Постанова № 135953987, 22.04.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4171/26

3/212/822/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Чайкін І.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з ПОЛКУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В М. КРИВИЙ РІГ УПРАВЛІННЯ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ДЕПАРТАМЕНТУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

13.03.2026 року о 00.24 годині в місті Кривий Ріг вул. Федора Караманиць поблизу буд. 59 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SEAT TOLEDO» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд пройшов на місці зупинки за допомогою газоаналізатора драгера, результати огляду склали 0,94 проміле, з результатом огляду громадянин ОСОБА_1 згоден. Своїми діями порушив п.2.9а ПДР України керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції та скоїв адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Правопорушення зафіксовано на БК 474746, 475347.

До того ж складено протокол від 13.03.2026 року о 00.24 годині в місті Кривий Ріг вул. Федора Караманиць поблизу буд. 59 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SEAT TOLEDO» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи особою яка не має права керування транспортним засобом відповідної категорії «В». Правопорушення вчинено повторно протягом року за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 18.11.2025 року. Своїми діями порушив п.2.1а ПДР України керування транспортного засобу особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Статтею 36 КУпАП визначено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Зважаючи на той факт, що в провадженні судді знаходяться дві справи про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , вважаю що розгляд справи в одному провадженні буде доцільним.

Через канцелярію суду ОСОБА_1 надав заперечення на безпідставно складений стосовно нього адміністративний матеріал, які оголосив і судових засіданнях 08 квітня 2026 року та 15 квітня 2026 року. Зазначив,що при ознайомлені з відеоматеріалами чітко і однозначно зафіксовано звук повітряної тривоги, однак працівники поліції продовжили складати відносно нього протокол, що є грубим порушенням законодавства. Вказав, що того дня сів за кермо автомобілю та цей факт не був свідомим порушенням, оскільки його дитина перебувала вдома одна, раптово у неї виник біль у животі, ситуація була критичною та вимагала негайного реагування. Звернувшись до служби екстреної медичної допомоги, йому повідомили, що дитина не може бути госпіталізована в медичний заклад без одного з батьків, у зв`язку з чим він вимушений був терміново їхати додому, щоб надати допомогу дитині. При цьому, звернув увагу суду, що на відеозаписі з боді камер працівників патрульної поліції чітко видно, що в нього не має ознак алкогольного чи іншого сп`яніння. Поведінка є адекватною, мова чіткою, координація рухів - нормальною. Крім того, акцентував увагу суду, що йому не було роз`яснено право на залучення адвоката під час розгляду адміністративної справи, що є порушенням його права на захист. Просив закрити справу відносно нього за ст. ст.. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В судове засідання 22.04.2026 року об 10.00 годині ОСОБА_1 не з`явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин викладеному у протоколі про адміністративне правопорушення Серії ЕПР 1 № 613527 від 13.03.2026 року, повністю доведена та підтверджується матеріалами справи, а саме інформацією з:

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість до КП «КБЛПД» ДОР» від 13.03.2026 року о 00.45 годині. Огляд в медичному закладі не проводився. В результаті огляду поліцейським виявлено ознаки сп`яніння такі як запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який проведений у зв`язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіри обличчя. Результат огляду позитивний та становить 0,94 % проміле, з результатами ОСОБА_1 згоден про що поставлено особистий підпис;

-результатом огляду тестування на алкоголь за допомогою «ДРАГЕР», який було проведено 13.03.2026 року о 00.36 годині за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 59 та за результатами у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, тест позитивний, 0, 94% проміле;

-рапорту працівника патрульної поліції в якому зазначено, що під час патрулювання Покровського району згідно ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» було зупинено транспортний засіб «SEAT TOLEDO» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з останнім було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення обличчя. На вимогу поліцейського ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «ДРАГЕР», результати огляду склали 0, 94% проміле. Зафіксовано на БК 475347, 474746;

- роз`ясненням про відсторонення від права керування транспортним засобом від 13.03.2026 року у відповідності до якого транспортний засіб було залишено на місці зупинки

-довідки національної автоматизованої системи у відповідності до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Транспортний засіб належить ОСОБА_1 ;

-відеозаписом процедури складання адміністративних матеріалів;

-постановою серії ЕНА № 6173488 від 18.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень.

За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно санкції ч.5 ст. 126 КУпАП України, повторне протягом року вчинення порушення, передбачене частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху (далі правила) єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють названими Правилами.

Пунктом 1.10. Правил визначено, що водієм визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеним в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.

Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено уповноваженою посадовою особою, відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП та підстав для визнання його недопустимим не вбачається.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що під час його зупинки транспортного засобу та складання протоколів про адміністративне правопорушення відносно нього була «Повітряна тривога», оскільки, як вбачається з оглянутих відеозаписів, ОСОБА_1 не зауважував про наявність повітряної тривоги, не зазначав про необхідність переміщення його в укриття чи будь-які інші обставини з цього приводу, а сигнал (з огляду на тривалість, був саме щодо завершення повітряної тривоги).

Крім того, чинним законодавством не встановлено обмежень виконання працівниками поліції свої службових повноважень під час сигналу «Повітряна тривога», а тому, вказані обставини не можна визнати підставою для визнання доказів по справі такими, що призвели до істотного порушення прав ОСОБА_1 .

