наявність заборгованості про що також наголосив Верховний Суд у Постанові від 25 травня 2021 року по справі № 554/4300/16-ц. Отже, позивач довів суду свою позицію, а відповідач - ні а відповідач то суд робить висновок, що відповідач скоріше за все намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Тому в цій частині доводи представника відповідача суд відхиляє і робить висновок, що 18.05.2024 виникли договірні відносини між первісним кредитором ТОВ "Мілоан", правонаступником якого є позивач, та відповідачем у зв`язку з укладенням Договору про споживчий кредит №6483161. ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні вказаного кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим відповідач погодився, підписавши електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Кредитний договір було укладено в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до відповідача і товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів. Суми, за тілом кредиту - 5000 грн., комісією - 391 грн. (що нараховується одноразово в момент видачі кредиту та не є відповідальністю у розумінні цивільного законодавства України), які підлягають стягненню, відповідають умовам договору та строку його дії згідно з п.1.3, 1.5, 1.5.1 Договору. Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги в цій частині позову обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення нарахованих відсотків за даним кредитним договором та заперечень відповідача, стосовно їх нарахувань, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно умов договору сума кредиту складає 5000 грн. (п.4.1.Договору), строк кредиту 360 днів, денна процентна ставка стандартна становить 1,12 % в день. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки нараховувалися кредитором за даним договором за період з 19.05.2024 по 23.09.2024 (на загальну кількість 98 днів) згідно з умовами п.1.5.2, п.1.6, п.2.3.1.2.Договору.

Однак, статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд зауважує, що оскільки між сторонами укладено споживчий договір (мета отримання кредиту - споживчі, особисті потреби), тому під час вирішення цього спору суд має, серед іншого, врахувати вимоги Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір №6483161 між сторонами укладено 18.05.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,12% є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому суд вважає неправомірними визначені в договорі процентні ставки, оскільки розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони також повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Отже, суд дійшов висновку про застосування до вказаних правовідносин зазначеного вище закону.

Судом самостійно здійснено розрахунок заборгованості по відсотках із застосуванням норм вказаного вище закону і визначено, що розмір відсотків протягом строку за який первісним кредитором нараховані відсотки, а саме: з 19.05.2024 по 23.09.2024 (98 днів), які здійснені в межах дії договору за процентною ставкою 1%, складає: 5000 грн (сума боргу) х 1% : 100 % х 98 (днів) = 4900 грн., і саме такий розмір буде правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам Закону. Відтак, в частині стягення нарахованих відсотків, суд позовні вимоги задовольняє частково.

Щодо стягнення суми по неустойці за порушення грношового зобов`язання, то суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про стягнення неустойки нарахованої згідно з п.4.1.Договору, то суд враховує, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року (з моменту введення в Україні воєнного, який неодноразово продовжено і триває на даний час) за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. За встановлених обставин стягнення неустойки, що є відповідальністю за неналежне виконання грошового зобов`язання, у розмірі 4900 гр. за кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним. Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Судом встановлено, що понесені ТОВ ФК «Кредит-Капітал" витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн., підтверджуються матеріалами справи: Договором про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025; Актом №Д/1506 наданих послуг правової допомоги від 20.08.2025; Детальним описом наданих послуг до Акту №Д/1506; Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093 адвоката Усенко М.І.; Ордером на надання правничої допомоги (а.с.29-41). Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, за відсутності заперечень з боку відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в розмірі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог сума судових витрат у справі, зокрема: судового збору, що становить 1362,20грн. (10291х2422,40/18300,40) та витрат на оплату правової допомоги, що становить 4498,69грн. (10291х8000/18300,40)

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №6483161 від 18.05.2024 в розмірі 10291 (десять тисяч двісті дев`яносто одну) гривню 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1362,20 грн. та 4498,69 грн. витрат на правову допомогу, а разом 5860 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 89 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 23.04.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «Райфайзен Банк», місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, 3-й поверх.

Представник позивача: АО "Апологет", код ЄДРПОУ41557199, адвокат Усенко Михайло Ігорович, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Представник відповідача: Москвічов Андрій Сергійович, РНОКПП НОМЕР_6 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3

Суддя О.М.Томілін