Рішення № 135966738, 08.04.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2-о/741/8/26

Єдиний унікальний номер 741/1467/25

РІШЕННЯ

іменем України

08 квітня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

присяжних Омельченко В.В., Самострол Л.М.,

секретар Кузьменка І.С.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Дічка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про оголошення фізичної особи померлою (загиблою),

УСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , заявник) через представника адвоката Дічка Віталія Сергійовича звернулась до суду із цією заявою.

В обґрунтування заяви зазначала, що вона є дружиною чоловіка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 17 червня 2005 року, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 отримала від ІНФОРМАЦІЯ_3 корінець сповіщення про безвісти зниклого № 21 від 05 грудня 2022 року, за змістом якого ОСОБА_1 04 грудня 2022 року зник безвісти за особливих обставин в районі населеного пункту Опитне Бахмутського району Донецької області.

ОСОБА_5 був призваний на військову службу під час мобілізації 10 червня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 і був направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , де він займав посаду водія 3-го відділення розвідувального взводу.

Обставини зникнення безвісти ОСОБА_5 встановлювались в рамках проведення військовою частиною НОМЕР_1 відповідного службового розслідування. Зі змісту акту службового розслідування від 14 грудня 2022 року за фактом зникнення безвісти 04 грудня 2022 року ОСОБА_5 та інших військовослужбовців було встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03 грудня 2022 року № 33 було сформовано зведений загін, до складу якого включено 22 особи військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , у тому числі і ОСОБА_5

04 грудня 2022 року у період часу з 08:50 год до 16:00 год, перебуваючи на бойовій позиції, під час активних штурмових дій агресора, унаслідок вибуху солдат ОСОБА_5 отримав поранення в область обох ніг та, перебуваючи під інтенсивним штурмовим вогнем противника, не встиг виконати команду змінити бойову позицію та вийти із займаної будівлі, здійснити переміщення на інші визначені бойові позиції, і залишився там.

За результатами вказаного службового розслідування було вирішено солдата ОСОБА_5 вважати таким, що зник безвісти.

08 грудня 2022 року відомості про зникнення ОСОБА_5 безвісти були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270300001238, що підтверджується відповідним витягом.

Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, № 20250717-3230 від 17 липня 2025 року, ОСОБА_5 зник на території бойових дій.

У відповідь на запит адвоката Державне підприємство «Український національний центр розбудови миру», яке виконує функції Національного інформаційного бюро, надало виписку з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, відповідно до якої станом на 04 серпня 2025 року інформація про перебування ОСОБА_5 у полоні відсутня.

Оголошення ОСОБА_5 померлим (загиблим) має для заявниці юридичне значення, оскільки слугує підставою для отримання виплат, передбачених законодавством, оформлення спадщини, усунення невизначеності у правовідносинах за участю свого чоловіка.

Заявник просила суд оголосити громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Носівським РВ УМВС України в Чернігівській області, уродженця міста Носівка Чернігівської області, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, померлим (загиблим) у ході виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини та участі в бойових діях, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, який перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій від дня вірогідної смерті (загибелі) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши місце смерті (загибелі) в районі населеного пункту Опитне Бахмутського району Донецької області. Датою смерті громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уважати 04 грудня 2022 року.

Ухвалою судді від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження з викликом заявників та заінтересованих осіб. Справу вирішено розглядати у складі судді та двох присяжних, визначених протоколом автоматизованого визначення присяжних Омельченко В.В. та Самострол Л.М. (а.с. 59, 61).