В разі, якщо ОСОБА_1 , вважає, що дії робітників поліції наразили його на небезпеку під час повітряної тривоги, то він може звернутись до відповідних органів з метою перевірки дій поліцейських.

Посилання ОСОБА_1 на скоєння правопорушення у стані крайньої необхідності суд вважає намаганням уникнути відповідальності з огляду на наступне.

Так, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Так, в постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За правовим полем України, зокрема п.2.9а Правил дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року з подальшими змінами, ст. 130 КУпАП водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Враховуючи вищевикладене, коли ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, він тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Суд критично відноситься до доводів про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, так як їхав до дитини, яка перебувала сама удома і якій було зле, оскільки небезпека про яку він зазначає за даних обставин могла бути усунута іншими засобами шляхом виклику швидкої медичної допомоги, або викликом служби таксі, щоб приїхати у місце перебування дитини та для госпіталізації її з одним із батьків. Так, з 00:00 7 лютого 2026 року застосунки Uklon запрацювали цілодобово ще у семи містах України: в тому числі і Кривому Розі.

Відповідно до інформації з медичної довідки ОСОБА_2 не відвідував школу з 11 березня 2026 року по 16 березня 2026 року через ГРВІ. Тобто станом на 13 березня 2026 року (дату складання протоколу) дитина перебувала на лікарняному вже 2 дні, а отже ця ситуація могла бути усунена звичайним батьківським піклуванням, без необхідності керування транспортним засобом в стані сп`яніння.

Крім того, суд наголошує, що керування транспортним засобом у стані сп`яніння під час перетину всього міста становить підвищену та неконтрольовану небезпеку. В умовах зниження концентрації уваги, уповільнення реакції та порушення координації рухів, що неминуче виникають внаслідок вживання алкоголю, водій перетворює джерело підвищеної небезпеки на непередбачувану загрозу з потенційно летальними наслідками. Ризик скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тяжкого травмування чи загибелі випадкових пішоходів, інших учасників руху та самого водія об`єктивно та в рази перевищує гіпотетичні негативні наслідки від тимчасового погіршення самопочуття дитини через ГРВІ до моменту приїзду таксі або лікарів швидкої медичної допомоги.

Більш того, подолання значної відстані через усе місто вимагає тривалого часу перебування за кермом, що пропорційно збільшує ймовірність настання незворотних наслідків. Заподіяна в такому стані шкода охоронюваним законом правам та інтересам (життю та здоров`ю невизначеного кола осіб) є очевидно більш значною, реальною та невідворотною, ніж шкода, яку намагався відвернути правопорушник. Відтак, дії ОСОБА_1 жодним чином не узгоджуються з критеріями правомірності крайньої необхідності, закріпленими у статті 18 КУпАП, оскільки обраний спосіб реагування був неадекватним, порушував баланс інтересів та створював непропорційну загрозу суспільній безпеці.

Щодо ненадання "належності документів АЛКОТЕСТЕРУ" та правничої допомоги то ОСОБА_1 вказаних клопотань не заявляв, ні під час складання адміністративних матеріалів, ні в суді.

Поведінка ОСОБА_1 є суперечливою, оскільки він посилається на те, що діяв в стані крайньої необхідності, а з іншого зазначає, що в нього відсутні на відео ознаки сп`яніння та він не відмовлявся від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я. Суд звертає увагу, що постановами від 15.01.2026 року та 15.05.2025 року провадження стосовно ОСОБА_1 за ст. 130 КУПАП закривались саме з причин недотримання процедурних аспектів проходження медичного огляду, а отже були йому вже відомі: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133340575, https://reyestr.court.gov.ua/Review/127460517

Суддею не встановлено недотримання працівниками поліції вимог з при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та правильно оцінено кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість та достовірність.

Щодо ч. 5 ст. 126 КУПАП:

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п.1.3 ПДР).

Пункт 2.1.а ПДР зобов`язує водія мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1(п. 2.4а ПДР).

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).

Частиною 2 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч.5 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою статті 126 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні відомості про набрання законної сили постановою інспектора поліції про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП щодо нього від 18.11.2025, зокрема, того що її було вручено ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня винесення чи того що він відмовився від її отримання. В ході розгляду цієї справи, ОСОБА_1 вказував, що звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва про визнання протиправною та скасування вказаної постанови.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне порушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, протягом року. Для визначення повторності необхідно довести, що особа вже була притягнута до відповідальності, тобто на момент складення протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП існував факт набрання постановою законної сили. Якщо постанова не набрала законної сили, це не створює правової підстави для притягнення до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, обидва адміністративні матеріали містять довідку, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 , проте не зазначено ні категорії цього посвідчення ні копії.

За відсутності доказів на підтвердження повторності вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 126 КУпАП, вважаю що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, стягнути з нього судовий збір на користь держави.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч.1, 283, 284, 285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження № 3/212/823/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та провадження № 3/212/822/26 про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП об`єднати в одне провадження надавши ЄУН № 212/4171/26; 3/212/822/26.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами стоком на 1 рік.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665, 60 гривень на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

На підставі статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу.

Відповідно до вимог статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - 3 місяці.

Постанова може оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: І. Б. Чайкін