Рішення № 135958987, 07.08.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2025Справа № 903/86/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Колосовій О.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Національного банку України вул. Інститутська, буд.9, м. Київ, 01601

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клеріті Екшенз" вул. Ялтинська, 5Б, м. Київ, 02099

про стягнення 1 409 995,50 грн.

Представники сторін:

від позивача: Каратун Т.В.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЕРІТІ ЕКШЕНЗ" про стягнення 1 409 995,50 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як виконавцем умов укладеного між сторонами Договору № 107551 від 16.04.2024 року в частині виконання передбачених умовами договору робіт в погодженому обсязі та строки, а також відсутність об`єктивних підстав для невиконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим договір було розірвано в односторонньому порядку з ініціативи замовника - НБУ та останнім на підставі п. 7.11 вказаного договору нараховані штрафні санкцій у зазначеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.01.2025 року у справі № 903/86/25 на підставі ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України дану позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 903/86/25 передано на розгляд судді Селівону А. М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 903/86/25, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 24.04.2025 року.

У підготовчому засіданні 24.04.2025 року у зв`язку з нез`явленням представника відповідача протокольною ухвалою оголошено перерву до 29.05.2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 903/86/25 та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.07.2025 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 09.07.2025 року для надання представнику позивача можливості подати письмові пояснення щодо розбіжностей сум в актах та довідках, судом протокольною ухвалою оголошена перерва до 07.08.2025 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» 06.08.2025 року представником позивача подано заяву у справі № 903/86/25 б/н від 06.08.2025 року, з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача, в якій позивач зазначає про врахування на підставі п.4.4 Договору при визначенні вартості виконаних будівельних робіт та використаних матеріалів, вказаних в Довідках форми КБ-3, вартості використаних виконавцем ресурсів (електричної енергії), яка становить різницю вартості виконаних будівельних робіт згідно Актів форми КБ-2в та Довідок форми КБ-3. Заява судом долучена до матеріалів справи.

Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 07.08.2025 року суду не надано.

У судові засідання з розгляду справи по суті 09.07.2025 року та 07.08.2025 року з`явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача - не з`явився.

Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Суд також зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Так, про відкриття провадження у справі № 903/86/25 та про його право подати відзив на позовну заяву, а також про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті, а також оголошення перерви відповідач відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлений належним чином в електронному кабінеті шляхом надсилання копій ухвал суду від 14.03.2025 року про відкриття провадження у справі № 903/86/25, від 29.05.2025 року про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, а також від 09.07.2025 року про оголошення перерви, факт отримання яких 15.03.2025 року, 27.06.2025 року та 19.07.2025 року відповідно підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронних листів до електронного кабінету учасника справи.

Про поважні причини неявки в судові засідання представника відповідача суд не повідомлено.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 14.03.2025 року, які також визначені в ухвалі суду від 24.04.2025 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відзиву на позов, передбаченим частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи по суті 07.08.2025 року до суду також не надходило.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами.

Наразі, на час проведення судового засідання 07.08.2025 року від відповідача до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України про неможливість та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

В свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач - ТОВ "КЛЕРІТІ ЕКШЕНЗ" не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзив на позовну заяву, письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, а також відповідачем не забезпечено участь представника товариства в судових засіданнях, в тому числі з розгляду справи по суті 09.07.2025 року та 07.08.2025 року, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи по суті 07.08.2025 року виключно за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 09.07.2025 року та 07.08.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.08.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - Господарський кодекс України, дійсний на час спірних правовідносин) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Як встановлено судом, на онлайн-платформі Електронної системи публічних закупівель Prozorro 09.02.2024 року було оприлюднено оголошення про проведення відкритих електронних торгів за предметом закупівлі «Поточний ремонт адміністративної будівлі Національного банку України за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15 - 45450000-6», код ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи.

Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Частиною 1 статті 33 Закону України «По публічні закупівлі» визначено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

За приписами частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

В подальшому, за наслідками визначення відповідача переможцем аукціону (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-02-09-013397-a) (протокол розкриття тендерних пропозицій від 01.03.2024 року), за результатами проведення процедури публічної закупівлі 16 квітня 2024 року між Національним банком України (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клеріті Екшенз» (виконавець за договором, відповідач у справі) був укладений Договір № 107551 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався в межах твердої договірної ціни (додаток 1 до цього Договору) надати на свій ризик власними силами та засобами (із залученням у разі потреби співвиконавців) у строки, встановлені у цьому Договорі, послуги з поточного ремонту адміністративної будівлі Національного банку України за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15 - 45450000-6 (далі - послуги) в обсягах, передбачених договірною ціною за укрупненими показниками вартості (додаток 1 до цього Договору), з дотриманням діючих будівельних норм і правил, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги на умовах, передбачених цим Договором.

Розділами 2-15 Договору сторони узгодили строки, місце та порядок надання послуг, загальну вартість послуг за договором, порядок проведення розрахунків, права та обов`язки сторін, якість послуг, гарантійні зобов`язання, обставини непереборної сили, відповідальність сторін, порядок розірвання договору, порядок вирішення спорів, порядок внесення змін до договору, інші умови, антикорупційне застереження, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно з пунктом 15.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін/накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженою особою сторони, яка робить це останньою (у разі укладення у вигляді електронного документа з накладанням кваліфікованого електронного підпису) і діє до 31.01.2025 року включно.

У разі невиконання умов цього Договору у встановлений термін, він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим Договором (п. 15.2 Договору).

Правовий статус електронного цифрового підпису врегульований Законом України "Про електронний цифровий підпис", основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів - Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувала; накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Одним із елементів обов`язкового реквізиту є електронний підпис, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник з електронним цифровим підписом автора.

Накладання електронного цифрового підпису завершує утворення електронного документа, надаючи йому юридичної сили. Юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними електронними цифровими підписами та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

За умови дотримання вимог, визначених статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Так, вказаний Договір підписаний представниками виконавця і замовника шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів сторін.

З урахуванням предмету та суб`єктного складу сторін договорів, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони, судом встановлено, судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України (далі - Господарський кодекс України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 317 Господарського кодексу України будівництво об`єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб`єктами господарювання для інших суб`єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частина 2 статті 875 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 875 Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 2.8 Договору Виконавець протягом 3 (трьох) робочих днів, після укладання цього Договору, надає Замовнику плани технологічної послідовності та організації надання послуг на об`єкті з урахуванням забезпечення об`єкта трудовими і матеріально-технічними ресурсами.

Згідно п. 2.2 Договору місце надання послуг: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15 (далі - об`єкт).

Згідно з ч. 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або ї окремих станів встановлюються у договорі підряду.

Послуги за цим Договором надаються у повному обсязі у термін до 15 грудня 2024 року (п. 2.1 Договору).

Докази того, що сторони узгодили інший строк виконання робіт за Договором в матеріалах справи відсутні.

Згідно п.п. 5.3.4 Договору замовник зобов`язується забезпечувати доступ працівників Виконавця до місць надання послуг згідно з установленими на об`єкті режимними обмеженнями.

Як зазначено позивачем, для виконання робіт за Договором працівникам відповідача був наданий дозвіл на доступ до будівлі в робочі та вихідні дні з 24.04.2024 року по 31.12.2024 року (з 08 год 00 хв до 21 год 00 хв) та ТОВ «Клеріті Екшенз» було розпочато будівельні роботи 30.04.2024 року, що підтверджується витягом із Журналу обліку матеріальних засобів, що тимчасово ввозяться (вносяться) на територію адміністративної будівлі Національного банку України за адресою: вул. Січових Стрільців, 15 (форма 19).

За приписами ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

В силу частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

За умовами п. 2.3 Договору приймання-передавання наданих послуг оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт за укрупненими показниками вартості (форма № КБ-2в (УПВ)) (далі - Акт) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3) (далі - Довідка), відповідно до кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (зі змінами), які Виконавець надає Замовнику на підпис протягом 2 (двох) робочих днів після надання послуг у відповідному місяці.

Відповідно до п. 2.4 Договору Замовник розглядає наданий Акт та Довідку протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання та у разі відсутності зауважень підписує та передає один примірник Виконавцю або надає мотивовані зауваження та строки для їх усунення.

Згідно п. 2.5 Договору якщо при прийманні-передаванні наданих послуг будуть виявлені недоліки (дефекти), що виникли з вини Виконавця, Замовник, письмово повідомивши Виконавця у порядку визначеному п. 6.3. та п. 6.4. цього Договору, має право не підписувати Акт і затримати здійснення оплати наданих послуг до усунення Виконавцем за власний рахунок виявлених недоліків (дефектів).

Після надання послуг у повному обсязі Виконавець протягом 2 (двох) робочих днів, письмово повідомляє Замовника про завершення надання послуг та передає на підпис Замовнику акт про приймання-передавання наданих послуг в повному обсязі, за формою визначеною додатком 2 до цього Договору (п.2.6 Договору).

Відповідно до частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд зазначає, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника (генпідрядника).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Судом встановлено за матеріалами справи, позивачем зазначено в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, що на виконання умов вищевказаного Договору виконавцем у травні - серпні 2024 року було виконано, а відповідачем прийнято передбачені Договором роботи на загальну суму 1 629 958,26 грн., на підтвердження чого позивачем надані складені та підписані обома сторонами без зауважень, в тому числі шляхом накладення електронних цифрових підписів Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в згідно з Договором, а саме: № 1 за травень 2024 року від 29.05.2024 року на суму 177 372,50 грн., № 2 за червень 2024 року від 11.06.204 року на суму 139 344,95 грн., № 2р за червень 2024 року від 11.06.2024 року на суму 9 422,53 грн., № 3 за липень 2024 року від 15.07.2024 року на суму 439 608,14 грн., № 3р за липень 2024 року від 15.07.2024 року на суму 32 470,34 грн., № 4 за липень 2024 року від 05.08.2024 року на суму 266 577,84 грн., № 5 за серпень 2024 року від 21.08.2024 року на суму 236 470,90 грн., № 5р за серпень 2024 року від 21.08.2024 року на суму 14 910,79 грн., №№ 6, 6р за серпень від 05.09.2024 року на суму 313 780,27 грн. Копії вказаних актів наявні в матеріалах справи.