25 серпня 2026 року від представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Матієнка О.Б. через підсистему «Електронний суд» до суду надійшло пояснення третьої особи, яким останній просив суд залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим, а у разі незадоволення клопотання, викладеного у пункті 1, просив суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Привертав увагу на необхідність дотримання положень ст. ст. 293, 294 ЦПК України та залишення указаної заяви без розгляду на підставі існування спору про право. Уважав, що ключовою ознакою окремого провадження є безспірність. Відтак, у разі встановлення судом під час розгляду справи у порядку окремого провадження можливості виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у будь-якої особи внаслідок підтвердження наявності такого юридичного факту, про який просить заявник, суд має право залишити таку заяву без розгляду на підставі існування спору про право і роз`яснити учасникам справи, що вони мають право звернутися до суду на загальних підставах, у порядку позовного провадження. Звертаючись до суду з цією заявою заявник зазначала, що оголошення померлим ОСОБА_5 необхідне для отримання свідоцтва про смерть, оформлення спадщини та отримання одноразової грошової допомоги за загибель військовослужбовця при виконанні завдань по захисту Батьківщини. Таким чином, задоволення заяви у даній справі у порядку окремого провадження і оголошення ОСОБА_5 померлим безпосередньо впливатиме на права та обов`язки його спадкоємців, а також на їх право на отримання одноразової грошової допомоги (надалі за текстом ОГД), що свідчить про наявність спору про право. Водночас, задоволення заяви у даній справі у порядку окремого провадження вплине на права та обов`язки Міністерства оборони як органу, уповноваженого на прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, оскільки у разі задоволення заяви у заявника виникнуть підстави для звернення за виплатою ОГД. Окрім цього, бойові дії на території, де зник чоловік заявниці, не завершилися, а тому з урахуванням положень частини 2 статті 46 ЦК України в суду відсутні підстави для оголошення ОСОБА_5 померлим (а.с.79-83).

03 вересня 2025 року від представника заявника адвоката Дічка В.С. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погоджувався з доводами Міністерства оборони України. Зазначав, що оголошення чоловіка заявниці померлим (загиблим) є лише передумовою для виникнення у неї конкретного права. Встановивши це, заявниці необхідно буде звертатись до відповідної комісії Міністерства оборони України, яка і буде вирішувати питання про наявність чи відсутність у заявниці відповідного права. Таким чином уважає неспроможними твердження Міністерства оборони України про те, що оголошення чоловіка заявниці померлим створить у нього (Міністерства) відповідний обов`язок з призначення та виплати ОГД. Стосовно твердження Міністерства оборони України про те, що оголошення чоловіка померлим безпосередньо впливатиме на права та обов`язки його спадкоємців, то необхідно урахувати, що спадкоємцями ОСОБА_5 є його дружина заявниця у справі, діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , батько ОСОБА_4 , які є заінтересованими особами у справі. При цьому, батько ОСОБА_4 є громадянином російської федерації, останні декілька десятиліть проживає на території російської федерації та не належить до визначеного кола осіб, які мають право на призначення та отримання ОГД. При вирішенні питання про застосування у виниклих правовідносинах частини 2 статті 46 ЦК України просив урахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, а саме застосувати шестимісячний строк від дня загибелі, який обраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи (а.с.104-107).

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 04 грудня 2025 року заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Дічка В.С. було задоволено частково та залучено до участі в розгляді справи в якості заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код згідно ЄДРПОУ НОМЕР_5 (а.с. 139, 149).

26 січня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_5 до суду надійшли письмові пояснення щодо позову, у яких представник заінтересованої особи просив суд врахувати позицію, викладену у письмових поясненнях при ухваленні рішення у справі. В обґрунтування пояснення зазначав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право. Натомість, встановлення запитуваного заявницею факту не має жодного нормативного підґрунтя та фактично призведе до порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим. Посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року по справі № 755/11021/22, згідно з якою фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку є воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин суд може визнати фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (частина 2 статті 46 ЦК України). Оголошення особи померлою можливе після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Проте, воєнний стан, введений по всій території України з 24 лютого 2022 року, діє по теперішній час, що виключає можливість визнання особи померлою. Отже, звернення ОСОБА_1 із заявою про оголошення померлим ОСОБА_5 є передчасним (а.с. 167-171).

03 лютого 2026 року представник заявника адвокат Дічко В.С. у відповідь на письмові пояснення, надані до суду ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав власні додаткові пояснення, за змістом яких, з огляду на правові висновки, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року по справі № 755/11021/22, уважав, що відлік шестимісячного строку, визначеного частиною 2 статті 46 ЦК України, розпочався 18 лютого 2023 року. Заперечуючи щодо заяви, представник заінтересованої особи посилався саме на вказану постанову суду, а тому в його правовій позиції існують протиріччя. Таким чином, звернення до суду із цією заявою не є передчасним, оскільки строк шість місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі її чоловіка уже сплив (а.с.179-180).

У судовому засіданні 09 березня 2026 року заявник ОСОБА_1 вимоги заяви підтримала повністю та просила заяву задовольнити. Пояснила, що востаннє з чоловіком спілкувалась по телефону орієнтовно 01 грудня 2022 року, при цьому, місце свого знаходження ОСОБА_5 не зазначав. Також чоловік повідомляв, що підстави для хвилювання за його долю виникнуть тільки тоді, коли він не вийде на зв`язок через три дні. Тіла ОСОБА_5 ніхто з його побратимів не бачив. За життя шлюб між нею та ОСОБА_5 розірваним не був.

