Рішення № 135961994, 22.04.2026, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/2067/25 Провадження № 2/395/75/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Забуранного Р.А.

при секретарі Романенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Велта» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненнізвернувся ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Велта».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період із 17.06.2023 року по 05.09.2025 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта», під час його знаходження у правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата з червня 2025 року за його підрахунками у розмірі 40000 грн., а тому позивач звернувся до суду. Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, позивач просить стягнути з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 55000 грн., моральну шкоду у розмірі 15000 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Сторонам направлено копію ухвали про відкриття провадження, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надійшло.

09.02.2026 року до суду представниця позивача надіслала заяву, у якій після отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 06.01.2026 року, вважає за необхідне збільшити позовні вимоги. Просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Велта» (ЄДРПОУ 30912734), що знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпро, Дніпропетровська область, вул. Глинки, буд. 7, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заборгованість по заробітній платі у розмірі 59834 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 18 копійок, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку без урахування податків та інших обов`язкових платежів у розмірі 104518 (сто чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять) гривень 10 копійок, моральну шкоду у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, судовий збір, та витрати на професійну правничу допомогу.

02.03.2026 року до суду представниця позивача надіслала заяву, у якій після отримання зарахувань на рахунок позивача, вважає за необхідне зменшити позовні вимоги. Просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Велта» (ЄДРПОУ 30912734), що знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпро, Дніпропетровська область, вул. Глинки, буд. 7, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку без урахування податків та інших обов`язкових платежів у розмірі 71480,04 грн., моральну шкоду у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, судовий збір, та витрати на професійну правничу допомогу.

03.03.2026 року до суду представниця позивача надіслала клопотання, у якому просила долучити до матеріалів справи докази на підтвердження надання правничої допомоги, а саме Акт виконаних робіт (наданих послуг) (з детальним описом наданих послуг) за договором про надання правничої (правової) допомоги від 10 жовтня 2025 року від 01 березня 2026 року та Квитанцію про оплату послуги. Також просила провести судове засідання без її участі.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, проте до суду надіслала заяву про розгляд справи без участі, у якій просила суд провести розгляд справи за її відсутності, вимоги позовної заяви підтримала в редакції заяви від 02.03.2026 року про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 03.11.2025 року, від 27.11.2025 року, від 23.01.2026 року, від 10.03 2026 року, та через оголошення, які розміщені на офіційному веб-сайті Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17.10.2025 року, від 19.11.2025 року, від 10.12.2025 року, від 14.01.2026 року, від 05.02.2026 року, від 03.03.2026 року, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.

Отже, за вищевказаних обставин у відповідності до ст. 130 ЦПК України відповідач про час та місце розгляду у справі повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України: суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін та зі згоди представника позивача, ухвалити рішення при заочному розгляді справи у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за такими обставинами.

Судом встановлено, що у період із 17.06.2023 року по 05.09.2025 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта», під час його знаходження у правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата з червня 2025 року за його підрахунками у розмірі 40000 грн.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 06.01.2026 року, середньомісячна заробітна плата позивача становить: 13487,98 грн.(26975,95/2).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 : 449,56 грн.( 13487,98/30)

Середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку ОСОБА_1 становить 71480,04 грн., згідно з розрахунками представниці позивача.

05 вересня 2025 року, згідно наказу № 133 (розпорядження) про припинення трудового договору ОСОБА_1 був звільнений з ТОВ за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, яким також була передбачена виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку. Таким чином ОСОБА_1 не була виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за його підрахунками в сумі 15000 грн.

Згідно з копією трудової книжки, ОСОБА_1 17.06.2023 року був прийнятий на роботу в ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта» на посаду слюсар-ремонтник збагачувального виробництва, наказ № 104 від 16.06.2023 року. 05.09.2025 року ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України наказом № 133 від 04.09.2025 року.

Однак, в день звільнення відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України. При цьому пізніше, за його підрахунками ОСОБА_1 вважає, що йому не було виплачено належних йому коштів. Він неодноразово звертався до відповідача з проханням надати документи про виплачену заробітну плату (основну заробітну плату, додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати), при цьому як його звернення, та і звернення його адвоката були залишені без розгляду.

