Рішення № 135958859, 24.04.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/165/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.,

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Київ, в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 376 716,60 грн,

Представники:

від позивача - без виклику

від відповідача - без виклику

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулось з позовом в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» про стягнення 376 716,60 грн,на підставі ст. 665, 693 ЦК України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2026 відкрито провадження у справі №907/165/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачам строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №ДОГ/ЗФ/100-733-24 від 07.02.2024 за отриманими паливними картками на відпуск товару на АЗС, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви у нього виникла заборгованість в розмірі вартості оплаченого та непереданого товару на загальну суму 376 716,60 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були доставлені до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.

Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.

Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.

Суд виходить з презумпції правомірності підстав виникнення правовідносини та правильності наведених позивачем обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі виконуючого обов`язки директора Закарпатської філії, (далі замовник, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» (далі постачальник, продавець) укладений Договір поставки №ДОГ/ЗФ/100-733-24 від 07.02.2024. (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору поставки, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, та на підставі заявок замовника передавати у власність останнього товар, визначений в Таблиці №1 (далі - товар), а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, своєчасно приймати та оплачувати товар в асортименті та кількості згідно поданої ним заявки та за ціною, вказаною в Договорі.

Відповідно до Таблиці №1, передавальним є товар, а саме:

1) Бензин А-95, в кількості 19 500 л., вартістю 906 750 грн з ПДВ, де ціна за 1 л. становить 46,50 грн;

2) Дизельне паливо, в кількості 15 500 л., вартістю 720 750 грн з ПДВ, де ціна за 1 л. становить 46,50 грн;

3) Газ нафтовий скраплений, в кількості 13 500 л., вартістю 398 115 грн з ПДВ, де ціна за 1 л. становить 29,49 грн.

Загальна вартість товару що випускається становить 2 025 615 грн з ПДВ, де ПДВ 337 602,50 грн.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що відпуск Товару з АЗС здійснюється за паливними картками на отримання Товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.

Ціна цього Договору становить: 2 025 615,00 грн, у тому числі ПДВ 337 602,50 грн (п. 3.1. Договору).

Згідно із п. 4.1., 4.2. Договору, оплата товару здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника. Оплата здійснюється замовником на умовах: післяоплата, протягом 14 календарних днів з дати зарахування відповідного об`єму пального на паливні картки згідно заявок замовника, виставленого рахунку та підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.1. Договору, постачальник зобов`язується передати замовнику паливні картки в кількості та за номіналом, визначеним замовником в заявці, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання договору за власний рахунок на наступну адресу замовника: м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2.

Між тим, п. 5.2. Договору визначено, що передача замовнику товару за цим Договором здійснюється постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів замовника при пред`явленні довіреними особами замовника паливних карток. Територіально АЗС, з якої буде здійснюватися відпуск товару повинна бути розташована не більше 15 км від місця здійснення замовником господарської діяльності, адреса якої вказана в Додатку 1 Договору.

Паливна картка, як передбачено п. 5.2.1. Договору, є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки Товару. При цьому постачальник не може передати Замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в паливній картці.

Умови постачання Товару - самовивіз. Замовник зобов`язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії паливної картки, який зазначений на картці. (п. 5.3. Договору)

Передача у власність (поставка) товарів здійснюється цілодобово (за винятком технічних перерв) на АЗС шляхом пред`явлення замовником постачальнику паливної картки на визначену кількість Товару (п. 5.5. Договору).

Відповідно до п. 5.6. Договору, з метою належного виконання замовником умов цього Договору щодо отримання товарів, постачальник на період дії Договору забезпечує замовника паливними картками в необхідній замовнику кількості.

В пункті 5.7. Договору, сторонами погоджено, що паливні картки діють за принципом фіксованого об`єму літрів.

Передача паливних карток замовнику здійснюється постачальником на підставі заявки замовника в кількості, визначеній в заявці за адресою, визначеною п. 5.1. Договору. Факт передачі паливних карток замовнику підтверджується відповідним Актом приймання-передачі (та/або Видатковою накладною), що підписується сторонами. (п. 5.8. Договору)

Згідно з п. 5.9. Договору, право власності на товар та всі ризики пошкодження чи втрати товару переходять до замовника з моменту фактичного отримання товарів на АЗС, що підтверджується даними фіскальних (касових) чеків (чеків реєстраторів розрахункових операцій АЗС) на повну суму проведеної операції, або зведених актів приймання-передачі товару, або зведених видаткових накладних, які підтверджують факт передачі товарів замовнику.

