Рішення № 135961542, 24.04.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10749/25

Провадження № 2/344/710/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначає, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі, який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2022 року. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати з матірю. На утримання дитини позивач сплачує аліменти. ОСОБА_1 працює на посаді водія автотранспортного відділення групи забезпечення та обслуговування Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України в Івано-Франківський області.

Однак відповідачка почала створювати позивачу перешкоди у побаченні та спілкуванні з донькою, що є основною формою особистого спілкування. На телефонні дзвінки відповідач не відповідає. Позивач неодноразово приїздив до будинку, де проживає донька з намірами побачити дитину, але йому її не показали, побачити дитину йому не вдалось. Позивач бачив дитину у вересні місяці 2024 року, другий раз побачив та спілкувався з донькою у квітні 2025 року. В присутності доньки відповідач попередила позивача, щоб він більше ніколи до неї додому не приходив, оскільки у дитини є другий батько. Зважаючи на таке спілкування, позивач більше не приходив, щоб не травмувати дитину.

ОСОБА_1 звернувся з офіційною заявою до служби у справах дітей органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з проханням зобов`язати відповідача усунути перешкоди у спілкуванні з донькою. Письмового висновку від служби у справах дітей органу опіки та піклування щодо розв`язання даного спору позивачу не надходило.

За таких обставин позивач просить зобов`язати матір, ОСОБА_2 , усунути перешкоди у спілкуванні батьку, ОСОБА_1 , у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановити способи участі батька у вихованні та спілкуванні з дочкою, а саме:

- кожну середу з 17.00 години до 21.00 годину та кожну суботу з 10.00 години до 21.00 години без присутності матеріОСОБА_2 та поза межами її квартири (а.с. 1-4).

21 серпня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та вказує, що починаючи з відносин, у період, коли відповідачу стало відомо, що вона завагітніла, позивач категорично не хотів визнавати батьківство їхньою спільною дитиною та офіційно реєструвати шлюбні відносини. Позивач ніколи не брав та не бажав брати на себе відповідальність за дитину і сім`ю в цілому, про що свідчить і пізня реєстрація їхнього шлюбу, аж 16 червня 2021 року, практично перед народженням, ІНФОРМАЦІЯ_1 , донечки Емілії.

У період шлюбу позивач постійно зловживав алкоголем, оформляв у власних цілях кредити, вів аморальний спосіб життя та абсолютно не цікавився дитиною, не піклувався про них, залишив сім`ю без засобів для існування та очікував спливу року від дати народження дитини для можливості звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу. Після народження дитини відповідач не могла фізично працювати, через що разом із дочкою була на повному забезпеченні своєї матері. Позивач категорично відмовлявся допомагати. Будучи в тяжкому матеріальному становищі, відповідач була вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позивач дочкою не цікавився зовсім і ніколи, не шукав зустрічей з дитиною, не телефонував жодного разу з приводу бажання зустрітися з дитиною.

За все життя відповідач ніколи не заперечувала щодо спілкування батька з дитиною, а навпаки хотіла, щоб у них були тісні та люблячі відносини. Проте на даний час відповідач вважає, що позивач є зовсім чужим для дитини, донечка його не знає, навіть боїться, оскільки ті зустрічі, які мали місце попередньо (за останній рік десь всього чотири рази, два з яких він самостійно гуляв з нею на вулиці), відбувались, коли відповідач був у нетверезому стані (вживав алкоголь на дитячому майданчику).

Відповідач наголошує також на тому, що після двох таких його прогулянок з дочкою, ОСОБА_3 приходила додому сумною, мовчазною, дещо замкнутою..., абсолютно не хотіла розмовляти,... через що, вважає, що її зустрічі наодинці, без матері, із «задекларованим» батьком не повинні повторюватися, оскільки викликають у дитини тривогу, неспокій та додаткові хвилювання.

Окрім того, позивач абсолютно не володіє станом її здоров`я, не має уявлення про її специфічне харчування, яке через алергічні реакції мусить бути системним та строгим.

Емілія з дитинства перебуває під динамічним спостереженням алерголога, отоларинголога, офтальмолога, ендокринолога, уролога, логопеда та потребує специфічної уваги до себе, догляду, відповідного харчування.

Відповідач вважає, що на сьогоднішній день, відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема й через те, що останнім не доведено порушення відповідачем по справі прав позивача, як батька, щодо виховання дитини та права на спілкування з дитиною. Обґрунтування, викладені у позовній заяві, відповідач вважає голослівними видумками, які нічого спільного не мають з реальністю та не підтверджуються жодним допустимим доказом. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с. 26-30).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2025 року дану справу передано головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 13-14).

