Рішення № 135954873, 24.04.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/625/26

Провадження № 2-о/452/58/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

прокурора Гут Л.М.,

представника заінтересованої особи Вовчик В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу, в порядку окремого провадження, за заявою керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави: заінтересована особа Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області про визнання спадщини відумерлою, -

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2026 року керівник Самбірської окружної прокуратури Теличко О.О. звернувся до суду, в інтересах держави в особі Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, із заявою про визнання спадщини відумерлою. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_1 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва на право власності на житловий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Гординянської міської Ради народних депутатів від 24 березня 1998 року № 10, будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві особистої власності за ОСОБА_1 та записано в реєстрову книгу № 2 за реєстром №339. Земельна ділянка, на якій знаходиться будинок за вищевказаною адресою - не приватизована. Будинок АДРЕСА_1 має загальну площу 65,9 кв.м., житлову 26,0 кв.м. та складається з двох житлових кімнат.

Згідно з відомостями зі Спадкового реєстру убачається, що після смерті ОСОБА_1 04.01.2002 пройшло більше ніж 24 роки, але із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась та свідоцтва про право на спадщину не видавались, що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкового реєстру № 82249887 від 19.08.2025 та № 82725475 від 30.09.2025.

На підставі інформації Новокалинівської міської ради у листі № 34 від 03.07.2025 убачається, що станом на 04.01.2002 за адресою: с. Гординя Самбірського району Львівської області була зареєстрована та проживала лише ОСОБА_1 . В той же час, відповідно до листа Новокалинівської міської ради №07-13/1520/1 від 26.11.2025 встановлено що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 , однак на момент смерті проживала сама.

Відомості щодо перебування ОСОБА_1 на момент смерті у зареєстрованому шлюбі у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні.

Зазначає, що захоронення трупа ОСОБА_1 здійснювалось за кошти місцевого бюджету на підставі заяви ОСОБА_3 , який у відділі соцзахисту отримав допомогу на поховання ОСОБА_1 .

Згідно інформації Новокалинівської міської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є рідні брати. Відповідно до актового запису про смерть №16 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, вищенаведені обставини свідчать про відсутність спадкоємців за законом чи за заповітом після смерті ОСОБА_1 або неприйняття ними спадщини.

Враховуючи вищезазначене, та те, що з часу смерті ОСОБА_1 минуло понад 24 роки, а також відсутність спадкоємців після її смерті за законом або за заповітом, (або навіть якщо такі й наявні, то не прийняли спадщину), майно, яке перебувало у її власності на момент її смерті - будинок АДРЕСА_1 слід визнати відумерлою спадщиною та передати її у власність Новокалинівській територіальній громаді Самбірського району Львівської області.

Ухвалою суду від 26.02.2026 року відкрите провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами окремого провадження.

Прокурор Гут Л.М. в судовому засіданні заяву підтримала, посилаючись на викладені в ній обставини, просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області Вовчик В.Б. у судовому засіданні підтримав заяву та не заперечував проти її задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд приходить висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17.

У постанові № 912/2385/19 від 26.05.2020 року Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що для того щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43.).

Органом, що уповноважений державою здійснювати функції у вказаних правовідносинах є Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області.

Відповідно до норм Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого входить управління майном територіальної громади, що свідчить про те, що саме за заявою вказаного органу спадщина може бути визнана відумерлою. В такому випадку захист інтересів держави в особі Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області може здійснюватися прокурором відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Враховуючи викладене, підставами для подачі даної заяви та представництва інтересів Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області прокурором, є тривале невжиття останньою заходів спрямованих на визнання спадщини відумерлою, що є виключним випадком, встановленим вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом реєстрації актів громадянського стану складено актовий запис про смерть №01 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 04.01.2002 року.

Після смерті ОСОБА_1 відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку загальною площею 65,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане майно їй належало на підставі свідоцтва на право власності на житловий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Гординянської міської Ради народних депутатів від 24 березня 1998 року № 10, будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві особистої власності за ОСОБА_1 та записано в реєстрову книгу №2 за реєстром №339.

Згідно з відомостями зі Спадкового реєстру убачається, що після смерті ОСОБА_1 04.01.2002 року пройшло більше ніж 24 роки, але із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась та свідоцтва про право на спадщину не видавались, що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкового реєстру № 82249887 від 19.08.2025 р. та № 82725475 від 30.09.2025 р.

Із інформації Новокалинівської міської ради у листі № 34 від 03.07.2025 року убачається, що станом на 04.01.2002 за адресою: с. Гординя Самбірського району Львівської області була зареєстрована та проживала лише ОСОБА_1 .

Відповідно до листа Новокалинівської міської ради №07 13/1520/1 від 26.11.2025 встановлено, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 , однак на момент смерті проживала сама. Відомості щодо перебування ОСОБА_1 на момент смерті у зареєстрованому шлюбі у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні.

Відповідно до актового запису про смерть № 16 від 05.11.2015 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкова справа після його смерті не заводилася, що підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 02.04.2026 року.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Отже, датою відкриття спадщини після померлої ОСОБА_1 є день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ст. ст. 334, 335 ЦПК України заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. У заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до вимог ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Згідно зі ст. 140 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (із змінами та доповненнями) спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Аналіз норм права, що регулює правовідносини у сфері відумерлості спадщини, дає підстави для висновку, що до органу місцевого самоврядування може переходити спадкове майно в силу закону, хоча орган місцевого самоврядування не є спадкоємцем ані за законом, ані за заповітом. Причому частина перша статті 1277 ЦК України передбачає власне обов`язок, а не право органу місцевого самоврядування подати відповідну заяву до суду.

Тобто, спадкове майно, яке залишилось без визначеного законом правонаступника (спадкоємця), повинно перейти у власність до певного суб`єкта цивільних правовідносин, і в конкретних обставинах справи, за допомогою правового механізму визнання спадщини відумерлою, суд забезпечує перехід такого права до органу місцевого самоврядування.

За приписами ст. 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року в справі № 712/14171/21.

З урахуванням викладеного, а також того, що з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 сплив однорічний строк і вона залишається не прийнятою у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що вимоги заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 247, 263-265, 293-294, 334-338 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави: заінтересована особа Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області про визнання спадщини відумерлою задовольнити.

Визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 65,9 кв.м., житловою площею - 26,0 кв.м., - відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати його у власність Новокалинівської територіальної громади в особі Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області (код ЄДРПОУ-25254925).

Судові витрати у даній цивільній справі не відшкодовуються.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Прокурор: Самбірська окружна прокуратура Львівської області, юридична адреса: 81400, м. Самбір, вул. Филипчака, 4А, Львівська область.

Заінтересована особа: Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 25254925, адреса: м. Новий Калинів, пл. Авіації, 1а, Самбірський район, Львівська область, 81464.

Повний текст рішення виготовлений 24 квітня 2026 року.

Суддя