Представник заявника адвокат Дічко В.С. у судових засіданнях заяву ОСОБА_1 підтримав. Привертав увагу суду, що зібрані у справі матеріали доводять факт загибелі (смерті) ОСОБА_5 під час виконання обов`язків військової служби, завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності. Указана подія мала місце в районі ведення бойових дій поблизу населеного пункту Опитне Бахмутського району Донецької області. Заявник позбавлена в інший спосіб, аніж у судовому порядку, встановити факт загибелі свого чоловіка. Встановлення факту смерті ОСОБА_5 надасть можливість ОСОБА_1 реалізувати їй та дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свої спадкові права та отримати соціальні гарантії та пільги, передбачені для членів сім`ї загиблого військовослужбовця.

Стороною заявника до суду подано письмове клопотання про виклик до суду як свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_6 та лейтенанта ОСОБА_7 , яке судом задоволено. Повістки про виклик надіслано на адресу Міністерства оборони України (а.с. 196, 202, 219, 217).

У судові засідання заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`являлись, 23 серпня 2025 року подали до суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі, заяву матері ОСОБА_1 підтримали та просили її задовольнити, не заперечували щодо ухвалення судового рішення без їх присутності (а.с.101,102).

У судові засіданні заінтересована особа ОСОБА_4 неодноразово не з`являвся, судом установлено, що останній є громадянином російської федерації, зареєстрований у пос. Полярний Шмідтовського району Чукотського автономного округу. Виклик до суду як заінтересованої особи у справі здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (а.с.23,114, 138, 158, 204, 221).

У судові засіданні представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 Кирдан Ю.В. не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. У письмових поясненнях від 26 січня 2026 року просив суд розглядати справу без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.171).

У судові засіданні представник заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 не з`являвся. Відповідно до наявної у матеріалах справи інформації військова частина НОМЕР_1 розформована, а правонаступником є ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.142).

Представник Міністерства оборони України та військової частина НОМЕР_1 до суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Отже, заінтересовані особи у справі та їх представники на власний розсуд розпорядилася своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши пояснення сторони заявника, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, суд робить нижченаведений висновок.

Так, частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодекс України, частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

Судом установлено, що 17 червня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було укладено шлюб, прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_9 , дружини ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб 17 червня 2005 року серії НОМЕР_2 (а.с.18).

Від шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_1 мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.20, 22).

Заявниця стверджувала, що батьком ОСОБА_5 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місто Носівка, Чернігівської області, паспорт громадянина російської федерації, виданий 08 02 20006 року, код підрозділу 872-009, який зареєстрований у пос. Полярний Шмідтовського району Чукотського автономного округу (а.с.23).

З 06 грудня 2006 року ОСОБА_5 був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 (а.с.17).

05 грудня 2022 року сповіщенням № 21 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 та прохав сповістити гр. ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що її чоловік водій 3 відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_11 24 лютого 2022 року, зник безвісти 04 грудня 2022 року в результаті штурмових дій зі сторони збройних сил російської федерації поблизу населеного пункту Опитне Бахмутської територіальної громади Донецької області (а.с.24).

08 грудня 2022 року до ЄРДР за № 12023270300001238 були внесені відомості за фактом звернення ОСОБА_1 щодо безвісного зникнення чоловіка ОСОБА_5 , мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який проходив військову службу поблизу населеного пункту Опитне Бахмутської територіальної громади Донецької області. Правова кваліфікація: ст. 115 ч. 1 (а.с.15).

11 липня 2023 року ОСОБА_5 набув статусу особи, зниклої безвісти на території бойових дій, відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, № 20250717-3230 від 17 липня 2026 року (а. с. 26-27).

05 серпня 2025 року Державне підприємство «Український національний центр розбудови миру», яке виконує функції Національного інформаційного бюро, повідомило адвоката В. Дічка, що відомості про ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , внесені до Реєстру НІБ, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні. Інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , до НІБ не надходила (а.с. 28-29, 30).

04 грудня 2022 року наказом № 320 командира військової частини НОМЕР_1 було призначено службове розслідування по факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_5 (а.с.31).

