Рішення № 135957448, 24.04.2026, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1730/25

2/152/44/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 квітня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Войнаровського І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

23 грудня 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідачка) про стягнення заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 48110,68 грн за кредитним договором №1528-7672 від 20 березня 2025 року та судові витрати.

Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.74).

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року клопотання представника позивача про долучено доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Долучено довідку про перерахування коштів ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» до матеріалів цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.110-111).

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року клопотання представника відповідача адвоката Скорковської Любові Анатоліївни про поновлення строку на подання відзиву у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Поновлено відповідачці строк для надання відзиву на позов. Встановлено позивачу та відповідачці строк до 30 березня 2026 року для подання відповіді на відзив та заперечень (а.с.112-113).

Разом з позовною заявою представник позивача подав до суду клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.70).

26 лютого 2026 року від представника відповідача адвоката Скорковської Л.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій вона вказує, що вимоги позовної заяви вважаю безпідставними і необґрунтованими, а відтак такими, що не підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав. Вважає, що сторона позивача не довела належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору саме з відповідачем; факт отримання відповідачем грошових коштів; правомірність та обґрунтованість розрахунку заборгованості; підстави для нарахування додаткових платежів. Позивач посилається на укладення електронного договору із застосуванням одноразового ідентифікатора. Разом із тим стороною позивача не надано технічних логів входу до системи; відсутні докази належності номера телефону відповідачу саме на момент укладення договору; не надано доказів ідентифікації Відповідача відповідно до вимог фінансового моніторингу. Сам по собі текст договору без підтвердження автентичності електронного підпису не є безумовним доказом укладення договору саме відповідачем. У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15 ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц від 25 травня 2021 року. У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Платіжне доручення або ж платіжна інструкція - це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (п.54 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги», п.п.15 п.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України №163 від 29 липня 2022 року (далі Інструкція). Відповідно до п.27 Інструкції, надавач платіжних послуг платника в платіжній інструкції, оформленій ініціатором у паперовій формі: 1) заповнює реквізити «Дата прийняття до виконання» і «Дата виконання» та засвідчує їх власноручним підписом уповноваженого працівника надавача платіжних послуг платника; 2) проставляє відмітку «Вечірня», якщо платіжна інструкція надійшла до виконання після закінчення операційного часу; 3) робить на її зворотному боці напис про причину відмови у виконанні та зазначає дату її повернення (це засвідчується власноручним підписом уповноваженого працівника). Відповідно до статті 18 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг зобов`язаний вести облік своїх операцій та подавати до Національного банку України звітність щодо здійснення діяльності з надання платіжних послуг відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Згідно статті 27 Закону України «Про платіжні послуги», усі документи, що підтверджують надання платіжних послуг (виконання платіжних операцій), зберігаються надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами не менше п`яти років з дня припинення ділових відносин з клієнтом або з дня завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом. Під час зберігання документів, що містять банківську таємницю або іншу інформацію з обмеженим доступом, надавачі платіжних послуг та їх комерційні агенти забезпечують дотримання вимог, встановлених законодавством для зберігання відповідної інформації. Так, Позивач стверджує, що через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладено договір №02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 року та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №21/772-рк від 29.04.2023 року, видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому рахунку, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на картку отримувача, чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі. до позовної заяви Позивачем було долучено довідку про перерахування коштів, яка, як згодом сам Позивач зазначив у поданому ним клопотанні, не містить платежу за спірним кредитним договором. Таким чином на момент подання даного позову доказ перерахування саме за договором №1528-7672 від 20.03.2025 року був відсутній, позов подано без належних і допустимих доказів виникнення грошового зобов`язання, та Позивач фактично намагається усунути недоліки доказової бази вже після відкриття провадження. Подання нового доказу після відкриття провадження суперечить вимогам ч.3 ст.83 ЦПК України, відповідно до якої