Ухвала суду № 135965756, 24.04.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/539/2026

Справа № 679/240/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

судді Гавриленко О. М.,

секретар судового засідання Дмітрієва О. В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Нетішин в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради; Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини,

за участю представника відповідача адвоката Пеліх Є. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що 28.07.2016 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстровано у Нетішинському міському відділі реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Хмельницькій області, а з вересня 2017 року вони разом проживали в Чеській Республіці, де у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_4 . Відповідач виявився особою неврівноваженою, агресивною, він зловживає спиртними напоями. Вона систематично зазнавала від нього психологічного, фізичного та фінансового насилля, в тому числі в присутності малолітньої дитини, декілька разів намагалась від нього піти, та це не вдавалось. В червні 2025 року вона за сімейними обставинами була змушена виїхати в Україну разом з донькою і вирішила до відповідача не повертатись та подала на розлучення. 28.10.2025 Нетішинським міським судом Хмельницької області було прийнято рішення про розірвання шлюбу між сторонами. Таким чином, з 30.06.2025 вона з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 у двокімнатній квартирі, яку вона успадкувала від своїх батьків. В місті Славута дитина відвідує дитячий садочок та приватні розвиваючі заклади, має свого педіатра, спілкується українською мовою, а позивач працює віддалено. Також у позові позивач зазначила, що відповідачем подано позов до суду Чеської Республіки про повернення дитини, в якому відповідачу було відмовлено.

З урахуванням викладено, зазначаючи що відповідач чинить перешкоди процесу належного виховання та утримання дитини, намагається зруйнувати стосунки позивача із донькою, чинить стосовно позивача психологічний тиск та залякування, позивач звертається до суду із даним позовом та просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12.03.2026 позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради. Підготовче засідання призначено 03.04.2026 яке не відбулося року у зв`язку із оголошенням сигналу оповіщення «Повітряна тривога», наступна дата підготовчого засідання визначена на 23.04.2026.

03.04. 2026 від представника відповідача адвоката Пеліх Є. І. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позивача просить суд відмовити у задоволенні позову. Серед іншого представник відповідача у відзиві на позов зазначає, що відповідач більше 25 років не проживає на території України. З 2011 року він має дозвіл па постійне місце проживання у Чеській Республіці, де фактично і проживає весь час. Сторони по справі уклади шлюб на території України 28.07.2016, після чого разом переїхали на постійне місце проживання на територію Чеської Республіці. ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі сторін на території Чеській Республіці в місті Нимбурк народилася донька ОСОБА_3 . Дитина з народження до ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживала на території Чеської Республіки. Майже від народження отримала дозвіл на постійне місце проживання в Чеської Республіки. Проживаючи фактично родиною та перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, в 2025 році у позивача по справі виникла нагальна необхідність прибути на територію України, для вирішення важливих питань щодо свого безвісті зниклого сина від першого шлюбу. Позивач наполягала на тому, щоб малолітня донька поїхала в Україну разом з нею не більше ніж на 2 тижні, відповідно з обов`язковим поверненням додому в Чеську Республіку. Перебуваючи вже на території України, через певний час позивач повідомила відповідача, що вона не повернеться до нього, дитину вивезла назавжди і позбавить батька спілкування з нею. Наголошує, що при вирішенні питання тимчасового відвідування України, на той подружжям не обговорювалось питання вивезення дитини па постійне місце проживання на територію України. Позивач в одразу після приїзду на територію України в односторонньому порядку без повідомлення суду фактичного місця проживання відповідача розірвала шлюб, про що потім повідомила відповідача.

Зрозумівши, що дружина вивезла дитину на постійне місце проживання в іншу країну без спільного погодження, до того ж де тривають активні військові дії, відповідач розпочав вчинення активних дій щодо повернення дитини на територію її постійного безпечного місця проживання.

08.10.2025 відповідач звернувся до Районного суду у місті Нимбурк в Чеській Республіці, підсудність якому визначена згідно норм законодавства Чеської Республіки за місцем постійного проживання дитини, з позовною заявою до позивача про визначення порядку виховання та утримання неповнолітньої доньки на період до та після розірвання шлюбу батьків, визначення місця проживання дитини, та клопотанням про забезпечення позову. За даною заявою 08.08.2025 в Районному суді в місті Нимбурк відкрито провадження у справі щодо визначення порядку здійснення батьківських прав та обов`язків і утримання на період до та після розірвання шлюбу, а також щодо спору між батьками з питань здійснення батьківської відповідальності та розпочато слухання, останнє засідання призначено на 16.04.2026.

17.10.2025 відповідач звернувся до Управління міжнародного правового захисту дітей в Чеській Республіці із запитом на повернення дитини за місцем її постійного проживання. Даний запит скеровано на Міністерство юстиції України, наразі триває розгляд цієї справи.

Також у відзиві відповідач викладає обставини, яким обґрунтовує свої заперечення проти позову.

03.04.2026 від представника відповідача адвоката Пеліх Є. І. до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, оскільки 08.10. 2026 за заявою відповідача в Районному суді в місті Нимбурк відкрито провадження у справі щодо визначення порядку здійснення батьківських прав та обов`язків і утримання на період до та після розірвання шлюбу, а також щодо спору між батьками з питань здійснення батьківської відповідальності та розпочато слухання, останнє засідання призначено на 16.04. 2026, а 17.10.2025 відповідач звернувся до Управління міжнародного правового захисту дітей в Чеській Республіці із запитом на повернення дитини за місцем її постійного проживання. Даний запит скеровано на Міністерство юстиції України, наразі триває розгляд цієї справи. На підставі викладеного вище, враховуючи п. 16 Конвенції про цивільно правові аспекти міжнародного викрадення дітей представник вважає, що провадження у даній справі необхідно зупинити до вирішення справи № 15 Nc 58/2025-29 Районним судом в місті Нимбурк.

В підготовче судове засідання з`явилися позивач ОСОБА_1 та представник відповідача адвокат Пеліх Є. І.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явився, але про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, оскільки про таке було повідомленого його представника в порядку визначеному законом.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради у підготовче засідання не з`явився, але про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області у підготовче засідання не з`явився, але про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, надіславши суду висновок органу опіки та піклування.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача адвокат Пеліх Є. І. своє клопотання про зупинення провадження у справі з підстав викладених нею у письмовому клопотанні підтримала та просила його задовольнити. Додатково зазначила, що наступне засідання по справі № 15 Nc 58/2025-29 щодо визначення порядку здійснення батьківських прав та обов`язків і утримання на період до та після розірвання шлюбу, а також щодо спору між батьками з питань здійснення батьківської відповідальності, де сторонами є позивач і відповідач по даній справі, Районним судом в місті Нимбурк призначено на 14.05.2026.

Позивач ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки вважає, що суд України зможе більш об`єктивно вирішити спір, за місцем проживання дитини, а відповідач не позбавлений права приймати участь у даній справі, а її участь у розгляді справи судом Чеської Республіки ускладнена, так як необхідна присутність перекладача. Також позивач пояснила, що Районним судом в місті Нимбурк дійсно розглядається справа щодо визначення порядку здійснення батьківських прав та обов`язків і утримання на період до та після розірвання шлюбу, а також щодо спору між батьками з питань здійснення батьківської відповідальності, де вона і відповідач є сторонами, наразі триває судовий розгляд, позивач приймає участь у розгляді цієї справи. Окрім цього позивач додатково зазначила, що, на її думку звичним місцем проживання дитини є Україна, зокрема м. Славута, дитина розмовляє українською мовою, в родині батьки з нею теж спілкувалися українською мовою, чеської мови дитина не знала. При цьому позивач визнала, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту свого народження і до моменту приїзду в Україну (30.06.2025) проживала разом із батьками в Чеській Республіці, де відвідувала дитячий садочок, та мала дозвіл на проживання на території Чеської Республіки.

Суд вивчивши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, заслухавши думку позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до копії свідоцтва про народження батьками дитини ОСОБА_5 є позивач та відповідач, а дитина ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася у м. Нимбурк Чеська Республіка (а. с. 20).

Дитина ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Нимбурк Чеська Республіка, з дати свого народження та до моменту приїзду в Україну (30.06.2025) проживала разом із батьками в Чеській Республіці, а з 30.06.2025 проживає разом з матір`ю позивачем по справі у м. Славута Шепетівського району Хмельницької області, куди була вивезена на постійне місце проживання матір`ю без згоди батька. Вказані обставини не заперечуються сторонами, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідувала дитячий садок Подєбради, бюджетну організацію, з 01.09.2022 по 31.08.2025 (а. с. 98 зворот).

Рішенням Департаменту з питань надання притулку та міграційної політики від 11 квітня 2019 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано дозвіл на постійне проживання у Чеській Республіці (а. с. 109 зворот).

25.12.2025 до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від Міністерства юстиції України, через Управління про міжнародно-правовий захист дітей Чеської Республіки, надійшла заява ОСОБА_7 , складена на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, щодо забезпечення повернення його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з України до Чеської Республіки, яка утримується на території України її матір`ю ОСОБА_8 . Запит на повернення дитини відповідачем було подано 17.10.2025 (а. с. 44-45, 46-51).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Компетенційна складова цього поняття пов`язана із наявністю юрисдикції для розгляду справ і правильним використанням судами функціональних повноважень за результатами розгляду справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), вислів «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Так, ЄСПЛ зазначає, що правильно мають застосовуватися і функціональні повноваження суду, що перш за все, пов`язано з наявністю юрисдикції для вирішення спору.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 497 ЦПК України).

Права та обов`язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 671, 674 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (стаття 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися (частина перша статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Україна, згідно із Законом від 11.01.2006 № 3303-IV, є учасницею Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі - Гаазька конвенція 1980 року), а також згідно із Законом від 14.09.2006 № 136-V учасницею Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей (далі - Гаазька конвенція про батьківську відповідальність 1996 року).

Метою Гаазької конвенції 1980 року є забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав, та забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших Договірних державах.

Питання набуття, здійснення, припинення чи обмеження батьківської відповідальності, а також її делегування, права опіки, в тому числі права стосовно піклування про особу дитини та, зокрема, право визначати місце проживання дитини, а також права на спілкування, у тому числі право брати дитину на обмежений період у місце інше, ніж звичайне місце проживання дитини, охоплюються предметною сферою застосування Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року.

Відповідно до статті 5 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини.

У разі неправомірного переміщення або утримування дитини органи Договірної Держави, в якій дитина мала звичайне місце проживання безпосередньо до переміщення або утримування, зберігають свою юрисдикцію доти, доки дитина не набуде звичайного місця проживання в іншій Державі та a) кожна особа, установа або інший орган, які мають права опіки, не погодяться з переміщенням або утримуванням або b) дитина не проживає в такій іншій державі протягом періоду, що становить принаймні один рік після того, як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місцеперебування дитини; не триває розгляд прохання про повернення, поданого в цей період, та дитина прижилася в новому середовищі (пункт 1 статті 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року).

За правилами Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року у разі неправомірного переміщення або утримування дитини держава, в якій дитина зазвичай проживала безпосередньо перед переміщенням або утримуванням, зберігає юрисдикцію відповідно до статті 5, за умови дотримання певних умов відповідно до статті 7 цієї Конвенції. Стаття 7 цієї Конвенції встановлює форму збереження юрисдикції держави, в якій дитина мала звичайне місце проживання безпосередньо до переміщення чи утримування.

Для застосування пункту «b» частини першої статті 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року потрібно встановити такі обставини:

1) дитина проживає в іншій державі не менше одного року після того як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місце перебування дитини;

2) протягом цього періоду не було заявлено вимоги про повернення дитини;

3) дитина адаптувалася до нового середовища.

Відповідно до статті 16 Гаазької конвенції 1980 року після одержання повідомлення про незаконне переміщення або утримування дитини відповідно до статті 3, судові або адміністративні органи Договірної держави, на територію якої була переміщена дитина, або на території якої вона утримується, не буде вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визначено, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного суду у своїй постанові від 18 вересня 2023 року по справі № 545/2247/18 зауважила, що:

у разі встановлення обставин: (а) дитина проживає в іншій державі не менше одного року після того як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місце перебування дитини; (б) протягом цього періоду не було заявлено вимоги про повернення дитини; (в) дитина адаптувалася до нового середовища, за правилом пункту «b» частини першої статті 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року припиняється юрисдикція суду Договірної Держави попереднього звичайного місця проживання дитини з вирішення цього спору у зв`язку з набуттям нею нового постійного (звичайне для дитини) місця проживання;

юрисдикція з вирішення спору про місце проживання дитини, у разі її неправомірного переміщення, визначається за місцем проживання дитини лише за наявності умов, передбачених пунктом «b» частини першої статті 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, у сукупності;

правилами щодо юрисдикції, закріплені у Гаазькій конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, запроваджено загальний підхід до визначення юрисдикції, який забезпечує визначеність для сторін, і може, таким чином, сприяти недопущенню спроб пошуку «зручного суду» через міжнародне викрадення дітей. Правило статті 5 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року визначає місце постійного проживання дитини як первинну підставу для визначення юрисдикції, сприяє зверненню батьків до влади з питань опіки, доступу/контактів і переміщення в тих Договірних Державах, де їх дитина живе, замість її вивезення до інших юрисдикцій для вирішення таких питань.

Виходячи з того, що юрисдикція держави у вирішенні даної категорії спорів пов`язується саме з поняттям постійного (звичайного) місця проживання дитини, суд повинен визначити чи має право на розгляд справи, виходячи з доведеності факту саме постійного (звичайного) місяця проживання дитини.

Визначення поняття «постійне/звичайне місце проживання» Конвенцією не визначено.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 17.08.2022 (справа № 613/11185/19) звичайне місце проживання дитини варто розуміти як таке місце, існування якого доводить певний ступінь прив`язаності дитини до соціального та сімейного її оточення. Звичайне місце проживання відповідає місцю, яке відображає певний ступінь інтеграції дитини в соціальне і сімейне середовище. З цією метою, зокрема, повинні братися до уваги тривалість, регулярність, умови і причини перебування на території держави-члена і переїзду сім`ї в цю державу, громадянство дитини, місце і умови відвідування школи, мовні знання, а також сімейні та соціальні відносини дитини в цій державі. Звичайне місце проживання підтверджується: відвідуванням дошкільного навчального закладу садка, школи, різноманітних гуртків, у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв`язки тощо.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції має бути встановлено, що таке місце проживання існувало та збереглося задля обґрунтування того, що юрисдикція суду України є/зберігається для вирішення спору по суті вимог, адже зі зміною звичайного місця проживання дитини припиняється юрисдикція суду України на вирішення спору про визначення місця її проживання.

Як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень сторін, даний позов про визначення місця проживання дитини надійшов до суду в той час, коли постійне (звичне) місцем проживання семирічної дитини ОСОБА_3 , яка народилася у Чеській Республіці, було на території Чеської Республіки, оскільки дитина від дня свого народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до моменту приїзду в Україну (30.06.2025), тобто майже протягом 6 років 6 місяців свого життя, проживала разом із батьками в Чеській Республіці, де відвідувала дитячий садочок. А лише з 30.06.2025, тобто менше одного року, проживає разом з матір`ю позивачем по справі у м. Славута Шепетівського району Хмельницької області, куди була вивезена на постійне місце проживання матір`ю без згоди батька.

Таким чином судом встановлено, що станом на момент відкриття провадження у справі за даним позовом, дитина ОСОБА_3 не набула нового постійного (звичайного для дитини) місця проживання на території України.

Відповідач ОСОБА_2 не погодився із переміщенням дитини до України та своєчасно протягом одного року, з моменту коли він дізнався про місце перебування дитини, а саме 17.10.2025 через Управління про міжнародно-правовий захист дітей Чеської Республіки звернувся до Міністерства юстиції України, на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, з заявою щодо забезпечення повернення його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з України до Чеської Республіки, яка утримується на території України її матір`ю ОСОБА_8 .

Тобто судом не встановлено сукупність обставин, за правилом пункту «b» частини першої статті 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, для припинення юрисдикції суду Договірної Держави попереднього звичайного місця проживання дитини з вирішення цього спору, а саме Чеської Республіки.

Частиною першою статті 8 Конвенції про батьківську відповідальність 1996 року встановлено, що як виняток, якщо орган Договірної Держави, який має юрисдикцію відповідно до статей 5 або 6, вважає, що орган іншої Договірної Держави здатний краще в конкретному випадку визначити найвищі інтереси дитини, він може: або звернутися до іншого органу, безпосередньо або за допомогою центрального органу своєї Держави, з проханням здійснити свою юрисдикцію вживати такі заходи захисту, які вважає за необхідні; або зупинити розгляд справи та запропонувати сторонам подати таке прохання до органу тієї іншої Держави.

Водночас, орган Договірної Держави, який має юрисдикцію відповідно до статей 5 Конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, - суд Чеської Республіки, в провадженні якого перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , у якій серед іншого ставиться питання про визначення місця проживання дитини з батьком, не звертався до органів України з проханням здійснити свою юрисдикцію.

Також судом не встановлено обставин для визначення юрисдикції даного спору до юрисдикції національних судів України, відповідно до ст. 6 Конвенції про батьківську відповідальність 1996 року.

Суд вважає, що в залежності від встановлення обставин того, чи підлягає спір вирішенню судам України, судам належить або вирішити спір по суті, або закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду судами України в порядку цивільного судочинства.

Отже у цій справі вирішення вимог позивача ОСОБА_1 не належить до юрисдикції національних судів України, а тому у суду відсутні правові підстави для ухвалення рішення по суті спору.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не вирішувати справу по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

При виборі і застосуванні вказаних норм права до спірних правовідносин суд, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 18.09.2023 по справі № 545/2247/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, передбачених п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України. Водночас, враховуючи викладене вище, судом не встановлено підстав для зупинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а тому клопотання представника відповідача адвоката Пеліх Є. І. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 19, 255, 256, 259, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Пеліх Євгенії Ігорівни про зупинення провадження у справі відмовити.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради; Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що цей спір віднесено до юрисдикції суду Чеської Республіки.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Гавриленко