Згідно з наданими позивачем підписаними обома сторонами без зауважень Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) за травень 2024 року від 29.05.2024 року на суму 177 250,71 грн., за червень 2024 року від 11.06.2024 року на суму 148 754,52 грн., за липень 2024 року від 05.08.2024 року на суму 266 543,83 грн., за липень 2024 року від 15.07.2024 року на суму 471 823,15 грн., за серпень 2024 року від 21.08.2024 року на суму 251 184,63 грн., за серпень 2024 року від 05.09.2024 року на суму 313 690,75 грн., загальна вартість виконаних будівельних робіт та витрат згідно Договору становить 1 629 247,59 грн.

При цьому, відповідно до наданих позивачем пояснень, з урахуванням п. 4.4 Договору, згідно якого вартість використаних Виконавцем ресурсів, які надаються Замовником для надання послуг на об`єкті (електроенергія, вода), утримуються Замовником з Виконавця під час здійснення розрахунків, згідно з вартістю зазначеною в Довідці, у відповідності до обсягів, зазначених у Акті та тарифами згідно з договірною ціною, різниця між довідками форми КБ-3 та Актами форми КБ-2в становить суму використаної ТОВ «Клеріті Екшенз» електричної енергії при виконанні робіт, про що також зазначено в Довідках. За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем виконано прийняті на себе як підрядником зобов`язання по виконанню будівельних робіт згідно Договору в обсягах, зазначених в Актах приймання виконаних будівельних робіт КБ2-В, Довідці про вартість будівельних робіт форми КБ-3 та Актах вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, а позивачем як замовником, у свою чергу, прийнято виконання цих будівельних робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Доказів пред`явлення позивачем претензій щодо виявлених відхилень при виконанні робіт від належної якості, обсягів та ціни робіт, як і обґрунтованих письмових відмов від їх оплати до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Договору, відмови від приймання виконаних робіт та підписання актів і довідок про вартість останніх на час приймання робіт, а також заперечення щодо повного та належного виконання відповідачем умов Договору у вказаній в актах та довідках частині з боку відповідача відсутні.

Факт виконання позивачем робіт в обсязі та вартістю, зазначеною у вказаних актах, та прийняття їх замовником сторонами не заперечується.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документами, які підтверджують як факт виконання відповідачем зобов`язання з виконання робіт за завданням відповідача, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які мають бути сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами частини 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 2 статті 844 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору загальна вартість послуг за цим Договором становить 9 399 970,00 грн. (дев`ять мільйонів триста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 00 коп.) грн.., у т.ч. ПДВ (20%) - 1 566 661,67 грн., відповідно до Договірної ціни за укрупненими показниками вартості (додаток 1 до цього Договору), і включає в себе кошти на покриття ризиків, сплату усіх податків і зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, згідно діючого податкового законодавства України, та інші витрати, пов`язані з наданням послуг за цим Договором.

Загальна вартість послуг за цим Договором може бути зменшена у випадках, передбачених чинним законодавством України у сфері публічних закупівель.

Так, сторонами погоджено та підписано 16.04.2025 року Додаток № 1 до Договору - Договірну ціну на Поточний ремонт адміністративної будівлі Національного банку України за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15 - 45450000-6, що здійснюється в 2024 році, вид договірної ціни: тверда, складена за поточними цінами станом на 05.04.2024 року, яка включає в себе локальні кошториси на виконання робіт і становить 9 399 970,000 грн. з ПДВ.

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (частина 2 статті 854 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору відповідач зобов`язаний виконати належним чином обумовлені договором роботи та здати їх позивачу за актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором.

Як погоджено сторонами в п.п. 4.1, 4.2 Договору Замовник здійснює оплату за фактично надані послуги протягом 7 (семи) робочих днів з дати підписання Сторонами Акта та Довідки, що складена згідно з Актом. Оплата здійснюється за умови наявності в Акті та Довідці посилання на повний номер і дату укладення цього Договору, останнього додаткового договору до цього Договору (у разі укладення), вартості фактично наданих послуг.