Між тим, в п. 5.10. Договору, сторонами погоджено, що з моменту передачі замовнику паливних карток до моменту фактичної заправки автотранспортних засобів замовника на АЗС, товари замовника перебувають на зберіганні у постачальника в резервуарах АЗС, про що сторони зазначають в Акті приймання-передачі товару. Умови зберігання товару на АЗС повинні забезпечувати збереження товару від змішування з іншими речовинами та водою.

Як визначено в п. 6.1. Договору Замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені Товари (п. 6.1.1. Договору); приймати поставлені товари згідно актів прийому-передачі та/або накладної на Товар (6.1.2. Договору), а постачальник в свою чергу, як визначено в п. 6.3. Договору) зобов`язаний, зокрема, забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (п. 6.3.1 Договору).

Пунктом 7.1. Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Також п. 7.2. Договору передбачає, що у разі порушення умов зобов`язання щодо якості товарів постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 0,5% від суми договору за кожен факт порушення. У разі якщо порушення умов зобов`язання щодо якості товарів призведе до несправності транспортного засобу (паливної системи, двигуна та інших несправностей) постачальник зобов`язаний відшкодувати понесені витрати замовнику пов`язані з ремонтом даного транспортного засобу.

Відповідно до п. 10.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін у разі їх наявності.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього Договору та діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань, прийнятих на себе за даним Договором (п. 10.2. Договору).

Між тим, п. 10.3. Договору визначено, що дія цього Договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в даному Договорі.

Згідно з Додатком №1 до Договору заправка транспортних засобів Замовника здійснюється на АЗС, яка розташована в с. Неліпино (на відстані 5,9 км від місця дислокації атотранспорту та механізмів замовника).

В подальшому сторонами погоджено Додаткові угоди до Договору поставки №ДОГ/ЗФ/100-733-24 від 07.02.2024, а саме: №1 від 15.02.2024 та №2 від 27.08.2024.

Відповідно до змісту Додаткової угоди №1 до Договору поставки №ДОГ/ЗФ/100-733-24 від 07.02.2024 сторони погодили в п. 1. викласти п. 1.1 Договору №ДОГ/ЗФ/100-733-24 від 07.02.2024 у наступній редакції: « 1.1. Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, та на підставі заявок замовника передавати у власність останнього товар, визначений в Таблиці №1 (далі - товар), а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, своєчасно приймати та оплачувати товар в асортименті та кількості згідно поданої ним заявки та за ціною, вказаною в Договорі.»

Відповідно до Таблиці №1 висвітленої в Додатковій угоді №1, передавальним є товар, а саме:

1) Бензин А-95, в кількості 18 000 л., вартістю 864 000 грн з ПДВ, де ціна за 1 л. становить 48,00 грн;

2) Дизельне паливо, в кількості 15 000 л., вартістю 720 000 грн з ПДВ, де ціна за 1 л. становить 48,00 грн;

3) Газ нафтовий скраплений, в кількості 16 600 л., вартістю 439 734 грн з ПДВ, де ціна за 1 л. становить 26,49 грн.

Загальна вартість товару що випускається становить 2 023 734 грн з ПДВ, де ПДВ 337 289 грн.

Між тим, в Додаткової угоди №2 до Договору поставки №ДОГ/ЗФ/100-733-24 від 07.02.2024 сторони погодили в п. 1. викласти п. 1.1 Договору №ДОГ/ЗФ/100-733-24 від 07.02.2024 у наступній редакції: «Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, та на підставі заявок замовника передавати у власність останнього товар, визначений в Таблиці №1 (далі - товар), а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, своєчасно приймати та оплачувати товар в асортименті та кількості згідно поданої ним заявки та за ціною, вказаною в Договорі.»

Відповідно до Таблиці №1 висвітленої в Додатковій угоді №2, передавальним є товар, а саме:

1) Бензин А-95, в кількості 9000 л., вартістю 432 000 грн з ПДВ, де ціна за 1 л. становить 48,00 грн;

2) Дизельне паливо, в кількості 15 000 л., вартістю 720 000 грн з ПДВ, де ціна за 1 л. становить 48,00 грн;

3) Газ нафтовий скраплений, в кількості 8300 л., вартістю 219 867 грн з ПДВ, де ціна за 1 л. становить 26,49 грн.

4) Бензин А-95, в кількості 7000 л., вартістю 374 500 грн з ПДВ, де ціна за 1 л. становить 53,50 грн;

5) Дизельне паливо, в кількості 5400 л., вартістю 272 646 грн з ПДВ, де ціна за 1 л. становить 50,49 грн;

Загальна вартість товару що випускається становить 2 019 013 грн з ПДВ, де ПДВ 336 502,17 грн.

