Рішення № 135954744, 23.04.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1003/26

Провадження №2/442/810/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі:

головуючого судді Хомика А.П.

з участю секретаря судового засідання Денис Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

06.02.2026 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , підписана адвокатом Климчук А.В., в якій представник позивача просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позову посилається на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 червня 2020 року було зареєстровано шлюб. Під час шлюбу в них народилось двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 син - ОСОБА_4 . Майже одразу після народження другого сина відповідачка залишила дітей на чоловіка, та виїхала за кордон ще на початку 2023 р., де перебуває по сьогоднішній день, що підтверджується відомостями внесеними до її закордонного паспорта. Вона покинула чоловіка та маленьких дітей через власну байдужість до родини. Відповідачка є схильною до розгульного способу життя, постійно приймала участь в азартних іграх, отримувала швидкі кредити, які сплачував позивач, страждала та страждає на наркотичну та алкогольну залежність. Вже під час перебування відповідачки за кордоном, позивач ще і дізнався про те, що у неї вже склалися нові особисті стосунки з іншою жінкою, які вона обрала пріоритетом, і повертатись в Україну вона не мала та не має намірів. Тому, за позовом позивача зазначений шлюб було розірвано 20 листопада 2023 р. на підставі рішення у справі № 442/7296/23 Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. Натомість діти залишились проживати з позивачем.

16 листопада 2023 р. відповідною комісією виконавчого комітету Трускавецької міської ради було оформлено та видано позивачу акт про фактичне проживання особи № 178 в якому зазначено, що діти фактично проживають разом з ним без реєстрації.

Актом обстеження умов проживання від 20 листопада 2024 р. засвідчено, що умови проживання створені позивачем для дітей повністю задовільні, і вони забезпечені всім необхідним.

12 грудня 2023 р. органом опіки та піклування виконавчого комітету Трускавецької міської ради було складено висновок про доцільність визначення місця проживання дітей разом з позивачем.

20 червня 2024 р. Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області було ухвалено рішення у справі № 442/1472/24, яким місце проживання дітей визначено разом з позивачем за його адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначеним рішенням були присуджені аліменти на користь позивача з відповідачки на утримання дітей в твердій грошовій сумі. На виконання цього рішення в частині стягнення аліментів 17 вересня 2024 р. було видано виконавчий лист № 442/1472/24. Але позивач, попри наявність в нього зазначеного виконавчого документа про стягнення аліментів з відповідачки, не звертався до органів примусового виконання рішення за його виконанням, оскільки все ж таки сподівався на усвідомлення відповідачкою свого батьківського обов`язку та її добровільну участь у матеріальному забезпеченні своїх дітей, але така участь фактично відсутня. Зазначене підтверджується довідкою Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області від 09 грудня 2025 р. № 11899/26.2-10

24 лютого 2025 р.. на підставі зазначеного вище рішення суду про визначення місця проживання дітей, місце проживання дітей вже було зареєстроване за зареєстрованою адресою позивача: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 627 від 01 грудня 2025 р. про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.

Також, 03 грудня 2025 р. старостою с. Уличне було складено та видано акт № 176 про факт проживання дітей разом з батьком за його адресою.

Ще в 2022 р. відповідачка заявила позивачу, що вона не бажає в подальшому приймати ніяку участь в житті власних дітей. Тому, 25 грудня 2022 р. між ними було укладено договір про визначення місця проживання дітей з батьком, та про їх виховання, піклування та утримання останнім, який було зареєстровано за № 2502 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області (копія додається, оригінал зберігається у позивача).

05 грудня 2025 р. відповідачка склала заяву, якою підтвердила та засвідчила той факт, що вона не приймає ніякої участі у вихованні, утриманні, фінансовому забезпеченні своїх дітей, аліменти не сплачує, а місце проживання дітей визначено з позивачем. Зазначена заява була зареєстрована під № 2501 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області.

14 січня 2026 р. в м. Прага відповідачкою була складена заява, якою вона надала добровільну та усвідомлену згоду на позбавлення її батьківських прав стосовно дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , яка була зареєстрована нотаріусом, юрисконсультом.