Відповідно до п.4.4 Договору вартість використаних Виконавцем ресурсів, які надаються Замовником для надання послуг на об`єкті (електроенергія, вода), утримуються Замовником з Виконавця під час здійснення розрахунків, згідно з вартістю зазначеною в Довідці, у відповідності до обсягів, зазначених у Акті та тарифами згідно з договірною ціною.

Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строки оплати робіт за Договором в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору Національним банком України в період 03.06.2024 року - 09.09.2024 року було перераховано відповідачеві як виконавцю за Договором грошові кошти в загальній сумі 1 629 247,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами міжбанківських документів, за якими проведені операції в системі автоматизації процесів банківської та фінансово - господарської діяльності НБУ, а саме 03.06.2024 року на суму 177,50,71 грн., 12.06.2024 року на суму 148 754,52 грн., 17.07.2024 року на суму 471 823,15 грн., 08.08.2024 року на суму 266 543,83 грн., 27.08.2024 року на суму 251 184,63 грн., 09.09.2024 року на суму 313 690,75 грн.

Будь - яких заперечень щодо розміру та строків оплати, а також порядку та суми зарахування коштів від сторін до суду не надходило.

Поряд зі цим станом на час розгляду справи доказів наявності претензій відповідача як виконавця з питань здійснення оплати, та/або наявного спору щодо стягнення заборгованості позивача з оплати виконаних згідно Договору робіт в матеріалах справи відсутні.

Наразі, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання умов Договору в частині здійснення позивачем як замовником оплати послуг не є предметом дослідження у даній справі.

Так, згідно з умовами Договору Виконавець зобов`язався:

- надати послуги якісно і своєчасно відповідно до умов цього Договору, кошторисної документації, будівельних норм і правил (п. 5.1.1. Договору);

- здійснювати своїми силами замовлення, закупівлю, завантаження, розвантаження, складування, охорону та доставку на об`єкт матеріалів для надання послуг (п. 5.1.2. Договору).

Замовник, в свою чергу, зобов`язався своєчасно здійснювати оплату за якісно надані та прийняті послуги відповідно до умов цього Договору (п. 5.3.1. Договору) та прийняти якісно надані послуги згідно з актом про приймання-передавання наданих послуг в повному обсязі (п. 5.3.2. Договору).

При цьому, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем виконано роботи з «Поточного ремонту адміністративної будівлі Національного банку України за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15» за Договором не в повному обсязі.

Зокрема, згідно наявного в матеріалах справи витягу з Журналі обліку матеріальних засобів, що тимчасово ввозяться (вносяться) на територію адміністративної будівлі НБУ за адресою по вул. Січових Стрільців, 15, останнім днем виконання будівельних робіт на об`єкті Національного банку працівниками ТОВ «Клеріті Екшенз» (ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_1 , ОСОБА_4), які залишили об`єкт о 14 год 47 хв., є 10.09.2024 року.

Разом з цим, як зазначено позивачем, 16.09.2024 працівники відповідача, а саме: ОСОБА_2. та ОСОБА_3., з 08 год 05 хв до 09 год 55 хв у присутності представника Замовника забрали всі будівельні інструменти та обладнання, що були внесені до будівлі Національного банку для виконання робіт за Договором, залишки невикористаних будівельних матеріалів, будівельне сміття залишено на місцях проведення робіт з поточного ремонту.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Натомість, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Клеріті Акшенз» звернулось до позивача листом № 1 від 11.09.2024 року з проханням про розірвання Договору за згодою сторін, посилаючись на необхідність уникнення фінансових збитків ТОВ «Клеріті Екшенз» за результатами виконання останнім умов Договору, враховуючи суттєве підвищення цін на матеріали, коливання курсу валют, проблеми із закупівлею матеріалів, у зв`язку з чим подальше виконання робіт для товариства стало економічно не вигідним.

У відповідь на вказаний лист НБУ листом № 65-008/71110 від 18.09.2024 року повідомив відповідача про те, що на дату направлення відповіді ТОВ «Клеріті Екшенз» не розпочато виконання робіт з: монтажу металопластикових перегородок 1, 4 поверхів; монтажу каркасно-модульної перегородки, розсувних дверей, алюмінієвих перегородок та приладів освітлення 6 поверху; встановлення ламінованих дверей 3, 6 поверхів та алюмінієвих дверей сходової клітки; монтажу освітлення та влаштування санвузлів 8 поверху; переобладнання теплопункту; встановлення комп`ютерних розеток; монтажу металевих ґрат на 2 поверсі; також неякісно виконано фарбування стін 6 поверху та встановлення ламінованих дверей на сходовій клітці між 5 та 6 поверхами; не завершено встановлення автоматичних вимикачів, вимикачів освітлення та силових розеток 3, 6 поверхів; встановлення ламінованих дверей 8 поверху та заповнення каркасів підвісних стель 3, 6, 8 поверхів, а послуги надані Виконавцем лише на суму 1 629 958,26 грн., що складає 17,34 % від загального обсягу надання послуг за Договором. Враховуючи фактичний стан виконання робіт за договором, Національний банк України відмовився від прийняття пропозиції ТОВ «Клеріті Екшенз» про розірвання Договору за згодою сторін та повідомив, що розглядає вищезазначений лист № 1 від 11.09.2024 року як відмову від виконання Договору в односторонньому порядку, запропонувавши відповідачу поновити роботи і виконати їх у строк до 15.12.2024 року або розірвати договір після сплати товариством штрафних санкцій згідно п. 7.11 Договору.

