Ухвала суду № 135956006, 22.04.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4023/26

Провадження № 1-кс/638/1004/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

слідчої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділення Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026221070000235 від 26.02.2026, про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Лазарівка Брусилівського району Житомирської області, із середньою-спеціальною освітою, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку, військовослужбовця військової служби за призовом, у військовому званні «солдат», який проходить військову службу на посаді оператора 1 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 1 взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 135 КК України

у с т а н о в и в:

21 квітня 2026 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого відділення Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026221070000235 від 26.02.2026, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Лазарівка Брусилівського району Житомирської області, із середньою-спеціальною освітою, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку, військовослужбовця військової служби за призовом, у військовому званні «солдат», який проходить військову службу на посаді оператора 1 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 1 взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Клопотання обгрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2025 № 360 ОСОБА_4 призначено на посаду оператора 1 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 1 взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з положеннями ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України та Військової присяги, солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, дорожити бойовою славою своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця.

Положеннями ст. ст. 20-22 Статуту внутрішньої служби ЗС України передбачено, що військовослужбовці під час виконання службових обов`язків мають право носити, зберігати та застосовувати зброю в порядку, встановленому законодавством. Застосування зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або якщо застосування інших заходів є неможливим. Також, застосуванню зброї, повинно передувати попередження про намір застосовувати зброю і постріл угору.

Військовослужбовці мають право застосовувати зброю: для захисту свого здоров`я і життя, а також здоров`я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами і засобами захистити їх у даній ситуації не можливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти; для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров`я військовослужбовця чи інших осіб; для відбиття нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями; для звільнення цих об`єктів у разі захоплення; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу.

У разі застосування і використання зброї військовослужбовець зобов`язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам.

Незважаючи на викладене, 25.02.2026 під час виконання обов?язків військової служби в зоні проведення активних бойових дій ОСОБА_4 перебував у тимчасовому місці дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 .

25.02.2026 приблизно о 22 годині, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось за можливе, ОСОБА_4 знаходився в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_7 , в якій фактично мешкає останній, де у ОСОБА_4 із особистих раптово виниклих неприязних відносин, виник прямий умисел на знищення, шляхом підпалу, чужого майна, належного ОСОБА_7 .

З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, спрямованим на знищення чужого майна шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, та свідомо припускаючи їх настання, перебуваючи в дальній кімнаті квартири, скориставшись тим, що власник квартири ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який перебував в квартирі в якості гостя, перебувають в іншій кімнаті, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою запальнички, яку мав при собі, умисно підпалив ганчірку, яка знаходилась в приміщенні кімнати. Внаслідок зазначених навмисних дій ОСОБА_4 сталося загорання речей та меблів в кімнаті, що спричинило матеріальну шкоду та смерть потерпілого ОСОБА_7 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/48-Ізт/26 від 26.02.2026 причиною смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , явилась токсична дія оксиду вуглецю.

26.02.2026 о 17 годині 15 хвилин за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

26.02.2026 о 18 годині 08 хвилин складено протокол затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України.

Згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України 27.02.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, тобто в умисному пошкодженні чужого майна, вчинене шляхом підпалу, що спричинило загибель людини.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лазарівка Брусилівського району Житомирської області, українець, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, не одружений, на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку на утримання не має, не є особою з інвалідністю, у званні солдата, перебуваючого на посаді: оператора 1 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 1 взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимий.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

- протоколами огляду місця події від 26.02.2026

- лікарським свідоцтвом про смерть № 12-17/48-Ізт/ 26 від 26.02.2026

- протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 26.02.2026

- протоколами пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_9 від 26.02.2026

- протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 від 26.02.2026

- протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України від 26.02.2026

- показаннями підозрюваного ОСОБА_4 від 26.02.2026

- протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 від 26.02.2026

- речовими доказами

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.02.2026 до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі « Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 години 15 хвилин 26 квітня 2026 року включно із визначенням застави в розмірі 232 960 грн.

Постановою керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 27.05.2026.

Незважаючи на те, що на даний час у кримінальному провадженні виконаний великий обсяг слідчих дій, однак, у зв`язку з його складністю, для закінчення досудового розслідування необхідно:

-отримати висновки судових експертиз, а саме: судово-медичної експертизи трупа, яка призначена постановою слідчого від 26.02.2026, судової будівельно-технічної експертизи, яка призначена постановою слідчого від 05.03.2026, судових експертиз нафтопродуктів і паливо-мастильних матеріалів, які призначені постановами слідчого від 05.03.2026, вирішити питання щодо розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій;

-отримавши висновки вищевказаних експертиз вирішити питання про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 ;

-вирішити питання щодо розсекречення матеріалів НСРД;

-виконати інші слідчі та розшукові дії, необхідність яких може виникнути в ході досудового розслідування;

-виконати з підозрюваним вимоги ст. 290 КПК України;

-скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, тобто до 26.04.2026, не видається за можливе, виходячи із складності зазначеного кримінального провадження, введення воєнного стану на території України, проведенням активних бойових дій Збройними силами Російської Федерації на території Харківської області, що ускладнює проведення швидкого досудового розслідування, а також через необхідність усестороннього та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 був зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчим зібрано достатньо доказів, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення підозрюваним ОСОБА_4 , враховано тяжкість покарання, вік підозрюваного.