За таких обставин подальше збереження за відповідачкою статусу матері суперечить найкращим інтересам дітей, які фактично виховуються виключно батьком, для якого створення стабільного, безпечного та правового визначеного сімейного середовища є необхідним для їх повноцінного розвитку.

13.02.2026 отримано відповідь №2335044 на запит з Єдиного державного демографічного реєстру щодо встановлення місця реєстрації відповідача.

13.02.2026 відкрито провадження по даній справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 02.03.2026 підготовче судове засідання відкладено та зобов`язано Орган опіки та піклування скласти висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей.

02.04.2026 від представника Органу опіки та піклування Трускавецької міської ради надійшов висновок щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав та клопотання про приєднання до матеріалів справи: Акту обстеження умов проживання, Актів оцінки потреб сім`ї та висновків оцінки потреб сім`ї.

03.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.04.2026.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві. Додатково вказали, що відповідачка не бере участі у вихованні та спілкуванні з дітьми з 2022 року, не проявляє жодної ініціативи щодо побачення з дітьми, налагодження їхніх стосунків.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась. 02.03.2026 від неї надійшла заява в якій остання просила проводити розгляд справи у її відсутності. Проти позбавлення батьківських прав не заперечує, правові наслідки позбавлення батьківських прав їй відомі та зрозумілі.

Представник третьої особи Дребот Л. щодо задоволення позову не заперечила. Пояснила, що на виконання ухвали суду Орган опіки та піклування Трускавецької міської ради Львівської області 31.03.2026 склав висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказала, що в ході підготовки до складання висновку було проведено обстеження умов фактичного проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та встановлено, як і в попередні рази, що для них створено задовільні умови для проживання, хлопчики забезпечені окремими спальними місцями, посезонним одягом та взуттям, іграшками. У зв`язку з проходження батьком дітей військової служби, діти на даний момент проживають з бабусею та дідусем, які належним чином піклуються про онуків.

Суд, опитавши учасників справи, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом», стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine») від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. … Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Вимогами ст. ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач та відповідач з 17.06.2020 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.11.2023 у справі 442/7296/23 було розірвано, а.с. 12-13.

Від даного шлюбу у подружжя ОСОБА_6 народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а.с. 10-11.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.06.2024 визначено місце проживання малолітніх дітей разом з батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Також даним рішенням вирішено стягувати з відповідачки аліменти на малолітніх дітей в розмірі по 3500 грн. щомісячно.

Як встановлено судом, позивач не пред`являв виконавчий лист про стягнення аліментів до Державної виконавчої служби, про що свідчить відповідь начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львіського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 164 ЦК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, серед іншого, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року роз`яснено судам, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачка ОСОБА_2 , будучи матір`ю, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своїх синів з 2023 року. Ухилення його від виконання батьківських обов`язків полягає у свідомому самоусуненні від виховання дітей, піклування про їхнє здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створення належних умови для розвитку їхніх природних здібностей та готування їх до самостійного життя та праці, що в свою чергу вказує на наявність законних підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Незабезпечення належних умов проживання та виховання, не виявлення інтересу до внутрішнього світу синів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 знайшли своє підтвердження у Актах обстеження умов проживання малолітніх дітей позивача від 20.11.2023, від 10.12.2025 р., від 27.02.2026 та встановлено, що хлопчики разом з батьком займуть окрему кімнату в будинку, мають окремі спальні місця (двоспальне ліжко), забезпечені належним харчуванням, повсякденним одягом та взуттям, іграшками відповідно до віку, діти відвідують садок, стосунки в сім`ї добрі, батько піклується про фізичний та духовний стан дітей, проявляє до них любов та турботу, а в догляді за дітьми йому допомагають його батьки.

27 листопада 2025 р. директором Уличненського закладу дошкільної освіти «Диво» (дитячого садка) була видана довідка № 01-23/46, в якій зазначено та підтверджено, що дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5 упродовж всього періоду відвідування садка приводив та забирав додому батько-позивач. Відомостей про матір дітей ЗДО не має, крім її ПІБ, які вказані в свідоцтвах про народження дітей, матір дітей жодного разу у садку не з`являлась, а також директором підкреслена важлива роль батька для хлопчиків, та зазначено, що діти доглянуті, їх психоемоційний стан задовільний, вони проявляють пізнавальний інтерес під час освітньо-виховного процесу, відвідують садок регулярно, при цьому позивач є на постійному зв`язку з представниками садка, він контактує з педагогами, відвідує батьківські збори та відкриті заходи, які проводяться в садочку.

13 січня 2026 р. сімейним лікарем КНП «Дрогобицька міська поліклініка» Дрогобицької міської ради були видані довідки, які засвідчують той факт, що хлопчики ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спостерігаються протягом 3 років у неї, а також лікарем підтверджено, що вони за цей час перебували на прийомі виключно з позивачем.

Факт ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків також знайшов своє підтвердження у показаннях свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

ОСОБА_8 суду пояснила, що є директором садочка, який відвідують малолітні діти позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та їхньою сусідкою. Відповідачка жодного разу у садку не з`являлася, дітей приводив і забирав лише батько, або бабуся з дідусем. Їй відомо, що вона виїхала за кордон. Під час перебування у садочку діти матері не згадують, говорять тільки про батька. Старший син ОСОБА_7 особливо прив`язаний до батька, у них тісний емоційний зв`язок. Проживаючи по сусідству, відповідачку не бачила дуже давно, приблизно три роки тому.

ОСОБА_13 пояснила, що проживає по сусідству з позивачем. Відповідачку бачила останній раз на їхньому весіллі. З дітьми постійно проводив час батько, возив їх на візочку, санках. Знає, що відповідачка перебуває за кордоном, життям дітей не цікавиться.

ОСОБА_14 суду пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 . З часу одруження між ними не було нормальних відносин, вона не була ні хорошою дружиною, ні доброю матір`ю для своїх дітей. Дітьми вона не цікавилась, згодом виїхала за кордон і вже тривалий час вона її не бачила.

ОСОБА_11 вказала, що є матір`ю позивача ОСОБА_1 . Суду пояснила, що її колишня невістка за час проживання з ними не добре відносилась до дітей, мало приділяла їм уваги, постійно сиділа в телефоні, грала в азартні ігри, інколи вживала спиртні напої. На даний час мусить здійснювати догляд за дітьми, оскільки її син перебуває на військовій службі. Їй самій важко доглядати за дітьми, це позбавляє можливості її проходити лікування, працювати, щоб забезпечити себе фінансово. Вони зразу не піднімали питання щодо позбавлення її батьківських прав, оскільки думали, що її поведінка зміниться, у неї прокинеться материнський інстинкт, однак ситуація з часом тільки погіршилась.

ОСОБА_12 батько позивача ОСОБА_1 суду пояснив, що відповідачка залишила дитину в 4 місяці, поїхала в Чехію, життям дітей не цікавиться. Після народження першого сина вона багато часу проводила в телефоні, курила. Казала, що діти їй надоїли. Після її від`їзду дітьми займався їх син, а тепер вони з жінкою змушені доглядати та виховувати дітей, через мобілізацію їхнього сина. Він є особою з інвалідністю і не може проходити періодичне стаціонарне лікування через обов`язок здійснювати догляд за онуками. Батьки відповідачки не беруть участі у вихованні онуків, вживають спиртні напої.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Оскільки спір вирішується щодо малолітніх дітей, 2021-2022 р.н., тому відповідно суд не з`ясовував їхню думку щодо матері. Однак, суд враховує пояснення директора дошкільної установи, яку відвідують діти, яка підтвердила, що матері діти не пам`ятають, ніколи її не згадають, їхня адаптація в садочку пройшла за відсутності матері, остання ніколи не відвідували свята, не цікавилась життям дітей.

Разом з тим, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і безумовним втручанням у права, які передбачені ч. 1 ст. 8 Конвенції. Тому обставини цієї справи належить проаналізувати через призму умов ч. 2 цієї статті.