Ухвалою суду від 23 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по даній справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с.15-17).

Ухвалою суду від 20 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.105-107).

Пояснення учасників справи в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Мадрига О.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали на підставах, викладених у позові, просили позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Павлюк О.В. пояснила, що позивач не довів наявність перешкод у спілкуванні з дитиною, оскільки відповідач не заперечує проти часткового задоволення позову.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не з`явилася, але подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи (а.с. 93).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України в Івано-Франківський області від 29 травня 2025 року № 45, ОСОБА_1 проходить військову службу в системі ДСНС України з 25 травня 2016 року по теперішній час. З 01 травня 2025 року перебуває на посаді водія автотранспортного відділення групи забезпечення та обслуговування Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України в Івано-Франківській області (а.с.8).

Позивач є учасником бойових дій (а.с. 9).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади, позивач зареєстрований за адресою:АДРЕСА_1 (а.с.11).

ОСОБА_1 звертався до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявою про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні з донькою та визнати за ним право спілкуватися з донькою кожну середу 17.00 години до 21.00 години, кожну суботу з 10.00 години до 21.00 години та кожну неділю з 10.00 години до 21.00 години без присутності матері доньки та поза межами її квартири (а.с.12).

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади, відповідач разом із дитиною зареєстровані за адресою:7 АДРЕСА_2 (а.с. 33, 35).

Згідно свідоцтва про народження від 26 серпня 2021 року серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 (а.с. 10, 34).

26 вересня 2022 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, що набрало законної сили 26 жовтня 2022 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (а.с. 36-38).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2022 року змінено. Зменшено визначений до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розмір аліментів із 1/4 частини до 1/8 частини видів його заробітку щомісячно та зменшено розмір судового збору з 992,40 гривень до 496,20 гривень (а.с.39-43).

Дитина ОСОБА_4 має певні захворювання, з приводу була надана медична допомога (а.с.44-50).

Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 27 «Карпатська казка» Івано-Франківської міської ради дана психолого-педагогічна характеристика на дитину ОСОБА_4 , вихованку даного закладу (а.с.51).

02.06.2025 логопедом ОСОБА_5 дана довідка ОСОБА_2 в тому, що її донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно відвідує корекційно-реабілітаційні заняття з 18.03.2025 на загальну суму 3600,00 гривень (вартість 1 заняття 400 гривень) (а.с.52).

Центром психологічної допомоги дітям «Серденько» 01.10.2025 дана психологічна характеристика психоемоційного стану та сімейних відносин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 84-90).

Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради надано висновок, у якому зазначено про доцільність встановити такий порядок участі батькові ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : перша та третя середа з 17.00 години до 20.00 години; друга та четверта субота з 10.00 години до 18.00 години (а.с. 94-98).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Згідно частини першої-другої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша, друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року).

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 Сімейного кодексу України), у тому числі й на рівне виховання батьками.

За статтею 153 Сімейного кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно частини першої-другої статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський суд з прав людини, практика якого, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, застосовується судом як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Відповідно до частин першої-третьої статті 157 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 Сімейного кодексу України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частинами першою та другою статті 159 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19 (провадження № 61-1728св22) вказано, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Ні міжнародні, ні національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання, спілкування та виховання з дітьми.

Системний аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у їх вихованні, і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження №61-18994св19) Верховний Суд зазначив, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. Суд, встановивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір`ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері».

Суд зазначає, що позивач та відповідач мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні та вихованні дитини відповідач не має, хоча дитина і проживає з нею.

Встановлені судом обставини свідчать про наявність між батьками сталих неприязних відносин, зокрема, наявний спір щодо участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Матеріали справи не свідчать, що відповідач зверталася до правоохоронних органів із заявами з приводу вчинення позивачем домашнього насильства.

Судом не встановлено будь-яких відомостей компетентних державних органів, які б давали підстави стверджувати про наявність негативного впливу зі сторони батька на виховання та розвиток доньки.

Наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на доньку. Існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з дитиною, тож зобов`язання матері не чинити відповідні перешкоди батькові, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню з її боку того, що права кожного з батьків є рівними, а дитина повинна спілкуватися як з матір`ю, так і з батьком.

