Ухвала суду № 135950679, 23.04.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2127/26

Провадження № 2/577/1335/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"23" квітня 2026 р.

Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галян С.В.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності в натурі та припинення права спільної часткової власності,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом та просить:

- Виділити їй в натурі зі спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належні їй 21/50 часток будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, складеного КП «Конотопське МБТІ» від 06.03.2026 року №287;

- Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, передбачених ст.ст. 175 і 177 ЦПК України та в порушення ЗУ "Про судовий збір " від 08.07.2011 року № 3674 VI.

Відповідно ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Згідно ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір " за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Проте в порушення вказаних норм судовий збір сплачений лише за вимогу майнового характеру.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року: - за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розмірі 3328 гривень.

Оскільки, як вбачається з позовних вимог, позивачем заявлено крім вимоги майнового характеру ще одна вимога немайнового характеру, а тому позивачем при зверненні до суду має бути сплачений судовий збір за одну вимоги немайнового характеру в розмірі 1331,20 грн.

Відтак, позивачу слід надати докази сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн. за такими реквізитами:

Отримувач коштів ГУК Сумська обл/Конотопська МТГ/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970404 Банк отримувача Казначейство України (EАП) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача (IBAN) UA788999980313161206000018530 Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Договір про спільну часткову власність на майно укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу майна як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на майно має право на отримання в його володіння, користування частини спільного майна, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 364 ЦК України), у відповідності до Закону України «Про нотаріат».

Згідно ч. 1, ч.3, ч.4 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Діяльність нотаріату в Україні врегульована Законом України «Про нотаріат».

Відповідно до ст. ст.364,367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України. За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Спільна часткова власність це власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності (ст. 356 ЦК України). Спільною частковою власністю має вважатися власність двох чи більше співвласників, частка кожного з яких у праві власності є завідомо визначеною в конкретній величині. Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦК спільною сумісною власністю є та спільна власність двох чи більше осіб, у яких завідомо не визначені частки кожної з них. Отже, праву спільної сумісної власності, як і праву спільної часткової власності притаманні такі риси як множинність її суб`єктів (співвласників) та єдність її об`єкта.

Відповідно до п. п. 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» при вирішенні прав про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру).

Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Для поділу будинку (будинковолодіння) в позові повинна бути обґрунтована технічна можливість виділити частку.

В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Частиною 3 ст. 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Отже наслідки поділу та виділу спільного майна, а саме припинення права спільної власності, є однаковими.

Таким чином, з зазначеного випливає те, що поділ майна є позовною вимогою майнового характеру.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі у разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч. 3ст. 358 ЦК при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном у натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183,358,364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Однак, позивачем до позовної заяви доданий висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна лише їй - ОСОБА_1 , однак не додані такі ж висновки щодо можливості поділу об`єкта і щодо відповідачів.

Окрім того, в порушення п.5. частини 3 статті 175 ЦПК України щодо того, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, позивачкою в обґрунтування своїх позовних вимог та в підтвердження існування правового спору між сторонами, не надано доказів відмови нотаріуса у виділі часток, не надано доказів про те, чи було запропоновано відповідачам укласти відповідний договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна та посвідчити його нотаріально, не надано будь-яких доказів щодо ухилення відповідачами від поділу майна, а також не надано доказів, що відповідачам ОСОБА_2 належить 3/20 ч , а ОСОБА_3 належить 43/100 ч.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При вирішенні питання про залишення позовної заяви без руху враховується, практика Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справі «De Geouffre de la Pradelle проти Франції», №12964/87, § 28, від 16 грудня 1992 pоку) де зазначено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З огляду на зазначені обставини, дану позовну заяву необхідно залишити без руху і надати позивачці строк для усунення недоліків, що відповідатиме приписам ч. 1 ст. 185 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 175,177,185 ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності в натурі та припинення права спільної часткової власності - залишити без руху.

Надати позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її постановлення.

СуддяС. В. Галян