позивач зобов`язаний подати всі наявні докази разом із позовною заявою. Проте, Позивач не навів жодних поважних причин неможливості подання належної довідки одночасно з позовом. Посилання на «помилкове долучення» іншого документа не є об`єктивною та поважною причиною. З огляду на це, клопотання про долучення нової довідки підлягає відхиленню. Крім того, даний документ не є первинним обліковим в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Більше того, вказаний документ не містить відомостей про особу отримувача грошового переказу, призначення платежу. Водночас в матеріалах справи відсутня виписка по картковому рахунку, яка б підтверджувала рух коштів та те, що Відповідач користувався кредитними коштами на власний розсуд. Сам факт формування довідки контрагентом Позивача не підтверджує належним чином реального отримання Відповідачем грошових коштів. Верховний суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що кредитор повинен довести факт отримання коштів позичальником, а не лише ініціювання переказу. Матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме ОСОБА_1 , оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку Відповідача матеріали справи не містять. Надані позивачем довідка про зарахування коштів та розрахунок заборгованості є документами, що створені самим позивачем, а тому інформація, зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 759/10277/20. З огляду на викладене, можна дійти висновку, що Позивач не довів належними та достатніми доказами, що зазначена позивачем заборгованість дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов договору кредиту. Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на Відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18. Посилання сторони позивача на те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, тому не може надати первинні банківські документи, суд не повинен приймати до уваги, оскільки у своїй позовній заяві представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просив розглянути справу без виклику сторін, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18. Звертає увагу на процесуальну поведінку позивача, який є фінансовою установою (первісним кредитором) та в якого, відповідно, повинні зберігатися первинні документи щодо видачі кредитних коштів (меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні інструкції, касові документи) із зазначенням обов`язкових реквізитів платника та отримувача, однак вказані докази стороною позивача не долучено. Крім того, у позовній заяві позивач зазначає, що відповідач «в загальній кількості 5 разів оформлював кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені», що нібито підтверджує обізнаність відповідача з процедурою укладення та виконання договору. Проте, вказане твердження є голослівним та не підтверджене жодним належним і допустимим доказом. До матеріалів справи позивачем не подано жодного з попередніх кредитних договорів; жодної додаткової угоди; жодного розрахунку за такими договорами; жодного підтвердження їх укладення саме відповідачем; жодного доказу фактичного отримання коштів за такими договорами; жодного доказу їх повного погашення. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається. Фактично позивач намагається створити враження системності правовідносин; сформувати презумпцію «обізнаності» відповідача; підмінити доказування припущеннями. Більше того, навіть у випадку існування попередніх правовідносин, це жодним чином не доводить: факт укладення саме спірного договору; факт отримання коштів за ним; правомірність нарахованої заборгованості. Кожен договір є самостійним зобов`язанням, а доказування у справі має здійснюватися виключно щодо предмета спору договору № 1528-7672 від 20.03.2025 року. Таким чином, посилання позивача на нібито існування п`яти попередніх кредитних договорів є юридично незначущим та не може братися судом до уваги. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за укладеними кредитним договором, факту виплати йому грошових коштів, зокрема первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». А тому відсутні правові підстави для задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , оскільки будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту Відповідачу матеріали справи не містять. Представник відповідачки просить в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі (а.с.103-106).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Судом встановлено, що 20 березня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1528-7672 продукту «MiniKasa», за умовами якого відповідачці надається кредит в сумі 8000 грн, з датою повернення кредиту 19 березня 2026 року, тобто строком на 365 календарних днів зі сплатою відсотків. З метою отримання кредиту, відповідачка вказала номер особистого електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 , свої анкетні та паспортні дані (а.с.12-23).

22 квітня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1528-7672, за умовами якого кредитодавець надає відповідачці у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 8000 грн (а.с.43 на звороті 46).

18 травня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1528-7672, за умовами якого кредитодавець надає відповідачці у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 3000 грн (а.с.47 на звороті 50).

19 травня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1528-7672, за умовами якого кредитодавець надає відповідачці у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 800 грн (а.с.39 на звороті 42).