В свою чергу, ТОВ «Клеріті Екшенз» у відповідь на лист позивача № 65-008/71110 від 18.09.2024 року листом № 1 від 19.09.2024 року звернувся з проханням розглянути можливість коригування умов Договору у зв`язку з різким зростанням інфляції, яка суттєво вплинула на вартість матеріалів та запропонував альтернативні способи розв`язання даного питання: шляхом коригування договірної ціни (зменшення ціни договору на суму вартості будівельних матеріалів, які зросли в ціні) або продовження терміну виконання договору (продовжити строк виконання зобов`язань, що дозволить узгодити всі необхідні питання та завершити роботи за договором) або коригування вартості (збільшення суми договору для покриття зрослих витрат на матеріали та виконання робіт).

Листом № 65-0008/74248 від 01.10.2024 Національний банк України повідомив ТОВ «Клеріті Екшенз», що коригування вартості, а саме збільшення суми Договору для покриття витрат на матеріали та виконання робіт не передбачено п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості здійснення публічних закупівель), та коригування договірної ціни є неможливим, оскільки обсяги робіт та матеріалів було розраховано на етапі формування вартості закупівлі «Поточний ремонт адміністративної будівлі Національного банку України за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15 - 45450000-6», код ДК 021:2015 - 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи», відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів № UA- 2024-02-09-013397-a, оприлюдненого в електронній системі закупівель (www.prozorro.gov.ua) 09.02.2024 року.

Також позивачем зазначено, що продовження терміну виконання робіт можливе лише на умовах, встановлених підпунктом 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель та п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», за змістом яких істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг, що у разі виникнення потребує документально підтверджених об`єктивних обставин, які спричинили таке продовження.

Окрім цього позивач звертав увагу на призупинення з 11.09.2024 року виконання робіт, відсутність працівників ТОВ «Клеріті Екшенз» на об`єкті Національного банку України та необхідності термінового їх відновленні за Договором не пізніше ніж з 02.10.2024 року.

Проте, 05.10.2024 року Виконавець направив замовнику лист № 1 «Щодо перегляду умов договору № 107551 від 16.04.2024», в якому повідомив про неможливість відновлення робіт за Договором через критичну фінансову ситуацію у ТОВ «Клеріті Екшенз», оскільки у підприємства відсутні кошти для виплати заробітної плати працівникам та придбання необхідних матеріалів, а відсутні працівники, здатні виконувати погоджені роботи, враховуючи перебування частини з них на фронті та відмову решти від виконання робіт з урахуванням передбаченої Договором оплати ,у зв`язку з чим відповідач наполягав на розірванні Договору за взаємною згодою сторін згідно п. 9.1 Договору.

Наразі, доказів укладення сторонами додаткових угод до Договору про розірвання останнього за згодою сторін відповідно до п. 9.1 Договору та/або продовження строку його дії та продовження строку виконання робіт матеріали справи не містять.

Таким чином, як зазначено позивачем, роботи з Поточного ремонту адміністративної будівлі Національного банку України за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15 - 45450000-6 згідно Договору відповідач у повному обсязі не виконав, чим порушив умови укладеного між сторонами правочину.

У пункті 9.1 Договору визначено, що розірвання цього Договору лише за згодою Сторін шляхом укладання додаткового договору у письмовій формі (у вигляді паперового документу з власноручними підписами або електронного документу з кваліфікованими електронними підписами або удосконаленими електронними підписами, що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (далі - електронний підпис) уповноважених осіб Сторін), за рішенням суду та у випадках, передбачених цим Договором..

Підпунктом 5.4.3 пункту 5.4 Договору замовнику надано право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір, у тому числі у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань Виконавцем за цим договором, письмово повідомивши про це його у строк не менше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до дати розірвання договору.

В подальшому, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, враховуючи тривале порушення виконавцем умов Договору, зокрема, в частині строків та обсягів виконання робіт, Національний банк України листом № 65-0008/78954 від 18.10.2024 року повідомив виконавця - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клеріті Екшенз» про дострокове розірвання Договору № 107551 від 16.04.2024 року в односторонньому порядку відповідно до п.п. 5.4.3 п.5.4 Договору.

Так, за змістом вказаного повідомлення № 65-0008/78954 від 18.10.2024 року позивач, посилаючись на виконання відповідачем станом на початок 2024 року робіт згідно Договору лише в обсязі 17,34% та ігнорування вимог замовника про продовження робіт на об`єкті, повідомив відповідача, що спірний Договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дати направлення цього повідомлення.