Для цього суд вважає необхідним звернутись до прецедентної практики ЄСПЛ як джерела права (п. 4 ст. 10 ЦПК України).

У справі «Хант проти України» (Заява N 31111/04) під час розгляду питань позбавлення батьківських прав у п. 50 Рішення Суд зазначив, що «…втручання не становить порушення статті 8, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей…»

Позивач ОСОБА_1 порушив питання позбавлення батьківських прав для захисту інтересів дітей синів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , внаслідок ухилення матір`ю від виконання своїх обов`язків. Висновок компетентного державного органу також обґрунтований інтересами дітей. Тому, суд приходь до переконання, що процедура позбавлення батьківських прав у даному випадку переслідувала законну мету.

Щодо «необхідності у демократичному суспільстві», суд вважає, що ця необхідність має бути пов`язана з діями матері, під час вирішення питань позбавлення її батьківських прав і прийняття рішень із цього приводу компетентними органами (органи опіки та піклування, місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, суд).

В даній справі, мати відповідачка, розлучена із позивачем батьком дітей, не сплачує аліменти і проживає окремо від них. Будь - яких дій щодо спілкування з дітьми, участі у вихованні, забезпеченні їхнього фізичного і духовного розвитку відповідачкою не вчинялось, рішенням суду місце дітей визначено разом батьком.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Трускавецької міської ради, даний орган вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначений висновок, крім врахування умов проживання та виховання дітей, мотивований, зокрема, тим, що мати участі у вихованні та утриманні дітей не приймає, перебуває за кордоном, не займається їхнім вихованням, а.с. 89-90.

Крім цього, остання подала нотаріально засвідчену заяву в якій вказала, що проти позбавлення батьківських прав не заперечує, правові наслідки позбавлення батьківських прав їй відомі та зрозумілі.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідачка була залучена до процесу прийняття рішень, розглядаючи провадження в цілому, в тій мірі, яка є достатньою для забезпечення відповідного захисту її інтересів, однак своєю поведінкою свідомо нехтувала наданими їй правами та обов`язками, що в свою чергу не відповідає інтересам дітей.

Слід зазначити, що ст. 166 СК України передбачає правові наслідки позбавлення батьківських прав, зокрема, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Це означає, що батьки, позбавленні батьківських прав, втрачають усі права, основані на факті спорідненості з дитиною. Маються на увазі ті права, що належать батькам і здійснюються ними до досягнення дитиною повноліття.

Тобто, батьки втрачають перш за все право на виховання дітей з усіма пов`язаними з цим правомочностями, вони не можуть вирішувати питання виховання дитини вдома, а також передати її на виховання іншим особам, дитячим закладам, визначати місце проживання дитини, відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, давати згоду на всиновлення, бути опікуном, піклувальником, не можуть бути усиновителями. Той з батьків, якого позбавлено батьківських прав, втрачає право обирати місце проживання дитини, дозволяти або забороняти виїжджати до іншої країни.

Отже, судом встановлено, що відповідачка від виконання своїх обов`язків відносно дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_5 щодо їх утримання та виховання ухиляється, не відвідує їх, не допомагає матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток як складову виховання; з 2023 року (більше 3 років) не спілкується з дітьми взагалі, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти.

За таких обставин суд вважає, що такі дії відповідача є навмисними і свідомо направлені на звільнення від утримання, догляду і будь-якого піклування, пов`язаного з вихованням дітей. Таке ставлення матері об`єктивно не може сприяти нормальному вихованню дітей, яким, потрібно постійно відчувати на собі батьківську любов, піклування, увагу та турботу.

Вищенаведене дає суду підстави для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав, так як відмова матері від дитини є неправозгідною та суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрат, а тому згідно з вимогами ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтвердженівитрати по оплаті судового зборув розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно її малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1331,20 грн. понесених витрат по оплаті судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.04.2026.

Сторони: Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: виконавчий комітет Трускавецької міської ради, код ЄДРПОУ: 04055914, юридична адреса: Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2.

Суддя А.П. Хомик