На виконання умов Договору та Додаткових угод до Договору, постачальником фактично передано замовнику товару в загальній кількості 35 886,62 л. на загальну суму 1 642 296,40 грн, а саме: Бензин А-95 у кількості 14 150,28 л. на суму 694 187,91 грн; Дизпаливо у кількості 16 844,86 л. на суму 816 707,11 грн; Газ нафтовий скраплений у кількості 4 891,48 л. на суму 131 401,38 грн, що підтверджуються підписаними сторонами видатковими накладними: №0001/1000067 від 29.02.2024; №0001/1000123 від 31.03.2024; №0001/1000190 від 30.04.2024; №0001/1000242 від 31.05.2024; №0001/1000318 від 30.06.2024; №0001/1000348 від 31.07.2024; №0001/1000394 від 31.08.2024; №0001/1000447 від 30.09.2024; №0001/1000488 від 31.10.2024; №0001/1000545 від 30.11.2024; №0001/1000592 від 31.12.2024; №0001/1000009 від 31.01.2025.

Між тим, позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур №0001/1000409 від 15.02.2024 на суму 1 011 867 грн, №0001/1610749 від 07.03.2024 на суму 360 000 грн, №0001/1001773 від 28.08.2024 на суму 647 146 грн, що загалом складають 2 019 013 грн, здійснив оплату товару в повному обсязі на загальну суму 2 019 013 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №200216 від 20.02.2024 на суму 1 011 867 грн; №110310 від 11.03.2024 на суму 360 000,00 грн; №30901 від 03.09.2024 на суму 647 146,00 грн.

Відтак, постачальником фактично передано замовнику товару в загальній кількості 35 886,62 л. на загальну суму 1 642 296,40 грн, при цьому, замовником, як зазначено вище, протягом дії Договору сплачено суму в розмірі 2 019 013,00 грн.

Означене на думку позивача вказує на те, що відповідачем не у повній мірі виконане зобов`язання з передачі придбаного замовником за Договором товару (бензин А-95, дизельного палива, газу нафтового скрапленого), у зв`язку з чим у постачальника виникла заборгованість в розмірі вартості оплаченого та непереданого замовнику товару на суму 376 716,60 грн.

З огляду на порушення з боку постачальника умов укладеного Договору, позивачем на адресу відповідача було скеровано вимогу №ЗкФ/100/31.2-ВИХ-5617-25 від 27.03.2025 про добровільне повернення коштів за неотриманий товар на загальну суму 376 716 грн. Однак, відповідач залишив вимогу позивача без відповіді та задоволення.

Означене стало підставою для звернення відповідача з відповідною позовною заявою про стягнення грошових коштів в розмірі 376 716 грн.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст.202 ЦКУ).

Згідно положень ст. 509 ЦКУ зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Згідно ст. 631 ЦКУ строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦКУ).

Приписами ст. 662 ЦКУ передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦКУ).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦКУ).

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу (ст. 665 ЦКУ).

Відповідно до положень ст. 689 ЦКУ покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 691 ЦКУ покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до положень ст. 692 ЦКУ, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 693 ЦКУ, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦКУ).

Приписами ст. 712 ЦКУ передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між сторонами спору були укладений договір поставки. Предметом цього договору є продаж (поставка) постачальником (відповідачем) покупцеві (покупцю, позивачу) товару, а саме: ПММ шляхом передачі талонів/паливних карток, а покупець зобов`язується - прийняти й оплатити такий товар відповідно до визначених цим договором умов.

Товар відпускається покупцеві на підставі наданих постачальнику талонів/паливних карток на АЗС.

Таким чином, оскільки відповідач (постачальник по договору) не виконав покладені на нього обов`язки згідно з договором, не поставив позивачеві (покупцю) вже оплачений товар, то позивач (покупець) має право вимагати повернення суми попередньої оплати згідно ч. 2 ст. 693 ЦКУ.

Відповідно до вищевикладеного, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 376 716 грн - повністю.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).

Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. Ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», вул. Молодіжна, будинок 9, с. Сторожниця, Ужгородський район, Закарпатська область, 89421 (код ЄДРПОУ: 44858321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», вул. Шолуденка, будинок 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ: 44907200) в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», вул. Коновальця Євгена, будинок 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015 (код ЄДРПОУ ВП: 45365917) суму 376 716 грн (Триста сімдесят шість тисяч сімсот шістнадцять гривень) заборгованості, а також суму 4520,60 грн (Чотири тисячі п`ятсот двадцять гривень 60 коп) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2026

Суддя А.А. Худенко