Ухвала суду № 135957362, 23.04.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 129/108/26

Провадження № 2/131/152/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026м. Іллінці

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Коваль А.М., розглянувши клопотання представника відповідача, адвоката Зеніної Марії Олександрівни про залишення позовної заяви без розгляду та витребування доказів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

23.02.2026 у справі відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Зеніної М.О., в якому було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України, у зв`язку із тим, що при подачі позову не було надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували повноваження особи, що підписала та подала позовну заяву від імені ТОВ «Новий Колектор».

Від представника позивача Павленка Д.О. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що у разі формування електронного доручення за допомогою підсистеми Електронний суд від особи не потрібно вимагати іншого документа, що посвідчує повноваження представника, відповідно до постанов Верховного Суду від 08 вересня 2021 у справі №486/259/21 (61-9466св21) та від 25 січня 2023 року у справі №235/8501/21 (провадження № 61-11615св22).

Представник відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому вказала, що наведені позивачем постанови не встановлюють, що будь-яке посилання на електронну довіреність або електронне доручення автоматично підтверджує належні повноваження представника. Навпаки, з їх змісту випливає необхідність перевірки належного формування такого доручення в ЄСІТС, його підписання КЕП довірителя та наявності у суду можливості пересвідчитися у цих обставинах. Крім того, додає, що наведена позивачем практика Верховного Суду підтверджує допустимість використання належно сформованого в підсистемі «Електронний суд» електронного доручення, однак не звільняє сторону від обов`язку належним чином підтвердити в конкретній справі особу довірителя, обсяг наданих повноважень та право представника на підписання і подання саме позовної заяви. Більше того, первісну позовну заяву подано та підписано Овчаренком Ігорем Станіславовичем на підставі довіреності у порядку передоручення від 22.08.2025, тоді як відповідь на відзив подано вже Павленком Дмитром Олександровичем на підставі іншого ланцюга передоручення - довіреності на Латіну Ірину Сергіївну від 06.10.2025 та довіреності на Павленка Дмитра Олександровича від 07.10.2025. Водночас матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували правовий статус зазначених осіб у ТОВ «Новий Колектор», зокрема відсутні накази про призначення, трудові договори, посадові інструкції чи інші документи, що дозволяли б встановити, які саме посади вони займають, у яких правовідносинах перебувають із позивачем та який саме обсяг їхніх повноважень. Так само відсутні докази наявності у зазначених осіб статусу адвоката, що виключає можливість обґрунтовувати їх участь у справі як представників, які здійснюють професійну правничу допомогу. За таких обставин самі лише електронні довіреності не усувають сумнівів щодо належного підтвердження повноважень осіб, які підписували та подавали процесуальні документи від імені позивача. У відзиві відповідача ставилося під сумнів належне підтвердження повноважень саме тієї особи, яка підписала та подала первісну позовну заяву, а саме Овчаренка І.С. Саме по собі подання відповіді на відзив іншою особою та долучення до неї нових документів не усуває питання щодо належності підтвердження повноважень особи, яка звернулася до суду з первісним позовом. У зв`язку із зазначеним просить суд залишити позовну заяву ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Також, до заперечення на відповідь на відзив представник відповідача додає клопотання, в якому просить витребувати у позивача оригінал електронного доказу - Договір про відкриття кредитної лінії № 1057-2801 від 21.02.2022 р. (з усіма додатками та доповненнями та додатками до нього), а також сертифікат КЕП/УЕП, сертифікат Кваліфікованої електронної печатки, що підтверджує підписання договору кредитодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»).

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступних висновків.

З приводу клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Судом встановлено, що позовну заяву подано Овчаренком І.С. через систему Електронний суд в інтересах ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР». На підтвердження повноважень представника надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де керівником ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" вказаний Жанталай Руслан Володимирович. Також, до позову додано довіреність у порядку передоручення від 22.08.2025, яка підписана електронним підписом Жанталай Р.В., що представник відповідача може самостійно перевірити, адже файл підпису доданий до матеріалів справи в системі Електронний суд. Відповідно до довіреності Овчаренка І.С. керівником ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" його уповноважено представляти інтереси ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина друга статті 60 ЦПК України).

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина сьома статті 62 ЦПК України).

Касаційний суд вже вказував, що законодавець передбачив в межах процесуального представництва конструкцію «довіреності в електронній формі», яка видається відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 619/1908/23 (провадження № 61-8428св23)). Також, у користувачів підсистеми «Електронний суд» відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд електронного доручення, оскільки саме система його формує за відповідним алгоритмом і зразком. Отже, розміщення відмітки про нотаріальне посвідчення на такій довіреності є неможливим (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2024 року в справі № 753/8640/24 (провадження № 61-11983св24)).

Крім того, довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді. Водночас, у випадку звернення до суду через підсистему «Електронний суд» суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08 вересня 2021 року у справі № 486/259/21, від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 04 серпня 2022 року у справі № 300/8766/21.

У разі формування електронного доручення за допомогою підсистеми «Електронний суд» від особи не потрібно вимагати додаткового надання паперового примірника такої довіреності або іншого документа, що посвідчує повноваження представника. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08 вересня 2021 у справі № 486/259/21 (61-9466св21), від 25 січня 2023 року у справі № 235/8501/21 (провадження № 61-11615св22).

Отже, суд приходить до висновку, що повноваження Овчаренка І.С. на підписання та подання позовної заяви від імені ТОВ «Новий Колектор» підтверджені належним чином у спосіб, передбачений частиною сьомою статті 62 ЦПК України, оскільки електронна довіреність, сформована в підсистемі «Електронний суд» та підписана КЕП керівника позивача, є самостійним і достатнім доказом наявності у представника відповідного обсягу прав. Враховуючи, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а чинне законодавство та актуальна практика Верховного Суду не вимагають додаткового надання трудових договорів, наказів про призначення або підтвердження статусу адвоката для осіб, які діють на підставі належним чином сформованого електронного доручення в межах системи ЄСІТС, доводи представника відповідача щодо відсутності у Овчаренка І.С. повноважень на ведення справи є безпідставними, а клопотання про залишення позовної заяви без розгляду за пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України задоволенню не підлягає.

З приводу клопотання представника відповідача про витребування доказів суд зазначає наступне.

Положенням ст. 83 ЦПК України визначено, що: 1. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. 2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. 3. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. 4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. 5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. 6. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. 7. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. 8. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, оскільки клопотання про витребування доказів було подане представником відповідача лише 21.04.2026 разом із запереченням на відповідь на відзив, тобто після подання відзиву (06.04.2026), суд констатує пропуск встановленого законом процесуального строку. Враховуючи, що у клопотанні не наведено поважних причин, які перешкоджали заявленню такої вимоги на стадії подання відзиву, не порушено питання про поновлення цього строку, а також не надано доказів вжиття заходів для самостійного отримання запитуваних документів від позивача або обґрунтування неможливості їх отримання, суд вважає за необхідне залишити клопотання про витребування доказів без задоволення.

Керуючись статтями 43, 60-62, 83, 257-260, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Зеніної Марії Олександрівни про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Клопотання представника відповідача адвоката Зеніної Марії Олександрівни про витребування доказів залишити без задоволення.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: