Рішення № 135954955, 02.04.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1417/26

Провадження № 2/466/1941/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 квітня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Дутки О.П.,

справа № 466/1417/26,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и в:

24 лютого 2026 року ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області, код ЄДРПОУ 35009321 та просить суд - скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на квартиру, виданого 06.08.1997 року виконкомом Львівської міської ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності в рівних частках позивачу ОСОБА_1 та членам її сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Окрім, вищевказаних співвласників в даній квартирі зареєстрований та проживає ОСОБА_8 , який вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.06.2000 року був засуджений по ст. 81 ч. 4 КК України, із застосуванням ст. 44 КК України, на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

На виконання вказаного вироку до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області було скеровано два виконавчих листи, а саме: один на стягнення боргу засудженого ОСОБА_8 , а другий на конфіскацію майна. Для забезпечення виконання вироку відповідачем була прийнята постанова від 15.01.2000 року, якою накладено арешт на все майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 і заборона здійснення відчуження майна, яке йому належить.

Аналогічна постанова винесена державним виконавцем ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Львова від 31.10.2001 року.

Про існування вказаних постанов позивачу стало відомо 22.01.2026 року з інформації наданої завідувачем Львівського державного нотаріального архіву. При зверненні з цього приводу до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Львова було повідомлено, що вказаних виконавчих проваджень не існує, а тому надати будь-яку інформацію не є можливим.

З метою реалізації позивачем права розпорядження вищевказаним майном, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду із даним позовом.

Від представника відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові ЗМУ МЮ відзиву, клопотань, заяв не надходило.

Ухвалою судді Невойта П.С. від 26.02.2026 року позовну заяву залишено без руху і позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків, який рахується з дня отримання позивачем копії вказаної ухвали.

Ухвалою суду від 04.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

26.03.2026 року від представника позивача адвоката Смотрич Г. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року №5, спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Як вбачається із Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № НОМЕР_2 , виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 06.08.1997 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності позивачу ОСОБА_1 та членам її сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Згідно Довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований також ОСОБА_8 .

Відповідно до вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.06.2000 року ОСОБА_8 засуджено по ст.81 ч.4 КК України, із застосуванням ст.44 КК України, на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

На виконання вказаного вироку до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області було скеровано два виконавчих листи. Для забезпечення виконання вироку відповідачем була прийнята постанова від 15.01.2000 року, якою накладено арешт на все майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 і заборона здійснення відчуження майна, яке йому належить.

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.10.2001 року, накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_8 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна.

Судом не здобуто інформації про наявність в Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові виконавчих проваджень щодо позивача.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Так, згідно з ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Нормами ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Згідно з ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

У відповідності до ст.24 Закону України Про виконавче провадження (який діяв на час винесення заборони) державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

За заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно боржника і накладає на нього арешт, про що зазначається в цій постанові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

Згідно ст.3 Закону передбачено рішення, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

Відповідно до ст. 55 Закону, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Арешт застосовується:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Таким чином, накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує права позивача як власника, щодо вільного розпорядження майном.

Згідно з п.2.1. Положення «Про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 №31/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 року за №364/3657, який діяв на час арешту, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є: 1. Накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна. 2. Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об`єкта нерухомого майна, що подається: - державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв`язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна; - судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв`язку з накладенням ними арешту на об`єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту); - органами державної виконавчої служби - у зв`язку з накладенням ними арешту на об`єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту). За вищевказаним Положенням зняття арешту може здійснюватися у будь-якого реєстратора (тобто у будь-якого нотаріуса). Отже, нотаріус при поданні йому заяви за встановленою формою може зняти будь-який арешт, накладений судовими і слідчими органами, крім арештів, накладених органами державної виконавчої служби. При цьому, відповідно до п. 2.1. Положення зняття арешту на об`єкти нерухомого майна, накладеного судами і слідчими органами, відбувається на підставі заповненої цими органами заяви за формою. Таким чином, нотаріус не має права вносити відомості до Єдиного реєстру заборон про зняття арешту на підставі інших документів.

Згідно Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.

Відповідно до ст. 8, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 6 постанови КМУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час ОСОБА_8 є співласником спірної квартири, а також відсутні належні і допустимі докази щодо потреби в арешті вищезазначеного майна.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції на березень 2002 року), ст. 3, 4 12, 13, 76, 81, 82, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Головного територіального управління юстиції у Львівській області про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Зняти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений постановами державних виконавців ВДВС Шевченківського районного управління юстиції в м. Львові від 15.01.2000 року і від 31.10.2001 року, реєстраційний номер обтяжень 4254626, реєстратор Перша Львівська державна нотаріальна контора, підстава обтяження Постанова ВДВС Шевченківського районного управління юстиції №701/Л від 15.01.2000 року;

реєстраційний номер обтяжень №4254637 зареєстровано 20.12.2006 року за №4254637 реєстратором: Перша Львівська державна нотаріальна контора, підстава обтяження Постанова 701/Л від 15.01.2000 року ВДВС Шевченківського районного управління юстиції міста Львова;

реєстраційний номер обтяження за №4338987 реєстратором: Перша Львівська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: Постанова 762/А від 31.10.2001 року ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Львова;

реєстраційний номер обтяження 4338995, зареєстровано 11.01.2007 року за №4338995 реєстратором: Перша Львівська державна нотаріальна контора: підстава обтяження: Постанова 762/А від 31.10.2002 року ВДВС Шевченківського районного управління юстиції міста Львова.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Шевченківський відділу державної виконавчої служби у м.Львові, ЗМУМЮ, адреса: м. Львів, вул. Котлярська, 6, код ЄДРПОУ 35009321.

Повний текст рішення складено 02.04.2026 року.

Суддя П. С. Невойт