Ухвала суду № 135963932, 24.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3359/26 2-з/335/30/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Геєць Ю.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька оптово-роздрібна фірма «Взуття» про усунення перешкод у користуванні власністю, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Запорізька оптово-роздрібна фірма «Взуття» про усунення перешкод у користуванні власністю.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року прийнято до розгляду зазначену позовну заяву та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато у справі підготовче провадження.

20.04.2026 року представником позивача подана заява про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії стосовно нежитлого приміщення, що розташоване в підвалі, на І та ІІ поверсі, проміжному поверсі літ. А2-10, А3-2 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 139747323101. В обґрунтування заяви представник позивача зазначила, що у відзиві від 17.04.2026 року на позовну заяву, відповідач стверджує, що позивачем було обрано «помилковий спосіб захисту», та намагається перевести розгляд справи в площину «встановлення сервітуту» на приміщення, одноособовим власником якого відповідач не є. Також позивачу стало відомо, що відповідач має намір укласти з іншим співвласником об`єкту нерухомості безпідставний договір сервітуту, який згідно абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав. Метою укладання та реєстрації договору сервітуту у Державному реєстрі речових прав є спроба відповідача затягнути та ускладнити розгляд даної справи. Таким чином, в разі реєстрації відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права користування (сервітуту) може бути уcкладнено ефективний захист, або поновлення порушених прав позивача за захистом яких він звернувся до суду, що в подальшому буде потребувати додаткових зусиль та витрат, пов`язаних із скасуванням державної реєстрації такого сервітуту. Вказаний захід забезпечення позову пов`язаний з предметом спору та спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення.

У відповідності до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників.

Вивчивши матеріали цивільної справи суд дійшов наступного висновку.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частинами першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (частина друга статті 150 ЦПК України).

Частиною третьою статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову гарантує в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретного спору, фактичних обставин справи.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, необхідно встановити, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.

З поданої заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що між позивачем та відповідачем виник спір щодо усунення перешкод позивачу у користуванні її власністю та забезпечення цілодобового доступу до нежитлового позивачу приміщення ІІа за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення II через тамбур № 491 та приміщення № НОМЕР_1 до сходової клітини № 55.

З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ТОВ «Запорізька оптово-роздрібна фірма «Взуття» є спільними частковими власниками нежитлого приміщення, що розташоване в підвалі, на І та II поверсі, проміжному поверсі літ. А2-10, А3-2 за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення II. Цей факт підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 470099188 від 26.03.2026. Належна позивачу частка права власності на Об`єкт нерухомості у розмірі 3/20 складається з приміщення ІІа, розташованого на другому поверсі Об`єкту нерухомості. Також з позовної заяви випливає, що відповідач протиправно чинить позивачу перешкоди у користуванні як головним входом до Об`єкту нерухомості, так й головною сходовою клітиною № 55, яка веде до належних позивачу приміщень другого поверху об`єкту нерухомості. Це обмежує позивачу право на розпорядження та користування належною їй власністю.

Одночасно у заяві про забезпечення позову позивач вказує, що відповідач має намір укласти з іншим співвласником об`єкту нерухомості договір сервітуту, який згідно абзаці 2 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав. В разі реєстрації відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права користування (сервітуту) може бути ускладнено ефективний захист або поновлення порушених прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення поданого ОСОБА_1 позову може значно ускладнити поновлення порушених прав позивача за захистом яких вона звернулася, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд враховує, що вжиття заходу забезпечення позову у цьому випадку спрямоване на те, щоб протягом судового розгляду спору по суті суд мав змогу розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечив протягом розгляду справи продовження існування стану, який є предметом спору, а вжитий судом захід забезпечення позову, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично перебуває у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість вчинення реєстраційних дій щодо нього.

Крім того, заборона здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків відповідачу і не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо.

Отже, вжиті судом заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду спору, недопущення з його боку дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому вирішення спору та виконання ймовірного рішення суду.

Разом з тим відповідач не позбавлений права володіння та користування спірним майном.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька оптово-роздрібна фірма «Взуття» про усунення перешкод у користуванні власністю - задовольнити.

Заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії стосовно нежитлого приміщення, що розташоване в підвалі, на І та ІІ поверсі, проміжному поверсі літ. А2-10, А3-2 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 139747323101.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Суддя Ю.В.Геєць