Факт надсилання повідомлення про розірвання відповідачеві на зазначену в Договорі адресу ТОВ «Клеріті Екшенз»: 43010, м. Луцьк, вул. Глушець, 40/175 та повернення його не врученим 04.11.2024 року за закінченням терміну зберігання підтверджується наданими позивачем копіями поштового конверту від 18.10.2024 року з довідкою форми 20 та накладною № 0600974517601 від 18.10.2024 року, а також рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 06009874517601 від 18.10.2024 року.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (частина 2 статті 883 ЦК України).

Так, відповідно до п. 7.11 Договору у разі відмови Виконавця в односторонньому порядку виконувати цей Договір або у разі розірвання Договору з ініціативи Замовника у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем зобов`язань за цим Договором, Виконавець сплачує на вимогу Замовника штрафні санкції у розмірі 15 % від загальної вартості цього Договору протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання такої вимоги від Замовника.

Під односторонньою відмовою Виконавця від виконання цього Договору Сторони розуміють у тому числі, але не виключно, отримання Замовником повідомлення від Виконавця про неможливість надання послуг відповідно до умов цього Договору, з пропозицією про дострокове розірвання цього Договору. У такому разі, Договір вважається розірваним та припиняє свою дію з дати сплати Виконавцем на вимогу Замовника, штрафних санкцій у повному обсязі.

Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання в частині своєчасного та в повному обсязі виконання робіт позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 65-0008/86249 від 14.11.2024 року, копія якої наявна в матеріалах справи, з повідомленням про розірвання Договору з 24.10.2024 року та вимогою сплатити нарахований на підставі пункту 7.11 Договору штраф у сумі 1 409 995,50 грн. за розірвання Договору з ініціативи замовника у зв`язку з невиконанням/неналежним виконаннями виконавцем зобов`язань за Договором, факт надсилання якої на адресу відповідача підтверджується копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600983636869 від 14.11.2024 року та конверту з накладною № 0600983636869 від 14.11.2024 року та довідкою форми 20, згідно якої поштове відправлення повернуто не врученим адресату 04.12.2024 року за закінченням терміну зберігання.

Отже, як зазначає позивач у позовній заяві, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки, як вбачається із матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем допущено порушення умов Договору в частині виконання робіт в повному обсязі та в погоджений строк, позивачем на підставі статей 216, 230 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України та пункту 7.11 Договору нараховано відповідачеві штрафні санкцій в сумі 1 409 995,50 грн. (9 399 970,00 грн.*15%), які позивач просить суд стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору № 107551 від 16.04.2024 року та/або його окремих положень, а також розірвання правочину на час фактичного виконання сторонами суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Також суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно з пунктами 15.1, 15.2 Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін/накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженою особою сторони, яка робить це останньою (у разі укладення у вигляді електронного документа з накладанням кваліфікованого електронного підпису) і діє до 31.01.2025 року включно.

У разі невиконання умов цього Договору у встановлений термін, він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим Договором.

Суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Суд зазначає, що відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання (аналогічна позиці викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі 910/2693/18).

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 904/7804/16.

Із наведеними приписами законодавства узгоджується передбачене умовами підпункту 5.4.3 пункту 5.4 Договору припинення договору внаслідок дострокового розірвання за ініціативою замовника.

Так, згідно з підпунктом 5.4.3 пункту 5.4 Договору сторони домовилися, що замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір, у тому числі у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань Виконавцем за цим договором, письмово повідомивши про це його у строк не менше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до дати розірвання договору.

Усі поштові повідомлення, відправлені замовником за цим Договором вважаються належним чином відправлені у разі, якщо їх надіслано за адресою (місцезнаходженням) виконавця, зазначеною у розділі 17 цього Договору, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені виконавцю (його представнику) під підпис про отримання. У разі коли пошта не може вручити виконавцю поштове повідомлення через відсутність за місцезнаходженням виконавця, його відмову прийняти поштове повідомлення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) виконавця або з інших причин, поштове повідомлення вважається врученим виконавцю у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п. 12.8 Договору).

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначалось вище, листом №65-0008/78954 від 18.10.2024 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про дострокове розірвання Договору згідно умов п.п. 5.4.3 п.5.4, факт надсилання якого 18.10.2024 року на поштову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0600974517601 підтверджується матеріалами справи.

При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять підтвердження факту отримання відповідачем повідомлення позивача від 18.10.2024 року, проте приймає до уваги попереднє листування сторін та отримання відповідачем листів НБУ за адресою 43010, м. Луцьк, вул. Глушець, 40/175, на яку також було направлено повідомлення про розірвання Договору.

Зокрема, законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов`язань за договором підряду відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 1 зазначеної норми замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Тобто, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.