Крім цього підозрюваний ОСОБА_4 може фізично або психологічно незаконно впливати на учасників та свідків у кримінальному провадженні, тим самим примусити змінити свої показання або взагалі відмовитись від них, щоб уникнути покарання.

Крім того, у разі перебування на свободі згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України особа може вчинити інше кримінальне правопорушення, спрямоване на приховування вчиненого злочину.

Також просить суд врахувати те, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні 24.02.2022 з 05 години 30 хвилин введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено.

Отже, ОСОБА_4 , будучи професійним військовим військової частини НОМЕР_1 має фізичну, психологічну підготовку, навички володіння вогнепальною зброєю та вибуховими речовинами, може впливати на свідків вчиненого злочину, та в умовах військового стану продовжувати злочинну діяльність та вчинювати інші кримінальні правопорушення усвідомлюючи невідворотність покарання.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до десяти років, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин.

Наразі виникає необхідність у проведенні подальших слідчих дій по даному кримінальному провадженню, тому вплив підозрюваного ОСОБА_4 може зашкодити проведенню всебічного, повного та об`єктивного досудового розслідування.

Відповідно до ст. 178 КПК України установлено вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 10 років. Стан його здоров`я та вік не перешкоджає обранню запобіжного заходу - тримання під вартою.

На даний час існує ряд ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які є підставою, на думку органу досудового розслідування для застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з виконанням бойових завдань з відсічі збройної агресії рф, військова частина, в якаій проходить службу ОСОБА_4 , в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини утворять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду.

п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх побратимів здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам відмовитись від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_4 незаконно впливати, на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.

Відтак у органу досудового розслідування є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, обґрунтовані, що свідчить про неможливість їх запобігання іншим шляхом, не пов`язаним із застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Більш того, у п. 48 рішення "Чеботарі проти Молдови" N 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від ЗО серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».

Виходячи із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У разі застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Також, слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З огляду на викладене, запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі по відношенню до ОСОБА_4 не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також забезпечити належну йому поведінку.

Враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочину, передбаченого вищевказаною статтею Кримінального кодексу України, вбачається ризик того, що він може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності. Враховуючи те, що ОСОБА_4 обізнаний про можливе покарання у вигляді позбавлення волі та те, що він вчинив тяжке кримінальне правопорушення, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке створюють в очах громадян та суспільства в цілому, негативне враження безладдя, безкарності та з метою забезпечення дієвості правоохоронних органів в боротьбі зі злочинністю, доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, викладених в клопотанні, просив його задовольнити, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

У судовому засіданні підозрюваний та захисник просили суд обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.Зазначили, що вказані прокурором ризики не доведені, що він планує продовжити нести військову службу та приносити користь державі. Також захисник зазначив, що підозрюваний позитивно характеризується за місце проходження військової служби, раніше не судимий, розкаюється у вчиненому, у звязкзу з чим просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, доходить таких висновків.

Згідно зі статтями 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України

Відповідно до статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті

Відповідно до вимог статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною третьою, п`ятою статті 199 КПК України встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі в справі «Летельє проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.02.2026 стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливостю внесення застави в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 00 на 60 (шістдесят) днів до 26.04.2026.

В свою чергу, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, як окремо, так і усіма у сукупності, а саме:

- протоколами огляду місця події від 26.02.2026

- лікарським свідоцтвом про смерть № 12-17/48-Ізт/ 26 від 26.02.2026

- протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 26.02.2026

- протоколами пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_9 від 26.02.2026

- протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 від 26.02.2026

- протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України від 26.02.2026

- показаннями підозрюваного ОСОБА_4 від 26.02.2026

- протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 від 26.02.2026

- речовими доказами

Разом з тим, вивченням особи підозрюваного судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець м. Лазарівка Брусилівського району Житомирської області, із середньою-спеціальною освітою, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку, військовослужбовця військової служби за призовом, у військовому званні «солдат», який проходить військову службу на посаді оператора 1 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 1 взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимий.

При обранні запобіжного заходу слідчий суддя виходить з того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, який є тяжким злочином, за який законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до десяти років, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин.

Відтак підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому, без застосування запобіжного заходу, суд вважає доведеним ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Водночас суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, наразі підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочину, передбаченого вищевказаною статтею Кримінального кодексу України, вбачається ризик того, що він може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності. Враховуючи те, що ОСОБА_4 обізнаний про можливе покарання у вигляді позбавлення волі та те, що він вчинив тяжке кримінальне правопорушення, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

П. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду підтверджується, тим що ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з виконанням бойових завдань з відсічі збройної агресії рф, військова частина, в якаій проходить службу ОСОБА_4 , в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини утворять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду.

П. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх побратимів здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам відмовитись від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

П. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_4 незаконно впливати, на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.

Крім того, у разі перебування на свободі згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України особа може вчинити інше кримінальне правопорушення, спрямоване на приховування вчиненого злочину.

26.02.2026 о 17 годині 15 хвилин за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

26.02.2026 о 18 годині 08 хвилин складено протокол затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України.

Згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України 27.02.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень частини п`ятої статті 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами огляду місця подій, протоколами допиту свідків, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, протоколом допиту підозрюваного, протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного, лікарським свідоцтвом про смерть, речовими доказами.

Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді продовження тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді продовження тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вказані вище дії.

Суд виходить з того, що вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу, з урахуванням наявності вагомих доказів вчинення підозрюваним тяжкого кримінального правопорушення-злочину, а також те, що він може переховуватись від органу досудового розслідування, може продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, впливати на свідків, а тому запобіжний захід не пов`язаний із позбавлення волі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вищевказаним ризикам та не буде сприяти встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений слідчим вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченому.

Також суд враховує обставини, характер та суспільну небезпеку вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді продовження тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду;

3) незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинення інших кримінальних правопорушень.

Підставою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді продовження тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити вказані вище дії.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів, спецілістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений слідчим вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченому.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Більш того, у п. 48 рішення "Чеботарі проти Молдови" N 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».

Виходячи із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також суд враховує обставини, характер та суспільну небезпеку вчинення даного кримінального правопорушення.

При цьому, враховуючи реальне існування встановлених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин та характер вчинення кримінального правопорушення, а саме, особу підозрюваного, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, а тому доходить висновку, що до останнього необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного.

Крім того, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні спливає 26.04.2026, але закінчити досудове розслідування в строк 2 місяці, тобто до 26.04.2026, не виявляється можливим, унаслідок складності вказаного кримінального провадження та великим обсягом матеріалів, отриманих під час досудового розслідування кримінального провадження, оскільки для досягнення його завдань необхідно виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Постановою керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 27.05.2026.

Згідно вимог статті 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Таким чином, виходячи зі змісту статті 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду, або зменшення встановлених ризиків, що пов`язано з плином судового розгляду.

Також під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість зміни запобіжного заходу, застосування стосовно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, не пов`язаного з триманням під вартою.

Однак, наявні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, та запобігати спробам вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а відтак жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

При цьому суд не погоджується з стороною захисту про те, що прокурором не доведено про наявність існування вищевказаних ризиків. В свою чергу, стороною захисту не надано доказів на підтвердження обставин, які б виключали продовження строку дії запобіжного заходу.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, можуть забезпечити виконання процесуальних обов`язків та запобігати спробам вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги, що діючий на території України воєнний стан свідчить про існування додаткових ризиків та неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного у разі обрання запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою.

За приписами частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Так ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.02.2026 до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі « Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 години 15 хвилин 26 квітня 2026 року включно із визначенням застави в розмірі 232 960 грн.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні суд виходить з приписів статей 177, 178, 182 КПК України.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Тобто, виходячи з практики ЄСПЛ, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому визначений судом розмір застави в повній мірі узгоджується з вимогами частини четвертої - п`ятої статті 182 КПК України

Таким чином суд доходить до висновку про необхідність залишення застави як альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою у раніше визначеному розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Застосовуючи до підозрюваного альтернативний запобіжний захід, на переконання суду, він не може бути завідомо непомірним для нього та повинен надавати можливість внести таку заставу, тому варто виходити із можливості внесення такої застави. Водночас, розмір застави має надавати впевненість у тому, що вона зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, тобто має бути достатнім стримуючим фактором, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що визначений розмір застави відповідає майновому та сімейному стану підозрюваного, обставинам кримінального провадження та є помірним.

Зі змісту частини четвертої - п`ятої статті 202 КПК України слідує, що підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

За таких обставин, на підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та продовження стосовно підозрюваного строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221070000235 від 26.02.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 124, ч. 3 ст. 135 КК України, тобто до 27 травня 2026 року.

На підставі викладеного і керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого відділення Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026221070000235 від 26.02.2026, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з триманням останнього в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» за адресою: місто Харків, вул. Полтавський шлях, 99, в межах строку досудового розслідування, а саме до 27.05.2026 включно - задовольнити.

Продовжити стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування, тобто, до 27.05.2026 включно.

Продовжити строк дії визначеної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яка підлягає внесенню на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA8282017203552090148000006674, код ЄДРПОУ 26281249, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, призначення платежу - запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_4 - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали до 27 травня 2026 року.

Повний текст ухвали складено та проголошено 22 квітня 2026 року о 16 год 00 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1