З матеріалів службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України з метою встановлення обставин по факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_5 (розпочате 04 грудня 2022 року, закінчено 14 грудня 2022 року) убачається, що 03 грудня 2022 року зведений бойовий підрозділ відповідно до бойового розпорядження та наказу командира військової частини НОМЕР_1 зайняв визначені бойові позиції на околицях населеного пункту Опитне, РОП «Малой» Донецької області. Того дня 03 грудня 2022 року у вечірній час та наступної доби 04 грудня 2022 року у нічний час військовослужбовець ОСОБА_5 разом з іншими військовослужбовцями перебували на своїх бойових позиціях, які розташовувалися в одному приміщенні двоповерхової місцевої школи. Військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 : старший сержант ОСОБА_6 та лейтенант ОСОБА_7 бачили, що після одного з ворожих пострілів із гранатомету РПГ-7, внаслідок вибуху, солдат ОСОБА_5 отримав поранення в область обох ніг. Перебуваючи під інтенсивним вогнем противника, солдат ОСОБА_5 не встиг вийти з будівлі школи, здійснити переміщення на інші визначені бойові позиції і залишився там, прикриваючи інших військовослужбовців. Повернутись за пораненим військовослужбовцем ОСОБА_5 не представилось можливим внаслідок активних штурмових дій противника, з подальшим зайняттям ворогом цих бойових позицій. Таким чином, подальша доля військовослужбовця ОСОБА_5 невідома. За висновком розслідування, комісією запропоновано оголосити наказом по військовій частині службове становище солдата ОСОБА_5 , як зниклого безвісти (а.с.32-37).

Обставини, зазначені в акті службового розслідування також стверджуються письмовими поясненнями лейтенанта ОСОБА_7 (а.с.38-39), старшого сержанта ОСОБА_6 (а.с.40-41), витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 грудня 2022 року № 33 «Про формування зведеного загону» (а.с.42), витягами з журналів ведення бойових дій за 03 грудня 2022 року, ІНФОРМАЦІЯ_13 (а.с. 43-47).

Відповідно до наказу від 14 грудня 2022 року № 320/1 командира військової частини НОМЕР_1 за результатами службового розслідування щодо зниклого безвісти солдата ОСОБА_5 службове розслідування вважається завершеним, солдат ОСОБА_5 вважається зниклим безвісти, по якому відсутня інформація, що він добровільно здався у полон чи був захопленим, був поранений чи загинув, самовільно залишив місце служби (а.с.48, 49).

Згідно зі службовою характеристикою, наданою безпосереднім командиром лейтенантом ОСОБА_10 2022 року ОСОБА_5 характеризувався з позитивної сторони (а.с.50).

26 березня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_14 повідомило ІНФОРМАЦІЯ_15 суд, що колишні військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_7 та старший сержант ОСОБА_6 у структурних підрозділах військову службу не проходять, поточне місце проходження військової служби невідоме. З огляду на отриману інформацію, сторона заявника на подальшому виклику до суду як свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не наполягала.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Так, статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Особливості нарахування та отримання родичами загиблих військовослужбовцям передбачені Постановою Уряду від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Статтею 46 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (ч. 2 ст. 46 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 49 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Відповідно до ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про оголошення особи померлою (п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

На підставі досліджених обставин справи, суд зазначає, що в даній справі відсутній спір про право, що не виключає її розгляд у порядку окремого провадження

Так, дослідженими в судовому засіданні матеріалами встановлено, що заявник є дружиною, а, отже, є спадкоємцем першої черги за законом у разі смерті ОСОБА_5 , а також особою, яка має право на отримання від держави соціальних виплат, пов`язаних із проходженням ОСОБА_5 служби в ЗС України.

Також судом не встановлено наявності інших фізичних чи юридичних осіб, які б могли мати реальний чи потенційний спір із заявником, пов`язаний із оголошенням ОСОБА_5 померлим.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 686/11198/22 суд дійшов висновку про те, що Міністерство оборони України має бути залучено до участі у розгляді даної категорії справ як заінтересована особа, зазначивши наступне.

Разом з цим, необхідність залучення до участі у справах зазначеної категорії Міністерства оборони України, зумовлена також і тим, що визнання у судовому порядку військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим є підставою для виключення його зі списків особового складу військової частини та припинення виплати членам його сім`ї грошового забезпечення.

Зазначене випливає із положень статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якою передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За змістом статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Заявник у силу вищезазначених приписів закону у разі оголошення ОСОБА_5 померлим має право на призначення та отримання грошових виплат. Таким чином, оголошення фізичної особи померлою у даному випадку не пов`язується із наступним вирішенням спору про право між нею та Міністерством оборони України.

Заявник відповідно до положень ст. 306 ЦПК України указала мету, для якої слід оголосити померлим ОСОБА_5 , що автоматично спір між нею та Міністерством оборони України не породжує. ОСОБА_1 не заявляє будь-яких вимог майнового характеру та не обґрунтовує свою заяву наявністю будь-якого майнового спору за наслідками оголошення ОСОБА_5 померлим (загиблим).

Суд привертає увагу, що заінтересована особа Міністерство оборони України не заперечує права заявника на отримання допомоги та не оспорює її ( ОСОБА_1 ) шлюбні стосунки із ОСОБА_5 , не вказує, що останнього визнано безвісті відсутнім не під час виконання обов`язків військової служби, тощо.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» відзначено, що необхідно відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.

Підставою для оголошення фізичної особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, Верховний Суд дійшов висновку, що за змістом частини 2 статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини 2 статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини 2 статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики.

Воєнний стан це конкретний правовий режим, який запроваджується у випадку загрози або фактичного нападу на країну іншою державою чи навіть кількома державами. Воєнні дії це організоване застосування військ, сил і засобів для воєнних операцій на суші, на морі, в повітрі, тощо.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Джерелом офіційної інформації про такі території та характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, який наразі втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій № 376 від 28 лютого 2025 року, проте був чинним на час ймовірної смерті ОСОБА_5 .

У Переліку містилось сел. Опитне Бахмутської міської територіальної громади (на території якої згідно з Актом службового розслідування від 04 грудня 2022 року солдат ОСОБА_5 зник безвісти), дата виникнення можливості бойових дій 24.02.2022, дата припинення можливості бойових дій: 17 лютого 2023 року.

Разом з тим, у пунктах 97-100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, зазначено, що не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій (п.99).

У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності (п.100).

Як вбачається із матеріалів справи, причинами та умовами, що сприяли зникненню безвісти військовослужбовця військової служби за мобілізацією солдата ОСОБА_5 є безпосередня участь у бойових діях, пов`язаних із захистом Батьківщини, стримуванням і відсіччю збройної агресії рф проти України.

Викладені у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 14 грудня 2022 року факти щодо обставин зникнення безвісти солдата ОСОБА_5 дають підстави вважати, що 04 грудня 2022 року останній зник безвісти за обставин, що загрожували йому смертю, в зоні ведення бойових дій під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини.

Таким чином, наявні у справі докази з високим ступенем вірогідності дозволяють припустити ймовірну загибель ОСОБА_5 , а тому зволікання у визнанні його померлим буде невиправданим і не відповідатиме принципам правової визначеності, гуманізму, розумності та добросовісності.

При цьому, встановлення факту смерті ОСОБА_5 є необхідним заявнику для отримання права на звернення із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, на отримання статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця; на отримання можливості користування пільгами, передбаченими для членів сімей військовослужбовців Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на отримання відповідних соціальних виплат та на спадкування.

За результатами дослідження та аналізу матеріалів справи, з урахуванням конкретних її обставин, суд вбачає за необхідне розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_5 померлим від дня настання події, яка спричинила його загибель, ураховуючи, що ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є безпосереднім наслідком воєнних дій.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У судовому засіданні було достовірно встановлено, що вимоги заяви є обґрунтованими, належним чином підтвердженими дослідженими судом доказами, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд роз`яснює, що відповідно до норм ч. 1 ст. 309 ЦПК України у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи, суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 293, 294, 305-308, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 46 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про оголошення фізичної особи померлою задовольнити.

Оголосити громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця міста Носівка Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, який зник безвісти 04 грудня 2022 року в районі населеного пункту Опитне Бахмутського району Донецької області, під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення захисту національної безпеки і оборони України, у складі військової частини НОМЕР_1 , - померлим.

Датою смерті громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уважати 04 грудня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ;

заінтересовані особи:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

Міністерство оборони України, адреса місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022;

Військова частина НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження правонаступника: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ;

ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлено та оголошено 08 квітня 2026 року

Суддя Анатолій КРУПИНА

Присяжні Валентина ОМЕЛЬЧЕНКО

Любов САМОСТРОЛ