Ухвала суду № 135962534, 24.04.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3368/26

Провадження № 2-о/645/93/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року місто Харків

Суддя Немишлянського районного суду міста Харкова Костіна І.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Панченко А.С., звернулася до суду із заявою в якій просить встановити факт, що належна їй, на праві власності на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , згідно з договором про купівлю-продаж приватизованої квартири, посвідченого 31 січня 2001 року приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А. О., зареєстрована Куп`янським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу №56 за реєстровим №8135, 09 лютого 2001 року.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Нормою п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України вбачається, що суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

У судовому порядку підлягають встановленню факти: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення обов`язково зазначається мета встановлення такого факту та причина неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий та судовий.

Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 213/3417/23 зазначив, що суддя, приймаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Отож судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

Як вбачається зі змісту заяви, заявниця ОСОБА_1 22.12.2025 року звернулася до Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області із заявою № 70701788 щодо державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року№ 1141. Рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області №82622339 від 25.12.2025 у здійсненні реєстрації права власності заявнику було відмовлено на підставі п. п. 4, 5 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де зазначено, що державним реєстратором було встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: «На виконання п.12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна. В результаті цього встановлено, що інформація про реєстрацію у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. У зв`язку з чим, державним реєстратором було направлено запит до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області від 23.12.2025 №14419/0/276-25. 25.2015 Департаментом реєстрації Харківської міської ради отримано відповідь Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області №3.7/6065 від 24.12.2025 року, відповідно до якої передбачається: «24 лютого 2022 року російська федерації розпочала пряму збройну агресію проти України. Місто Куп`янськ Харківської області знаходилось під окупацією з 24 лютого 2022р. За цей час окупаційна «влада» вкрай деструктивно поводилась з комунальним майном, технікою, інженерними системами, що забезпечують життєдіяльність громади. Роботу органів місцевого самоврядування Куп`янської громади під час окупації було унеможливлено. Зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, було визначено КП «Куп`янське БТІ» (пл. Центральна, 23, Куп`янськ Харківської області код ЄДРОПОУ 033550051). Вказане підприємство здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 01.01.2013 року. На даний час адміністративне приміщення комунального підприємства «Куп`янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює. Розглянувши у сукупності заяву, подані документи, відомості реєстрів, проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 - неможливе».

Отже право власності заявника на спірний будинок не визнається іншою особою. При цьому заявниця не просить встановити факт володіння будинком у зв`язку із втратою правовстановлюючого документа, а фактично ставить питання про визнання за нею як набутого у передбаченому чинним законодавством порядку права власності на нерухоме майно, тобто просить визнати за нею право, яке не визнається рішенням державного реєстратора від 25.12.2025, тому не є безспірним.

Як визначено ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як визначив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Також Верховним Судом у постанові від 13 травня 2019 року у справі № 905/494/18 зазначено, що у разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

У даному випадку правовстановлюючий документ на квартиру у заявниці не втрачений, натомість через ведення бойових дій неможливо отримати документ на паперовому носії, який зберігався в архіві КП «Куп`янське БТІ» та посвідчував державну реєстрацію права власності заявника на нерухоме майно.

Саме через відсутність цих документів заявниці відмовлено у державній реєстрації їй права власності на квартиру. Отже державою не визнається факт набуття заявником права власності на нерухоме майно, тому вона має звернутися до суду з позовом про визнання за нею цього права.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України випливає, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Результат аналізу наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка є власником/володільцем рухомого майна, набутого раніше на законних підставах, оригінали правовстановлювальних документів на яке було втрачено, має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження відповідно до статті 392 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.02.2026 року у справі № 336/10861/25 , провадження № 61-829ск26.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки є порядок захисту порушеного права, а саме: звернення до суду в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви (стаття 392 ЦК України), а не заяви про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 201/9106/24 та ухвалі Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 755/5387/24.

Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, слід відмовити.

Водночас суд роз`яснює заявниці, що вона вправі звернутися до суду з позовом про визнання право власності на квартиру в порядку позовного провадження.

Керуючись ч. 4 ст.315 ЦПК України, суддя,

ухвалив :

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 24.04.2026 р.

Суддя І.Г.Костіна