Стосовно посилання представника відповідача у судових засіданнях на відсутність належних доказів чинення відповідачем перешкод позивачу у спілкуванні та вихованні дитини, то суд з такими доводами не погоджується, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про те, що позивачу чиняться такі перешкоди, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Таким чином, обставини справи свідчать про наявність перешкод у батька в спілкуванні з дитиною, а тому суд погоджується про обґрунтованість позовних вимог щодо усунення цих перешкод та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

У той же час під час розгляду справи судом встановлено, що позивач, який є батьком дитини, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні з донькою.

Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітньою дитиною, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, судом не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.

Відтак, збалансовуючи найвищі інтереси дитини з врахуванням її права на спілкування та виховання не тільки з боку матері, а й з боку батька, з правами батька на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, зважаючи на вік дитини у спірних правовідносинах ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та відповідні особливості дітей такого віку (фізіологічні, моральні, психоемоційні, відповідні потреби тощо), суд приходить до висновку про те, що висновок Органу опіки та піклування, викладений в рішенні Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23 грудня 2025 року № 21454, є обґрунтованим та відповідає інтересам дитини, не порушуючи та не обмежуючи їх, не порушує та не обмежує розумного й справедливого балансу між інтересами дитини та інтересами батька, пов`язаними з реалізацією його не тільки права, а й обов`язку на виховання дитини, зважаючи на вік і стать дитини.

Суд також враховує психологічну характеристика психоемоційного стану та сімейних відносин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надану Центром психологічної допомоги дітям «Серденько» , в якій рекомендовано забезпечити перебування дівчинки у присутності безпечних, значущих дорослих під час будь-яких контактів із біологічним батьком, водночас підтримуючи її емоційну стабільність і відчуття безпеки в родинному середовищі.

Також заслуговує на увагу психолого-педагогічна характеристика на дитину ОСОБА_4 , видана Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 27 «Карпатська казка» Івано-Франківської міської ради, в якій зазначено, що під час бесіди ОСОБА_3 розповідає, що її сім`я це її бабуся ОСОБА_7 та мама ОСОБА_8 ; на запитання, чи є у неї дідусь і тато, відповідає, що нема.

Отже, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, насамперед вік дитини, тривалий час не спілкування батька з донькою, послаблення емоційного контакту між батьком та дитиною, суд вважатиме доцільним спілкування позивача з дитиною у кожну першу та третю середу місяця з 17.00 години до 20.00 години, кожну другу та четверту суботу місяця з 10.00 години до 18.00 години у присутності матері дитини ОСОБА_2 за місцем проживання дитини або за попередньою домовленістю з матір`ю дитини за іншим місцем з обов`язковим врахуванням стану здоров`я дитини, оскільки це відповідатиме інтересам чотирирічної дитини, а також враховуватиме інтереси матері чотирирічної дитини на піклування.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача не чинити позивачу перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною відповідно до визначеного судом графіку.

Суд зазначає, що питання щодо місця надання позивачу дитини у визначені судом дні повинно вирішуватися за взаємною домовленістю між сторонами. При цьому суд наголошує, що першочергово сторони повинні враховувати інтереси своєї дитини.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що у разі зміни обставини, пов`язаних із віком дитини, за наявності спору між батьками, позивач не позбавлений можливості згідно вимог статті 158 Сімейного кодексу України звернутись до органу опіки та піклування для встановлення способів участі у вихованні дитини або згідно статті 159 Сімейного кодексу України звернутись до суду про визначення іншого способу його участі у вихованні дитини.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Частинами першою-четвертою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною п`ятої вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Відтак з наведених вище мотивів суд вважає, що визначений порядок та спосіб є достатнім і відповідає принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримку зв`язків між батьками.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст. 52 Конституції України, ст.ст. 19, 141, 153, 155, 157, 159 Сімейного кодексу України, ст. ст. 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною задовольнити частково.

Зобовязати матір ОСОБА_2 усунути перешкоди батькові ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановити наступний порядок та спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дочкою:

- перша та третя середа місяця з 17.00 години до 20.00 години, друга та четверта субота місяця з 10.00 години до 18.00 години у присутності матері дитини ОСОБА_2 за місцем проживання дитини або за попередньою домовленістю з матір`ю дитини за іншим місцем з обов`язковим врахуванням стану здоров`я дитини.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: 7 АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ 04054346, місцезнаходження: 76004 м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, буд. 21.

Повний текст рішення складено та підписано 24 квітня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.