Таким чином, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

При цьому, якщо замовник відмовився від договору підряду згідно зі статтею 849 Цивільного кодексу України, підстави для його розірвання у судовому порядку відсутні.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За приписами частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

В свою чергу, з урахуванням змісту п.п. 5.4.3 п.5.4 Договору одностороння відмова позивача як замовника від Договору повинна бути зумовлена порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором - невиконанням або неналежним виконанням, доведеним належним чином.

Згідно зі ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Пункт 2.1 Договору визначає, що виконавець повинен виконати роботи (надати послуги) в повному обсязі у термін до 15.12.2024 року.

Виконавець зобов`язався надати послуги якісно і своєчасно відповідно до умов цього Договору, кошторисної документації, будівельних норм і правил (п.п. 5.1.1 Договору).

Натомість, як встановлено судом за матеріалами справи, зазначено позивачем та відповідачем не спростовано, ТОВ «Клеріті Екшенз» була виконана тільки частина робіт на суму 1 629 247,59 грн., що становить 17,33% від загального обсягу передбаченим умовами Договору робіт, та не були виконані наступні роботи: монтаж металопластикових перегородок 1, 4 поверхів; монтаж каркасно-модульної перегородки, розсувних дверей, алюмінієвих перегородок та приладів освітлення 6 поверху; встановлення ламінованих дверей 3, 6 поверхів та алюмінієвих дверей сходової клітки; монтажу освітлення та влаштування санвузлів 8 поверху; переобладнання теплопункту; встановлення комп`ютерних розеток; монтаж металевих ґрат на 2 поверсі; встановлення автоматичних вимикачів, вимикачів освітлення та силових розеток 3, 6 поверхів; встановлення ламінованих дверей 8 поверху та заповнення каркасів підвісних стель 3, 6, 8 поверхів.

При цьому судом враховано, що згідно умов п.п. 5.2.3 п. 5.2 Договору виконавець має право залучати до надання послуг за цим договором третіх осіб (співвиконавців), що мають відповідні ліцензії, дозволи (у разі потреби), кваліфікований персонал, за умови попереднього письмового повідомлення Замовника та отримання його згоди, залишаючись при цьому відповідальним перед Замовником за виконання умов цього договору в повному обсязі, а також відповідно до п. 2.7 Договору у разі виникнення обставин, що призводять до необхідності призупинення надання послуг, визначених умовами цього Договору (зокрема, у випадку необхідності надання додаткових Послуг, не зазначених у договірній ціні, але які стали через непередбачувані обставини необхідними для виконання проекту), Сторони вправі призупиняти надання таких послуг шляхом підписання відповідного акту із зазначенням причин призупинення надання таких послуг. Відновлення надання послуг здійснюється з дати, вказаної у листі Замовника про продовження надання послуг, надісланого на адресу Виконавця. У такому випадку, тривалість призупинення надання послуг за Договором не враховується у строк надання послуг, визначений п. 2.1. цього Договору.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем не надано доказів залучення до виконання робіт за Договором третіх осіб у разі неможливості самостійного виконання робіт товариством, а також матеріали справи не місять доказів наявності обставин для призупинення виконання робіт згідно п. 2.7 Договору, позаяк повідомлення відповідачем позивача як замовника про неможливість подальшого виконання робіт за Договором (в погоджених обсягах та строки), вчинене шляхом доведення волевиявлення ТОВ «Клеріті Екшенз» в активній однозначній формі до замовника - позивача, в розумінні умов п. 7.11 Договору судом розцінюється як одностороння відмова виконавця від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Наразі судом встановлено згідно матеріалів справи, що позивачем до моменту звернення з даним позовом до суду були вчинені дії щодо відмови від Договору в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, а саме шляхом звернення позивача до відповідача з повідомленням № 65-0008/78954 від 18.10.2024 року про розірвання Договору, в якій позивач повідомляв про розірвання правочину через 5 днів з дати направлення такого листа.

Суд зазначає, що частинами 2, 3 статті 849 ЦК України передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, які напряму залежать від наявності порушень умов договору в діях підрядника, водночас наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Згідно висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 925/1095/21, від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 18.11.2021 у справі № 915/212/20, суд має визначити чітку підставу (частина 2 чи частина 4 статті 849 ЦК України), з якої замовник відмовився від договорів. Якщо буде з`ясовано, що відмова замовника від договорів ґрунтується на приписах частини 2 статті 849 ЦК України, то суд має встановити факт допущення з боку підрядника порушень умов договорів. Законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 ЦК України у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може «виправдовуватись» безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини 4 цієї статті.

З урахуванням вищенаведених висновків у даній справі судом встановлено факт порушення з боку підрядника (відповідача) умов Договору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем в якості підстав для розірвання спірного Договору приписів частини 2 статті 849 ЦК України, з вини відповідача.

При цьому судом встановлено відсутність у матеріалах справи як доказів виконання відповідачем всього обсягу зобов`язань за Договором у визначений цим договором строк, так і доказів прийняття позивачем простроченого виконання зобов`язань за Договором, зокрема, після надсилання позивачем повідомлення про розірвання Договору.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази направлення повідомлення про розірвання, за висновками суду спірний Договір вважається припиненим з 24.10.2024 року відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України у зв`язку з наявністю в матеріалах справи доказів вчинення позивачем односторонньої відмови від Договору внаслідок невиконання його відповідачем.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, даною нормою, що належить застосуванню до правовідносин сторін, пов`язаних із виконанням зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України, чітко встановлено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відтак, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, неустойки, передбаченої пунктом 7.11 Договору.

Зокрема, у разі відмови Виконавця в односторонньому порядку виконувати цей Договір або у разі розірвання Договору з ініціативи Замовника у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням Виконавцем зобов`язань за цим Договором, Виконавець сплачує на вимогу Замовника штрафні санкції у розмірі 15 % від загальної вартості цього Договору протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання такої вимоги від Замовника. (пункт 7.11 Договору).

Зокрема, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується той факт, що в розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання, позаяк не виконав належним чином умови укладеного між сторонами Договору в частині виконання робіт в повному обсязі та в погоджені терміни, тобто у позивача в силу закону та Договору виникло право на застосування до виконавця штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.11 Договору.

Окрім цього, відповідачем під час розгляду справи не надано заперечень факту невиконання зобов`язань згідно Договору щодо поточного ремонту адміністративної будівлі Національного банку України за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15, а також доказів неможливості такого виконання у відповідності до умов Договору, позаяк твердження виконавця про неможливість продовження робіт за Договором з об`єктивних причин жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Наразі, в матеріалах відсутні та відповідачем не надані жодні докази на підтвердження обставин, на які ТОВ «Клеріті Екшенз» посилається в повідомленнях на адресу замовника про неможливість виконання ремонтних робіт за Договором, а саме підвищення цін на матеріали у зв`язку зі зміною курсу валют та, відповідно, збільшення вартості робіт, відсутності у виконавця грошових коштів для виплати заробітної плати та придбання матеріалів, а також відсутності необхідних працівників тощо, в тому числі відповідних висновків Торгово - промислової палати України.

Суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

Відтак, суд наголошує на праві відповідача на звернення до суду з вимогами про зміну або розірвання Договору у відповідності до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, яким ТОВ «Клеріті Екшенз» не скористалось.

Тобто, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань з виконання робіт в повному обсязі, передбаченому умовами Договору та/або відсутності боргу з оплати штрафних санкцій, або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині штрафу, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо наданого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленого до стягнення згідно п. 7.11 Договору 15% штрафу судом встановлено, що розмір останнього, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 409 995,50 грн. штрафу у розмірі 15 % від загальної вартості Договору послуг підлягають задоволенню.

Поряд із цим суд звертає увагу, що в процесі реалізації договору надання послуг позивач та відповідач як господарюючі суб`єкти несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Суд зазначає, що відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Враховуючи наведене, відповідач на момент підписання спірного Договору повинен був усвідомлювати настання для себе негативних наслідків у разі невиконання своїх зобов`язань перед позивачем, в тому числі внаслідок зовнішніх обставин. Тобто, з урахуванням визначеного Договором терміну виконання ремонтних робіт відповідач як виконавець мав передбачити власні ресурси виконання зобов`язань та врахувати потенційні можливості їх вчасного здійснення.

У свою чергу, жодним чином не підтверджені обставини неможливості вчасного та повного виконання зобов`язань відповідачем не можуть бути розцінені як підстава для звільнення останнього від відповідальності за порушення своїх зобов`язань за спірним Договором та сплати штрафних санкцій.

Додатково суд наголошує та приймає до уваги той факт, що виконання відповідачем поточного ремонту на об`єкті (споруді) Національного банку України на підставі спірного Договору № 107551 від 16.04.2024 року пов`язане зі специфічними об`єктами та сферою обслуговування, позаяк ремонтні роботи спрямовані на забезпечення безперервної діяльності як самого Національного банку України, так і держави в цілому, а також враховуючи те, що участь в договірних відносинах державних замовників зумовлює сувору їх регламентацію: обов`язковість тендерних процедур, використання проектно-кошторисної документації, казначейське обслуговування оплати та обмежені можливості зміни умов договору (ціни, обсягів) після підписання.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клеріті Екшенз" (вул. Ялтинська, 5Б, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 43494314) на користь Національного банку України (вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 00032106) 1 409 995,50 грн. (один мільйон чотириста дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять грн. 50 коп.) штрафних санкцій та витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 919,94 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять грн. 94 коп.)

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 23 квітня 2026 року.

Суддя А.М. Селівон