Ухвала суду № 135955545, 22.04.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/9913/21

провадження № 1-кп/208/93/26

УХВАЛА

22 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 в режимі відеоконференції, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 ,

у відкритому судовому засіданні по справі кримінального провадження № 12021041160000599 відносно:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст. 357 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 162 КК України, розглянувши клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває зазначена кримінальна справа. Обвинуваченому ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Окремо, останній засуджений вироком іншого суду до покарання у виді позбавлення волі.

У справі проведено судовий розгляд. В судове засідання не з`явився обвинувачений ОСОБА_14 . Відповідно до повідомлення адвоката ОСОБА_15 , її підзахисний потрапив до лікарні. Відповідна довідка буде представлена суду.

Враховуючи неможливість закінчення розгляду справи по суті, що визначена всіма учасниками судового засідання, прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які аргументовано тим, що той обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, є раніше судимим, може ухилитись від суду з огляду на покарання яке йому загрожує у разі визнання винним, вчинити інше кримінальне правопорушення. На даний час ОСОБА_13 засуджений вироком іншого суду до покарання у виді позбавлення волі та фактично відбуває покарання.

Адвокат ОСОБА_16 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. ОСОБА_13 перебуває під вартою і зрив засідання не його провина. Просив змінити запобіжний захід на менш суровий. Інші захисники підтримали думку колеги.

Обвинувачений ОСОБА_13 заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.

Метою застосування запобіжного заходу забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_13 обґрунтовано, в достатній мірі для розгляду клопотань сторони обвинувачення, обвинувачується у вчиненні низки тяжких злочинів, за які чинним законодавством передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Тобто, у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість.

Суд вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Суд зазначає, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі корисливих, на теперішній час засуджений за корисливий злочин до відбуття реального покарання у виді позбавлення волі. Даних про його офіційне працевлаштування та джерела доходів до затримання, у суду відсутні.

Наявність у обвинуваченого відповідних соціальних зв`язків, само по собі не є достатнім стримуючим фактором порушення ними процесуальних обов`язків.

Суд вважає, що будучи обізнаними про ступінь тяжкості інкримінованих злочинів та покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду.

Приймаючи до уваги запровадження в Україні військового стану, утрудненість контролю за зобов`язаннями обвинувачених, такі обставини у своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, та як раніше неодноразово судимі за корисливі злочини, не мають визначеного джерела доходу, можуть вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, та на які на теперішній час вказує прокурор, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали, не зменшилися, й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Суд зазначає, що ОСОБА_13 на даний час засуджений вироком іншого суду до тривалого покарання у виді позбавлення волі, і суд переконаний у необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки ним доведено обставини, які виправдовують подальше утримання його в слідчому ізоляторі.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд вважає, що саме визначений запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, особі обвинуваченого, і саме такий його вид позбавляє Його можливості перешкодити інтересам правосуддя.

Судовий розгляд кримінального провадження проведено і неможливість переходу до судових дебатів пов`язана виключно з діями та ініціативами сторони захисту обвинуваченого Азарова, як то хворобливість, залучення додаткових захисників, ознайомлення з матеріалами справи, узгодження правових позицій тощо.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184, 331 КПК України, суд-

ухвалив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Строк запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, продовжити строком до 19.06.2026 року.

В задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою, окрім застави, відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захисникам, прокурорам, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1