Рішення № 135964412, 24.04.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5652/25

пр.№ 2/464/918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

секретар судового засідання Михайлів О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі ТОВ «Українські фінансові операції») звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №4675835 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в розмірі 40874,29 грн. В обґрунтування позовних вимог покликалось на те, що 23.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4675835 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 15000 грн; строк кредиту 360 днів: з 23.05.2024 по 18.05.2025; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; на пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,1 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_2 виконало та надало йому кредит в сумі 15000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ «Універсал Банк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 31.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4675835 від 23.05.2024 на загальну суму 35361,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 14999,98 грн, заборгованості за процентами 15299,32 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам 5062,5 грн. Станом на дату укладання договору факторингу від 31.03.2025 № 31-1/03/2025, строк дії договору № № 4675835 від 23.05.2024 не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу, а саме 01.04.2025 донараховано відсотки за 47 календарних днів, що складають 10574,98 грн. Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора. У зв`язку із порушенням зобов`язань заборгованість за кредитним договором станом становить 40874,29 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. Окрім цього, у порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України позивач просить зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника, позов підтримав в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями частин 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (п. 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 23.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №4675835 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Так, за взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 15 000 грн.; згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; відповідно до п. 1.4.1 стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаному в п. 1.3 цього договору; На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Підписанням Договору відповідач підтвердив, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття Клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання, та яка розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися; дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Клієнт погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не впливають на зобов`язання Клієнта, передбачені цим Договором (п. 9.9 Договору).

Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, про що свідчить п. 10 договору кредиту, реквізити та підпис сторін.

Також з наданого позивачем паспорта споживчого кредиту від 23.05.2024 встановлено, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено суму кредиту 15000 грн, строк кредитування: 360 днів, мету отримання: споживчі (особисті) потреби, спосіб надання кредиту: шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеної споживачем.

Відповідно до вищевказаних умов, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 15 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Згідно з інформацією АТ «УкрСиббанк», наданою суду на виконання ухвали від 13.01.2026, банківська картка №НОМЕР_1 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). На зазначену банківську картку 23.05.2024 були зараховані грошові кошти в сумі 15 000 грн.

Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» виконало взяті на себе зобов`язання та перерахувало на картковий рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 15 000 грн.

31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №31-1/03/2025, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №4675835 від 23.05.2024 перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції».

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №31-1/03/2025від 31.03.2025 ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 35361,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 14999,98 грн, заборгованості за процентами 15299,32 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам 5062,5 грн.

Згідно з розрахунком, наданим представником позивача, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №4675835 від 23.05.2024 становить 40 874,29 грн., з яких: 14 999,98 грн заборгованість за кредитом; 15 299,32 грн заборгованість за нарахованими процентами первісним кредитором, 10799,04 грн заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за період з 01.04.2025 до 18.05.2025 включно.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, право вимоги за договором №4675835 від 23.05.2024 перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції».

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за договором №4675835 від 23.05.2024, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача 14 999,98 грн в рахунок погашення тіла позики (основного боргу) підлягає задоволенню.

Проте суд не може погодитися з розрахунком заборгованості за процентами, з огляду на таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже, починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року денна ставка не більше 1,5%, а з 20 серпня 2024 року денна ставка не більше 1%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4675835 укладено 23 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а відтак до такого договору слід застосувати положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням перехідних та прикінцевих положень.

Як видно з розрахунку заборгованості за договором №4675835 від 23.05.2024 відповідач не дотримувався, встановленого графіку платежів. Так, з 23.05.2024 до 21.06.2024 включно первісним кредитором нараховувались відсотки за ставкою 0,01% в день. Надалі, з 22.06.2024 до 25.09.2024 включно відсотки нараховувались за ставною 1,5 % в день. Станом на 25.09.2024 заборгованість за процентами становила 15299,32 грн. з урахуванням здійсненої відповідачем оплати в загальній сумі 6 344,74 грн, з яких 6344,72 грн зараховано в рахунком погашення заборгованості за процентами.

Окрім цього, позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» в межах строку дії договору №4675835 від 23.05.2024, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, з дати факторингу 01.04.2024 донараховано відсотки за процентною ставною 1,5% в день за 48 календарних днів по 18.05.2024 включно у сумі 10 574,98 грн.

Проте, з урахуванням ст. 18 та п. 17 «Прикінцеві та перехідні положень» Закону України «Про споживче кредитування», нараховані первісним кредитором та позивачем відсотки з 20.08.2024 необхідно перерахувати, а саме:

- з 23.05.2024 до 21.06.2024 включно 30 днів по 0,01% в день 45 грн;

- з 22.06.2024 до 19.08.2024 включно 59 днів по 1,5% в день 13 274,41 грн;

- з 20.08.2024 до 25.09.2024 включно 37 днів по 1 % в день 5 549,63 грн;

- 01.04.2025 до 18.05.2025 включно 48 днів по 1% в день 7 199,52 грн.

Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню складає 34 723,82 грн, з яких: 14999,98 грн заборгованість за кредитом, 19723,84 грн заборгованість за нарахованими процентами з урахуванням здійсненої відповідачем оплати, яку зараховано в рахунок погашення заборгованості за процентами в сумі 6344,72 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №4675835 від 23.05.2024 у розмірі 34 723,82 грн.

Щодо застосування приписів ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 10, 11 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у цій справі виникли 06 липня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимога позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, є безпідставною та такою, що не підлягають зазначенню.

Щодо стягнення із відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості у вказаній справі представник ТОВ «Українські фінансові операції» Дідух Є.О. надав копії наступних документів: договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024, укладений між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; акт приймання-передачі наданих послуг №4675835 до договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024; детальний опис робіт (наданих послуг) №4675835 від 04.08.2025; заявку №4675835 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4675835 від 04.08.2025 до договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 та детального опису робіт (наданих послуг) №4675835 від 04.08.2025, адвокатом на підставі договору про надання юридичних послуг від 01.08.2024 виконано наступні роботи (надано послуги) позивачу: надання усної первинної консультації з правових питань, дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції в рамках цивільного судочинства, підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції клієнтом, письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів, проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору складання, оформлення та направлення адвокатських запитів, складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №4675835 від 23.05.2024 з ОСОБА_1 , складання та оформлення інших документів, додатків до позовної заяви, складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи, представництво інтересів клієнта. Загальна вартість юридичних послуг складає 10 000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, подання заяви про розгляд справи без участі представника позивача, незмінність правової позиції позивача протягом розгляду справи, розумність їхнього розміру, та дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» з 10 000 грн. до 4000 грн.

Можливість суду за власною ініціативою здійснювати розподіл судових витрат із врахуванням зазначених вище та інших критеріїв підтверджується судовою практикою суду касаційної інстанції, що випливає, зокрема, із постанов Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц, від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20, від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20.

Окрім цього, з врахуванням ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2057,82 грн, що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 24.04.2026.

Керуючись статтями 2, 81, 89, 142, 247, 263 265, 280 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, адреса місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2) заборгованість за договором №4675835 про надання споживчого кредиту від 23.05.2024 в розмірі 34 723 (тридцять чотири тисячі сімсот двадцять три) гривні 82 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 057 (дві тисячі п`ятдесят сім) гривень 82 копійки.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 24.04.2026.

Головуючий Назарій ДУЛЕБКО