ОСОБА_1 хворіє на тяжкі захворювання, такі як зокрема, хронічна ішемія мозку, в зв`язку з чим потребує систематичного лікування, придбання ліків а тому невиплата заробітної плати при звільненні завдало суттєвої моральної шкоди, адже крім того, що позивач не мг задовольнити свої побутові потреби, такі як їжа, одяг, комунальні послуги, так він і не мав змоги придбати ліки, які хоча б зменшували його больовий синдром. На підтвердження доводів про завдання моральної шкоди позивач долучив до матеріалів справи виписку із медичної карти стаціонарного хворого № іст.х-би 3428; консультативний висновок спеціаліста від 18.07.2024 року; магнітно-резонансну томографію від 18.07.2024 року; акт дослідження стану здоров`я; виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 4123.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змiстом статri 38 КЗпП України працiвник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розiрвання трудового договору, його правовi пiдстави залежатъ вiд причин, якi спонукаютъ працiвникадо його розiрвання i якi працiвник визначає самостiйно. У разi, якщо вказанi працівником причини звiльнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статтi 38 КЗпП України) - не підтверджується або роботодавцем не визнаються, останнiй не має права самостiйно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звiльнення за власним бажанням без посилання на частину третю статri 38 КЗпП України.

Вiдповiдно до правової позицiї, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22.05.2013 року у справi № 6-34 цс 13 для визначення правової пiдстави розiрвання трудового договору України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукає працiвника до розiрвання трудового договору з власної iнiцiативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та його істотність.

Вiдповiдно до ст. 36 Кодексу Законiв про працю України, пiдставами припинення трудового договору є зокрема, угода сторiн, розiрвання трудового договору з iнiцiативи працівника уповноваженого ним органу.

Не допускаютъся дiї особи, що вчиняються з намiром завдати iншiй особi, а також зловживання правом в інших формах.

У разi недодержання особою при здiйсненнi своїх прав вимог, які встановленi частинами другою - п`ятою цiєї статri, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати iншi наслiдки, встановленi законом (ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України).

Трудовi спори розглядаються комiсiями по трудових спорах, та/або районними, районними у мiсті, мiськими чи мiськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникаютъ між працiвником i власником або уповноваженим ним органом, застосовуєтъся незалежно від форми трудового договору (ст. 221 Кодексv законiв про працю).

Згiдно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується. Використання примусової працi забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані iз застосуванням даною нормою, Конституцiйний суд України у рішенні вiд 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, вiд 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та вiд 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституцiї України право на працю Конституцiйний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фiзичними i розумовими здiбностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливiсть самостiйно займатися трудовою дiяльнiстю, так i можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода працi передбачає можливiсть особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вiльно її обирати. За своєю природою право на працю є невiдчужуваним i по сутi означає забезпечення саме рiвних можливостей кожному для його реалiзацiї.

Вiдповiдно до вимог ст. 21 КЗпП України, трудовий договiр є угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працівник зобов`язуєтъся виконувати роботу, визначену цією угодою, згiдно внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.

У відповідності з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (із змінами, внесеними постановами від 01 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18 та від 25 травня 1998 року № 15), діяльність судів по розгляду справ про трудові спори повинна спрямовуватись на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Повний, всебічний аналіз вищевказаних встановлених в судовому засіданні обставин беззаперечно переконує суд у необхідності задоволення позову.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 258-259, 280, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Велта» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Велта» (ЄДРПОУ 30912734), що знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпро, Дніпропетровська область, вул. Глинки, буд. 7, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку без урахування податків та інших обов`язкових платежів у розмірі 71480 (сімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят) гривень 04 копійки, моральну шкоду у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, а всього стягнути 97691 (девяносто сім тисяч шістсот дев`яносто одну) гривню 24 копійки, без урахування податків і зборів.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом вказаного строку не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 24 квітня 2026 року.