Рішення № 135950416, 20.04.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/564/26

Провадження № 2/496/2075/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Рябової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: індекс 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, до

відповідача: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представник позивача повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але надав клопотання про розгляд справи без його участі,

відповідач повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. 15.01.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі позивач та/або ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»), в особі представника, звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач та/або позичальник) з вимогами про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором № 1194829 від 25.12.2023 року у розмірі 10950 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 2000 гривень, простроченої заборгованості за відсотками 8950 гривня та простроченої заборгованості за комісією 0 гривень, а також сум судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,4 гривні та витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень.

2. Свої вимоги мотивує тим, що між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем 25.12.2023 року було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1194829, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 2000,00 гривень. Позивач зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак відповідач належним чином умови договору не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

3. Відповідач відзив на позов не надав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Представник позивача, в судове засідання не з`явився, але надав клопотання, де заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити та не заперечував проти заочного розгляду справи. (а.с. 19-20)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026 року цивільна справа № 496/564/26 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 11)

6. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

7. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 16.02.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 14-15)

8. Відповідач, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

9. Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 Цивільно-процесуального кодексу України шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання відповідачем особисто 04.04.2026 року (а.с. 22), в судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, а від представника позивача заперечень проти проведення заочного розгляду справи не надходило, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

10. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

11. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

12. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

13. Судом встановлено, що 25.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1194829, який укладений в електронній формі шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи товариства. (ЕС)

14. Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит у розмірі 2000,00 гривень, який останній зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом у строки та на умовах, визначених договором. (ЕС)

15. Відповідно до умов Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1194829 від 25.12.2023 року, кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок заборгованості за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році (метод «факт/факт»). Умовами договору також визначено обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти у строки та в порядку, передбачені договором та додатком до нього. (ЕС).

16. Згідно з умовами договору, укладення кредитного договору відбулося в електронній формі шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи товариства, а відповідач підписав договір шляхом введення одноразового ідентифікатора (коду), який надсилається на номер мобільного телефону, зазначений ним під час реєстрації. Введення такого коду підтверджує прийняття відповідачем умов договору в повному обсязі. Факт реєстрації відповідача в системі та підтвердження його персональних даних також підтверджується довідкою про ідентифікацію. (ЕС)

17. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується листом АТ «Універсал Банк» від 17.04.2026 року, відповідно до якого транзакція від 25.12.2023 року в сумі 2000,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_2 , яка належить відповідачу, була успішно проведена, а грошові кошти зараховані на відповідний рахунок. (а.с. 21).

18. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, грошові кошти у встановлений договором строк не повернув, що підтверджується відсутністю доказів виконання зобов`язання з його боку, а також наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідно до якого станом на дату звернення до суду заборгованість за кредитним договором не погашена. (ЕС).

19. Право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача на підставі Договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». (ЕС)

20. Згідно з умовами зазначеного договору факторингу, первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до боржників за укладеними кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 1194829 від 25.12.2023 року. (ЕС)

21.Факт переходу права вимоги підтверджується також Реєстром боржників до Договору факторингу та Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 21.06.2024 року, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Крім того, виконання умов договору факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 3392 від 21.06.2024 року про перерахування позивачем грошових коштів на користь первісного кредитора як плати за відступлення права вимоги. (ЕС)

22. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, який містить деталізовані нарахування процентів за кожен день користування кредитом, станом на дату звернення до суду позивач визначив розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 1194829 від 25.12.2023 року у сумі 10950,00 гривень, яка і заявлена до стягнення у даній справі. (ЕС)

V. Оцінка Суду.

23. В ч. 1 ст. 14 ЦК України закріплено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

24. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

25. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

26. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

27. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

28. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов`язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов`язання це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов`язана особа - як боржник.

29. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

30. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

31. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

32. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

33. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

34. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

35. Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

36. Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

37. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

38. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

39. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

40. З наданого позивачем розрахунку заборгованості, який містить відомості про щоденні нарахування процентів, вбачається, що первісним кредитором здійснювалося нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору № 1194829 від 25.12.2023 року. Разом з тим, зазначений розрахунок сформований позивачем самостійно та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами, зокрема випискою по рахунку відповідача, яка б відображала рух коштів та фактичний розмір заборгованості. За таких обставин наданий розрахунок підлягає критичній оцінці судом.

41. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

42. Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

43. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

44. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

45. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

46. Представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1194829 від 25.12.2023 року у загальному розмірі 10950,00 гривень, яка, за твердженням позивача, включає нараховані проценти за користування кредитними коштами. Разом з тим, наданий розрахунок заборгованості сформований позивачем самостійно та не підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, що підлягає оцінці судом.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

48. Суд звертає увагу, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється відповідно до умов кредитного договору протягом визначеного сторонами строку кредитування. Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості сформований ним самостійно та не підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, які б відображали рух коштів за рахунком відповідача, у зв`язку з чим такий розрахунок не може бути визнаний належним доказом розміру заборгованості.

49. Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

50. Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

51. Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

52. За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

53. Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

54. Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

55. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

56. Оскільки розмір заборгованості за використаними коштами отриманими в кредит підтверджено не в повній мірі, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає прострочена сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2000 гривень.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

57. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

58. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

59. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року справа № 826/1216/16, від 12.09.2019 року справа № 9901/350/18.

60. Представник позивача надав копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року (ЕС), копію Акту № 1222 наданих послуг від 12.01.2026 року (ЕС), копію Детального опису наданих послуг від 23.06.2025 (ЕС), з яких вбачається, що сума наданих послуг відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги складає 8000,00 гривень.

61. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

62. Як вбачається з наданих копій Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06.05.2025 року та Акту № 1222 надання послуг від 12.01.2026 року, позивачу було надано правничу допомогу на суму 8000,00 гривень. Суд позов позивача задовольнив частково на загальну суму 2000 гривень. Відповідно на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1461,20 грн (2000,00 грн (задоволені позовні вимоги) х 100% : 10950 грн (заявлені позовні вимоги) = 18,26 % (процент задоволених позовних вимог); 8000,00 грн (загальні судові витрати) х 18,26% : 100% = 1461,20 грн).

63. Також, як вбачається з наданої копії платіжної інструкції № 12946 від 26.06.2025 року (зворотній а.с. 4), позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 486,56 гривні (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 2000 грн. ? 2662,40 грн. ? 10950 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, Львівська область, індекс 79018, заборгованість за Кредитним договором № 1194829 від 25.12.2023 року у розмірі 2000,00 гривень, витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1461,20 гривні та суму сплаченого судового збору у розмірі 486,56 гривні, всього 3947,76 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

9. Повний текст рішення складено 20.04.2026 року.

Суддя О.П. Портна