Відповідно до копії повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №17302 від 30 жовтня 2025 року та довідки ТОВ Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1528-7672 від 20 березня 2025 року, підтверджено успішність перерахування кредитних коштів через систему LiqPay за кредитним договором №1528-7672 від 20 березня 2025 року на картку № НОМЕР_1 на суми: 8000 грн, 8000 грн, 3000 грн та 800 грн (а.с.51, 80-84).

Згідно з копією розрахунку заборгованості за договором №1528-7672 від 20 березня 2025 року, станом на 22 жовтня 2025 року загальна заборгованість відповідачки становить 48110,68 грн, з них: 14524,28 грн основний борг, 23116,40 грн залишок відсотків, 9900 грн залишок відсотків за ст. 625 ЦК України та 570 грн залишок комісій (а.с.52-57).

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Надані позивачем докази у їх сукупності дають підстави для висновку, що позивач виконав прийняті на себе зобов`язання в повному обсязі, надав відповідачці кредитні кошти. При цьому, невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за вказаним договором, а саме неповернення отриманих сум кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості, і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд зауважує, що Договір містить прізвище, ім`я, по батькові відповідачки, РНОКПП, паспортні дані, адресу, що підтверджує факт укладення Договору між позивачем та відповідачкою і спростовує посилання представника відповідачки.

Доводи представника відповідачки про те, що позивачем не подано доказів надання їй грошових коштів на увагу не заслуговують.

Натомість відповідачка, яка заперечує отримання цих коштів, на підтвердження своїх доводів, доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у Договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить, не надала. Відповідачка не позбавлена була можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких, відповідно до законодавства.

Відтак суд наголошує, що в даній справі, за умови, що відповідачка заперечувала би отримання коштів, чи суму заборгованості, то саме вона мала би надати докази на спростування тверджень позивача, адже обов`язок доказування передбачає не лише обов`язок позивача довести свої вимоги, але й обов`язок відповідача спростувати такі вимоги ( частина 1 статті 81 ЦПК України).

Будь яких доказів, які б спростували як укладення самого кредитного договору, так і отримання відповідачкою коштів на її банківський рахунок, останньою не надано.

При цьому, суд зауважує, що відсоткова ставка за користування кредитними коштами була відповідачкою погоджена, а виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19).

Суд зауважує, що в разі якщо кредиторами виступають банки-емітенти, то вони зобов`язані надати виписку про рух коштів по рахунку, оскільки є тримачами відповідної інформації, однак в справі яка розглядається грошові кошти були надані фінансовою установою шляхом перерахунку на банківську картку, емітентом якої є інша (відмінна від кредитора) банківська установа, тому позивач не має доступу до виписки про рух коштів по рахунку.

Щодо стягнення заборгованості завідсотками за ст. 625 ЦК України у розмірі 9900 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості завідсотками за ст. 625 ЦК України у розмірі 9900 грн, задоволенню не підлягають.

Отже, судом установлено факт не виконання відповідачкою узятих зобов`язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору, повернення суми заборгованості та процентів, а тому порушене право підлягає судовому захисту.

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 38210,68 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1923,87 грн.

Керуючись статтями 13, 15, 16, 525, 526, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1528-7672 продукту «MiniKasa» від 20 березня 2025 року, додатковою угодою до договору про відкриття кредитної лінії №1528-7672 від 22 квітня 2025 року, додатковою угодою до договору про відкриття кредитної лінії №1528-7672 від 18 травня 2025 року та додатковою угодою до договору про відкриття кредитної лінії №1528-7672 від 19 травня 2025 року у розмірі 38210 (тридцять вісім тисяч двісті десять) гривень 68 копійок, з них: 14524,28 грн основний борг, 23116,40 грн залишок відсотків та 570 грн залишок комісій.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 1923 (одна тисяча дев`ятсот двадцять три) гривні 87 копійок судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський